У пам’яті земляків | Друк |
Середа, 14 вересня 2011 09:15

Ці експонати пам’ятають Миколу Нагнибіду

1_1Вікторія ПРИЧИНЕНКО

 

Знімки, літографії, плакати-оголошення про літературні вечори та багато інших старовинних речей зберігаються в літературно-краєзнавчому музеї імені українського письменника, поета Миколи Нагнибіди. Музей розташовується в селі Смирнове Куйбишевського району – у колишній будівлі для дільничного інспектора. За словами місцевого вчителя Івана Гуденка, який опікується тамтешніми експонатами, це вже третє місце “поселення” Смирновського музею. До цього часу він розташовувавсь у будинку культури і приміщенні сільської ради.

 

Хоча про музей знають небагато людей, сюди вже торують дорогу школярі з Куйбишевського, Чернігівського, Бердянського і Приморського районів. Показуючи гостям старовинні речі домашнього вжитку, фотознімки, Іван Антонович намагається надавати якомога більше часу для розповідей про експонати, що зберігаються в кімнаті-музеї Миколи Нагнибіди. Передусім, йдеться про письмовий стіл і скульптуру поета. 

 

Також відвідувачі музею цікавляться біографією Миколи Львовича. Про письменника-земляка, який народився в селі Попівка (нині – Смирнове), Іван Гуденко ладен розповідати годинами. Надто ж тепер, коли виповнюється сторіччя літератора.

Перша збірка творів Миколи Нагнибіди називалася “Бригада”. З часом світ побачили збірки “Дніпровська весна”, “Зерна” і “Дніпроград”. У письменника – багата трудова біографія. Так, Микола Львович трудився на “Запоріжсталі”, служив на Чорноморському флоті, працював у редакції комсомольської газети. Чимало нарисів він присвятив дружбі українського та білоруського народів. 

Микола Нагнибіда удостоєний звання Почесний громадянин Запоріжжя і заслужений працівник культури Білорусі. У 1985 році поета не стало, та пам’ять про нього досі живе в серцях земляків-куйбишан.  

 

1_2

У цій кімнаті музею зберігаються старовинні та особисті речі Миколи Нагнибіди

Детальніше про Миколу Львовича читайте в розділі "Літературне Запоріжжя"

 

 

Новини

Тільки у нас!

Лев СИЛЕНКО

МАГА ВІРА

magavira

Це – головна книга РУНВіри (Рідної Української Національної Віри). Можна почути в простонародді: «Це – наша церква, бо там правлять українською мовою». Але прислухайтесь, будь ласка, про що говорять попи-батюшки – про Саваофа, Єгову, Ісуса (Яшую), а відправляють померлих обов'язково «у лоно Авраамове». Чи українське все це? Ні! Воно створене на берегах Йордану давніми євреями.

РУНВіра – вчення про українців, їхню прадавню історію, це - віра українців. «Мага Віра» написана Учителем Левом Силенком.

 

Тільки у нас!
"Лист запорожців"
Справжній текст

... Так тобі наказали козаки й показали свої сраки. Листа кінчаємо, бо числа не знаємо, а ваших календарів у Січі не тримаємо.

 

Тільки  у нас!
"Сказання про стародавні минувшини руські"

Це - історія наших минулих поколінь Докиївської Русі. І якщо християнські літописи в якійсь мірі донесли до нас те, що творилося на цій багатостраждальній землі з часів Аскольда й Діра, то майже все, що було до них, покрите імлою забуття й безпам'ятства. І коли літописець питає "Звідки пішла земля руська?", то, на жаль, відповідає неправдиво. Бо не від Рюрика пішла Русь і навіть не від Кия, а від царя Сварога.

УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua

Літературне Запоріжжя