ПАРОСТКИ «СМЕРІЧКИ» - ТОЙ ШЛЯХ – ЛЕГЕНДА

|

Зміст статті

 

 

ТОЙ ШЛЯХ – ЛЕГЕНДА

У Чернівецькому краєзнавчому музеї вперше зроблено спробу у рідкісних меморіальних пам'ятках велетів пісні - на виставці у речах і документах - окреслити творчий шлях оповитого легендою колективу «Смерічка» - дивовижного, загадкового, майже міфічного явища, який упродовж кількох десятиліть творив неповторний світ краси, виколисаний і багатьма іншими, пізніше посталими самобутніми колективами в роки так званої «ансамблеманії».

ІМ'Я засновника вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» Левка Дутковського було на вустах і в ту осінь 1996 року, коли він втілював у життя проведення у Вижниці 21 -22 вересня І фестивалю української естрадної пісні імені Назарія Яремчука. Сам Левко Тарасович був призначений мистецьким керівником і головним режисером фестивалю. А хто ж міг ще бути, як не він - творець незабутньої легенди, великих імен і один з наполегливих провісників новизни? І, як завжди, він, здібний організатор, талановитий композитор, не вперше на винницькій землі проявив притаманні його характеру наполегливість, винахідливість, а також відповідальність та знання багаторічної роботи на ниві культури. У цьому переконаєтесь (бо де ще ви просто так це побачите?), оглядаючи вперше експоновані матеріали в музеї: розроблену Левком Дутковським і виготовлену на високому мистецькому, технічному рівні рекламу фестивалю, умови конкурсу юних співаків, документацію конкурсного відбору, розпізнавальні знаки учасників пісенного змагання, навіть нагороди переможців, у тому числі виготовлений у натурі оригінал гран-прі, дипломи, жеребки. На вижницькій землі за попередні великі заслуги був високопошанований присвоєнням йому звання «Почесний громадянин Вижниці» - через три десятиліття після означеного великою працею успіху.

Кожен по-своєму оцінить побачене на виставці, але, без сумніву, для вдумливого відвідувача є підстави пишатись, що уміємо працювати, коли за справу береться відповідальний фахівець.

Яким же чином експоновані матеріали потрапили до музею? Хтось зберігає раритети вдома, як кажуть, по-куркульськи, для себе, бо то його і, можливо, залишиться у прибутковий спадок; хтось у передноворіччя разом зі старим роком збувається всього зайвого й викидає на смітник; дехто ж майже зі щедрістю чарівника дарує цінні речі музеєві...

Очевидно, багато з теперішніх експонатів зібрані під час фестивалю, але основну частину матеріалів передав Левко Тарасович, а за його сприяння люб'язно це зробили районна організація товариства «Просвіта» та Вижницький районний відділ культури в особі його начальника Івана Дрончука.

Пам'ятки з фестивалю завершили музейну виставку. І обнадіюють, що й II фестиваль української естрадної пісні відбудеться у Вижниці та благословить щасливий шлях на естраду новим зіркам-велетам і, можливо, як пророкував голова журі фестивалю Василь Зінкевич, матимемо тут своє українське Сан-Ремо.

Ті, хто хоче доторкнутись до документальних джерел, звичайно, поспішать до музею, аби побувати в світі пісні серед неповторних меморіальних пам'яток, які давно живуть незалежним від їх власників життям, відкриють завісу непроминущої легенди. Що ж об'єднує такі великі й різні за часовими, духовними та фізичними вимірами імена народних улюбленців?

Знайомство з першоджерелами приведе нас до точки відліку, розміщеної на Протятому камінні Карпатських гір, - до витоків відомого кільком поколінням вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» і знову поверне до мальовничої оази сподівань і сповідань Вижниці, яка й досі перебуває у центрі уваги шанувальників прекрасного: звідси пролунали й полонили слухачів сучасні ритми, на які природно наклались фольклорні мотиви Буковини.