ОЛІЙНИК Степан (Вірші) - У НАРЯДНІЙ

Зміст статті


У НАРЯДНІЙ
(Жарт)


Шахтаря, комбайнера Донбасу, 
Умовляє зальотний поет:
— Рубоніть зо три норми одразу! 
Напишу про вас чудо-сонет.

Потім п'єсу змайструю хорошу. 
В кожній дії — про подвиг пісні. 
Потім фільм! Рубоніть, я вас прошу. 
Це так вигідно вам і мені.

Глянув скоса шахтар йому в вічі, 
Зміряв поглядом, повним вогню:
— Може, ти рубонеш, чоловіче, 
А про тебе щось я сочиню?!

1960


СТАНОВИЩЕ КРИТИКА
(Жарт)


Як хвалить він письменника
Онуфрія Каленика,
То він
«Кваліфікований»,
«Глибокий», «поміркований»,
«Розумний» та «освічений»,
«Проникливий», «досвідчений»
І в творі, що торкається,—
«Чудесно розбирається!».

А зробить зауваження —
Куди там! Інше враження!
Він критик —
«Непідкований»
І «некваліфікований»,

«Безграмотний», «неввічливий», 
«Мілкий», «недоброзичливий» 
І в творі, що торкається,— 
«Профан, не розбирається!».

1961


«ДРУЗІ»

Кажуть усі, що поети ці — друзі: 
Вдвох їх зустрінеш над озером в лузі,

Кожен вам викладе цілу науку, 
Як його друг упіймав колись щуку,

Як у більярдній він кулі ганяє — 
Все тут про друга він скаже, він знає.

Спробуйте ж друга спитати ви лише, 
Що його друг написав чи то пише,—

Змовкне цей друг... І ви скажете в тузі: — 
Батечку мій! Та які ж вони друзі?!
1965

 


НЕПРОШЕНИЙ ГІСТЬ

Виступав у Київ-граді 
Бліц-поет, вершитель «мод», 
Що тримався на естраді 
В позі генія! І от...

Відшумів, натяг берета 
І шоферу: — Розверни! 
До маститого поета 
В Голосієво гони!

(Буде він, мовляв, зо мною 
Познайомитися рад!) 
Ось і дачка під горою,
І троянди, виноград.

Не минуло й три хвилини, 
Як почув господар крик: 
Гість, виходячи з машини, 
Загорлав: — Здоров, старик!!!

Зашарівся наш маститий 
(До такого ж бо не звик!). 
А зальотник хамовитий:
— Як діла? Кажи, старик!!!

В кабінетному затишку 
За плече старого — смик:
— Ти б свою новеньку книжку 
Надписав мені, старик!

Усміхнувсь господар хати: — 
Є і книга ось моя, 
Та... скажіть, кому писати? 
Ваше прізвище, ім'я?

В гостя — тіні на обличчі, 
Гість нахмурився, як ніч, 
Бо старий спитав аж двічі! 
(«Присадить» щоб, звісна річ!)

...Як прощався з бардом літнім, 
Не горлав: «Бувай, старик!» — 
А тихеньким, непомітним 
Шугонув у двір і зник!

1973


З ЕПІГРАМ

Я б збудував у Спілці в нас 
Млина
З „крутилом на порозі”:
На двадцять літ води запас
Зібравсь в поезії і в прозі!

1957

На машинці він наклацав:
„Мир хатам, війна палацам!”
Потім вибрав добрий плац 
І воздвиг собі палац.

1958

У Спілці в нас – поетів маса
(Дрібні, середні, видатні),
Та всі разом вони... в Тараса
У шапці вмістяться на дні!

1961 

Його поезія не вмре: 
В бібліотеках, у крамницях — 
Ніхто і в руки не бере! 
Віки лежать їй на полицях!

1962


МУЗКРИТИК

Повчав музик,
Писав трактати,
Вдававсь в рецензіях до лайки.
А сам не вмів 
Не те щоб грати –
Тримати навіть балалайки

1961