Павло ГЛАЗОВИЙ - 5
Написав Administrator   
Понеділок, 28 грудня 2009 08:30
Головна статті
Павло ГЛАЗОВИЙ
Гумор і сатира
1
2
3
4
5
6
Всі сторінки

ПАТРІОТ

Музикант Шнейєрзон
Взяв під руку саксофон,
Ноти вклав у чемоданчик
Та й поїхав за кордон.
А якби якийсь Іван
Захотів за океан,
Він не зміг би взяти трактор,
Яким риє котлован.
Це Івану - не біда.
Він туди й не погляда,
Бо Іван прекрасно знає,
Що земля і там тверда,
Що ніяка в світі власть
Не рятує від нещасть,
І якщо робить не будеш,
То й копієчки не дасть.
Тут і сонце, і вода,
Тут і місце для труда.
Хай тиняється по світу
Той, хто інших об'їда.
Заглядать комусь у рот,
Щоб пустив у свій город —
Це Івану не підходить,
Тут він — справжній патріот.


ОЧМАНІЛИЙ РЕБЕ

Я за шоу, токи й роки
Телевізор не люблю,
Та ввімкнув оце недавно
І прослухав інтерв'ю.
Головний одеський ребе
Смачно люлечку смоктав,
Перед ним сидів ведучий
І улесливо питав:
- Як майбутнє України
Ребе Гісер уявля?
Той сказав: - С крайов отдєльних
Состоїт сія земля.
Єсть Волинь і єсть Подольє,
Вобщем, разниє края.
Чтоби ето чем-то стало,
Очень много нужно лєт. —
Очманілий від куріння,
Ребе виляпав секрет,
Що країни України
Як такої він не зна.
Голова у того ребе,
Вибачаюсь, не дурна,
Бо дурний сказав би просто:
- Ці обмежені хахли,
Ні до чого не придатні
Й вічно гоями були. -
Вічно гнані, віки биті,
Навіть в хатах власних,
З часів шляхти та оренди
І до днів сучасних.
А коли б був ще дурнішим,
То думку б довершив,
І сказав би: — Було б думать
В дев'яносто першім,
Коли владу ви віддали
Нашим полукровкам
І народ, немов отару,
Залишили вовку.
А коли б дурним він був
Та ще й біснуватим,
То не став би головним,
Не став би ховати
Правду-матінку від нас,
Сказавши відверто,
Що настав Сіону час
Гноїть хахлів впертих,
Щоб Хазарію нову
Тут розбудувати
І поставити главу
Цього каганату —
Від Гомеля до Одеси,
В Вінниці - столиця! -
Ось так мріють в «мерседесах»
Й хазарських каплицях!


ТЕЛЬАВІВСЬКИЙ
ЦИРУЛЬНИК

 

Жив у матері синок –
Симпатичний Льова.
Що попросить, мама все
Принесе без слова —
Тортик, масло, шоколад,
Вишні, апельсини.
Розрослася, як гарбуз,
Мордочка в хлопчини.
Виріс Льова, полюбив
Перукарську справу.
Вийшов дамський перукар
З Льовочки на славу.
Дами билися щодня,
Щоб до нього сісти.
Міг би Льовка все життя
Булку з маслом їсти.
Але ні!
Немов здурів —
Пише, біга, просить:
- Відпустіть у Тель-Авів!
Натерпівся, досить...
Відпустили.
Там його
Стріли з барабаном.
— Ти, — говорить, - був рабом,
Тут ти будеш паном.
Льовка радий, аж цвіте:
- Я такий щасливець!
Здрастуй, рідний Тель-Авів!
Я вже телявівець!
Я цирульник, маю я
Практику прекрасну.
В Тель-Авіві заведу
Перукарню власну.
А поткнувся в Тель-Авів...
Стільки розвелося
Там таких перукарів —
Не хвата волосся.
Похитався, поблукав
Льовка по столиці,
А роботу підшукав
Десь на залізниці.
Землю рив, таскав пісок,
Переносив шпали...
Схуд, засмикався, охляв,
Аж штани спадали.
Довго в баню не ходив,
Трапилась рахуба:
Паразитів наплодив,
Мусив стригти чуба.
Йде в їдальню — подають
Нікудишній супчик.
- Я не їстиму його! —
Загорлав голубчик.
- Фе! - отвітили йому. -
Не велика шкода.
Хочеш їж, а хочеш ні, -
Тут у нас свобода.
І прийшов від Льовки лист:
„Я з дороги збився.
Поверніть мене назад, —
Винен, помилився"...
Скільки є тепер таких!
Рвуться в телявівці...
Тут вони - мудріші всіх,
Там - дурні, як вівці.


БЕЗДОГАННИЙ КІНЬ

Ніхто краще за Арона
Коня не продасть.
Він на кожну претензію
Пояснення дасть.
- Подивися, він же в тебе
На ногу кульга.
- А що йому — у балеті
Танцювати, га?
Він же в тебе сліпуватий,
З очима біда.
- Що йому читать газети
Чи журнали, да?
- Він же в тебе без'язикий.
Ти заглянь у рот.
- А що його в депутати
Вибере народ?
 

КАПІТАН І ЦУКЕРМАН

За столиком сидить слідчий,
Строгий капітан.
Перед ним на табуретці —
Ізя Цукерман.
- Ви взяли у банку гроші, —
Каже капітан.
- Я узяв у банку гроші? -
Пита Цукерман.
- Ви на бланку розписались,
Каже капітан.
- Я на бланку розписався? -
Пита Цукерман.
- Ви до суду викликались, -
Каже капітан.
- Я до суду викликався? —
Пита Цукерман.
- Ви до суду не явились, -
Каже капітан.
- Я до суду не явився? -
Пита Цукерман.
- Ви ховались від закону, -
Каже капітан.
- Я ховався від закону?! -
Пита Цукерман. —
Капітан від себе папку
Раптом як штовхне.
- Хто кого тут допитує?
Я чи ви мене?!


ПРАВЕДНИК

Старці в чорних окулярах
Сидять біля храму,
Почепивши плакатики -
Жебрацьку рекламу.
На одному плакатику:
«Подайте Богдану!»
На другому нашкрябано:
«Подайте Натану!»
У Богдана від подачок
Роздулась шапчина,
А в Натана у кепочці -
Одна копійчина.
Підійшов дідок старенький
Та й шепнув Натану:
— А чого ти не напишеш
«Подайте Степану!»?
Попроси аби хто-небудь
Плакат переклеїв.
Навіщо ти ображаєш
Трудящих євреїв? -
Та й пішов, поклавши гривню
В кепочку Натана.
А Натан той підсунувся
Ближче до Богдана
Та й питає: — Ти чув, Йосю,
Цього бармалея?
Прийшов учить комерції
Старого єврея...
Чи устигли наші хлопці
На камеру скриту
Записати цього Гната,
Панька чи Микиту?
Нехай його проголосять
Праведником світу,
Як мільйони українців
По усіх повітах,
Що спасали їх й ховали
У війнах кривавих,
А ті згодом поповнили
Енкаведе лави.
Щоб нарешті за кордоном
Змогли зрозуміти,
Що крім діда, українці -
Всі «антисеміти».


ОБРАЖЕНА САРА

Каже Сара Абрамові:
— Вчора на базарі
Мене шльондрою назвали
Якісь п'яні харі...
А Абрам їй:
  - В жизні всякі
Случаї бувають.
А чого ж ти туди ходиш,
Де всі тебе знають?


АБРАМ ЗА КОРДОНОМ

При фонтані у саду
Каже дамі дама:
- Дуже, дуже мені жаль
Нашого Абрама!
На Хрещатику він мав
Невеличку точку.
Десять років продавав
Воду у ларьочку.
Оси лазять по руках,
Топляться в сиропі,
Але він, було, сидить,
Як герой в окопі.
А тепер якийсь мудрець,
Дура його мама! -
Автоматом замінив
Нашого Абрама.
Де не глянь, куди не кинь -
Всюди автомати...
І задумав наш Абрам
В Тель-Авів тікати.
В Тель-Авіві не знайшлась
У ларьку робота.
Забарабали його
Вчитись на пілота.
А нащо йому літать,
Рискувать собою,
Як у нього є талант
Торгувать водою?
Затаскав він у літак
З газом два балони
Та холодної води
Сорок три бідони.
Вліз в кабіну і вночі
Похурчав за хмару,
Збився з курсу і упав
Прямо на Сахару.
Там стулив собі ларьок
Пополам з бідою
І зібрався торгувать
Свіжою водою.
Сонце в голову пече,
Ллється піт, як смалець,
А Абрам сидить в піску
Сам один, як палець.
Каравани мимо йдуть,
Змучені від спраги,
Не звертають на ларьок
Жодної уваги —
І ви знаєте чому,
По якій причині?
Їм здається, що Абрам —
То міраж в пустині.


ПІЛЮЛЬКИ

Прибув якось Рабинович
В Сполучені Штати,
А там зразу ж довелося
Лікаря шукати.
Наковтався з голодухи
Пепсі й кока-коли
І в кишках загуркотіли
Блюзи й рок-н-роли.
Знайшов лікаря-єврея,
Що втік з України.
Той оглянув, дивується:
— Не бачу причини.
Усі мої аналізи,
Апарати й проби
Ніякої не знаходять
У тебе хвороби.
Рабінович зуби скалить:
— Поясню причину,
Якщо візьмеш гонорару
Тільки половину.
В мене грошей малувато,
Не будь шкуродером.
Розплачуся, коли в Штатах
Стану мільйонером.
Лікар гірко посміхнувся:
— Не з твоїм, брат, носом...
І вирішив йому мозок
Прочистить поносом.
Ткнув безплатно пузирьочок
З пілюльками в руку:
— Оце ковтай натщесерце
Щодня одну штуку.
...Він дивного пацієнта
Через рік побачив.
— Помогли тобі пілюльки,
Які я призначив?
— О, — вигукнув Рабінович, -
Но проблем! Чудово!
Три пілюлі дядя Льова
Ковтнув помилково.
Про це навіть в урядовій
Писали газеті.
Врізав дуба старий бовдур
Просто в туалеті.
Тепер можу розплатитись.
Но проблем! Порядок!
Я ж у нього, мільйонера,
Єдиний нащадок.

СТРАШНИЙ СУД
 
Мудрий Гершель Острополер
Напучував сина:
- Будь розумним. Ти єдина
У мене дитина.
У священних книгах наших —
Віра і надія.
З них відомо, що на землю
Явиться Месія.
Люди всі, живі і мертві,
Гої і герої,
Всі посунуть на Суд Божий
До Землі Святої.
А мости Господь поставить
Перед ними різні:
Для євреїв - з павутиння,
Для інших - залізні.
І проваляться залізні
Від ваги страшної,
І не дійдуть чужовірці
До Землі Святої.
А євреї разом підуть
Мостом з павутини
І з голів своїх не втратять
Ані волосини.
Та поскільки ти у мене
Дитина єдина,
Будь розумним. Як настане
Фатальна година,
Побіжи на міст залізний
І якнайскоріше,
Бо відомо, що залізо
Все-таки міцніше.


НАЙКРАЩІ ГУМОРИСТИ
 
Якось внук спитав маленький
В бабусі своєї:
- Чом, бабусю, гумористи
Майже всі євреї?
А бабуся так сказала:
- Різні є народи.
Що євреї гумористи,
То все від природи.
Всяк єврей у цьому ділі
Здорово кумека.
Він вам турка передражнить
Чи хохла, чи грека.
Перекривить його мову
З дурацьким акцентом,
Хоча був би він міністром,
А чи президентом.
Люди слухають, сміються
І мають потіху.
А єврея передражниш,
Буде не до сміху,
Бо він тебе опаплюжить
Перед цілим світом,
Назве тебе «бандерою»
І антисемітом.
Він наляпає на тебе
Стільки грязі й бруду,
Що не здереш і не змиєш
До Страшного Суду.
Не чіпляйся, голубчику,
До їхнього брата,
Дражни хахлів і кацапів -
Вони як телята...


ДОПИС

В газету пише робітниця:
„У мене стеля потекла,
І я Гофштейну-коменданту
Про це заяву подала.
Гофштейн сказав:
- То справді кепсько,
  Як в хату капає вода.
Ідіть у ЖЕК до Куперштейна,
Він за ремонт відповіда.
І я пішла до Куперштейна.
Узяв заяву Куперштейн.
- Ідіть, - говорить, - до Гофштейна,
  Ремонтом відає Гофштейн.
То як же бути"? - робітниця
В листі редакцію пита.
Фейлетоніст до друку швидко
Підготував того листа
І дуже гострий фейлетончик
У нього вийшов з-під пера
Та ще й дотепно називався:
„Іван киває
на П е т р а"...
 


БІДА З ІМЕНАМИ

Якщо мої гуморески
Підряд прочитати,
Стає ясно, що в них діють
Гнати та Кіндрати.
А якщо я замість Гната
Згадаю Ісака,
Зразу чую: - Бач, до чого
Дописавсь, писака!
Хоч Ісак той бува часом
Один — гірше банди.
Так що ж йому, накажете,
Дарувать троянди?
Хай гендлюють-комбінують
Ісаки й Абрами,
А ти молись перед ними,
Як перед богами,
Бо потрапиш, як миленький,
У антисеміти...
Щоб отак себе поставить —
Це треба уміти!


ОБЕЛІСК
 
Спорудили у містечку
Шпиль посеред плацу
Невідомому солдату –
Абрамові Кацу.
- Який же він невідомий? —
Приїжджі питали. -
Ви ж буквами золотими
Прізвище вписали.
- А ми, — кажуть, - спорудили
Цей шпиль перед святом,
Але й досі не знаємо,
Чи він був солдатом.


МАЛАНЦІ

Запитує хлопчик татка,
Проснувшись уранці:
— Чому, татку, на євреїв
Говорять: маланці?
— Коли було у Союзі
Євреїв багато,
Звали їх більшовиками, —
Пояснює тато. —
А як більшість повтікали
В Ізраїль і Штати,
Їх тут стало тепер мало,
То як називати?
 

МАЙБУТНІЙ ОЙСТРАХ

- Я скрипочку малесеньку
Зробив собі, мамочко.
- Молодчинка! Де ж ти струни
Взяв для неї, Зямочко?
- А ти, мамо, здогадайся.
- Та скажи вже, Зямочко.
- Із нашого піаніно я їх
Вирвав, мамочко.


СОЛОМОНОВА СІМ'Я

- А ти Біблію читав? -
Син спитав Арона. —
Дев'ятсот жінок було
В царя Соломона.
- Ну то й що, що дев'ятсот?
Для царя — можливо.
- Чим же він їх годував?
Ось для мене диво.
- Пхе, - розсердився Арон,
Що ти причепився?
Ти б задумався над тим,
Чим він сам кормився.


РИБЕНЯТКО
 
Ловив рибу Абрамович
У час відпочинку
Та й упіймав малесеньку
Золоту рибинку.
— Пусти, - просить рибенятко,
Не неси додому.
Зроблю тебе керуючим
«Головгастроному ».
— Нема тепер керуючих, -
Рибалка надувся. —
Ти зроби, щоб в українця
Я перевернувся.
Бо куди я не поткнуся,
Скрізь антисеміти.
Хай поживуть по-людському
Хоча б мої діти.
— Ой, — сказало рибенятко, -
Біда з вашим братом. -
І зробився Абрамович
Овраменком Гнатом.
Повертається додому
Й відчуває нюхом,
Що в квартирі запахтіло
Українським духом.
— Дітки мої, голуб'ятка,
А де ж ваша мати?
— Мама стала двірничкою,
Пішла підмітати.
- А де ж ваша тьотя Сара?
Скажіть мені, любі.
- Миє тьотя Серафима
Підлоги у клубі.
- А де ж ваша бабусенька,
Любі мої дітки?
- Вона пішла позичати
Хліба у сусідки.
- А чому ж ви, мої дітки,
Сьогодні не в школі?
- Бо курточки порвалися,
Не підемо ж голі.
Уже наші чоботята
Давно каші просять.
Тобі ж, татку, третій місяць
Пенсії не носять. —
Накоїв ти собі лиха,
Овраменку Гнате,
Бо попалось рибенятко
Якесь дурнувате.
Замість того, щоб змінити
Лиш графу єдину,
Українцями зробило
Всю твою родину.
Бери вудку та йди, Гнате,
Виправляти хибу.
Може, вдасться упіймати
Розумнішу рибу.

 



 
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua