Зміст статті
СИНОК-МАТЕМАТИК
(За народним жартом)
До батьків, до Яблунова,
В рідну хату і садок
З політехніки зі Львова
Гостювать прибув синок.
(На обід прибув, до речі.
Стіл накрили в акурат!)
Мати вийняла із печі
Двоє смажених курчат.
Батько всім налив чарчини,
Більшу, звісно, дав синку.
— А яку науку, сину,
Ти вивчаєш там? Яку?
Син підняв до стелі руку:
— Мудрість, тату! Висота!
Не збагнуть вам ту науку,
Ви ж, пробачте... темнота!
Ось курчата ці: фактично
Двійко тут, хоч як бери.
А візьми математично,
Помудруй — і вийде три!
— Не мели дурницю, синку!..—
(І, як видно, розізлив).
Той схопивсь:
— Одну хвилинку! -
Щось помножив, поділив...
— Ось вам, — каже, — рівно троє.
Доказ точний і ясний!..—
І промовив до старої
Сивий батько мовчазний:
— Якщо так виходить в Петі,
Будуть двоє ці для нас,
Він хай їсть оте вже, третє!
Всім по одному якраз!
1960
ПРОВОДЖАЮТЬ В АРМІЮ ПЕТРА
Півсела зібралося на свято.
Прилетіла з Криму і сестра...
Три доби не спали мама й тато —
Проводжали в армію Петра!
Грав баян. І дві гармошки грали.
Знов співала мамина кума.
— Так служи, щоб вийти
в генерали!
— Свій наказ чеканив дід Хома.
Мед-вино
хилили нічку третю...
На четверту —
сіли на «газон»
І махнули проводжати Петю
Аж туди, де станція, перон...
Як пили шампанське у буфеті,
Спохватився раптом дід Хома:
— Підождіть, бо щось не видно Петі,
Внука-новобранця десь нема!..
На рішучий запит воєнкома
Руку дід приклав до картуза:
— Вибачте, забули його дома!
— І в старого капнула сльоза.
Привезли забутого в машині.
Сів у поїзд майже на ходу...
__________
Вже давно Петро в своїй частині,
Вже крокує чітко у ряду.
Служить вірно... Вже приймать присягу
Надійшла, мабуть, йому пора,
А в селі ще й досі хилять брагу.
Проводжають в армію Петра!
1972
ПРИГОДА В ЛІСОСМУЗІ
Є в артілі у одній
Чоловік Карпо Крутій.
Чоловік —
поглянеш збоку —
При здоров'ячку, нівроку!
Як на техніку рівнять,
То, мабуть, він сил на п'ять!
Щоб захтів — звернув би гору!
— От кому в гарячу пору
Заробляти б трудодні! —
Всі казали.
Але ні!
Мав Карпо той хитру вдачу:
Він возив молокоздачу.
Набере вершків бідон,
Запряже воли в фургон,
Звісить ноги через планку
Й «супроводжує» сметанку!
За селом Карпо Крутій
В лісосмузі молодій,
По секрету, на хвилинку
Кожен день робив зупинку.
Озирнеться крадькома,
Чи людей навкруг нема,
Стане вище на фургона,
Встромить голову в бідона
І тайком сметанку п'є...
Норми три, було, дає!
Вип'є з глечик у запалі,
Крикне «гей!» і їде далі.
Через хитру вдачу ту
Вскочив ледар у біду:
Поправлявсь, п'ючи сметану,
Та й поправився «зверх плану»!
І недавно в лісосмузі
З ним нещастя сталось, друзі:
Хвацько вибрався на віз,
У бідон по плечі вліз,
А назад смикнув — о боже! —
А назад — ніяк не може!
Довго смикався і вщух:
Не пускало біля вух!
Опустив Карпо долоні
Й думу думає в бідоні:
Хоч мені тут є що їсти,
Та з бідона треба ж лізти.
Хоч і скрутно як-не як,
Треба вибратись однак!»
Смикав рівно й з вихилясом,
А воли собі тим часом
Постояли та й пішли
(Шлях той знали ж бо воли!)
Попід гору, там, де гречка,
До райцентру, до містечка!
Невідомо, що б було,
Та Карпові повезло:
Стрівсь якраз при цьому ділі
Голова його ж артілі.
Швидко дав Карпові лад:
Завернув воли назад
Й на току при цій нагоді
Так страмив при всім народі,
Що котився полем сміх,
А Карпо сказав при всіх:
— Відтепер я, громадяни,
Вік не їстиму сметани!
Ще скажу громаді всій:
Я віднині не Крутій,
Хліб легкий шукав доволі,
Буду з вами, буду в полі!
Так Карпа змінила, друзі,
Та пригода в лісосмузі.
1950