ЗУСТРІЧ, ЯК КОВТОК ПОВІТРЯ
З БАТЬКІВЩИНИ
Страшний і несподіваний день 24 лютого, як і багатьох українців, застав мене зненацька, й зовсім не добре. Адже напередодні поховав ще й маму… Тижнів зо два взагалі нічого не хотілося робити, щось писати, кудись збиратися. Проте одного дня кількахвилинна телефонна розмова з другом і побратимом по перу з Житомира Василем Головецьким «пробудила» мене. А потім прийшов електронний лист дитячої письменниці з Дніпра Еліни Заржицької з пропозицією записувати на відео казки, щоб їх слухали й дивилися на «мобілках» діти, котрі переховуються від обстрілів рашистських зайд у підвалах.