Світлій пам`яті Сергія Гресика

 

Сергій Васильович ГРЕСИК

 

17 березня перестало битися серце члена Національної спілки художників України Сергія Гресика.

Сергій Васильович народився 14 травня 1952 року на Волині. Закінчив Дніпропетровське державне художнє училище імені Вучетича, Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, відділення художньої кераміки. З 1982 року працював у Запорізькому художньо-виробничому комбінаті в галузі монументального та декоративно-прикладного мистецтва.

Він - учасник обласних та республіканських виставок 1986, 1987, 1988, 1991-1993 рр., першої Запорізької регіональної виставки "Мистецтво дизайну" (довідник-каталог "Золотий Олівець") Запоріжжя, 2001 року, обласної виставки "Етюд та рисунок", 2007 рік.

Сергій Гресик - автор декоративних рельєфів у громадських об'єктах, інтер’єрах та екстер’єрах міста Запоріжжя й Запорізької області. Автор та виконавець кахляних печей для історико-культурного комплексу "Запорозька Січ", 2007 рік.

Світлу пам'ять про Сергія Васильовича Гресика берегтимуть серця всіх, хто його знав.

 

 

 

Меценат Пилип Тараненко хоче, щоб трагедія тридцятих ніколи не повторилася

У Запоріжжі біля храму Святої Трійці будівельники закінчували монтаж пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років. Підйомний кран здіймає у висоту витесаний з каменю, відшліфований хрест і троє чоловіків приміряють та встановлюють його на великому постаменті.

- Тут працюють на монтажі порядні люди, - сказав у розмові з кореспондентом член Національної спілки художників України, автор проекту Сергій Гресик. – Це - спеціалісти з будівельної компанії «Капітал-інвестбуд» (керівник Віктор Кузнєцов). Працюють якісно. Споруджується пам’ятник коштом Пилипа Тараненка, батько якого помер від голоду 1933 року.

Отець Петро Мартинюк, священнослужитель кафедрального собору Святої Трійці УПЦ Київського патріархату пояснив:

- Цей пам’ятник мали спорудити ще торік. Але вже коли вирили котлован, уклали арматуру, було вирішено (не знаю, чия це ініціатива), що треба споруджувати його на вулиці 12 квітня. А тут місце залишилося, його треба було зайняти, впорядкувати, побудувати щось. Коли побачив це Пилип Миколайович Тараненко, він проявив ініціативу, сказав, що допоможе нам спорудити пам’ятник. Тоді ми з благословення архієпископа Запорізького й Мелітопольського УПЦ Київського патріархату Григорія разом із правлінням «Просвіти», її головою Тарасом Шевченком звернулися до Запорізької обласної організацію Національної спілки художників України. Думали над основними обрисами, які надписи зробити тощо. Потім відновили будівельні роботи. І вже 26 листопада з Божою допомогою плануємо відкрити його.

Зверталися представники церкви до Запорізької обласної держадміністрації, аби допомогла впорядкувати територію біля пам’ятника – укласти плитку. Сподіваються на підтримку.

До художника Сергія Гресика звернулися родичі Пилипа Тараненка, а також голова міської «Просвіти» Анатолій Ажажа щодо створення пам’ятника жертвам Голодомору 1932-33 років. Сергій Васильович спочатку зробив п’ять начерків. Потім зустрілися з Пилипом Миколайовичем, і художник-монументаліст зрозумів його думки щодо майбутнього пам’ятника. За кілька днів зробив ескіз. Планував спочатку трохи менший – висотою три метри 80 сантиметрів, відтак пропорційно збільшив проект. Тепер загальна висота пам'ятника 5,05 метра. Два метри – висота самого постаменту.
Спочатку задумували напис тільки спереду – чому присвячено пам’ятник - і на задній частині – чиїм коштом споруджено. Художник запропонував начертати по боках вислови з Біблії. Таким чином, вийшло тут чотири сторони світу, чотири пори року - класичний квадрат.

На передній плиті зробили малюнок померлої матері з дитиною. Допомогли спеціалісти Янцевського гранітного кар’єру. Щотижня їздив туди пан Сергій, контролював правильність виконання робіт.
- Усю нашу сім’ю під час колективізації розкуркулили й вислали на північ Росії, - розповів фундатор пам’ятника і меценат Пилип Тараненко. – Потім повернулися до Запоріжжя 1932 року, а тут – голод. Мама просто дивом вижила, а батько помер. Я хочу, щоб люди не забували цю трагічну сторінку нашої історії. Таке лихоліття не повинне повторитися.

Під час війни доля закинула Пилипа Миколайовича в Англію, де він багато десятиліть працював токарем. Але пам'ять про рідну землю завжди переповнювала його душу. Тепер він проживає в Запоріжжі. Цей пам’ятник – не єдина добра справа благодійника. Але це вже – інша історія.

"Запорізька правда", 18 листопада 2008 року 

 

Гірка пам'ять історії

Біля нового пам'ятника цвістиме калина як символ невмирущості народу

Пилип ЮРИК,  "Запорізька правда"

У Запоріжжі біля храму Святої Трійці урочисто відкрито пам'ятник загиблим у часи Голодомору 1932-1933 років (автор проекту – член Національної спілки художників Сергій Гресик). Його споруджено за кошти мецената Пилипа Тараненка, який присвятив цей пам'ятник померлому від голоду батькові й усім безвинно убієнним землякам-запоріжцям. Панахиду за померлими провів архієпископ Запорізький і Мелітопольський УПЦ Київського патріархату Григорій разом зі священиками автокефальної, греко-католицької та римо-католицької церков. До присутніх звернувся голова обласної держадміністрації Олександр Старух.

- Сюди тепер можуть прийти люди, - сказав посадовець, - поставити свічку за померлих, помолитися за них у церкві. Цей пам'ятник споруджений завдяки людині, яка є сином цієї землі, народилася в наших краях, і хоч доля її закинула далеко від рідної домівки, берегла світлу пам'ять про свій край, його трагічну історію. Пилип Миколайович робить усе, щоб увічнити пам'ять про померлих у ті страшні роки. Нашим же завданням і обов'язком є – встановити всі імена загиблих у часи Голодомору, згадати всіх поіменно.  

Меценат Пилип Тараненко подякував присутнім за небайдужість, за те, що прийшли пом'янути земляків, безневинно померлих у 1932-1933 роках. Він сказав, що бачить своє завдання в тому, щоб народ беріг свою пам'ять і ніколи більше не допустив подібної трагедії.

Присутні поклали квіти до пам'ятника, запалили свічки пам'яті й посадили поряд з алеєю кущі калини як символ невмирущості народу.

В урочистостях взяли участь народний депутат України Валерій Крайній, заступник голови ЗОДА Микола Фролов, заступник міського голови Запоріжжя Олександр Кузьмін.

"Запорізька правда", 29 листопада 2008 року 

 

Твори Сергія Гресика 

 

«Весна». Фрагмент рельєфу «Пори року». Шамот, поливи 

 

Декоративні вази. Шамот, поливи 

 

Ескіз кахляної груби з зеленою поливою в будинку кошового для історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» Національного заповідника «Хортиця»

 

 

Декоративна скульптура «Феміда» в приміщенні Запорізького апеляційного суду. 2004. Шамот, солі, поливи