Зміст статті
СТРАХ
Козак Сірка питає:
– Ви все життя – в боях.
Скажіть, якщо не тайна,
Чи вам відомий страх?
– Страшусь, але не бою,
Не куль, не шабель я.
Страшусь, аби ганьбою
Не вкрить своє ім’я.
РАНО ВСТАВАТИ
Каже сотник: – Хлопці, спати!
Зачиніть корчму!
Завтра рано уставати!
Всі кричать: – Чому?
Сотник чвиркнув: – Нетямущі!
Все вас вчити слід.
«Чому? Чому?» А тому, що
Вичахне обід!
ЗАВЖДИ СВЯТО
Козарлюга Гнат іде під хмелем
І співає пісню про любов.
Хтось пита: – Чого такий веселий?
– Свято! – каже. – Гаманця знайшов!
Тож мене всяк радо зустрічає,
У корчмі я найдорожчий гість,
Теща пирогами пригощає,
Благовірна поїдом не їсть!
Згодом знов веселим бачать Гната:
– Як? Ти досі гроші не пропив?
– О, – говорить, – в мене справжнє свято,
Адже гаманець я загубив!
А без грошей, братці, краще жити:
Легше йти, коли порожній міх,
І не треба голову сушити,
Як, на що і де потратить їх!
ДВІ СПОКУСИ
Спитав юнак, іще безусий
(Зібравсь на гульки, може):
– Горілка й дівка – дві спокуси.
Щось є між ними схоже?
– Так, – відповів козак Гвинтівка.
А схоже те між ними,
Що від горілки і від дівки
Ми стаємо дурними!
СИЛА ВОЛІ
Здивувалась вся округа:
В сонячний деньок
Ішов якось козарлюга
І... минув шинок.
Потім круто обернувся
Він на п’ятці знов,
До « княгині» посміхнувся
Й геть собі пішов.
Потім ще і ще раз мимо
Він дорогу мів,
Та зайти в корчму любиму
Так і не посмів.
Запитали в дружнім колі,
Розуміть це як.
– Виховання сили волі, –
Відповів козак.
ПОЗИЧЕНИЙ КІНЬ
– Де взяв ти, хлопче, конячину? –
Питає братія Степана.
Козак гнідому гладить спину:
– Як де? Позичив я у пана.
– І він не взяв у тебе грошей?
Хороший пан тобі попався!
– Який у дідька він хороший?
Аж три версти за мною гнався!
ЯКИЙ ВОРОГ КРАЩИЙ
Якось питає джура Гнат,
Цікавий і в’юнкий, мов юрик:
– Який найгірший супостат –
Татарин, лях чи, може, турок?
В одвіт почув од козака:
– Всі вороги найгірші, сину,
А кращий той, який тіка,
Якого бачиш ти у спину!
РАДІСТЬ СВЕРБИГУЗА
Про гнів Господній кожен день торочить
Священик січовий отець Лаврін.
Мовляв, кого Бог покарати хоче,
У того розум віднімає він.
Почув це Свербигуз-гармаш і з ходу
Пішов у танець: – Хлопці, благодать!
Мене Господь не покарає зроду.
Нема чого у мене віднімать!
ПОЯСНИВ...
Хлопці з вежі дивляться довкола,
Чи не йде якийсь непевний люд.
От один і каже: – Чуй, Миколо!
Ти не знаєш, що таке верблюд?
Той сміється: – Ти коняку бачив?
– Звісно, бачу коней я щодня.
– Так от знай, що той верблюд, козаче,
Й трішечки не схожий на коня!