ВУСА

Гармаш, коли скінчився бій,
Звернувся до Микити:
– Тобі б я радив, друже мій,
Ще вуса відпустити.

А той: – Нащо вони мені?
Мені й без них не скучно.
– Бо я чував, що вусані
Стріляють дуже влучно!

 

СЛУЖБА КОБЗАРЯ

Священик курінному докоря:
– Нащо взяли з собою кобзаря?
Не б’є чужинців, не стає на чати,
Лише одне він знає – жартувати.

– В твоїх родителів синок дурний, –
На батюшку нагримав курінний. –
Якщо кобзар жартує пізно й рано,
У нас хутчіш загоюються рани!

 

САВЧИН ВИБІР

Савці друзі говорили:
– Чи нема красунь хіба?
Чом пристав ти до Марини?
І руда вона, й ряба,

І ротата, і гнусава,
Вічно свариться з людьми...
– Зате в неї, – каже Сава, –
Хата близько від корчми!

 

МАЛЕНЬКА ВАДА

Якось каже Мина: – Хлопці,
От у мене кінь!
Якщо я засну на сонці,
Перетягне в тінь.

Коли щось не допиваю,
Коник мій доп’є.
Якщо я штани латаю –
Голку подає.

Якщо слід варити курку –
Принесе води.
Якщо втраплю я до турка –
Визволить з біди.

Коли ж люлечку виймаю –
Викреше вогню...
Правда, що ціни немає
Такому коню?

Засміялася громада,
Й мовив дід-вусач:
– Є в коня маленька вада:
Хазяїн – брехач!

 

У ПОЛОНІ

Стрілись друзі-побратими.
Поцікавився один:
– Щось не бачу я Мартина.
У полон не втрапив він?

– Так, в полоні, бідолаха,
Вже його списали ми.
– В кого? В турка чи у ляха?
– У полоні у корчми.

 

СКАРБ

Козаки гуторять між собою
Після січі. Каже Полікарп:
– Прочухан був добрий! Але з бою
Виніс я неоціненний скарб.

– Панську зброю? Тютюну папушу?
Срібла глек? – цікавиться братва.
– Ні, я, хлопці, з бою виніс душу,
А скарбів цінніших не бува!

 

ПІЧ

Частенько дід заводить річ:
– Найкраща штука в світі – піч.
Тверда, круга, палка, мов біс.
Одна біда, що без коліс!
Набридло слухать це старій.
– Нащо, – пита, – колеса їй?
– Нащо? Я б зразу сів на піч
І покотив би аж на Січ!

 

ШКОДА КВІТІВ

Прийшов Іван із квітами і плаче
(На лаві ліпший друг його лежить):
– На кого ж ти покинув нас, козаче?
Говорять, наказав ти довго жить?

Товариш звівся: – Схаменись, Іване,
Адже я, слава Богу, ще живий.
Здоров’я, каже знахар, непогане,
Так що, будь ласка, замовчи, не вий.

– Так ти живий? Який я радий, друже,
Що ти ще не пішов в останню путь! –
Іван зітхнув. – От тільки шкода дуже
Такі хороші квіти пропадуть!

 

КРАЛЯ

Похвалився Гриць Тринога:
Як пугукали сичі,
Мов, приходила до нього
Краля Галя уночі.

Всі накинулись на Гриця:
– Січовий забув статут?
Та ще жодної спідниці
Не бувало зроду тут!

Ми тобі покажем кралю,
Щоб навік забув її.
Той кричить: – Ведіть на палю!
Той: – Несіть сюди киї!

Той у груди, той по спині
Козака щосили б’ють
І сказать вони хлопчині
Навіть слова не дають.

А як вислухали Гриця,
Реготали в курені:
Він забув сказать – дівиця
Та приходила вві сні!

 

ЧИ НЕ РОДИЧ?

Турок в Січ прибув раненько.
На усіх дивився строго
І побачив козаченька,
Дуже схожого на нього.

Він зробив довкола коло
І давай його питати:
– У Стамбулі випадково
Не бувала твоя мати?

А козак добув кресало,
Посміхнувся хитрувато
Й каже: – Мати не бувала.
У Стамбулі був мій тато!

 

СОТНИК ХМЕЛЬ
(Бувальщина)

Пан Конецпольський завітав у край козацький
І всюди хвалиться своїми перемогами.
– Тепер не по зубах, – він каже, – форт Кодацький
Для тих розбійників, що сіли за порогами!

А сотник Хмель всміхнувся в вуса піваршинні,
Мовляв, даремно пан бундючиться-хизується,
І нагадав йому прислів’я по-латині:
– Рукою створене – рукою і руйнується!