«МАЛЬЧИК»

З пивної — в підвальчик, 
З буфету — у бар... 
Насмокчеться «мальчик» 
І тре тротуар.

На шиї транзистор, 
Борідка — а ля! 
Блукає по місту, 
Як лугом теля!

Ніде не працює 
В свої двадцять шість: 
Лиш їсть і танцює, 
Танцює і їсть.

А гнув би підкови 
Свистун-дармоїд... 
Скажи йому слово — 
Образа в одвіт.

За папині гроші 
Транзистор, піджак, 
І штраф за дебоші, 
І екстра-коньяк...
Розхристані груди, 
Матюк що не крок. 
Жахаються люди: 
Та чий він синок?

А вчився... Мамаша 
Гостям за столом 
Охоче покаже 
Синочків диплом.

Вся вулиця наша 
Страмить гультяя. 
І тільки мамаша 
Від щастя сія.

Дає «на бокальчик», 
Та ще й примовля: 
— Воно ж іще мальчик, 
Нехай погуля!

До танців охочий, 
Хильнути мастак, 
До пенсії хоче 
Прожити отак!
1968



ОЖЕНИВСЯ СТАРИЧОК...

Мавши свій особнячок, 
Гроші в ощадкасі, 
Оженився старичок 
На красуні Азі.

Взяв, питаєте, чого
На онуку схожу?
«Я ще, — каже, — ого-го!
Без ціпка ще ходжу!»

Лиш минув весілля час, 
Аза бух одразу: 
— Дай-но двинем на Кавказ 
На туристську базу!..

База. Гори навкруги, 
Ген аж — Леселідзе... 
Дід зігнувсь у три дуги — 
Рачки вгору лізе!

Чуб фарбований звиса. 
Мокрий, парить спека... 
Аза скаче: — Глянь — краса! 
А старий лиш хека.

Вечорком понад сади 
Линуть зойки джазу. 
Хоч не хочеш, а веди 
Танцювати Азу!

Там, де юнь зійшлась у хол
З усії округи, 
Дід, ковтнувши валідол, 
Чеше буги-вуги!

Хоч уже й забило дух, 
Вихиляси в'яже. 
Молода кружля, мов пух, 
І старому каже:

— Взимку ми, якщо дасть бог, 
З рюкзаком на крижах
Всю Киргизію удвох 
Промчимо на лижах!..

— Промчимо! Еге ж! Му-гу! 
Ради тебе, люба... —
І подумав: «Як в снігу 
Десь не вріжу дуба!»


... Зі старими слід дружить. 
Насміхатись грішно. 
Але тут, що не кажіть, — 
А виходить смішно.

1969

 

ПУХОВА ХУСТКА

Мріяла про хустку
Вже сивенька мати...
Мріє вона й досі. Не змогла придбати:

Що з городу брала,
Що родив садочок —
Все до копійчини йшло на милих дочок

Дочки підростали,
Вийшли заміж дочки.
Є свої в них шафи, взяті на замочки.

Є в обох сережки.
В килимах кімнати.
їздить до них в гості одинока мати.

їздить їй нелегко,
Скажемо до речі:
У руці корзина, вузол через плечі...

Тій везе індика,
Тій дебелу гуску,
Мріючи зимою про пухову хустку.

Бо морозний вітер 
Завива та свище... 
Спершу йде до Ольки,
бо з вокзалу ближче.

У кімнатах Ольки 
Аж сія підлога.
— Роззувайтесь, мамо! — кажуть їй
з порога.

Уночі в Парасі
На старій подушці
Спочивала мати знов на розкладушці.

Вранці їй сказала, 
Чай п'ючи вприкуску:
— Вийду в магазини, пошукаю хустку!..

Здогадались дочки:
— Вам шукати важче,
Підем ми і купим, відпочиньте краще!

В магазин... У другий...
В комісійний знову...
І знайшли нарешті хустку ту пухову.

Як спитали «скільки?»,
Як узнали ціну,
То надулась Олька і скривила міну:

— Я піти не можу 
На такі витрати,
Бо в модистки саме шию два халати!

— Я тим більш не можу, — 
Кинула Парася, —
Бо якраз гітара синові найшлася!..

Довели їй чвари 
До такої точки, 
Що при тій покупці посварились дочки.

Обіцявши мамі
Дарувати хустку,
В складчину купили у горошок блузку.

Потім — для матусі,
Сивої голубки,
Впхали у корзину дві потерті юбки.

Провели в дорогу, 
Дбаючи так само: 
— Бережіть здоров'я!
Приїжджайте, мамо!

Як до вас прибудем 
Літом у відпустку, 
То тоді вже, може, привезем і хустку!

1970