Емоції в акварелях Надії Близнякової

1_1Ювілейна виставка

ВІРА СЕРЕДА

У виставковій залі Запорізької організації Національної спілки художників України урочисто відкрили ювілейну виставку Надії Близнякової, котра відома широкому загалу як неодноразова учасниця міжнародного мистецького пленеру «Хортиця крізь віки». Із 1985 року працювала художником-монументалістом у Запорізькому художньо-виробничому комбінаті. Член НСХУ з 1990 року. Її твори «Травневий день», «Осінь. Букет», «Лютий», «Автопортрет», «Натюрморт із бузком», «Правий берег уночі» та інші зберігаються в Запорізькому художньому музеї, низка робіт – у Національному заповіднику «Хортиця», а також закуплені Дирекцією художніх виставок Міністерства культури й туризму України.

Гарним доповненням до експозиції Надії Близнякової стали графічні твори інших учасників пленеру – Йосипа Блецки (Хуст), Любові Лебідь-Коровай (Львів), Олександра Вабищевича (Дніпропетровськ), Сергія Письменного (Харків), Володимира Шенделя (Донецьк), запоріжців Юрія Калашникова, Наталі Колядко, Лариси Єрмак, Ірини Гресик, Володимира Форостецького, Анатолія й Ольги Кіргеєвих та інших.

 

 

«У мене не було іншого вибору»

Надія Близнякова народилась 9 лютого 1956 року в Запоріжжі, малювала з дитинства. Її батьки мріяли, щоб дочка стала художницею, адже самі навчались у художньому училищі. Гарним театральним художником був дідусь. Усі дядьки - також живописці. Завдяки мамі дотепер збереглися перші дитячі малюнки Надійки. Протягом двох років вона відвідувала художню студію в Запоріжжі. Велике індустріальне місто формувало образність сюжетів її картин. На запитання, чи мріяла стати художницею, Надія Близнякова відповіла:

- У мене просто не було іншого вибору. Але я не жалкую, що обрала цю стезю. У 16 років вступила в Кримське державне художнє училище імені Миколи Самокіша, 1976 року його закінчила, а в 1979-му продовжила навчання в Київському державному художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури). Крім спеціальності живопис, здобула кваліфікацію реставратора.

 

Живописний «щоденник» Надії

Як учасниця восьми міжнародних пленерів «Хортиця крізь віки» Надія Близнякова обрала на ювілейну виставку кращі акварельні пленерні роботи, крім того, дві картини з фондів Запорізького художнього музею («Пані в червоному» й «Ворона»), а також твори із особистої колекції. У кожній акварелі у відповідних кольорах розквітли емоції, душа авторки, що, звичайно ж, створювало відповідний настрій відвідувачів виставки.

В експозиції - одна з перших пленерних робіт «Млин у степу» (2003). Привертає увагу блакитне небо з фантастичними хмарами й вітряк удалині. Ще дві роботи - «Ранок у Білозерці» (2007) і «Золотий ранок» (2008) – випромінюють сонячне вранішнє проміння. В акварелі «Вечір на Дніпрі» (2007) авторка показує, яким різним і несподіваним може бути Дніпро в червоних відблисках сонця, що сідає.

- У творах – мої переживання, враження в зображенні неба, Дніпра, - ділиться секретом створення акварелей Надія Близнякова. - Нічого, крім настрою, в них більше немає. А настрій приходить несподівано. Проїжджали якось під час пленеру 2008 року вечірньої пори повз сільські будинки, а неподалік – невелике озерце, поля. Мене це вразило - згодом ця картина знайшла відображення в акварелі «Ніч над озером» як спогад. Повертаюсь іноді додому, а в мене не було ні фото, ні замальовок, але залишилося фантастичне враження – й виконую пейзаж саме під враженням пережитого. Хоча, буває, роблю замальовки пером, ручкою, схоплюю якісь основні риси, але здебільшого не використовую їх – це просто враження від поїздок, походів на Хортицю. Одна з таких прогулянок Правим берегом, де я колись жила, втілена в акварелі «Чайні троянди».

Пам'ять у Надії фотографічна – я б порівняла стиль її роботи із веденням щоденника, тільки він живописний і складається з чудових творів. Кожна робота – окреме враження. Ось і в пейзажі «Плавні» передала враження, що склались під час пленеру 2010 року. Надія завжди в пошуку цікавих проявів природи. Романтичні асоціації від неквапливих прогулянок знайшли відображення і в акварелях ювілейної виставки.

- Майже всі роботи, - ділиться секретами майстерності художниця, - створені на швидкоплинних відчуттях. Якось була вдома, й мені дуже захотілося зібрати польових квітів. Вийшов гарний мальовничий букет, принесла додому, поставила у вазу: написала декілька натюрмортів. Один із них, виконаний олійними фарбами, нині у фондах Запорізького художнього музею.

Художниця небайдужа до мальовничого розмаїття квітів. В експозиції виставки – кілька квіткових натюрмортів - із польовими квітами, чорнобривцями, бузком, тюльпанами.

За словами Надії Близнякової, цей ювілейний вернісаж – четвертий її творчий звіт. Перша персональна виставка відбулась у Запоріжжі в 2006 році, потім помандрувала до Енергодара, 2009-го був вернісаж її робіт у рамках мистецького проекту «ПроКредитАрт».

- На цьогорічну виставку я представила лише акварельні роботи різних років із пленеру «Хортиця крізь віки», - зауважила Надія. – Не всі мої акварелі написані в класичному стилі. Класичних у моєму доробку не так уже й багато. Мені приємно, що експозицію моїх творів ніби оточують, прикрашають графічні твори учасників дванадцяти пленерів. Участь у пленерах цікава й корисна, але за умови, що в тебе є гарні задуми, з якими не соромно було б виступити, щоб створити гідні уваги твори.

 

Повернула до життя не одне музейне полотно

Голова Запорізької обласної організації НСХУ, заслужена художниця України Ірина Гресик під час урочистого відкриття виставки зазначила, що відома запорізька художниця Надія Близнякова реалізувалася в різних жанрах і галузях.

- Ми її добре знаємо як аквареліста, графіка, хоча її вища професійна освіта – художник-реставратор, - підкреслила Ірина. - Дуже багато творів повернулися до життя саме завдяки її реставрації, серед них – іконописні, живописні твори. Без реставрації вони б уже просто не існували. Нинішня виставки присвячена ювілею художниці, але віримо, що Надія нас іще порадує гарними мистецькими проектами. Метою цієї виставки було показати графічні роботи учасників пленеру «Хортиця крізь віки» із України й інших країн – від класичних графічних технік до абстрактних, де діапазон графіки дуже широкий.

Із реставрацією в Надії Близнякової пов'язані досить цікаві історії. Одна з них - із іконою із зображенням святої Ірини. Її придбав в одному із сіл Таращанського району Київської області Національний заповідник «Хортиця». Коли Надія побачила ікону вперше, на ній проглядалися лише обриси Ісуса Христа та святого Миколая, образ жінки неможливо було розібрати. Під час реставрації очам відкрилися яскраві кольори одягу жінки в короні, з гілочкою й хрестом, згодом - надпис, що це свята мучениця Ірина.

- Я тривалий час займаюся реставрацією, - розповіла Надія Близнякова. - Крім українських ікон для заповідника «Хортиця», реставрувала кілька полотен у художньому музеї, під час навчання – в різних музеях Києва, зокрема, й Софії Київської. Ми навчалися на гарних роботах - метою було стати професіоналами.

На знімку вгорі: ювілярка Надія Близнякова

1_2

Надія Близнякова. Фрагмент експозиції «Квіти» (2004) і «Крізь віки» (2005)


1_3

Надія Близнякова «Запорізький пейзаж»


1_4

Надія Близнякова «Тюльпани у вазі»