ПАРОСТКИ «СМЕРІЧКИ» - МУЗИКА ПОНАД УСЕ

 

 

МУЗИКА ПОНАД УСЕ

Народився Назарій Яремчук у селі Рівня - передмісті Вижниці у співучій родині Марії і Назара Яремчуків 30 листопада 1951 року, серед дітей був наймолодшим. У родині повноправно володарювала пісня, батьки співали у церковному хорі. Навчався у Вижницькій школі-інтернаті, середній школі, захоплювався природничими науками, особливо любив подорожі в гори, дуже гарно співав, одночасно стає чемпіоном з футболу як гравець команди «Карпати-Кути»... «Грав тоді він у команді за Кути у лінії напівзахисту, - згадує Григорій Чернишов. - Грав... дуже еластично... - інтелігентно, ніколи не вдавався до грубощів...».

З ВЕЛИКОЇ любові до природи після закінчення школи він складає екзамени на географічний факультет Чернівецького державного університету, але не проходить за конкурсом. Повертається додому, працює у геологорозвідувальній експедиції, далі грає у футбол; за направленням військкомату навчається на курсах шоферів, починає співати в улюбленому ансамблі Вижницького будинку культури «Смерічка». А коли в 1970 році став студентом університету, уже не міг розлучитися з колективом, з яким зріднився на все життя. «...Може, це добре, - згадував старший брат Богдан Яремчук, - що Назар не вступив зразу в університет, що так розпорядилася доля, бо інакше не потрапив би в «Смерічку». «А на Буковині, - згадував Степан Сабадаш, - лиш перейдеш Черемош - сам співаєш, і душа прагне цього». Із переходом «Смерічки» на професійну сцену у 1973 році Назар переводиться на заочну форму навчання, в 1975 році закінчує університет і розпочинає фахову діяльність на кафедрі економічної географії вузу старшим інженером.

Але перемагає пісня, творче товариство Левка Дутковського, Володимира Івасюка, Василя Зінкевича, і Назар повертається до філармонії назавжди.

Він постійно перебуває у творчому пошуку, що сприяє росту його професійної майстерності. «Я не зустрічав такого митця, - згадує пісенний побратим, - який би ще не чуючи раніше пісні, міг просто з нотного листа записати її на плівку бездоганно». Щовечора під час концертів артист тримає екзамен на зрілість. Дванадцятирічна наполеглива праця у вокальній школі Левка Дутковського, музикальність, сильний і приємний від природи тембр голосу великого діапазону, гарна зовнішність, властиве йому вміння витонченої інтерпретації кожного твору, оригінальна виконавська манера швидко зробили співака улюбленцем народу.

Назар був великим патріотом країни, щирою любов'ю і турботою огортав друзів. Він згадував найкращі миті спілкування з автором вікопомних пісень Володимиром Івасюком: «Коли кінчалися розмови, починалася пісня. Володя був її творцем, лицарем. Я бачив у піснях його душу. Вона здається мені блакитною. Такою, як сам Володя». Експонується записка Володі до Назара за січень 1979-го, фотографія, на якій він, маестро Левко Дутковський (із чотирьох його друзів), що першими поїхали на похорон до Львова і йшли в траурній колоні першими.

Назарій завзято опікувався Чернівецьким футбольним клубом «Буковина», на піднесенні його перемог як член правління разом із Павлом Дворським написав гімн клубу «Вперед, Буковино, вперед!». Пам'ятав у всіх краях пракоріння честі роду.

В експозиції музею представлені як ескізи сценічних костюмів ансамблю «Смерічка» та солістів, розроблені художником-модельєром Аллою Дутковською, зокрема, «Зачаруй», «Краю мій» 1975-1978 років, «Олімпійські» 1980 року, так і самі концертні костюми чи їх елементи. Серед інших документів і характеристика-рекомендація Назарія Яремчука, видана Чернівецькою облфілармонією для поїздки до Чехословаччини на Міжнародний конкурс артистів естради «Братиславська ліра» в травні-червні 1981 року. Там заслужений артист України Назарій Яремчук завоював одразу три нагороди: дипломанта конкурсу, премію ЦК комсомолу Словаччини і Великий приз «Улюбленець публіки»: світ відкривав Україну за пісенним образом і з неповторного голосу Назарія Яремчука.

З 1982 року він стає художнім керівником ансамблю «Смерічка», який уже давно здобув заслужену славу, користується великою популярністю в країні, об'їздив з гастролями Прибалтику, Закавказзя, багато областей Росії. У цей час «Смерічці» присуджено премію імені Миколи Островського ЦК комсомолу республіки, яку отримує Назарій Яремчук.

Часто Чернівецьку облфілармонію називали лабораторією української естради, школою її кадрів, музичною столицею України.

З 1984 року видавництво «Радянський композитор» видає нові збірники «Музикальна орбіта» (експонується) для колективів художньої самодіяльності, проводиться навчання з підвищення фахового рівня керівників ВІА шляхом введення в інститутах культури музичних факультетів, на яких навчали працювати з електронними музичними інструментами, звуковідтворювальною апаратурою.