Письменницький портал
Школа Бойчука постає із небуття E-mail

2Унікальна колекція в Запорізькому художньому музеї

ВІРА СЕРЕДА

Майже півтора місяця в Запорізькому обласному художньому музеї тривала унікальна виставка, відкриття якої приурочили до Міжнародного дня музеїв - «Не забувайте незабутнє...» Школа Михайла Бойчука». Гасло 2017 року Міжнародної організації музеїв - «Музеї й суперечлива історія: розповідаючи про замовчуване».

Мистецька Україна має трагічну сторінку, про яку варто пам'ятати. Назва запорізької виставки не випадкова. Сто років тому, 18 грудня 1917 року, в Києві з ініціативи видатних діячів культури, науки й мистецтва — академіка Михайла Грушевського, вчених Дмитра Антоновича й Григорія Павлуцького, художників Василя й Федора Кричевських, Вадима Меллера, Михайла Бойчука, Олександра Мурашка, Георгія Нарбута, Миколи Бурачека, Михайла Жука, Абрама Маневича створили Українську академію мистецтв (її спадкоємицею є нині Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури).

Представники школи Михайла Бойчука, котрі закінчили академію, зазнали чи не найжорстокіших репресій, а більшу частину їхніх творів знищили. Михайла Бойчука, Івана Падалку, Василя Седляра, Софію Налепинську-Бойчук, Івана Липківського та Євгена Ситнянського розстріляли 1937 року, 1938-го - Миколу Касперовича. І це лише за те, що, навіть прийнявши нову комуністичну ідею, оспівували її українською, «а українська національна форма це є контрреволюція». Принизливе тавро «бойчукіст» переслідувало учнів Учителя все життя, ламаючи долі, не даючи ні творити, ні нормально жити. За науковим дослідженням Ярослава Кравченка, сина одного з бойчукістів, постраждали 37 осіб.

Бойчукізм — визначне, самобутнє явище в українському мистецтві першої третини XX століття, що, найперше, ставило за мету «створити свій, український стиль монументального й інших форм мистецтва... втілити мистецтво в усі галузі життя (побут, промисловість), у всі форми культурної діяльності (театр, друкарство)». Але в умовах «класового підходу», що на той час уже охопив усі сфери життя в СРСР, це було неможливо, стало крамольним викликом, приреченим на знищення.

Запорізький художній музей володіє унікальною колекцією, що зберігалась у фондах (здебільшого графіка). Навіть деякі співробітники музею побачили її вперше лише цього року. Зважаючи на те, що мистецьку школу Бойчука тривалий час замовчували, цілком зрозуміло, чому твори не виставлялися.

 
«Просто на Покрову» -2017 E-mail

260617SvytoХI Всеукраїнське літературно-мистецьке свято

14 жовтня 2017 року

(м. Коростень, палац культури імені Тараса  Шевченка, вул. Грушевського, 3)

Одинадцяте Всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову» на Коростенщині цього року розпочнеться 14 жовтня, як завжди, в суботу, в Коростенському палаці культури імені Тараса Шевченка (вул. Грушевського, 3), початок о 10-й годині.

 
Україна і Болгарія E-mail

Пилип ЮРИК

 

                              Хороша страна Болгария,

                              А Россия – лучше всех.

                                        Михаил ИСАКОВСКИЙ


Москалина в етнографію

(Як і в мафію) уліз,

У навколишніх парафіях

Пропагує шовінізм.

 
І села кращають, і грошей більшає E-mail

DSC_9741Влада й територія

Пилип ЮРИК, Юрій ЗЕЛІНСЬКИЙ (фото)

Оріхівський район на Запоріжжі

Ще п'ять років тому про Преображенську сільську раду на Оріхівщині згадували не більше, ніж про будь-яку іншу в Україні. Щось було хороше, щось – не зовсім. А коли до неї приєдналися села ще чотирьох сільрад (Вільнянська, Новоселівська, Омельницька, Єгорівська), і справи пішли непогано, то почали говорити чимало приємного. Аби переконатися в позитивних зрушеннях, журналісти нещодавно побували тепер уже в Преображенській об'єднаній територіальній громаді.

Володимир Сідун, голова ОТГ, не приховував того, що зміни на краще відбувалися тут непросто. Адже народ наш розчарований багатьма діями влади за всі 26 років. Тому будь-яке доведення селянинові «на пальцях», що це все - для його блага, викликало, як мінімум, недовіру. Бо той, хто обпікся молоком, на воду дмухає...

 
Кооперативний цех відкрили – виробляють італійський сир E-mail

IMG_5399_Справи аграрні

Пилип ЮРИК

Нинішні новини на радіо чи телебаченні найчастіше невтішні. Десь наказав довго жити завод – його поспішно пустили на металобрухт, щоб і згадки не лишилось, а он там фермерське господарство «віджали» й завалили, вирізавши всю худобу, а неподалік на все село залишилася одна старенька жителька... І серед цього всього безрадісного, як ковток свіжого повітря, повідомлення: у селі Покровське Токмацького району сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Жовтневе» спорудив міні-цех із переробки молока. І тоді вже хочеться сказати на повен голос, що не все пропало в нашому королівстві!

 
Мистецьке свято E-mail

1Пісні і вірші

«Травня поетичного»

лунали у краю

Петра Ребра

 

Віра СЕРЕДА


12 травня дано старт черговому Запорізькому літературно-мистецькому святу «Поетичний травень» (2017). Відкриття фестивалю відбулося на малій батьківщині його засновника – видатного запорізького письменника Петра Ребра – в селі Білоцерківка, що в Більмацькому районі. Цього року Петрові Павловичу виповнилося б 85 років.

В останні кілька років "Поетичний травень" обмежувався участю багатьох митців у заключному концерті в обласному центрі. Нині ж чисельний десант творчих людей розпочав свято у віддаленому селі Запорізької області.

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Сторінка 2 з 54

Новини

Тільки у нас!

Лев СИЛЕНКО

МАГА ВІРА

magavira

Це – головна книга РУНВіри (Рідної Української Національної Віри). Можна почути в простонародді: «Це – наша церква, бо там правлять українською мовою». Але прислухайтесь, будь ласка, про що говорять попи-батюшки – про Саваофа, Єгову, Ісуса (Яшую), а відправляють померлих обов'язково «у лоно Авраамове». Чи українське все це? Ні! Воно створене на берегах Йордану давніми євреями.

РУНВіра – вчення про українців, їхню прадавню історію, це - віра українців. «Мага Віра» написана Учителем Левом Силенком.

 

Тільки у нас!
"Лист запорожців"
Справжній текст

... Так тобі наказали козаки й показали свої сраки. Листа кінчаємо, бо числа не знаємо, а ваших календарів у Січі не тримаємо.

 

Тільки  у нас!
"Сказання про стародавні минувшини руські"

Це - історія наших минулих поколінь Докиївської Русі. І якщо християнські літописи в якійсь мірі донесли до нас те, що творилося на цій багатостраждальній землі з часів Аскольда й Діра, то майже все, що було до них, покрите імлою забуття й безпам'ятства. І коли літописець питає "Звідки пішла земля руська?", то, на жаль, відповідає неправдиво. Бо не від Рюрика пішла Русь і навіть не від Кия, а від царя Сварога.

Популярне
Останні публікації
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua

Літературне Запоріжжя

Українські літератори

Зарубіжні літератори

serduk 



Рідна Православна Віра

banner2

Зараз на сайті

На даний момент 49 гостей на сайті

Журнал Стрекозы