Кілька миттєвостей фестивалю

ВІРА СЕРЕДА

Міжнародний фестиваль «Запорізька книжкова толока», що протягом трьох днів тривав у виставковому центрі «Козак-палац», відбувся. За словами одного з головних його організаторів і натхненників, директора центру мистецтв «Арт-простір» і керівника Асамблеї діячів культури Запоріжжя Ігоря Гармаша, готували мистецьке свято майже рік, підштовхнула до цієї події мілітарна проблема на Сході України.

- Вона сколихнула наш національний дух, - зазначив він, – і ми зараз потребуємо саме української книжки. Мене дуже тішить той факт, що понад 40 видавництв завітали до нас і привезли свої свіжі друки. Дуже радий тому, що понад п'ять десятків провідних митців – письменників, поетів, прозаїків – приїхали до Запоріжжя, щоб поспілкуватися.

 

Українські видавництва - запоріжцям

Понад 40 українських видавництв привезли друковану продукцію. Очі розбігалися від різноманіття представленої літератури: від дитячої до дорослої, від легких жанрів до глибоко філософських, від навчальних посібників і картографії до бізнесової й антикварної літератури.

Гарні книги (і не лише дитячі) на стендах «Видавництва Старого Лева»! Добірка чудової літератури про українських видатних особистостей (Василя Стуса, Василя Симоненка, Олену Телігу, Олега Ольжича, нашого земляка Петра Григоренка, вибрані твори українських письменників) можна було придбати у павільйоні видавництва «Смолоскип». Чернівецькі видавництва «Книги–ХХІ» й «MERIDIAN CZERNOWITZ» привезли літературні переклади Пауля Целана, Грегора фон Реццорі, Рози Ауслендер, інших авторів. Цікаву літературу (художню, переклади, мистецьку, енциклопедичну) пропонувало київське видавництво «Дуліби», серед інших - і книга запорізького автора Євгена Жердія «Тінь». «Український пріоритет» презентував різноманітні літературні твори, зокрема, Анатолія Дімарова, Євгена Сверсюка, Василя Слапчука, також біографічні дослідження (про мецената Петра Яцика, співаків Віталія і Світлану Білоножків). У павільйоні видавництва «Клуб сімейного дозвілля» можна було придбати твори Василя Шкляра, Володимира Лиса, Андрія Кокотюхи, Стівена Кінга, Пауло Коельйо, книги із серії «Українці» (Іван Мазепа, Богдан Хмельницький, Роман Шухевич, Степан Бандера), історичну літературу.

Широко були представлені й запорізькі видавництва «Кераміст», «Дніпровський металург», «Дике поле» із творами запорізьких авторів. Національний заповідник «Хортиця» пропонував літературу про свої визначні пам'ятки, демонстрував унікальні стародруки. Запорізький книжковий супермаркет «Папірус» об'єднав на своїх стендах літературу кількох видавництв – Жупанського, «Арій», «Пегас», Анетти Антоненко, «Брайт Стар Паблішинг». Тут можна було придбати книги на всі смаки, зокрема, «Аеропорт» Сергія Лойка й твори Юрія Винничука («Танго смерті», «Аптекар», «Ги-ги-и», видані у «Фоліо»), поетичні збірки запорізької письменниці Анни Лупинос й дитячі книжки, навчальну літературу й словники.

Поетеса Вікторія Сироватко та народна майстриня Галина Павлів

Книга на пам'ять про презентацію

Чи не головною фішкою фестивалю стали зустрічі з письменниками, котрі презентували свої книги. Одна з таких цікавих зустрічей відбулася в перший день фестивалю ще до його відкриття (а вже увечері в «Козак-палаці»). Директорка київського видавництва «Дуліби» Марина Гримич вирішила розширити межі виставкового центру й винесла презентацію світового бестселера Тімоті Снайдера «Кровавые земли: Европа между Гитлером и Сталиным» у Запорізький національний університет. Сприяли заходу директорка університетської бібліотеки Валентина Герасимова та керівництво історичного факультету. Модератором був кандидат історичних наук Олексій Штейнле. Залу заповнили не лише студенти, а й усі охочі. Кожен учасник наприкінці зустрічі отримав у подарунок примірник книги.

Марина Гримич – письменниця, доктор історичних наук - була науковим редактором перекладу книги російською мовою. Узагалі ж, зауважила вона, це великий просвітницький проект, здійснений за підтримки посольства США в Україні та під патронатом Міністерства освіти України й особисто його міністра Сергія Квіта. Книга дає сучасний погляд на європейську історію ХХ століття, зокрема, в часи Другої світової війни. У різних істориків можуть виникати питання, незгода, але те, що книга стала світовим бестселером, свідчить про її визнання в світі як професійної праці.

Марина Гримич розповіла, що вперше книга побачила світ англійською мовою 2010 року. Багато видавництв викупили тоді права на її переклад, серед них і росіяни до 2014 року включно, але книгу не видали.

- Ми розумні люди, вміємо читати не лише текст, а й контекст, - зауважила письменниця. - Зрозуміло, що книга була небажана для поширення в Росії. 2015 року ми вирішили видати її російською саме в Україні. Я від цієї пропозиції не відмовилася, розуміючи, що це стратегічне завдання. Вважаю, престижно мати такий продукт у видавництві. Зазначу, що кілька років тому ця книга була вже видана українською мовою у видавництві «Дуліби». Однак вона мала локальне поширення. Зараз готуємо перевидання і переклад трохи переробимо.

Щодо російського перекладу - Тімоті Снайдер захотів, щоб він був більш строгий і дослівний, щоб не було двозначності у термінах і викладенні певних фактів. Ми знайшли канадську перекладачку Лукію Зурнаджи (це псевдонім). Вона народилась у Східній Україні, на Донеччині, навчалась у Луганську, захистила дисертацію й працює в Канаді. Якість перекладу дуже висока, що відзначив сам автор.

Марина Гримич була на всіх презентаціях твору Тімоті Снайдера по Україні. Створений спеціальний сайт, із якого книгу можна завантажити в будь-якому форматі й на будь-який ґаджет, є й сторінка в соціальній мережі «Facebook». Письменниця збирала всі думки Снайдера, нотувала їх, звертала увагу на акценти, бо книга велика й, можливо, складна на перший погляд. Тому в ЗНУ пані Марина побудувала презентацію саме з точки зору автора, акцентуючи на принципових моментах.

Пані Марина зауважила, що книга має ключове значення для України. Адже на «кривавих землях» (територія України, Білорусь, країни Балтії, Польща) відбувалися найстрашніші для Центральної Європи злочини. Тут йдеться не про втрати в Другій світовій війні, а про втрати, що сталися внаслідок кривавих режимів нацистів і Радянського Союзу. На цих землях було знищено, за дослідженням Тімоті Снайдера, 14 мільйонів людей (це поза воєнними втратами).

Презентація книги викликала жвавий інтерес, до дискусії були залучені й студенти.

Бібліотека університету отримала в подарунок унікальне видання Тімоті Снайдера та історико-етнологічне видання «Народна культура українців: життєвий цикл людини» (п'ятитомна колективна монографія про традиційну нашу культуру, представлену за життєвими етапами людини – від дитинства аж до старості).

Директорка видавництва «Дуліби» Марина Гримич презентує в ЗНУ історичний бестселер Тімоті Снайдера

Танго в обласній бібліотеці

Друга презентація видавництва «Дуліби» відбулась у суботу в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Горького, після цього - в «Козак-палаці». Ігор Осташ, автор великої серії розповів про короля українського танго, композитора Богдана Весоловського, презентував книгу «Бонді, або повернення Богдана Весоловського», диски з його піснями (вибрані записи 1950-1960 років; «Біжить доріжка» у виконанні Володимира Луціва, першого українця, котрий переміг на Євробаченні 1961 року; «Ти танго заспівай мені...» народного артиста України Василя Бокоча), нотну збірку пісень.

Під час творчої зустрічі Ігор Осташ розповів, як під час роботи на посаді Надзвичайного і Повноважного Посла України в Канаді (2006-2011) у нього виникла ідея написати книгу:

- Узявши перо, я розумів, що сама доля зобов'язує мене на увесь голос і на весь світ говорити про несправедливо забуте ім'я. Я побачив багато збігів і переплетінь у наших біографіях. Мало того, що ми - земляки (Богдан Весоловський народився у Відні, але його дитинство й молоді роки пройшли, як і в мене, - в Стрию і на Стрийщині), нас об'єднує Львівський університет. За освітою Богдан Весоловський, так само як і я, був правником. Виїхавши зі Львова, він продовжував студії у Відні, здобувши диплом Консульської академії. Тобто, фактично він був ще й дипломатом. І якби не війна, то, може, він зробив би блискучу дипломатичну кар'єру. А мене доля закинула до Канади, де він жив і творив.

Були й інші цікаві розповіді про те, як народжувалася книга, зокрема, про його перебування в Карпатській Україні. Ігорю Осташу пощастило спілкуватись із сином Богдана Весоловського, людьми, котрі зустрічались із композитором, знали або працювали. Ішлося про пісенну творчість митця, його співпрацю з українськими поетами, зі співачкою Ренатою. Звичайно ж, звучали записи знаменитого твору «Ти танго заспівай мені...» у виконанні Василя Бокоча і «Я знов тобі» на слова Ганни Чубач – спочатку у виконанні Ренати, а потім – сучасної української виконавиці Джамали. Пан Ігор розповів, як, почувши одного разу Джамалу, зрозумів, що саме вона зможе передати ідею цього твору.

Обласна бібліотека також поповнила свої фонди книжками видавництва «Дуліби» - серією про Богдана Весоловського та історико-етнологічним виданням «Народна культура українців: життєвий цикл людини» в п'яти томах.

Працівники Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки демонструють подарунки від Ігоря Осташа (другий ліворуч)

Дума про «Азов»

Тематика низки творів не давала забути реалії теперішнього часу. Політолог Тарас Березовець, родом із Криму, презентував на фестивалі документальну книгу про недавні події на півострові - «Анексія: Острів Крим», що ґрунтується на розповідях очевидців, цитатах експертів, документах. Письменник Євген Положій привіз книгу «Іловайськ», Любко Дереш - книгу «Миротворець», Олександр Медко - збірку віршів про зону АТО «Хора».

Бурхливе захоплення викликала поява в залі «Козак-палацу» відомого українського письменника, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Василя Шкляра. До нього одразу ж почали підходити люди з проханням підписати книгу «Чорне сонце». В імпровізованій залі був аншлаг, тож багатьом довелося стояти.

На початку зустрічі Василь Шкляр привітав своїх азовських братів, так званий цивільний чорний корпус, та висловив задоволення від того, яке українство зустріло його в Запоріжжі - приємно, коли тебе оточують національно свідомі люди, зауважив він.

Книга «Чорне сонце» близька запоріжцям, бо війна на Сході відбувається за якихось 240 кілометрів.

- Колись мене запитували, коли я писатиму про війну, - розповів Василь Шкляр, - я відкидав цю ідею. Така тема осмислюється з відстані часу.

А потім трапилась історія. Років п'ять тому, коли письменник презентував «Чорного ворона» в Кривому Розі (Дніпропетровська область), до нього підійшов молодий чорнявий хлопчина Сашко й сказав: «Пане Василю, покажіть, де вмерти за Україну?» Шкляр зауважив, що він ще надто молодий, краще помирати від кохання, а як настане час, то він тоді покаже.

Проте ситуація вже тоді була тривожною. Згодом цього хлопця Василь Шкляр зустрів на Майдані у перших лавах повстанців, де читали його «Чорного ворона» із майданівської бібліотеки. Серед інших прапорів побачив також холодноярський чорний бойовий прапор із написом «Воля України або смерть!»

Потім Сашко поїхав на війну, щоб спинити сепаратистську заразу, що розповзалася Донбасом. Там з'являлися «чорні чоловічки» - 109 хлопців назвали себе чорним корпусом. У них не було ні одностроїв, ні зброї, була звичайна чорна спецівка, а зброєю - арматура. 13 червня хлопці взяли Маріуполь, а потім опинилися в Іловайську. Василь Шкляр підтримував із ними телефонний зв'язок, їздив до них.

- Саме батальйон «Азов», де служить Сашко з позивним Художник, надихнув мене на створення цієї книги», – сказав автор.

Під час презентації Василь Шкляр зачитав найдраматичніший, на його думку, уривок із книги – про те, як батальйон ішов на Іловайськ. Сліз не стримували навіть чоловіки – настільки емоційними виявилися описувані події.

Говорили й про ситуацію в країні. Головною перемогою Майдану, на думку письменника, є те, що українці побороли страх, що жив у нашій крові надто довго. Насамкінець Василь Шкляр побажав усім бути сильними в цей нелегкий для країни час.

Автограф-сесія Василя Шкляра

Василь Шкляр із бійцями полку «Азов» і волонтерами

Толока вдалася на славу

Уперше в Запоріжжі протягом трьох днів відбулося близько ста заходів для шанувальників літератури й мистецтва. Із поетичними творами виступали Лесик Панасюк, Яна Яковенко, Маріана Кияновська, Анастасія Дмитрук та інші.

Кілька десятків подій відбулося для маленьких читачів у межах дитячого простору «Книголісся», де вони вчилися робити витинанки, малювали фарбами й піском, слухали твори для дітей. Нам пощастило спостерігати за роботою дитячої художниці Наталі Дерев'янко, вона також презентувала дві дитячі книги, де є авторкою малюнків.

Запорізька книжкова толока запропонувала півтора десятка «круглих столів» і дискусій на актуальні теми, презентувала найгучніші книги-новинки, організувала десятки зустрічей із сучасними українськими письменниками, автограф-сесії та авторські читання (як поезій, так і уривків прозових творів), лекції й майстер-класи від письменників, літературознавців, публіцистів, літературних агентів, художників.

У ніч із 16 на 17 жовтня працював нічний майданчик, де поети разом із музикантами (гурти «Syncopation», «Все поруч», «Deep Hunter», виконавець Сергій Могиль) створили невимушену й теплу атмосферу дружнього мистецького спілкування. Спеціальні гості Аліса Волкова, Томаш Деяк і Олексій Чупа не лише порадували своїми виступами, а й провели майстер-клас для молодих митців.

Отже, толока вдалася!

Запорізька художниця Наталя Дерев'янко проводить майстер-клас із дітьми в дитячому просторі «Книголісся»