Павло ГЛАЗОВИЙ - 6
Написав Administrator   
Понеділок, 28 грудня 2009 08:30
Головна статті
Павло ГЛАЗОВИЙ
Гумор і сатира
1
2
3
4
5
6
Всі сторінки

 

 

ПОРАДА

Прийшов якось до рабина
Хороший хлопчина.
Якщо прийшов, була, значить,
Поважна причина.
- Я хотів би женитися.
- Будь ласка, женися.
- Але ж дівка, фу, негарна.
- Ну тоді дивися.
- Батьки в неї багатющі.
- То, значить, женися.
- Але ж вона поганюща.
- Ну тоді дивися.
- То як мені поступати?
Яким саме чином? —
Ребе трішечки подумав:
- Стань християнином.
- Чого раптом?
- Щоб покласти
Край пустій розмові.
Будеш голову морочить
Якомусь попові.
 

ПРОЩАЛЬНЕ СЛОВО

Як ховали у містечку
Бандита страшного,
Мав же слово хтось казати
На могилі в нього.
Вийшов скромний чоловічок:
- Дорогі євреї,
Ну що скажеш над труною
Нечисті цієї?
Тільки те, що ми ховаєм
Злодія й бандюгу,
Найзлішого розбишаку .
На цілу округу,
Та лишились сини його
На наше нещастя,
У порівнянні з якими
Він ангелом здасться...



УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕСМЕН

 

Майже поема


Розділ перший

ЧУДО В ГЛЕЧИКУ
 
Кашпірович Льовка
Через пляж ішов
І в піску гарячому
Глечика знайшов.
Ледве до посудини
Доторкнувся він,
Як із неї вилетів
Бородатий джин.
Завертівся дзиґою,
Зашипів: — Вах-вах!
Хай тебе, спасителю,
Береже Аллах!
Хай осяє дні твої
Божа благодать!
Все чого бажаєш,
Можу тобі дать.
Льовка мовив:
- Мрія непроста моя.
Справжнім суперменом
Хочу стати я -
Щоб здоровим був я,
Сильним, як бізон,
Дужим, як Шварцнегер,
Гарним, як Делон.
Джин якусь молитву
Тихо прошептав –
І худенький Льовка
Суперменом став,
Бездоганним втіленням
Мужності й краси –
Тріснули від біцепсів
Майка і труси.
— Ще про що ти мрієш? —
Добрий джин пита.
– Мрія, - мовив Льовка, -
Й друга непроста:
Щоб я став багатим,
Гроші молотив,
Але щоб податків
Жодних не платив.
Джин гукнув: - Будь ласка!
І, як дим, розтав.
Льовка бізнесменом
Українським став.

Розділ другий

СИГНАЛІЗАЦІЯ

Льовка багатіє.
Має магазин.
Всюди возить Льовку
Білий лімузин.
Льовка розкошує.
Все у нього є.
Ананаси хрумка,
Снікерси жує.
Льовка має вигляд
Ситого кота.
У його хоромах –
Блиск і красота.
Спробуй доторкнутись
Десь там до замка,
Він наряд міліції
Зразу виклика.
І до лімузина
Тільки доторкнись –
Все там починає
Вити і трястись.
До його крамниці
Страшно підійти.
Там сирена зразу
Почина ревти.
Льовку охорона
Стереже така,
Що позаздрить міг би
Секретар ЦК.
Став він для держави
Страшно дорогим:
Три дебіли всюди
Швендяють за ним.
В кожного дебіла
Збоку пістолет.
В кожного дебіла
Із броні жилет.
Хоч у Льовки нині
Море всяких справ,
В лікаря зубного
Льовка побував
І просив негайно
Дати консультацію,
Як припасувати
В рот сигналізацію.
Щоб коли до нього
Доторкнеться хтось,
В роті все свистіло,
Вило і тряслось,
Бо у Льовки в роті
Речі непрості,
Там усі коронки
Й зуби золоті.
Треба ж це багатство
Пильно берегти.
Але тут нелегко
Льовці помогти.
Лікар же розумний,
Він не ідіот,
Щоб сирену Льовці
Запихати в рот,
Бо тоді ж ні чхнути,
А ні кашлянуть...
Добре тим, що скромно,
В бідності живуть!
Купить собі хліба
Чи твердий батон
Та й бреде додому
Сам, без охорон.
Він натре окраєць
Хліба часником
Та поїсть картоплі
З кислим молоком,
Та гороху миску
Зварить на обід,
І сигналізація
«Дєйствує» як слід.
 

 

Розділ третій

СІМОЧКА

Кашпірович Льовка
Вудив на мосту
І піймав малесеньку
Рибку золоту.
Взяв її за хвостика
І завмер на мить:
Світиться, виблискує,
Сяє, мерехтить.
Голоском тонесеньким
Злякано пита:
- Що тобі від того,
Що я золота?
Відпусти на воленьку,
Я тебе молю.
Все, чого попросиш,
Я тобі зроблю. —
І сказав їй Льовка:
— Хочеться мені,
Щоб війни проклятої
Не було в Чечні.
Рибка аж заплакала:
— Добрий ти єси,
Тільки щось простіше
В мене попроси.
Кашпірович рибоньку
До очей підніс.
- Зроби мою Сімочку
Всесвітньою Міс,
Щоб була корона
В Сімочки така,
Як оце у тебе
Золота луска.
Нехай стане Сімочка
Зіркою Краси! —
Рибка посміхнулася:
- Вірний ти єси!
А її, прекрасної,
В тебе фото є?
Льовка із кишені
Картку дістає,
З гордістю показує:
- Ось вона! Дивись! -
Рибка аж підскочила:
- Та перехрестись!
Щоб таку зробити
Зіркою Краси?!
Краще ти у мене
Про Чечню проси...
 

УЛЬПАНИ

Я помітно збагатився,
Браття-громадяни,
Як довідався із преси,
Що таке ульпани.
Слово ніби немудряще,
Ніби річ звичайна,
А мені воно розкрилось,
Як найглибша тайна.
До сусідів, любі браття,
Пильно придивляймось,
Научаймося чужого
Й свого не цураймось.
Всім відомо, що Ізраїль -
Молода країна,
А народ, що в ній зібрався,
То сім'я єдина.
Входять групи рівноцінні
До сім'ї тієї:
Перша група — неєвреї,
А друга — євреї.
Може там користуватись
Повними правами
Тільки той, хто народився
Від єврейки-мами.
Залишатись неєвреєм
Довго не годиться.
Неєвреєві, буває,
Складно ожениться.
Неєвреєві складніше
І вмирати навіть,
Бо над ним належну службу
Рабин не відправить.
Для таких відкрито школи.
Назва їм — у л ь п а н и.
Неєврей, що вчиться буде
В школі тій старанно, -
Дійде згодом до г і ю р у,
Тобто, до посвяти
І євреєм повноцінним
Стануть його звати...
Тут мене спитати можуть,
Строгі критикани:
— А навіщо ця балачка
Про чиїсь ульпани?
То ж країна невеличка -
Там свої умови...
Зачекайте! Все це тільки
Привід для розмови.
В нашій славній Україні,
Як і в тій країнці,
Є дві групи: малороси
Й справжні українці.
То чому б і нам у себе
Школи не відкрити,
Щоб по-нашому начальство
Вчилось говорити?
Ну, хоча б для тих спочатку,
Що в Верховній Раді,
Чи усілись на високій
Керівній посаді,
Ти звертаєшся до нього
З ласкою й поклоном,
А воно шулявсько-руським
Бубонить жаргоном.
Незугарне по-людському
Вимовити слова,
А для нього, бач, не годна
Українська мова.
Для таких, закоренілих,
Впертих русоманів
Не завадили б нам школи
На зразок ульпанів.
Опинилися при владі?
Гайда всі за парти,
Бо народом управляти —
То не штуки-жарти.
Тільки знайте, що в ульпанах
Учать не без плати.
Сто доларів за науку
Треба викладати.
Малорос закрутить носом:
- Вон чєго хотітє...
Нєт, нє я платіть вам должен,
А ви мнє платітє! -
І такого не питайте,
Хто у нього мати.
Він забув її, не знає
І не хоче знати.
 

ФАКТИ Й АРГУМЕНТИ

Кажуть, наших у Росії
Є мільйонів п'ять.
А вони там по-російськи
Вміють розмовлять?
Так, звичайно. Володіють
Мовами двома.
Є там школи українські? -
Ні, таких нема.
А Росія скільки руських
Дарувала нам? -
їх в чотири рази більше,
Аніж: наших там.
Чи спокійно їм живеться?
„Трєбуют" весь час,
Щоб по-руськи їхні дітки
Вчилися у нас.
А чого отак виходить,
Пояснив один
Убєждьонно руськомовнии
Вчений гражданін:
— Всєм ізвєстно із дрєвнєиших
Пісьмєнних трудов
То, что Кієв — ето матєрь
Русскіх городов.
Ну а кто жє чащє русскіх
Помінаєт мать? —
Ето слєдуєт бандерам
На замєтку взять.


 



 
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua