Петро РЕБРО, частина І - ЧОМУ БОЛИТЬ ГОЛОВА
Написав Administrator   
Вівторок, 11 серпня 2009 14:35
Головна статті
Петро РЕБРО, частина І
«КОЗАЦЬКІ ЖАРТИ»
ЗАЧИН
ХИТРИЙ КОЗАК І ЦАРИЦЯ
ПЕРЕД БОЄМ
ВУСА
СЛОВО КОШОВОГО
СТРАХ
ЧОМУ БОЛИТЬ ГОЛОВА
Всі сторінки

ЧОМУ БОЛИТЬ ГОЛОВА


Сидять козаки за шинквасом.
Терешко усім налива
І каже: – Не знаєте часом,
Від чого болить голова?

Найпершим Омелько взяв слово.
Пускаючи в небо димок,
Він мовив: – Вона в нас, панове,
Болить від розумних думок.

Терешко припрошує: – Пийте, –
І каже дружкам через мить:
– Тоді не збагну, хоч убийте,
Чому ж вона в мене болить?

 

БІС ВИНЕН


– Ані совісті, ні страму! –
Піп нагримав на Кузьму. –
Добрі люди йдуть до храму,
Тебе ж біс несе в корчму!

Той у відповідь регоче:
– Біс хай відповість за все.
Ви ж самі сказали, отче,
Що це він мене несе!

 

ТЕЖ КОЗАК


Дітей в Омелька ціла зграя.
Він задоволений цілком,
Себе ж він воїном вважає
І величає козаком.

– Ти не козак – кізяк, – кепкує
Із нього заздрісний шинкар. –
Козацтво де? Воно воює,
Лупцює турків і татар.

А ти лише на бабу Єльку
Ідеш щоночі «у похід»... 
– Я дбаю, – відрубав Омелько, –
Щоб не скінчивсь козацький рід!

 

ПРОТЯГИ


В степу козацтво спочиває –
Усіх взяла в полон дрімота,
І раптом курінний гукає:
– Омелько, чуєш? Закрий рота!

А той лежить, обняв земельку,
Траву лоскочуть чорні вуса...
– А що таке? – пита Омелько.
– Я дуже протягів боюся!

 

ХТО ЛИЦАР


Той лицар, хто летить у бій, в атаки,
Хто зневажає кулі,
Хто бусурманові дає кабаки,
Сукає панству дулі,

Хто не відлежує боки на Січі,
А лупить військо враже.
Але ще більший лицар той, хто в вічі
Начальству правду каже!

 

КОЗАЦЬКЕ БАГАТСТВО


Якийсь вельможа дорікнув Сірку,
Що військо бідне дуже:
– Сякий-такий сіряк на козаку,
А він співа – не тужить!

Чи вельми п’є (еге ж, не молоко)
Оте твоє козацтво?
– Не в цьому справа, – відказав Сірко.
У нас своє багатство.

Хай знають і царі, і королі,
Не скривдила нас доля:
Заможніших немає на землі.
Багатство наше – воля!

 

НЕ ТАКІ ВУХА


Пан Лопух на глузи брав
Козака Микиту:
– Я б тобі пораду дав
Вуха вкоротити.

Зняв Микита капелюх:
– Це ж чому? – питає.
– Бо таких великих вух
В людей не буває.

Запорожець витер піт,
Потилицю чуха.
– А вам, – каже, – пане, слід
Доточити вуха.

Здивувався пан Лопух.
– Це ж чому? – питає.
– Бо таких маленьких вух
В ослів не буває!

Петро РЕБРО 



 
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua