Крик  душі!

Микола БІЛОКОПИТОВ, письменник

 

У газеті українських письменників «Літературна Україна» (№9 від 28 лютого ц.р.) під рубрикою «На чисту воду!» прочитав звернення наших послів (які свого часу займали високі посади в дипломатичниій службі і в державі) до глав і співробітників дипломатичних місій країн ЄС, Канади, США та Японії в Україні. У зверненні міститься заклик ігнорувати мережу ресторанів «Танусі» в Україні, що належить російським бізнесменам, які заборонили своїм співробітникам послуговуватися українською мовою.

 

Звернення наскільки відверте, настільки й безпорадне. Так протестують раби – не проти причини, а проти наслідків. Тобто, сам факт існування мережі ресторанів, де грубо порушуються закони держави, не підлягає сумніву – най собі люди заробляють гроші на схохлізовано-космополітизованих громадянах. А ось якщо не прийдуть до них обслуговуватися туристи з країн ЄС, Канади, США та Японії – ото вже вони (порушники) будуть знати, як рідну мову забороняти! Як каже один мій знайомий у подібних випадках: «Ну це просто дєтський сад!»

У будь-якій цивілізованій, та й не дуже, країні – в тій же Росії – за такі «фокуси» (заборона говорити на території Росії на радном рускам язикє) подібний ресторанний та й будь-який інший бізнес накрився б мокрою рядниною, а від самих бізнесменів і мокрого місця могло б не залишитися...

І правильно! Так і має бути!

А ми з вами добренькі, співчутливенькі... І по доброті своїй уже півкраїни, якщо не більше, віддали в чужі руки.

Так, може, пора вже зупинити наш бездумний рух у бік прірви? Бо при таких темпах на цій землі невдовзі не лише української мови, а й нас самих не залишиться...

м. Запоріжжя