ТАМАРА СЕВЕРНЮК:

|

«ЖИВУ. ЛЮБЛЮ. І ВІРЮ. І НАДІЮСЬ...»


«ЖИВУ. ЛЮБЛЮ. І ВІРЮ. І НАДІЮСЬ...»Віра СЕРЕДА

Нещодавно книгозбірні центральної бібліотечної системи для дорослих Запоріжжя, Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека імені Горького й бібліотека Запорізького національного університету отримали в подарунок від буковинської поетеси, заслуженого діяча мистецтв України, члена Національної спілки письменників України Тамари Севернюк близько двох десятків примірників її книжок. Серед них видані нещодавно поетично-сповідальне освідчення «Музика чорної вишні» й книга до 600-річчя Чернівців «О, Чернівці, оаза дивини...» (Чернівці, «Золоті литаври», відповідно – 2009 і 2008), а також декілька книжок минулих років – твори для дітей середнього й старшого віку «Чисте світло», поезії «І що розп’яте – долюблю» (Чернівці, «Букрек», відповідно – 2005, 2007), «И незачем таиться, и нечего таить…» (Лірика 1974-2004. - Одеса, «Астропринт», 2005), «Зблиски» (Чернівці, 2005), «Дотик безсмертника…» (Поезії. Сторінки щоденників. - Чернівці. 2003), «Спокуса білої пустелі» (Сторінки життя. Поезія. Бібліографія. Архіви. – Чернівці, 2001).

 


Дві посилки від Тамари Севернюк

Як же потрапили ці книги в Запоріжжя? Почалося все з того, що авторка цих рядків, готуючи один із матеріалів, де згадувалось ім’я Тамари Севернюк, натрапила на розбіжності в її біографічних даних у різних Інтернет-виданнях. Звернулася в Запорізьку бібліотеку імені Крупської, яка користується великою популярністю у наших письменників (саме тут вони полюбляють проводити свої ювілейні творчі урочистості). Запитала, які книжки Тамари Севернюк є у фондах бібліотеки. Завідувачка методико-інформаційного відділу центральної бібліотечної системи для дорослих Запоріжжя Валентина Семешко радо відгукнулася на моє прохання, проте декілька хвилин потому із сумом повідомила, що в їхній мережі книжок Тамари Севернюк немає. Мені нічого не залишалося, як потурбувати пані Тамару, зателефонувавши їй у Чернівці й від неї почути відповіді на мої запитання. Так відбулося наше заочне знайомство. Дізнавшись, що в центральній бібліотечній системі для дорослих Запоріжжя немає її книжок, поетеса одразу ж зреагувала: «Я завтра ж надішлю вам книги». Проте в посилці були не лише видання, які давали відповіді на мої запитання, а й до десятка книжок для бібліотек міста на мій вибір.

Одразу ж зателефонувала й повідомила про цей подарунок Валентині Семешко. Вона, порадившись із директоркою бібліотеки Ларисою Долиною та колегами, повідомила, що вони на знак подяки Тамарі Севернюк підготують літературне свято, приурочене творчості поетеси, а також презентують на ньому подаровані книжки. До того ж, зазначила пані Валентина, це досить актуально, бо 26 липня – у Тамари Севернюк ювілей.

Дізнавшись про цю подію, Тамара Артемівна відправила в Запоріжжя другу посилку книжок «Музика чорної вишні».

«Квіткове інтермецо», що відновлює сили й поліпшує настрій

До літературного свята в бібліотеці імені Крупської готувалися ретельно. Зробили виставку «Живу. Люблю. І вірю. І надіюсь…», яка знайомить із біографією поетеси, тут вміщене її гарне фото, книжки, подаровані Тамарою Севернюк. До них долучили також декілька матеріалів про героїв її есе з періодичних видань.

Під час підготовки літературного заходу вірші Тамари Севернюк наштовхнули бібліотекарів на цікаву ідею.

- У збірці «Музика чорної вишні» нашу увагу відразу ж привернув дивовижний цикл поезій «Квіткове інтермецо», - розповіла завідувачка відділу обслуговування Наталя Коломбе. - Чим саме? Своїм цікавим поетичним баченням однієї з найдивовижніших представниць живої природи - квітки. До того ж, ми тут зустрілися з акровіршем, а він не так часто зустрічається в поезії. (Акровірш - поетична форма, коли з перших літер кожного рядка по вертикалі складається самостійне слово, в даному випадку – назва квітки. – Авт.).

- Ми одразу ж вирішили зробити ще одну виставку – «Квіткове інтермецо», жанр якої визначили як виставка-захоплення, - продовжили по черзі розповідь її колеги Лариса Недря й Галина Рябцева. - Намагалися поєднати вплив на людину поетичного слова й красу зорового образу. Коли ж побачили незвичайної краси творіння рук людських - вишиті запорізькими народними майстринями натюрморти квітів - зрозуміли, що все це повинно взаємодоповнювати одне одного. Від уже організованої книжкової виставки відходити нікому не хотілося. Жанр її змінився - це був справжній релаксаційний куточок, що наповнював залу могутньою світлою енергією й відчуттям свята.

Окрім чудових віршів, у куточку працівники бібліотеки розмістили додаткову літературу про квіти, їхні лікувальні властивості, легенди й міфи про них. Хто забажає, зможе обрати зразки візерунків для вишивання із журналів, книг про український рослинний орнамент, прочитати про квіти-символи в одязі давніх українок. А ще в куточку дзюрчало штучне джерельце, що навіювало спокій і блаженство.

«Я тішуся, що мої книжки потрапляють до добрих рук»

У день літературного свята в затишній залі зібралися бібліотечні працівники й читачі, залюблені в поезію. Завітала спеціаліст Запорізького міського управління культури Наталя Лунь.

Ведучою була Валентина Семешко, яка уміло поєднувала виступи учасників літературного заходу. Вона звернула увагу присутніх на книжкову виставку з книг, які бібліотека отримала в подарунок від Тамари Севернюк.

- 26 липня поетесі виповниться 70 років, - повідомила Валентина Семешко. – Своєю творчістю Тамара Севернюк переконує нас: є поезія, є чудові вірші, що торкаються наших зашкарублих душ. Сказати, що ми добре знайомі з її творами, не можна. У наших бібліотеках не було жодної її книги. Але все ж таки її вірші йдуть поруч із нами дуже давно. Згадайте хоча б такі відомі пісні, як «Забудь печаль» («Весільна заметіль», музика Леоніда Затуловського) й «Мелодія прозора» («Море вечорове», музика Паоло Россі) у виконанні народного артиста України Василя Зінкевича, «Маки для сина» (пам'яті Володимира Івасюка) й «Святий оберіг» у виконанні композитора, народного артиста України Павла Дворського та його сина Павла.

Ці твори, а також низку віршів і пісень у виконанні Тамари Севернюк із авторського диску «Послухай тишу» протягом заходу із задоволенням слухали присутні в залі. Тут не обійшлося без технічної допомоги Марини Краснокуцької, яка знайшла необхідні твори в Інтернеті.

Голос поетеси пролунав не лише з авторського диску, а й по телефону – вона безпосередньо звернулася до учасників літературного дійства:

- Я тішуся, що мої книжки потрапляють до добрих рук, добрих сердець. Я знаю, що це джерело, з якого б скільки не пив, а все одно мало. Ця спрага не мучить, а навпаки живить, наснажує, рятує свідомість від усвідомлення плинності часу й невідворотності того, що ми боїмося назвати словом «кінець». Доки є книга й доки є ті, хто з книгою працює, доти нашому світові триматися на стрижневі високої духовності, глибокої людяності, добра й краси. Спасибі вам, що ви звернули увагу на моє слово. Я вас усіх вітаю, обіймаю, зичу добра, благостини на душі, світла… Я думаю, що доки є ми, Україна буде. Привіт вам від великої й маленької Буковини, від зелених її листочків, від теплого вітру, від гарних квіток. Хай ясниться нашій українській ниві!

Потім Валентина Семешко, розповівши про життєвий шлях поетеси, презентувала книжки з виставки, підкресливши, що попри те, що Тамара Севернюк витримала стільки випробувань на стійкість, що вистачило б на десятьох, в її поезії багато світла, а головне - немає ні самокопання, ні жалю до себе, ані детальної поетичної оповіді про свої страждання, навпаки - стільки оптимізму, сили духу, бажання жити. Її поезія допомагає пересилити відчай, безсилля, подолати душевний біль від ревнощів, підступності друзів, наповнює порожнечу, лікує страх від неминучості смерті, тугу втрати рідної людини й породжує в душі всепрощення й милосердя.

- Основна ідея кожного видання Тамари Артемівни, - підкреслила ведуча, - закодований епіграф на першій або останній сторінці. А ще – плідна співпраця з художниками, гарне художнє оформлення.

Презентація книжок супроводжувалася віршами у виконанні бібліотечних працівників Вікторії Олефіренко («Дерева в білому», «Навчила серце стримувати крик», «Троїця»), Алевтини Земрох («Крізь полини», «Шипшина) та інших.

Прозвучали й акровірші із циклу «Квіткове інтермецо», що в книзі «Музика чорної вишні». Озвучили їх Галина Рябцева й Лариса Недря.

Під час презентації збірки «Чисте світло» за фортепіано сіла Тетяна Компанієць. Коли читали твір «Невтолиме», зазвучав вальс Шопена, потім – під час переказу оповідання «Кольорова музика» - твір Бетховена «До Елізи».

Аналізуючи збірку «О, Чернівці, оаза дивини…», ведуча привернула увагу до епіграфа:

«Це місто створене
Для
Раювання…

Листок упав…
Здригнулось в хаті люстро –

Я всіх перехрестила…
Крадькома…»

- А рядок із вірша «Усе живе, земне закарбувати», написаного літом 2000 року, - немов програма поетеси Тамари Севернюк, - зауважила Валентина Семешко. - Ця збірка особлива, бо згадує дорогих їй людей, здебільшого тих, хто відійшов у Вічність, але «яка втіха розповідати про людину, знаючи, що вона – жива!»

Окремо слід сказати про Володимира Івасюка. У Тамари Артемівни низка віршів присвячена композитору. Один із них - «Червона рута» - як і його найпопулярніша й найулюбленіша народом пісня.

Наталя Андріяшевська перед тим, як читати цей вірш, висловила жаль, що книга не потрапила їй до рук, коли вона готувала в своїй бібліотеці літературний захід, присвячений пам’яті Володимира Івасюка. А потім зазвучав вірш. Тремтів голос у Наталі. Дехто зі слухачів не зміг стримати сліз. На завершення прозвучав запис пісні «Маки для сина» Павла Дворського.

Збірка «И незачем таиться, и нечего таить…», підкреслила ведуча, навчає шляхетності, вірності, ніжності, всепрощення, любові й толерантності. Надзвичайна цнотливість поезій, присвячених коханню – їх читали Ірина Петренко, Валентина Семешко, Вікторія Олефіренко.

Доречним був на завершення теми любові уривок із книги Тамари Севернюк «О, Чернівці, оаза дивини…»:

«Спочатку було Слово. І слово було - Бог, а Бог є - любов. Отже Слово - це Любов.

На що вона схожа?

Кращого, аніж сказав про неї Августин Блаженний, нічого в писаннях не зустрічала.

...На що схожа Любов?

Вона має руки, щоб допомагати іншим; вона має ноги, щоб поспішати на допомогу бідним і кожному, хто цього потребує; у неї є очі, щоб бачити горе і нужду, але й людські радощі і щастя; у неї є вуха, щоб чути стогін і жалобу людини, але й - спів і веселіть її серця.

Ось на що вона схожа – Любов».

Закінчилося свято піснею Павла Дворського на слова Тамари Севернюк «Святий оберіг».

Нині Тамара Севернюк готує до видання книгу «Крізь дим осеневих згорань», яка має побачити світ до її ювілею. За словами пані Тамари, це - розповідь про те, що зігрівало її серце все життя. У книзі вона ділиться також спогадами про три знакові зустрічі: 24 дні, проведених у будинку творчості з Ліною Костенко, про відвідини нею в Ленінграді сина Анни Ахматової - Лева Миколайовича Гумильова, який відсидів 14 років у Норильських таборах з українцями, а також знайомство й листування з викладачкою зарубіжної літератури з Ніжинського університету Оленою Плаушевською.

 

Тамара СЕВЕРНЮК

КВІТКОВЕ ІНТЕРМЕЦО


(З книги «Музика чорної вишні»)

Акровірші

Ані шелесне. Тиша. День жаркий.
Йому далеко ще до прохолоди.
Стареньке сонце небом верховодить,
Та вже землею крадуться зірки
Рясні, мов дощ... Це - присмутку квітки,
А день сміється: «серпень жарти водить...»

* * *

Білявий полиск ранньої роси
У змові з синню мовчазної ночі.
За кожний промінь болем платять очі...
О, як цінуєш спалахи краси,
Коли тебе зведуть смеркові корчі.

* * *

Благословися, лісе молодий –
Адаме світу зелені й блакиті.
Радій, любове, день різдвяний твій
Вінком надій і віри оповитий.
І коровай весіль, і крик страждань
Нежданих втрат - в його тремкім світінні.
Оплата смерті за небесну дань –
Короткий смерк і - нескінченність сині...

* * *

В золотому блискові колось
Осінь мерехкоче невидимо.
Лагідним блакитно-срібним димом
Огортає літа пружну ось.
Шиби неба відбивають німо
Колихкого сонця свіжу брость,
Але хтось на склі малює... зиму.

* * *

Довірний сплеск Сезаннового болю
Загляне в сад, застиглий серед літа.
Високий дзвін прокотиться по полю
І відгукнеться пахощами квіту.
Над спраглим полем майстра на світанку
Отари барв проллють питво живлюще,
Чаклунський пензель схопить в брижах ранку
Одчаю зойк і щастя скрик цілющий –
Крилатий, як висот манлива п'янкість.

* * *

Коріння чорне, кострубате
Окови стужні розтина,
Набряклі стебла, мов струна,
Вібрують звуками... Весна...
А щоб стопити стужні грати,
Люстерком небові зрости
І сонце в голос перелляти –
Як необхідно відчувати - хто ти...

* * *

Кола за колами - дуги світань,
Ах, ця краса у природі!
Колешся-молишся світлу пізнань,
Тайні, що кличе за обрійну грань,
Усміх зриваєш із прірви страждань
Спалахом туги по... вроді.

* * *

Могутня кров землі в його кипінні,
А все життя - всього два дні цвітіння.
Короткий вік... Зате - яке горіння!

* * *

Не лякайся, не в'янь, моя квітко-блакитко,
Епітафій тобі за життя не складу,
Знаєш ти, що в житті все минається швидко,
Але знаю і я те ж саме - на біду.
Бунтівлива, коли порух зради почую,
У гарячці болінь зів'ядаю, як ти...
Добротою прощень власну душу лінчую,
Квітко - ладо моя, бережись доброти,
Але доброю будь... І - цвіти...

* * *

Невидимий, ледь чутний червня дотик,
А в стеблах вже хрусткий вирує жар.
Спивають бджоли медяний нектар,
Тремтять чеканням жовтожарі соти...
Уроджена під білі сурми хмар,
Ранковим світлом бережно сповита,
Цвіте і землю гріє непомітно,
І знає найдорожче вміння – ж и т и,
Як знаю я, що це - найтяжчий дар.

* * *

Рови, яри, стовпи... стерниста ржа,
Очам нема куди себе подіти.
Мовчить твоя дорога, як чужа,
Аж серце навпіл... і не хочеш жити.
Шукаєш край... А він все віддаля...
Крізь ту далекість проплива земля,
А там - ромашка, що цілує жито...

* * *

Троянди, маки, айстри - чисте злото.
Ет, що й казати: добре їм цвісти,
Радіють ними. А мені - гіркота,
Ех, і невдячна ж ця сумна... робота –
На ясні чола свій вінець плести.


(Твори Тамари Севернюк розміщені нижче на сайті в матеріалі «Тамара Севернюк. Подарунок рідному місту»).

 

 Директор централізованої бібліотечної системи для дорослих міста Запоріжжя Лариса Долина завжди підтримує добру ініціативу своїх колег

Директор централізованої бібліотечної системи для дорослих міста Запоріжжя Лариса Долина завжди підтримує добру ініціативу своїх колег

 

Проникливо читала вірш Тамари Севернюк «Червона рута» Наталя Андріяшевська 

Проникливо читала вірш Тамари Севернюк «Червона рута» Наталя Андріяшевська

 

Надзвичайна цнотливість поезій, присвячених коханню. Їх читали Вікторія Олефіренко, Валентина Семешко й Ірина Петренко 

Надзвичайна цнотливість поезій, присвячених коханню. Їх читали Вікторія Олефіренко, Валентина Семешко й Ірина Петренко

 

 Завідувачка відділу обслуговування Наталя Коломбе розповідає про створення релаксаційного куточка «Квіткове інтермецо»

Завідувачка відділу обслуговування Наталя Коломбе розповідає про створення релаксаційного куточка «Квіткове інтермецо»

 

 Лариса Недря й Галина Рябцева ретельно добирали матеріал до акровіршів Тамари Севернюк про квіти, а потім їх майстерно читали

Лариса Недря й Галина Рябцева ретельно добирали матеріал до акровіршів Тамари Севернюк про квіти, а потім їх майстерно читали