Віктор ЄВТУШЕНКО. Сміхограй
Написав Administrator   
Вівторок, 02 жовтня 2012 07:05

 

Гуморески, байки, пародії

 

2001

 

Протягом свого нелегкого і довгого творчого шляху, праці в періодиці і, зокрема, в журналі "Перець", мені довелося перечитати (кажу без перебільшення) гори різних за художньою вартістю гумористичних і сатиричних творів. Бувало, отак читаєш і, чого там гріха таїти, око моє не загальмовує над рядками. Пролітаєш так, як крижень над мисливцем–невдахою.

Гуморески Віктора Євтушенка – зовсім інша справа. До них не холоне, не байдужніє душа. Вони щирі, іскрометні і, головне, – зачіпають за живе. Бо талант завжди видно. А особливо в гуморі.

Павло Глазовий

член Спілки письменників України

 

 

Замість передмови

Тим, хто в селах чи в містах,

На заводах чи в полях,

І дорослим, і малим,

Повнотілим і худим,

І новітнім багачам,

І убогим біднякам...

Одним словом – це для всіх,

Хто шанує щирий сміх!

Те, що вже народ сказав

І навіки зав'язав,

Я лишень у форму вбрав

(Звісно, дещо прибрехав),

І тепер на правий суд

Подаю свій скромний труд.

А ти, Боже, помагай

Звеселяти рідний край!

 

 

Розділ І

 

Діти мають великі вуха і довгий язик

 

Ас-велосипедист

Дідсвисточка вирізає

Для онука Феді,

Доки той педалі крутить

На велосипеді.

Вкотре швидкість набирає,

Мчить і каже діду:

– Я без рук ганяти вмію,

Ось поглянь, як їду!

Ледь загавився та й врізавсь

У старого дуба...

Повз дідуні знову їде:

– Я лечу без зуба!

 

 

Як в дитинстві

Якось в хлопчиків маленьких

Запитала мати:

– Уявіть, що ви дорослі,

Кимхотіли б стати?

Старший гордо: – Я відважним

Буду суперменом,

Так що стану неодмінно

Міліціонером!

– А я стану злим бандитом, –

Меншенький озвався, –

Щоби знову грати з братом,

Як в дитинстві грався!

 

 

Бабай-гурман

Обманути хоче мати

Хлопчика, що хниче,

Як, мовляв, не буде їсти –

Бабая покличе.

Той сьорбнув, скривився й каже:

– Ну, то й зви прояву!

Я гадаю, він не схоче

Й нюхати цю страву!

 

 

Бойова мама

Щось цікаве в передачі

Видивилась Таня

Та й мерщій біжить до татка,

Ставить запитання:

– Ти усе на світі знаєш,

Книг у тебе – купа,

Чом фарбуються туземці

Від очей до пупа?

– А тому, – татусь одмовив, –

Щоби їх боялись,

І, готуючись до бою,

Так розмалювались.

– Ну, тоді тікаймо з дому!

Буде бійка й галас!

Бо я бачила:мамуня

Вже нафарбувалась!

 

 

Неповороткий

– Подивись на себе, сину,

Як тобі не стидно?

Із-за грязі на одежі

Гудзиків не видно!

– Зрозумій мене, матусю,

Я не встиг все зняти

Перед тим, як у калюжу

Вгрузнув аж по п'яти!

 

 

Вибухонебезпечний

Іменини у Данилка,

Сьомий рік минає...

Другий торт за півгодини

Жадібно вминає.

Одібрала мати рештки

Й лагідно:– Жаднюлько,

Як з'їси його ще трохи –

Лопнеш, наче булька!

– Краще лопну, дай доїсти!–

Розридавсь Данило,–

І відходь подалі, мамо,

Щоб не оглушило!

 

 

В перукарні

В перукарню входить дядько

З підлітком за руку.

– Поголіть – до майстра каже,–

І зробіть перуку!

Той з годину віртуозно

Обробляв мужчину...

Як закінчив, дядько просить:

– А тепер хлопчину!

Підстрижіть Сашка гарненько,

Ну, а я, тим часом,

Промочу горлянку пивом,

Чи холодним квасом!

Як пішов – кінці з кінцями!

Вже готовий Саша.

І тоді спитав цирульник:

– Де ж це твій папаша?

Хлопчик мимрить:– Це не татко!

Він ішов бульваром

І спитав, чи хочу стригтись

Та іще й задаром!

 

 

Бумеранг

Підкладать любив Микола

Учням різні штучки,

Для цього й носив у школу

Гострі кнопки й ручки.

Тільки встане хтось з-за парти,

Щоб відповідати,

Він встигав на теплий стільчик

"Бомби" підкладати.

І комусь терпець ввірвався,

То й провчив зухвальця,–

На стілець поставив спритно

Цвяха на півпальця.

А тепер "бомблять" те місце

(В день по три уколи),

Під яке любив підкласти

Кнопочки Микола.

 

 

Причіплива хвороба

Медсестра застерігає

Учнів саме так:

– Небезпечно цілувати

Кішок та собак!

Щоб хворобу інфекційну

Хтось не перейняв!..

Раптом хлопчик із¬-за парти

Руку підійняв.

– А у нашої сусідки

Був здоровий дог.

Так його зацілувала,

Що від сказу здох!

 

 

Засвоєний урок

За якусь провину батько

Ставить Петю у куток .

Той насупився і каже:

– Добрий матиму урок!

Ось як виросту,то стану

Архітектором домів,

Щоби зводити будинки

Тільки круглі,без кутків!

 

 

Природознавець

Вчителька на осінь учням

Стала натякати:

– А коли в садку найкраще

Яблука зривати?

І хлопчисько, що все знає,

Відповів з-за парти:

– Як прив'язана собака

І немає варти!

 

 

Змикитив

Похвалилась на перерві

Пишнотіла Таня:

– Я учора погуляла

З татком в ресторані!

І вареники там їла,

І ковбаску різну,

А від крабів і беконів

Ледь живіт не тріснув!

Тут худий Василь змикитив

І таке їй бевкнув:

– Що, не вистачило грошей

Щоби шлунок репнув?

 

 

Фантазери

Коля в бік одклав підручник

З німецької мови

І знеможено звернувся

До братика Вови:

– Тут язик зламатись може

Й мозок перегріться!

Чи не краще всиновити

Місячного Фріца?

Німчик став би підростати

Й по-німецьки бекать,

Отоді і я від нього

Научився б "шпрехать"!

А малеча простодушно

Добавляє Колі:

– Ми б його за шоколадку

Всім давали в школі!

 

 

Розділ ІІ

 

Мудріші тепер яйця, ніж кури

 

Шкільні реформи

Доки матінка на кухні

Тісто клала в форми,

То наслухалась від доні

Про шкільні реформи.

– Обділила нас держава,

Не дає гуляти!

Як посміла, не спитавши,

Цілий рік одняти?

Це тепер я у шість років

Мушу йти у школу,

Та я ж ранець ще не в силах

Підійняти з долу!

Хай спочатку підгодує

Так як слід держава,

Отоді я у сім років

Буду, наче пава.

Правда, є й плюси в тих змінах,

Дякувати долі,

Що тепер дванадцять років

Вчитимусь у школі.

Як за десять років учнів

Вивчити не можуть,

То дванадцять чи п'ятнадцять

Теж не допоможуть!

Значить, є у міністерстві

Дяді прехороші:

Будем лишніх пару років

Протирать холоші.

Як будують в нас реформу,

То вже капітальну,

Переходим на систему

Дванадцятибальну.

Нам і трійки було досить

Задля атестату,

А тепер її отримать

Можна і без блату.

Вчителям мороки буде

Бали рахувати...

Щось хотіла ще добавить,

Та спинила мати:

– Ти зовсім уже доросла,

Вундеркінд нівроку,

Краще б ти пішла у школу

Ще в чотири роки!

Вже була б давно міністром

Мудрим і моторним

Й неодмінно б скасувала

Всі шкільні реформи!

 

 

Інший світ

Вперше похорон побачив

П'ятирічний Женька,

До матусі пригорнувся

І пита тихенько:

– А куди несуть людину

В шафі чорнобокій?

– В іншу хату,– каже мати,–

Там , де вічний спокій!

Там того, що тут, немає:

Золота і срібла,

Грошей, одягу, машини,

Молока і хліба...

– То пішли мерщій додому

І розкажем тату,

Хай готується приймати

Квартиранта в хату!

 

 

Не по сезону

– Синку, нам приніс учора

Чорногуз сестричку!

Ви так схожі, як дві краплі,

Ось поглянь на личко!

– Краще б, мамо, показали

Отого лелеку,

Що оце з'явився взимку,

А не в літню спеку.

 

 

Давно подорослішав

Після балу випускного

Каже хлопцю батько:

– Ти уже закінчив школу

І змужнів , мов дядько.

Можеш випалить цигарку

Й не боятись, сину!..

– Ні! Спасибі! Я палити

Ще зимою кинув!

 

 

Студентська логіка

Під час іспиту студентку

Ціпить німотою,

Бо сказать щось по білету –

Ані в зуб ногою!

– То й не дивно, – вчений мовить, –

Що знання погані,

Я ж на лекціях ніколи

Вас не бачив, пані!

– Ні, професоре, дурити –

То для мене стидно!

За колоною сиділа,

Звідси вам не видно.

Педагог логічно мислить:

– От брехать навчились!

Ви ж тридцята, хто це каже,

Як ви там вмістились?

 

 

Коротко і ясно

Син-студент матусі дзвонить

І без зайвих теревень

Каже коротко і ясно:

"Вишли сала! Добрий день!"

 

 

Найдорожча річ

Як сімейство розлучали

Хлопчака малого,

То суддя при батьку й мамі

Запитав у нього:

– З ким ти хочеш залишитись?

Тут синок відрізав:

– А із тим, кому присудять

Зараз телевізор!

 

 

Уміє робити

Хвалиться хлопчисько другу,

Що, мовляв, у хату

Чорногуз приніс учора

Сестроньку кирпату.

А той тільки посміхнувся,

За своїх радіє:

– Наший татко й без лелеки

Їх робити вміє!

 

 

Суперакселерація

Лиш на день здала маля

В ясельки матуся,

А воно вже заявля

В парубоцькім дусі:

– Я Катрусю полюбив,

Кращу в групі даму,

І її вже запросив

Повечерять з нами.

Ми ж не підем в ресторан

Чи на вечорниці,

Так що нам ти приготуй

Не одну,– дві циці!

 

 

Розділ ІІІ

 

Нехай буде з гречки мак, коли жінка хоче так

 

Порівняння

Всім жінкам приємно чути

Компліменти гожі,

Особливо, як їм кажуть,

Що на рози схожі.

Згодні з цим мої знайомі,

Тільки добавляють:

"Пелюстки із них до ЗАГСу

Женихи зривають,

І тоді вже в'януть швидко,

Дивлячись од віку,

А шипи перепадають,

Звісно, чоловіку! "

 

 

Рикошет

Коли кум наводить приклад,

Нічого додати,

Якось каже:– Дівку можна

З кулею зрівняти.

Ось, мовляв, влучає в серце

Й, мовби ненароком,

Рикошетом б'є в кишеню,

А вилазить боком.

 

 

Принцип поділу

Чоловічу стать Галина

Ділить мірками скупих:

"Всі однакові мужчини,

Лиш зарплата різна в них".

 

 

Без роздумів

– Швидше, любчику, признайся,

Чи доводилось тобі

Коли-небудь, як сантехнік,

Щось ладнати у трубі?

– Ні, кохано, я ніколи

Не робив цього із вік!

– Ну, тоді, роби це зараз,

Бо вернувся чоловік!

 

 

Жіночий характер

У пивничці п'яний дядько

Всім розповідає:

– Ой, як тяжко, любі друзі,

З жінкою буває!

От поставить запитання

Й не дає сказати,

Бо сама ж встига на нього

Відповідь зіскати.

Мало того, з півгодини

Коренить настирно

І допитує, чому я

Відповів невірно!

 

 

Велика помилка

Їде дядько на підводі,

А узбіч дороги

Просить дівка молоденька,

Щоб надав підмоги:

– Підвезіть, бо йти не можу,

Аж терпець ввірвався!...

Дядько глянув і єхидно:

– Зараз! Розігнався!

Я ще замолоду здуру

Взяв одну весною,

То вона тепер і досі

Поганяє мною!

 

 

Вигідна гра

– Кажуть, куме, ти дружину

В покер учиш грати!

– Так і є! Я вчора в неї

Виграв півзарплати!

 

 

Десятирукий

Роздратований Микола

Відказав дружині:

– Пам'ятай, дала природа

Дві руки людині!

Одночасно я не можу

Кілька справ робити:

І в квартирі прибирати,

І обід варити!

Благовірній не мовчиться:

– Глянь, який незграба!

А як сватався до мене,–

Був меткий нахаба!

Ти згадай, як ніжно гладив

З голови до п'яток,

Замість двох, мені здавалось,

В тебе рук з десяток!

 

 

Нова секретарка

– В тебе інша секретарка? –

Гнатові дружина.

– Так! Недавно в нас з'явилась,

На ім'я Галина!

– А яка вона із себе?

– Як тобі сказати?

Симпатична, чорноброва,

Вміє працювати.

І доладно все друкує

(Досвід зразу видко),

І вдягається прекрасно,

Головне, що швидко!

 

 

Не та гостина

Поганя кіньми Гаврило,

Поспішає в гості,

Поряд жінка всю дорогу

Бубонить од злості:

– На дівок не заглядайся

І поводсь культурно,

Та, гляди ж, не напивайся,

Щоб не стало дурно...

Зупинив мужик скотину,

Потилицю чуха

І зітхає спересердя:

– Що це за житуха?

Як тебе послухать, жінко,

То навіщо й жити?

У гостях в такому разі

Нічого робити!

 

 

Є такий верблюд

– А ти знаєш, Катерино,

Що й ковтка не пити

Може тиждень верблюдяра

І при цім робити?

– А я знаю теж верблюда,

Що лишень регоче,

Десять днів горілку хлебче

Й працювать не хоче!

 

 

Домовились

Серед ночі по квартирі

Тихо злодій крався,

А в цей час хазяїн дому

По нужді піднявся.

Та й зустрілися зненацька,

Просто ніс до носа,–

Аж лигнув із переляку

Зломщик папіросу.

– Що це ти в моїй квартирі

Робиш, злодіяко?!

– Звісно що, шукаю гроші

І скарби усякі.

– Ти не знайдеш тут нічого,

Це я точно знаю!

Жінка так ховає гроші, –

Сам вже рік шукаю!

Може, вдвох нам пофортунить,

То ж берімсь шукати,

А як знайдем, будеш з того

Половину мати.

 

 

Набридливий оповідач

Гнат запеклим був мисливцем.

Міг безперестанку

Лити дзвін про полювання

З вечора до ранку.

У квартирі, де найбільша

Малась квадратура,

На підлозі всіх жахала

Із ведмедя шкура.

Тільки гості завітають,

Зачинав розмову,

Як вдалося вбить з рушниці

Твар оцю здорову.

Раз не витримала жінка

Й цвіркнула злобою:

– Жаль, ведмідь не стрельнув першим

В час того двобою!

 

 

Жінчина робота

Чоловік з похмілля вранці

Штурхає дружину:

– Ти почистила учора

Мою одежину?

– Так! Почистила ретельно!

– А штани, сорочку?..

– Не хвилюйся , весь твій одяг

В шафі на кілочку!

– А що, й туфлі вичищала? –

Знов надокучає.

– Туфлі ні, бо в них кишенів

Звісно, не буває!

 

 

Долітався

Чи було таке насправді,

А чи, може, анекдот,

Суть не в цім!... З роботи пізно

Йшов під чаркою пілот .

У свою квартиру дзвонить.

Жінка сонно: – Хто це там?

– Це твій МІГ посадки просить,

Відчиняй, бо в пику дам!

Звісно, жінка не впускає,

Притаївшись за замком.

– Ну, тоді, я на резервний

Полечу аеродром!

На світанку від сусідки

Льотчик вийшов, як вівця;

Весь скуйовджений, щасливий,

Правда, вже без гаманця.

Знову дзвонить у квартиру.

Жінка лагідно: – Хто там?

– Це твій МІГ посадки просить,

Гасу майже по нулям!

– Зачекати доведеться!

Там заправся, де хропів,

Бо іще з аеродрому

Суперлайнер не злетів!

А іще диспетчер радить

Відлетіти десь у Крим,

Бо цей лайнер МІГ розчавить,

Як зіткнетеся із ним!

 

 

Високий указ

Здумав дід на перше квітня

Розіграти внучку

І утнув, зайшовши в хату,

Вигадану штучку.

– Завели нові порядки

Наші можновладці:

Закривають дискотеки,

Заборонять танці!

За дідів рішили заміж

Будуть йти дівчата,

А із хлопцями однині

Мусять баб вінчати!

Похопилася дівиця

Мов зірвалась з цепу:

–Та я краще утоплюся

Чи зверну щелепу!

Як це з дідом цілуватись?

Що,там подуріли?...

Аж тут баба з печі злізла,

Раптом завесніла.

– Не зіпай, онучко, годі!

Ще почують люди,

Як рішили урядовці –

Хай вже так і буде!

 

 

Щирість

Гоша гнівно каже жінці:

– Ось послухай, Лідо!

Ради грошей дівка вийшла

За старого діда!

Ти б отак не повелася,

Правда, моя нене?

Ради грошей ти би заміж

Не пішла б за мене?

– Правда, милий! – жінка щиро

Відмовляє Гоші, –

От за тебе я б не вийшла

Ні за які гроші!

 

 

Довгоочікуваний спокій

Удовиця слізно каже

Подрузі-кумі:

– Ой, лишив мене небіжчик!

Чорно на умі!

Я ж без нього жить не в силах.

Як його забуть?

Я собі щось заподію,

Тільки б з ним там буть!

А кума до неї: – Що ви?

Бог вам не простить.

Хай хоч трохи там спокійно

Зможе він пожить!

 

 

Уважив

В ЦУМі слухає уважно

Продавець мужчину:

– Чи змогли б ви знять з вітрини

Плаття з крепдешину?

А уважливий службовець:

– Вам оте, зелене?

Айн момент! Бажання ваше

Це – закон для мене!

– Дуже вдячний! І прошу вас,

Більш не вішать плаття,

Бо пройти не може стиха

Мимо моя Катя!

 

 

Розділ ІV

 

П'яниця і свиня – то однакові звання

 

Оказія

Тільки теща встала з крісла

Тут же безлад виник –

На те місце,де сиділа,

Впав важкий годинник.

Як той цвях під ним зігнувся,

Не вгадав би й Глоба!

Щоб на мить раніш зірвався –

Розтрощив би лоба.

Зять-п'яничка нарікає:

– Це б напивcя вволю!

Як завжди, спізнивсь годинник

На якусь там долю!

 

 

Дивне перевтілення

– Поясни мені, матусю,

Ти повинна знати,

Чи можливо, щоби голуб

Міг свинею стати?

– Це ти, доню, начиталась

В казочках дурного,

А в реальнім повсякденні

Не бува такого!

– Не скажи! Мабуть буває!

Ти ж учора зрання

Сизокрилим називала

Батька на прощання.

А як він вночі приплентавсь,

Ти йому сказала:

"Що, свинюко, нализався,

Ллєш за шкурку сала!"

 

 

Двоїстість

П'яний дядько сам до себе:

" От горілка клята ! "

Поруч з ним якраз стояли

Дівчата-близнята.

Посміхнулися до нього:

– Та не бійтесь, пийте!

Не двоїться вам, ми сестри,

Лайкою не крийте!

Той протер залиті вирла,

Щоби краще зирить,

І здивовано промимрив:

– Що, усі чотири?

 

 

Запропаща отрута

Дід Панько сховав під піччю

Пляшку від Параски,

Ось, мовляв, на свято вип'ю,

Хай лежить до Паски.

Ще й записку накарлючив :

"Трута для медведки",

Та й приклеїв на бутельку

Замість етикетки.

... Ось Великдень. Дід від злості

Аж очима блиска,

Бо на місті схрону бачить

Лиш одну записку:

"Як скуштують корнеїди

Цю "отруту" кляту,

То прилізуть похмелятись

Із городу в хату".

А коли читав кінцівку –

Мова віднялася:

"Де поділась оковита,

То не зна Парася".

 

 

Хористи

Щоб культура розвивалась

В нашому районі,

Ми із кумом вже два роки

В хоровім загоні.

Що, спитаєте, там робим?

Загалом нічого:

Граєм в карти, п'єм горілку,

Дражним пса рудого...

Репетицію ж проводим,

Як ідем до хати.

Отоді вже нам під силу

Все, що хоч, співати.

 

 

Звуковий компас

Тільки п'яний хвіртку штурхнув,

Прокричав бабері:

– Починай сваритись, жінко,

Бо не втраплю в двері!

 

 

Остання надія

П'яний плентався додому

З пляшкою в кишені

І співав народну пісню

Про жита зелені.

І, як часто з нетверезим,

Сталось певним чином:

Зі стовпом не розминувся

Та й упав під тином.

Раптом аж завмер на хвильку,

Затаївши подих,

Чує, як струмок зрадливий

В штанях робить ходи.

– Боже,– дума,– я надіюсь

(Бо ж останні гроші),

Що це кров, а не горілка

Потекла в калоші.

 

 

Враження

Італієць у Росії

Продавав манатки

Й за два дні у свій щоденник

Записав нотатки:

"Вчора пив із "рашен" Вася,

Потім з "рашен" Рая,

Уночі блював у тазик,

Думав: помираю!

А поранку похмелявся

З "рашен" Коля й Жора.

Мама мійя! Йолкі-палкі!

Краще вмер би вчора!

Що продав – оте й пропили

Разом з "рашен" парні,

Більш сюди я не приїду,

Хоч вони і гарні".

 

 

Розділ V

 

Добре в світі жить попові, лікареві та котові

 

Чудотворець

Як закінчував навчатись

В семінарії Аврам,

То на практику послали

В невеличкий божий храм.

Довіряє відслужити

Піп тутешній Харитон,

Щоби стежить, де сфальшивить

Молодий ще баритон.

Служба швидко завершилась,

Здивувавши все село.

Ще такого чудотворця

Тут одвіку не було.

Харитон усяке бачив,

А такого не видав.

Через клятого Аврама

За годину сивим став.

Як миряни розійшлися,

Він Аврама ледь не з'їв.

Ухопив його за комір

І таку мораль повів:

– Я тобі налив сто грамів

Для сміливості вина,

Ти ж хильнув іще й горілки,

Пляшку видудлив до дна!

До алтару, клятий враже,

Не рачкують, а ідуть!

Де це видано, що в храмах

П'яні виродки плюють?

У смолі тобі кипіти,

Бо прислужник сатани!

Як це так – при людях рясу

Заправляти у штани?

А як "Отче" заспівав ти –

Думав я, що провалюсь!

В нас же тільки Божа Мати!

Ти ж приплів іще якусь.

Як тим ротом можеш їсти

Після того, що казав?

Ще й кадилом навіжений,

Мов сокирою, махав!

Все кричав, що чорта бачиш

І хотів його убить.

Прихожани полякались

Та й чкурнули з храму вмить.

А закінчував молитву –

Це вже просто дивина!

У всіх церквах промовляють

Лиш "амінь", а не хана!

Утікав Аврам із церкви,

Як собака від блохи,

А старий донині плаче

І замолює гріхи.

 

 

Довів на прикладі

Скликав піп своїх синочків.

Старшого питає:

– А скажи, душа від тіла

В небо відлітає?

Той задумався на хвильку

Й каже фарисею:

– Я гадаю не віддільні

Тіло із душею!

– А що скаже середульший? –

Піп спитав потому.

– Не віддільні вони, тату,

Ясно це й малому!

– Ну, а в тебе, малолітку,

З ними думки спільні?

– Ні, рідненький, я не згоден,

Все-таки роздільні!

Бо я вранці часто чую

З вашої кімнати:

"Уставай, душа моя,

Та тікай із хати!"

Пощастило навіть бачить

Тої душки личко,

І скажу я вам одверто –

Гарна молодичка!

 

 

Око за око

У Микити піп на службі

Співчутливо запитав:

– Ну, за що Господь у тебе

Й третю жінку в рай забрав?

Відповів на те мирянин:

–В мене вже нова сім'я.

Я вчетверте одружився.

Бог бере, беру і я!

 

 

Велика перевага

Кум Павло в масажній справі,

Звісно, не аматор.

Він в лікарні хвориx ''гладить",

Тобто "гладіатор ".

– Ти, мабуть, – кажу, – за зміну

Скільки тіл з'ялозиш,

Що оголену дружину

Й бачити не можеш!

Посміхнувся кум та й мовить:

– Заздрите без тями,

Бо у мене плюс великий

В порівнянні з вами!

Від жінок ще й маю гроші

За такі дрібниці,

За які всі інші дяді

Дістають по пиці.

 

 

Завчасний комплімент

Як везли в операційну

Хворого Кіндрата,

То не спала через нього

Ні одна палата.

Так боявсь лягать під скальпель,

Що тряслися ноші,

По дорозі поміняли

Три рази холоші.

Лиш коли його сідниця

Піддалась уколу –

Враз обм'якнув і скорився

Перейти до столу.

Ескулап спокійно радить:

– Я ж не лев, що в клітці!

Ти уважно зосередься

На моїй борідці.

Від наркозу будеш спати,

Як на сіні влітку,

А прокинешся – побачиш

Знов мою борідку! –

Ось дали Кіндрату в маску

Дозу наркогазу, –

Навкруги все розпливлося

Й почорніло зразу...

Скільки спав – не пам'ятає,

А продерши очі,

Знову бороду побачив

Й комплімент тороче:

– Ви, мабуть, би оживили

Навіть і колоду,

Коби знав, що все минеться –

Не боявся б зроду!...

Борода йому мовляє:

– Це для мене просто!

Ти, Кіндрате, вже на небі,

Я Петро, апостол!

 

 

Хворий орган

Радить лікар пацієнту:

– В раціон включіть часник!

Щось мені не до вподоби

Ваш запалений язик!

– О! Ви зразу догадались,

Що не в нормі саме він,

Бо й сусіди часто кажуть,

Що язик мій до колін!

 

 

Дожилися

Як пішов дідусь в лікарню, –

Наробив там шуму,

Бо сказали заплатити

Карколомну суму.

Ще й не гривнями простими,

А в твердій валюті.

Дід у розпачі говорить

Пишнотілій тюті:

– Я за два життя не зміг би

Скласти й половину,

Краще тихо дуба врізать,

Та й у домовину!

А вона єхидно радить:

– Не спішіть вмирати,

Бо сьогодні ще дорожче

Буде поховати!

– Хто ж це вигадав, – дід злиться, –

З нас три шкури дерти?

Не дають ні жить по-людськи,

Ні по-людськи вмерти!

 

 

Дорога пацієнтка

Якось лікарю сільському

Удалось в конторі

Взять путівкусанаторну

Й відпочить на морі.

А щоб далі не завмерла

В селах медицина,

Замість себе залишає

На дільниці сина.

Ще не висохло чорнило

У його дипломі,

Та синок не гірш лікує

Хворих на прийомі.

Ось і літо швидкоплинно

Заверта на зиму...

Загорілим повернувся

Ескулап із Криму.

– Ну, то що ?– питає в сина,–

Як ти тут без мене?

Пацієнти не дражнили:

"Молоде-зелене"?

– Навпаки!– синок радіє,–

Є вже й перемоги!

Не одну зборов болячку

І приймав пологи!

Пам'ятаєш тьотю Фросю,

Ту, що заврайбази?

Тридцять років докучали

Бідній псоріази.

Я ж за місяць лікування

Досягнув прогресу!..

А старий йому з єхидством:

– Теж, мені, професор!

Ти свій ніс усюди встромиш,–

Треба чи не треба!

Я б давно цю багатійку

Ізцілив без тебе!

Завдяки її хворобі

Й нашому союзу,

Ти скінчив з медаллю школу

І вступив до ВУЗу.

Ще за кошти тітки Фроськи

Збудували дачу,

А тепер дві дулі з маком

Матимем в придачу!

 

 

Кому читалася мораль

Тільки вбіг додому дядько,

Жінку став просити:

– Не впускай нікого в хату,

Я ще хочу жити!

Та розчовпати не може

Хто за ним женеться,

Швидко двері зачинила

І, як лист, трясеться.

– Що ти там уже накоїв

Здуру, а чи сп'яна?

І чому тебе з лікарні

Виписали рано?

Ледь оговтався сердешний,

Потім каже: – Олю,

Я з-під скальпеля хірурга

Вирвався на волю!

Вже було заніс ножаку,

Щоб чикрижить пузо...

Медсестра круг мене ходить,

Наче пава, тузом.

І кричить: "Не панікуйте,

Вам боятись стидко!

Та ми з цим апендицитом

Справимося швидко!.."

А дружина умовляє:

– Справді, чом лякатись?

Операція легенька,

Звідки страху братись?

– Так, я згоден з медсестрою,

Що мораль читала,

Та вона ж про це хірургу, –

Не мені казала!

 

 

Нетрадиційне лікування

Задзеленькав телефон

Просто серед ночі...

Лікар слухавку підняв,

Ледь продерши очі.

Чує в трубці: хтось один

Просить допомоги

І панічно сповіща

Про свої тривоги:

– Я три ночі вже не сплю,

Вся родина злиться,

Різні думи в голові,

Отому й не спиться!

Валер'янки, мабуть, з глек

Випив із обіду,

До мільйона рахував,

Думав, з глузду з'їду!

Все одно снують думки,

З голови не сходять.

Чи пороблено мені,

Чи мізки підводять?

А розгніваний хірург

Заклика до дії:

– Ти такий же повний глек

Видудли олії!

Як заграє в животі,

Хоч не будеш спати,

Проте думка лиш одна

Буде турбувати!

 

 

Небезпечна професія

Стоматолога спасати

Збіглося півдому,

Так кричить, мов без наркозу

Ріжуть по живому.

"Скажи "а"! – вмовляють хором

Хлопчика малого, –

Хай свій пальчик лікар вийме

З ротика твойого!"

 

 

Терміновий виклик

Ніч. Хірургу дзвонить жінка

Й каже раз за разом:

– А мене мій Гриць поганий

Ні за що образив!

– Через це посеред ночі

Ви мене збудили?

– Ні! Я хочу, щоб ви Грицю

Кілька ран зашили!

 

 

Слушна порада

Син батькам з медінституту

Надіслав листа, а в нім:

"Я прошу у вас поради,

Тут проблема ось у чім:

Дайте відповідь, шановні,

Ким же все-таки ставать, –

Може очі, чи мо' зуби

Краще людям лікувать?"

"Стоматологом, синочку! –

Відповів йому глава, –

Бо очей в людини двоє,

А зубів – аж тридцять два!"

 

 

Професійна звичка

Стоматолога в дорозі

Підвела "Тойота".

Вдяг господар рукавички,

Відчинив капота.

Пасатижами жонглює,

Гладячи машину:

"Буде боляче, дружище,

Потерпи хвилину!"

 

 

Розділ VІ

 

Жди, грибе , може хтось здибле

 

Від долі не втечеш

В лісі осінь золотава.

Ранок сонцем спілий...

По сусідству два грибочки:

Мухомор і білий.

Чути стукіт електрички.

Гомін пасажирів...

Моримух єхидно каже:

– Щось ти вмить захирів!

Грибники ідуть по тебе,

Що, набрався страху?

Хай чикнуть під корінь лезом,

Підніми папаху!

А біляк: – Мене то зріжуть,

Ми гриби не горді,

А тебе відколошматять

Чоботом по морді!

 

 

Забобонний ворон

Біля дуба порося

Крука запитало:

– Кажуть довго ти живеш,

Хоч їси замало.

Ворон гордо відповів:

– Рий і в землю шмаркай!

Скільки треба проживу,

Ти, свиня, не каркай!

 

 

Виховання

Байка

Заєць бачить: між кущами

Сірий вовк куняє.

– Що, браточку, спочиваєш? –

Лагідно питає.

– Ні, земляче, я у пастку

Вскочив ненароком,

Порятуй мене, благаю,

Кров дзюрчить потоком!

Осмілів зайчисько зразу,

Взяв міцну дубину:

– Бач, розніжилась тварюка,

Гляньте на скотину!

Й заходився духопелить

Спину сіромасі...

Вовк гарчав і рвався з пастки

У страшній гримасі.

Швидко смерть його забрала

Від того знущання.

Заєць сплюнув і подався...

(Ось так виховання!)

Озирніться, люди добрі,

А що з нами стало?

Серед нас вовків багато

Та й зайців немало.

 

 

Вцілив

Цілий день блукали лісом

Стомлені мисливці.

Трьох зайців уполювали,

Вепра й дві лисиці.

На поляну товариство

Єгер в гурт скликає.

– Всі ви тутечки зібрались,

Чи когось немає?

Раз, два, три...Ну, слава Богу!

Всі живі, всі близько...

Значить, я таки поцілив

В сірого вовчиська.

 

 

Чудова погода

Як стає рибалкам скучно,

Починають пити,

А тоді вже просторікать,

Тільки б час убити.

Так ото сидять два куми,

Втупились у воду...

Карасі клювать не хочуть...

Мислять про погоду.

– Як отак погріє сонце,

Швидко сніг розтане,

І тоді за тиждень - другий

Все з-під грунту встане.

– Та тіпун тобі, Миколо!

Що язик твій плеще?!

Не дай боже із могили

Підведеться теща!

 

 

Розділ VІІ

 

Щоби світом мандрувати – треба купу грошей мати,

Та коли порожня сумка, то нехай мандрує думка

 

Зекономили

Древній замок оглядають

В захваті туристи.

Гід пояснює, що в ньому

Мешкали буддисти.

Як спустилися в підвали

Душ, мабуть, із сорок,

Лабіринтами повів їх

В підземельний морок.

Метрів сто пройшли (мо' й більше)

Люди з ліхтарями.

Раптом гід кількох скелетів

Висвітив у ямі.

Й коментує: – Це не в'язні

Давньої епохи.

Це – сучасники, що хтіли

Зекономить трохи.

Бач, пішли гулять без мене,

Щоби не платити,

А якби не поскупились,

То могли б ще й жити!

 

Кращі шанси

Сонце хлюпається в хвилях,–

Море, чайки і круїз...

А в цей час Петро в каюті

Потягнувся до валіз.

Згодом сукню одягає,

Приміряє парики,

Приладнав на вуха кліпси,

В груди мостить буряки.

Підфарбовує обличчя,

Перебрав штук п'ять помад...

А співмешканець питає:

– Що, сьогодні маскарад?

Чи, даруй за прямодушність,

Може, ти із голубих?

То мене цим не підкупиш

І за сотню золотих!

Той пояснює причину:

– Я тобі не голубок!

Це, якщо тонути будем, –

Перш спасатимуть жінок!

 

 

Лохнеське чудо

Інтуристи пропливли

Через став Лох-Нессі,

Гіду каже чоловік,

Що працює в пресі:

– Чув, що чудо-динозавр

Тутечки буває,

Все навкруг я обдививсь,

А його немає!

І на те екскурсовод

Так йому стлумачив:

– Хто тверезим тут бував,

Звіра геть не бачив.

Ось учора був один,

Млів од перегару

Та горлав: "Дракон пливе

З чортеням на пару!"

 

 

Витівник

– Провідниче! В Білій Церкві

Щоб мене збудили!

Я там добре насміюся,

З одного громила!

– Ви там маєте виходить?

– Ні! Сусіду треба!

– То навіщо вас тривожить,

Що це за потреба?

– Не впустити хочу миті,

Чуєш, провожатий?

Як проспить свою зупинку

Мій сусід мордатий!

 

 

Добре постаралась

Привезла додому дівка

Щойно з-за кордону

Персні, шубу, інвалюту,

Одяг по фасону...

А сусід не без єхидства:

– Де це ти украла?

– Що ти мелеш, я в Парижі

Тілом торгувала!

– Я б на тебе навіть гривні

Не схотів би тратить!

– А я більше і не брала,

Все ж на "тачку" хватить!

 

 

Поганий сервіс

В ресторані гість сердитий:

– Сервіс – нікудишній!

Де вино, бекон і краби,

Апельсини й вишні?

Та у вас нема що їсти,

А казали: "Файно!"

Принесіть пальто і шапку,

Я піду негайно!

А йому офіціантка

Прикро сповіщає:

– Вашої одежі, пане,

Вже також немає.

 

 

Багатий виграш

Зо три місяці завзято

Кельнер в ресторані

Обслуговував багату

Й не жадібну пані.

Тож завжди "на чай" обслузі

Грошики давала,

Так що той з її підтримки

Заробляв немало.

Та одного разу даму

Інший пригощає,

Так вже стелиться підлесник,

Мало не співає...

Поцікавилася пані:

– А де ж той мужчина?

Захворів, а чи звільнився?

В чім, скажіть, причина!

Блюдолиз їй по-секрету:

– Може, це й не варто,

Та скажу вам. Він учора

Вас програв у карти!

 

 

Шеф – гурман

– Клич директора негайно! –

Гість офіціантці, –

Хай скуштує цю несвіжу

Рибу в запіканці!

– А його гукати марне.

Можу вам повідать,–

Він у нашім ресторані

Бридиться обідать!

 

 

Серйозна поломка

Якось хлопці притягли

В автосервіс "Ладу",

А в ній пані за кермом,

І собачка ззаду.

Майстер глянув на авто,

Відчинив капота...

За хвилину каже їй:

– Буде тут робота!

А хазяєчка пита

І собачку цьомка:

– Скільки коштує ремонт?

Чи важка поломка?

Слюсар їй: – Якби це кінь

Був би замість ВАЗу,

Я б його не лікував,

А дострелив зразу!

 

 

Розділ VІІІ

 

Про українців нових, бізнесменів і крутих

 

Небачений номер

Мчить по трасі "джип" новий,–

Лиш лопочуть шини...

Десь узявся постовий

Та й спиня машину.

З неї вийшов лисий тип,

Схожий чимсь на шафу,

А сержантик дума: "Влип!

Цей не сплатить штрафу!"

Козирнув, як напоказ,

Ще й всміхнувся щиро.

Раптом хвать той лоботряс

Стража за мундира.

У повітрі ним крутнув

Бугаюка з банди,

І свистка у рот запхнув

Аж по самі гланди.

Потім гепнув, як мішком,

Об роздільну смугу,

Та й усівся за кермо,

Й бачили бандюгу...

Як на зло (і треба ж так),

Саме в цю хвилину,

Мов укопаний, хлопчак

Споглядав картину.

Тільки скривджений устав,

Хлопцю й каже басом:

– Номер хоч запам'ятав?

Не підкажеш, часом?

І школярик відповів,

Чи то пак, зазначив:

– Я подібних номерів

В цирку й то не бачив!

 

 

Ціна валюти

Син цікавиться у тата:

– Що таке валюта?

Кажуть: це отих зарплата,

Що жирують круто.

Батько хитро мружить очі:

– Правду кажуть, синку!

Це тобі й курорти в Сочі

І коньяк у шинку!

А іще жінки звабливі –

Довгоногі цяці,

Лімузини особливі

І життя в палаці!

А синок смолою липне,

Знов своє патяка:

– А коли нема валюти,

Як свистка у рака?

– Ну, тоді, це означає:

Вдома пилорама,

Кожен день тісні трамваї,

Чай і наша мама!

 

 

Нещасний господар

Йде бенкет. " Круті" гуляють.

Грає марш весільний...

Десь на столику дзеленька

Телефон мобільний.

Ухопив один пузатий

"Крикунця" з екраном

Й гаркнув в трубочку: – Алло-о!...

Звідти: – Добрий ранок!

Дорогенький, шубку хочу,

Ото як в учених,

Коштує всього дрібницю –

Тисячу зелених!...

Пан потилицю почухав

І сказав грайливо:

– Знаєш, де лежить валюта?

То купуй сміливо!...

За годину знову дзвонить:

– Котику, мій любий,

Дуже вдячна, я придбала

Не одну, – дві шуби!

Отепер і я, і мама

Будемо зодіті.

Ми ж тебе любити будем

І на тому світі!

Хочу в тебе ще просити

Дати копійчину,

Всього-на-всього п'ять тисяч,

Щоб купить машину!...

А пузань в "мобілку" каже

Впевнено і круто:

– Ну, візьми собі на тачку!

Знаєш, де валюта?!

А іще купи квартиру

Мамі за доляри

І путівочку для папи

Десь аж на Канари.

Поки я не передумав,

То купуй все зразу,

Тільки дай перепочити,

Не дзвони щоразу!...

А як вимкнув телефончик,

Став собі казати:

"Не дай, Боже, отакую

За дружину мати!

Марнотратка луска гроші,

Як горіхи білка.

Видно мучиться із нею

Той, чия "мобілка"!

 

 

Замовлення

Якось я ввімкнув транзистор

Прямо серед ночі

Й чую: музику барвисту

Крутять для охочих.

Варто дзенькнути з квартири

І замовить пісню, –

Тут вона й звучить в ефірі

У годину пізню.

Раптом дзвонить дивна пані

На цю передачу:

– Тиждень п'ю я в ресторані

І від щастя плачу!

Не подумайте, що з жиру

Тут бенкет справляю,

Просто я нову квартиру

Пишно "обмиваю".

Завтра меблі й "Мерседеса"

Думаю придбати,

Тож, як кажуть у Одесі, –

Чом не погуляти?

І за це уклін низенький

Багачу-роззяві,

Що згубив свій кейс новенький

З грішми у канаві.

Гнатом зветься, точно знаю,

Проживає в Сумах,

Бо, крім доларів, знайшла я

Й паспорт товстосума.

А ще знаю, що не спиться

Поночі сердезі,

Мабуть, пекло йому сниться

Й зашморг на березі.

Щоб не марилось нічого

Дорогому Гнату,

Передайте ви для нього

"Місячну сонату"!

 

 

Одвик

Двоє лисих здоровили

В сквері третього ведуть,

По під руки ухопили

Добре п'яного, мабуть.

Раптом трійцю переймають

Міліцейські вартові.

– Що з ним сталося? – питають, –

Спирт заграв у голові?

– Це наш бос! – один мовляє, –

Він не п'є уже давно!

Доки "Мерса" нам справляють, –

Знов ходить його вчимо!

 

 

Донжуан

Подає записку кельнер

Симпатичній пані:

– Це прийміть від бізнесмена,

Ондечки в крисані!

Та здивовано читає:

"Звуть мене Макуха!

Я у тебе закохався

Аж по самі вуха!

Повнокровно жить не можу

Без такої цяці,

Тож опівночі чекаю

У своїм палаці."

І постскриптум: "Як не зможеш,

То не буде горя,

Передай записку дівці,

Що з тобою поряд".

 

 

Розумна порада

Однокашника чинуша

Запросив до столу.

На одній сиділи ж парті,

Як ходили в школу.

– Двадцять літ тебе не бачив,–

Каже чин безбідний,–

Щось ти геть змарнів, дружище,

Вигляд жалюгідний!

Ну, а я, бач, не бідую,

Попоїздив світом,

А оце з Багамських пляжів

Повернувсь цим літом.

Маю дачу на Канарах,

Одяг від Пачіно...

Ну, а ти чому злиднюєш,

Ти ж учивсь відмінно?

– Що ж поробиш,– той відмовив,–

В нас живуть ще й гірше,

Я частенько голодую

Дві доби і більше...

А багач: – Такій дієті

Лиш позаздрять йоги,

Ти примушуй себе їсти,

Бо протягнеш ноги!

 

 

Пожертва

Панотець до бізнесмена

Завітав зарання

І чекав під кабінетом

Довго до смеркання.

А коли діждавсь прийому,

Випалив з порогу:

– Дайте церкві на пожертву,

Не відмовте Богу!

Той примружив очі хитро:

– Я й не відмовляю,

І, якщо ваш Бог бідує,

Дещо дам для раю.

Завтра я куплю машину

В одного крутого,

А мої всі грошенята

Ти візьми у нього!

 

 

Слушне застереження

Дві багачки третій тиждень

В мандрах по країнах.

Вже були в Парижі, в Римі,

А тепер – в Афінах.

В кожнім місті фотографій

Сотнями знімають.

Хай, мовляв, усіх удома

Завидки хапають.

Ось і древнії руїни

(Як же тут не знятись?),

Тож рішили неодмінно

Сфотографуватись.

– Та дивись, – одна мовляє, –

Не знімай машини,

Бо ще скажуть: в храм влетіли

Й звалище лишили!

 

 

Заповіт бізнесмена

(Пародія)

Як умру, то поховайте

Мене не в могилі,

А в гробниці фараонів,

В єгипетськім стилі!

Щоби клятих податківців

Зміг я там забути, –

Все зробіть, щоб їх за милю

Не було б і чути!

А іще, щоб рекетири

Не змогли дістати –

Замінуйте всі підходи

Й виставте гармати!

Піраміду неодмінно

Дротом обмотайте

І по ньому електричний

Струмінь пропускайте!

Триста вольтів і не менше,

Щоб у ньому грало,

Це щоб сучі мародери

Мій метал не крали!

Поховайте в саркофазі,

Від мух бережіте,

Про всяк випадок, пустелю

Дустом окропіте!

І мене в сім'ї голодній,

Де раби безвольні,

Споминайте і під сонцем,

І в глибокі штольні!

Тільки годі проклинати,

Не калічте мови,

Про небіжчиків говорять

Не злим, тихим словом.

Заощадження віддайте

Кумові Семену,

Він на декілька мільйонів

Був багатший мене!

Це і буде з того світу

Мій такий дарунок,

Щоб від радощів у нього

Розірвало шлунок!

 

 

Випадок на спецстоянці

На столичному майдані,

Де Верховна Рада,

Припарковується "Мерсом"

Бізнесмен Левада.

Аж нараз підбігла служба

Й, граючись кийками,

Враз накинулась на нього

З грізними словами:

– Геть рули своїм коритом!

Теж знайшов, де стати!

Тут міністри і прем'єри,

Судді й депутати...

А багач: – А ви для чого? –

Й тиць їм баксів пачку. –

Стережіть, щоб урядовці

Не украли тачку!

 

 

Сила волі

У гладкої пані злидень

Милостиню просить:

– П'ятий день не їв нічого,

Тіло вітер зносить...

Жінка постать сухоребру

Змірила очима:

– От мені б такую волю,

Схудла б, наче прима!

 

 

По черзі

Бізнесмен вернувсь неждано

З виставки в Марселі,

І спобіг таку картину

У своїй оселі:

Кабінетне крісло гнулось

Під дозорцем Климом,

Ще й в хазяйському халаті,

З цигарками й пивом.

Від такого панібратства –

Аж на лобі зіньки...

Пан єхидно: – Ти ще ліг би

До моєї жінки?

– Я охоче, – Клим сміється, –

Порох є і сила!

Спершу хай од неї вийде

Кухар наш, Гаврило!

 

 

Розділ ІХ

 

Всяка всячина

 

Безплатний цирк

У селі усім мегера

В'їлася в печінку,

Рідко де таку ще стрінеш

Забобонну жінку.

А це раз попхалась в лавку

Й наробила сміху:

Просто сіла на дорозі,

Пліткарям на втіху.

Односельці співчувають:

– Що, ходить несила?

Це, мабуть, якась хороба

З нагла прихватила!

– Не діждетесь! Я здорова,

Дякувати Богу,

Просто кішка чорномастна

Перейшла дорогу!

Дрюк з осики їй під ребра,

Пек проклятій кішці,

А була б вона втопилась

Ще малою в діжці!

Завелася проклинати

Бісову тварину...

Їй кричать: – Зійдіть з дороги,

Пропустіть машину!

– Ні, не рушу! – Каже баба

І, мов сич, надулась. –

Краще кішку умовляйте,

Щоб назад вернулась!

 

 

Оце півень!

Якось баба на базарі

Каже молодиці:

– Віддаю вам запівдарма

Парочку для птиці!

Когут в мене роботящий,

Всіх курей кохає,

У селі такого півня

В жодного немає!

– То навіщо продаєте

Гарного колоса?

– Бо почав уже й на мене

Поглядати скоса!

 

 

Досвід – велика штука!

За якісь гріхи дівочі

Усевишній "командир"

Спрямував грозою ватру

На жіночий монастир.

Ненажерливе багаття

Обхопило стіни й дах,

А всередині димище

Сіє паніку і жах.

Тут як тут пожежна служба

У спецодягах стальних.

Із вогнем воює мужньо

Наймолодший серед них.

Раптом юного осмикнув

Вже бувалий воїн-ас:

– Не спіши вогонь гасити,

А повчися краще в нас!

Спершу хай дівки від спеки

Роздягнуться наголо,

Отоді хоч раз побачиш

Те, що тільки у кіно!

 

 

Таки умовив

Як реп'ях, пристав до батька

П'ятирічний Слава:

– Ну, ходімо в цирк, татуню,

Глянем на виставу!

Той сердито: – Я ж не можу

Навіть з ліжка злізти,

Бо чиряк в такому місці,

Що ні встать, ні сісти!

Знову син канючить: – Тату,

На афішах фотки,

Там, де голі тьоті тиграм

Заглядають в глотки!

– Ну, раз так, бери бінокля,

К бісу кляту чирку!

Я давно тигриць не бачив

На арені цирку!

 

 

Аргументи

Вартовий спинив машину,

Просить документи,

А водій, що поспішає,

Ляпнув аргументи:

– Тільки швидше, ради Бога,

Онде бачте "Ладу"?

То мене вже настигають

Ваші хлопці ззаду!

 

 

Жінколюб

Похвалився вірус грипу

Друзям зі шпиталю:

– Я сьогодні вклав у ліжко

Симпатичну кралю!

 

 

Економна вуйна

Знав я повну тітку Женю,

Підлу і паскудну.

Якось голодом каралась

Цілий рік, щоб схуднуть.

Зекономила на цьому

Стільки вуйна Женя,

Що й на похорон хватило,

Й на сорокадення.

 

 

Запитання

Поспішав додому дядько

Пізньої години,

Раптом двоє зупиняють

Просто, без причини.

– Гей! Мужик! Давай закурим! –

Пробасив злочинник.

Дядько мовчки зняв обручку,

Шапку та годинник...

Як віддав, спитав єхидно:

– Скажіть, Бога ради,

І коли ви вже доволі

Накуритесь, гади?!

 

 

Хоча б що-небудь

Церемонія скорботна

В траурному залі,

Йде спокійно панахида

В смутку і в печалі.

Раптом входить чоловічок

Змоклий від вологи,

До покійника придибав

І кладе щось в ноги.

А знайомий трохи згодом

Запитав мужчину :

– Що це ти йому підсунув

Щойно в домовину?

– Розумієш, – той промовив, –

Я оббігав ринки

Й не знайшов ніде букета,

То купив родзинки.

 

 

Розділ Х

 

Аби корито, а свині будуть

 

Демократичні вибори

Роздали в колгоспі бланки

Для анкетування.

Люди мають відповісти

На таке питання:

"За якого кандидата

Йдеш голосувати?",

Щоб в газети статистичні

Відомості дати.

Дід Степан і баба Мотря

Уночі гадають:

– Про усіх цих претендентів

У районі знають!

Ось, хоча б, за списком перший –

Ярий комуняка,

Знову преться до корита

І про рай патяка!

Другий – гнаний і голодний,

Чим же нам зарадить?

Доки сам напхає в пельку –

Інших в рай спровадить.

Той червоний, той блакитний,

Третій за зелене,

Все говорить про реактор,

Що йому до мене?

А четвертого пильнують

Голомозобриті,

В нього ж писано на лобі,

Що ватаг бандитів.

Цей – лукавий висуванець,

Що за списком п'ятий,

Одночасно і віншує,

І куса за п'яти.

Шостий купу обіцяє,

А робить не хоче,

Сьомий, наче ясновидець,

Біблію тороче.

А дев'ятий, ну і клоун,

Голубий, як небо,

Антимонії розводить,

Що жінок не треба.

Кандидат, що є десятим,

Як батіг із клоччя!

Підімне його під себе

Плем'я неробоче.

Одинадцятий з екрана

Бісики пускає,

А ні Бога в ситім пузі,

Ні ума не має.

А цей дід землею пахне

Й пнеться в депутати,

Ще до дня голосування

Може дуба дати.

А тринадцятий брехнею

Світ пройшов усюди,

У Сірка позичив очі

І вилазить в люди.

Чотирнадцятого точно

Лиш могила справить,

У свій час зумів і батька

До Сибіру сплавить.

А п'ятнадцяте нещасне,

Півтора людського,

При нагоді б крісло видер

З рук самого Бога! –

Дід Степан підводить риску:

– Всі з такого ж тіста!

Будуть Лазаря співати,

Тільки б в крісло сісти.

Бач, як пір'я розпускають

На телеекрані...

Ну, давай вже щось рішати,

Нам вставать зарані!

Пропоную так, бабуню, –

Сліпаки змикаєм

І на кого тицьнем пальцем,

Того й вибираєм!

Демократія – це воля!

Правда, кандидати?

Добре, що з усіх вас треба

Одного обрати!

 

 

Розділ XI

 

Пародії, пародії, пародії...

 

Важлива приправа

Якщо поети - сіль землі,

Сатирики, напевно, - перець

                   В. Дідківський «Сіль і перець»

І сіль, і перець - все єдино,

Без них ні борщ, ані курча.

Я згоден бути навіть хріном,

Але не в носі читача.

 

 

Елітна література

Себе розглядаю в профіль, анфас,

Знову - анфас і профіль.

Що залишається після фраз,

Товаришу мефістофель ?

                       В. Іванцв «Надій письмена»

Я класика не розумію,

А в тім таки моя вина.

Це ж стільки треба мать олії,

Щоб ті допетрать письмена?

 

 

Помилка природи

Я бы выдрал себя сам за уши,

Иль врагом себе выстрелил в спину.

                     Ж.Мірошкіна «И зачем?»

Таки Господь зробив провину:

Створив із дефектом людей!

Не можуть застрілитись в спину,

Бо ззаду немає очей.

 

 

Засіб виховання

Спи, мій горобчику,

Спи, мій синочок.

Мама тобі вишива поясочок.

            Т. Пархоменко «Колискова»

Знав би син для чого

Служить поясочок, -

Дременув би з дому

В інтернат-садочок.

 

 

Важке похмілля

Коли душа від болю затріпоче,

І обійме її тривожний щем,

Згадаю чорнобриві ночі

І юність, купану дощем...

                         А.Кульчицький «Клич душі»

Частенько в мене спозаранку

Тріщить з похмілля голова,

Душа, неначе в лихоманку,

Бринить у грудях, ледь жива.

А як згадаю витверезник,

Коли був скупаний дощем, -

То краще б десь в криниці щезнув,

Аніж валявся б під кущем.

 

 

Прохачка

Я не гостинна, пробач,

Просто так хочеться світла.

Осінь така непривітна.

Хочеш, зі мною поплач.

                  О.Коркодим «Місто холодних вогнів»

"Ти вибачай, що не гостинна.

Бери жилеточку і плач.

Я розкажу тобі причину.

Ти ж мій клієнт, якщо багач.

Хотіла світла.

Відключили.

Тепер одна свіча коптить.

Я цілу осінь не платила.

Грошви нема. Скажи, як жить?

Залізла миша в холодильник,

А в нім харчів нема й на грам.

Три дні злидоту проклинала

І, врешт, повісилася там.

Он бачиш, милиці в куточку?

Безмовні свідки про біду!

Не дай загинути, браточку,

Дай долар-два, бо пропаду!"

Отак циганка всіх дурила

В підземці аж до забуття.

За рік вже стільки заробила,

Що нам не скласти й за життя.

 

 

Жінчин наказ

Блукаю по білому світу,

Бо ноги в дорогу спішать...

Та тільки куди не поїду,

Вертаюсь додому назад.

                А.Кульчицький «В Білу Церкву знову їду»

Послала жінка у дорогу,

Туди, де дача край села.

В уяві знову пухлі ноги,

Бо там картопля вже зросла.

Мені сапать - то краще вмерти!

Пектись на сонці, як хула!

Чому жуки її не зжерли,

Як ще маленькою була?

Навіщо, думаю, блукаю,

Кому потрібен маскарад?

І ноги смирно повертають

Та й манівцями йдуть назад.

 

 

Перезріла

О, Боже! Скільки жінці треба,

Щоб душу піднести до неба ?

                         Л. Секач «Щастя»

У неї безліч гарних віршів,

Давно пора їх в світ пускать.

Книжок би десять вийшло й більше,

Та де ж тих спонсорів шукать?

Таланту труд свій бачить треба,

Коли він творчістю горить,

А не тоді, коли до неба

Душа навіки відлетить.

 

 

Я ─ той герой !

«На тих афганських рубежах»

                                            А.Гай

Я жадно вчитувався в книгу...

Я - той герой на сторінках.

Спасибі Богу, що не згинув

На тих афганських рубежах.

 

 

Дуся-професіонал

Ох, і вредна моя Дуся,

Як же з нею бути?

Я додому йти боюся ‒

Не дає дихнути!

                 Т. Братченко «Вредна жінка»

– Нам потрібна на роботу

Саме ваша Дуся!

Раз побачив її фото –

Третій день трушуся.

Ви про неї розказали

Коротко і ясно,

Будь-яке завдання Дуся

Виконає класно!

Нашій фірмі конче треба

Охоронця мати,

Ми щоденну гарантуєм

В доларах зарплату.

Нас оброками замучив

Здирник - Петя Лисий.

Ваша Дуся йому швидко

Перекриє кисень!

 

 

Злодії

Зажмурился - так солнце ослепило!-

Глаза открыл, а яблока уж нет...

                     Ж.Мірошкіна «Лежала ты...»

Ну, що за люди? Просто жах!

На мить прикрив "моргали", -

Вони вже влізли у піджак

І яблуко украли.

 

 

Демографічна криза

Виринає із віків, як із сивого туману,

Біла Церква на Росі вся освячена хрестами.

                                 Л. Соловей «Білій Церкві»

Більше мруть. Ми ж не коти!

Дума невесела:

"Скоро будуть лиш хрести

У містах і селах."

 

 

Дочекався

О, как я ждал! Как верил я,

Что буду счастлив наконец!

Увы!.. Досталась мне "змея".

Ну как пойду с ней под венец?

                    Ж.Мірошкіна «В год змеи»

Очі довго вибирали?

Їжте - подавіться!

А тепер пускай гадюку

В пазуху погріться.

Перед тим, як оженитись,‒

Дівці б в рот заглянув

І роздвоєний язик

Вирізнив би й сп'яну.

 

 

Дописався

Всюду ложь, коварство, злоба

Да предателей смешки,

Но себя потешить чтобы,

Я "крапал" свои стишки.

                Ж.Мірошкіна «Путь к истине»

Щоби тішить самолюбство –

Став пародії писать.

І тепер колишніх друзів

Неможливо упізнать.

Зубоскалять наді мною,

П'ють підступно з мене кров;

Через те, що ті друзяки

Вже герої моїх строф.

 

 

Вибагливий читач

«Я читал Есенина берёзам»

                          Д. Болобосов

Описав природні антитези,

Образи шукав, немов ключі.

І тепер читаю те березам,

Бо не хочуть слухать читачі.

 

 

Доведено історією

Пока шелестят на Полтавщине вишни

И тихо березы шумят под Орлом,

Прикрой нас своими церквами, Всевышний,

Как птица птенцов прикрывает крылом.

                         Н. Вареник «Когда от отчаянья...»

Далеко Бог. Росія поряд.

Та хто вживеться із орлом?

І я боюсь міцних обіймів –

Не задихнуться б під крилом.

Хоч би там що, - шумлять берези

На тій середній полосі,

А вишні в Соловках померзнуть,

Це довели нам праотці.

 

 

Розумні мисливці

Доки будеш роззуватись

Та знімать штани,

Десять раз у тебе стануть

Мокрими вони.

                    П. Глазовий «Як лякати вовка»

Бувало, що й штани мокріли,

Коли від вовка не звернуть...

Тепер мисливці помудріли –

На звіра з памперсами йдуть.

 

 

Жорстокість

Храпит сосед на верхней полке,

Ему б шарахнуть в глотку из двухстволки.

                      Є. Редькін «Молчаливая беседа»

Не хочу брати гріх на душу.

Навіщо мокрий кримінал?

Але чому терпіти мушу

Цей храп, гучніший за хорал?

Засуну я під одіяло

Оцьому дядьку, що хропе,

Кота, в якого бліх немало...

Навряд чи він тоді засне!

 

 

Де скарби?

Скарби народу твого, Вкраїно,

Лежать не в горах і не в морях.

                 Л. Соловей «Покликання»

Давно нема скарбів твого

Народу, Україно!

Їх вивіз за кордон Павло,

Лишивши нам руїни.

Вони не в горах, не в морях,

В торбах нема і в клунках...

Скарби ті в західних краях

На банківських рахунках.

 

 

Словниковий запас

Баба для мужика - все равно,

что Сталин внутри Союза.

                 К. Дорожчий «Лосиный следя

Бабу не перебалакать!

Це вже від природи.

Сталін же любив базікать

Кулями з народом.

Корінь зла - в запасі речень!

Їх у жінки сила.

А грузина мовознавства

Партія не вчила.

 

 

Реалії сьогодення

Виймали хліба ви окрайчик,

Що пахнув літом, соком стиглих трав.

Ми вірили, що добрий зайчик

Той хліб для нас в кишеню вам поклав.

                         С. Бубен «Хліб "від зайця"»

Вже час не той, і я тлумачу сину,

Що в казочки сучасний вже мотив:

Учора Зайчик сам просив хлібину,

Бо Лев його посаду скоротив.

 

 

Тваринний інстинкт

Знайти не можу слів потрібних,

Тобі освідчуюсь в любові...

                    О. Вербицька «Україні»

Скажу про тих - мавпоподібних.

Та вибачайте вже на слові!

Знайти не можуть слів потрібних, -

Лягають в ліжко без любові.

 

 

Мамин лист

Все тут дихає тобою,

Зберігає рук тепло...

                Т. Ганенко-Житовоз «Тече Роставиця»

Рідна, донечко, єдина,

Ти до нас приходиш в снах.

Мо' забула Україну

На Багамських островах?

Все тут дихає тобою,

Зберігає рук тепло...

Тож вертайся, й ми юрмою

За лопати і в село!

А як бульбу покопаєш,

Пошаруєш буряки –

То, напевно, пригадаєш

Де Вітчизна і батьки!

 

 

Справедливий фінал

В хащах, де й дятел не стука,

Плаче бабуся Яга –

Хочеться бабі онука,

Ниє у баби нога.

                           Т. Ганенко-Житовоз «Баба Яга»

Коби замолоду баба

Не палила й не пила

І Кощія-доходягу

Та й до ЗАГСу повела, -

То не плакала би зараз,

Що, мовляв, нема внучат.

Хай тепер себе цілує,

Перепрошую, у зад!

 

 

Лукавка

Чи це ти? Мовнезряча ,торкаюсь обличчя,

Гладжу руки твої ,пригортаюсь, тулюсь .

                              О.Вербицька «Чи це ти?»

‒ Ой, не бий мене, коханий,

Я благаю! Ну, прости!

Все було , як у тумані,

Бо гадала: то був ти!

 

 

Наркоман

Хотіла би тебе огорнути білим туманом

І вберегти від болю.

                         С.Гнедюк «Хотіла би...»

Цей не п 'є горілку з перцем .

Уколовсь зарані

Й не болить душа і серце,

І півдня в тумані.

 

 

Байдужість

Я вмію чекати.

Як не вмію ‒ навчуся.

                       С.Гнедюк

Ми вмієм чекати

І нам все одно,

Прожить без зарплати

Навчились давно.

 

 

Природолюбам

Рок, і поп, і різні джази,

Радіація, камази,

Глушать неповторні звуки.

Солов 'я візьмімо в руки.

                М. Горловий «День до вулиці тихо тулиться»

Солов'я візьмімо в руки,

Бо його оглушать звуки.

А ще гірше від зарази –

Радіація й "Камази"...

Краще зеком буде в клітці,

Ніж на зуби втрапить кішці.

 

 

Прискорення

Обірвала його Химка,

Поглянувши скоса:

‒А до ринку, по-твоєму,

Я що, дійду й боса?

‒ Ну у тебе язичок!‒

Вирвалось в Антона,‒

Не дай бог тобі ще дати

На піч мікрофона.

                В.Гончаренко «Хатня дискусія»

Достобіса мікрофонів

У Верховній Раді,

Вже пора би й піч поставить

Архіважній владі.

В неї сопла повставляти,

Як ото в ракеті,

Всі закони позбирати

У однім пакеті.

Й разом з ними всіх нардепів

Запустить в глибинку...

Отоді, напевне, швидко

Долетим до ринку.

 

 

Засмічена мова

Мої слова –це не полова,

Душі моєї дикий біль.

                М.Горловий «Мої слова»

Паразитують в лексиконі

Матюччя русо-східняків.

Галопом скачуть, наче коні,

Ще з тих задавнених віків.

Слова оті, що та полова.

Невігластво, мов дикий біль.

Бува, почую два-три слова

І запече в душі, як сіль.

Цю гниль й розпеченим залізом

Не випалить чи затупить,

Але ніколи не запізно

Інтелігенцію ростить.

 

 

Обмежений лексикон

‒ Усі знають, що ти родом

Десь із-під Полтави,

А говориш як посол

Іншої держави.

                  В. Гончаренко «Весь у діда»

Той, що родом з-під Полтави,

Наминає сало.

По - вкраїнськи тільки й знає:

– Дай іще, бо мало!

 

 

Обікрана Україна

... Краще я піду на склад

Уночі і вкраду.

                     В. Гончаренко «Вихований Мартин»

Вже б і нас давно покрали

Злодії із хати,

Але з нами заковика –

Треба ж годувати!

 

 

Гуманітарна допомога

Ми - "повпреди". Село відрядило

Хлопчаків на пекарню по хліб.

                          Г. Іваненко «Повпреди»

В хуторах колись удосталь

Їжі вистачало,

А тепер село купує

В місті хліб і сало.

Відряджа своїх повпредів

На столичні ринки,

Бо самі не випікають

Навіть і шкоринки.

А від ферм лишились стіни,

Що чорніші поля,

Тут не свині поросяться,

Тут щурам роздолля.

Що ж, мабуть, пора Європі

Нам борги вертати...

Годували ж бо півсвіту

Наші працарати.

 

 

Існування

Приємно, все-таки, летіть,

А падать - страшно.

Я Ікару – вірю.

                 М.Горловий «Вас тяжко-важко розуміть»

Тому не страшно падать вниз,

Хто не сягнув висот небесних,

Або тому, хто не воскреснув

Опісля пережитих криз.

Бо їх рубіж - малі сліди,

І сенс життя був у малому,

Й ніхто не буде жалкувать по ньому,

Бо жив свій вік задля їди.

 

 

Древня професія

Заберіть мене у вирій,

Журавельки-журавлята,

Заберіть у небо синє –

Полечу любов шукати.

                     Н.Григоренко «За осінніми дощами»

Полетіли ген дівчата

У розбещене кубло,

Щоби там любов шукати,

Де її і не було.

Журавлів змінили "АНи",

Вирій скрізь, де "дам за дам".

Тут вони ще "роксолани",

А "метелики" - отам.

 

 

Палка любов

Прошу, на мене ти не сердься,

Така хороша, чарівна.

Я пив кохання з твого серця,

Але не випив ще до дна.

                      В. Капустін «Яксонце»

Пищав маленький кровопивця,

Що саме ссав з худоби кров:

‒ Розслабтеся! Не треба злиться!

Я виражаю так любов!

 

 

Смертник

У мене серце - динаміт,

Боюсь, не втримаюсь, зірвуся.

                    В. Капустін «Пелюстки душі»

Скажу я недругам: - Привіт!

Дозвольте зблизитись тілами.

У мене серце - динаміт,

Якщо рвоне - то краще з вами!

 

 

Сивина в бороду...

Ой летять літа,

Сивина в косі...

Стала ти не та,

Мавко, по весні!

                   М. Дацюк «Я твій,земле, син»

Лаялася жінка:

– Вирву все умить,

Як не перестанеш

До дівок ходить!

В мене із-за тебе

Сивина в косі...

Щоб тобі на небі

Відмовляли всі!

–Я не винуватий!

Відбивавсь Петро,–

Це чортяка клятий

Лупить під ребро!

 

 

Професіоналка

Що натвориш ще,

Що голівку нахилила

На плече моє.

                   В. Капустін «Не кажи»

Біля липи липне Лара,

Та, мов пень, стоїть Кузьма.

– Не соромся, за доляри

Я зроблю усе сама.

 

 

Підступне кохання

Очі ж такі у дівчини –

Можна втопитись у них.

                  В. Капустін «Світе мій»

Точно так, як в океані

Глиб ковтає корабель,

Так в бездумному коханні

Потопає й мудрагель.

 

 

Профілактика

Саджати буду скрізь калину –

Квітчайся, рідна Україно!

                         О. Качан «Україні»

Саджати буду скрізь калину

На території Вкраїни,

Щоб наркоманам із-за браку

Вже не було де сіять маку.

 

 

Інстинкт самозбереження

Я для себе тепла не шукаю.

Навіть гріють мене зими злі.

                   О.Качан «Моя Батьківщина»

Знов зима. Батареї не гріють.

Та для себе тепла не шукаю,

Бо уже зігріватися вмію –

Просто бігаю з краю до краю!

 

 

Дитячі мрії

І креслять малі рученята

Відрізки майбутніх доріг.

                   О.Качан «Найперший поріг»

Сьогодні діти мріють з вечора до ранків

Не про космічні далі галактичних дзиґ;

Хлоп'ята хочуть стать директорами банків,

Дівчата ж марять вийти заміж за таких.

 

 

Маленька радість

А радість найбільша для мене,

Коли посміхаєшся ти.

                     О.Качан «Маги»

Коли чекаю зарплатню, як манну,

Яку "з'їдає" мій абонемент,

То тільки й радості, - коли з екрану

Мені в лице сміється Президент.

 

 

Сумна статистика

Прокувала розлуку зозуля у лузі,

А кохання обмила верба у ставу.

                     О.Качан «Не чекай»

Як розлучаються у нас в окрузі

Зі ста відсотків - дев'яносто п'ять,

То вже пора б оту зозулю в лузі

Підвісить на вербі та й розідрать!

 

 

Приємні спогади

Я куплю себе ветку мимозы,

Пусть она мне о Юге напомнит.

                                    В. Литвин

Колись привіз мімозу з Сочі.

Бува, запрошую куму

І, як нюхнем, закривши очі, -

То знов неначе ми в Криму.

 

 

Чужа роль

Не знаю,какмне стать самой собою...

Я ролью увлекласьсовсем чужою.

                      В. Литвин «Чужая роль»

Це дивно, що колишнійкомуняка

У церкві пада і поклони б`є !

Учора ще про інший рай патякав,

Сьогодні й сам не знає ким він є.

 

 

Дружня порада

...Но только заболеть нам стоит,

Как наступает час расплаты.

                   В. Литвин «Не ценим»

Завчив пораду я від друга:

– Збирай щораз по півзарплати,

Бо, як потрапиш до хірурга,

Пред'являть лік та час розплати!

 

 

Кредо

І в мене є прадавній гріх:

Пишу і досі свої вірші.

                      О. Примак

Писати вірші – ще не гріх,

Це – душ прекрасні фотознімки.

Та був би проклятий навік ,

Якби ти шкрябав анонімки.

 

 

Віщий сон

А я – то всё бегу, спешу,

Боясь в душе, что не успею,

До финиша не дотяну,

Дистанцию не одолею.

                                В. Литвин

Біжу щосили...Вже відстав.

Попереду лиш чемпіон.

А тренер вчора ще казав:

"Дадуть на фініші мільйон!"

Лишень потрібноперегнать

Спортсмена-негра з Катманду.

Його рукою вже дістать ,

Але ось-ось я упаду.

Для мене гроші – не каприз,

Тому–то й досі ще не впав,

І я би негра за цей приз

Живим би в землю закопав!..

...Аж раптом штурхає синок:

– Проснись! Прокинься, тату!

Щасливу мить не прозівай,–

Поштар приніс зарплату!

 

 

Покатався

Когось Пегас на колісниці возить,

А хтось і пішки - хто йому не брат.

                                     О.Примак

Пегас провіз митця на колісниці,

Аж іскри вилітали з-під шасі.

Тепер поету спонсор буде сниться,

Який заплатить за оте таксі.

 

 

На посту

Кури на сусідньому городі,

Гріється на сонці кіт рудий.

                     О.Примак «Повернення в дитинство»

Наші кури на сусідньому городі,

І на них вже коситься сусід рудий.

Тільки відвернуся й зникну у господі –

Враз поцупить півня цей алкаш лихий.

 

 

Невидиме паливо

Не прийшов автобус рейсовий –

Знову клятий цей бензин...

                  О.Примак «Чекання матері»

Не спішать автобуси до нені,

А панам районним не пече,

Бо пливе бензин комусь в кишені

І в село ніяк не дотече.

 

 

Неук

...І туман присів до лави,.

Червоніє, як дівчина.

                   М. Макаренко «Дощ підкрався потихеньку...»

Знає фрази нехороші

Грубіян Хома,

Та такі, що їх і близько

В словниках нема.

А коли ще й добре вип'є,

Так загне профан,

Що відразу червоніє

Навіть і туман.

 

 

Рятівні псевдоніми

В житті щось стало негаразд:

Міняю прізвища на інші.

                          О.Примак

Хоч графоман, зате ‒ стратег!

Коли дедалі книги гірші,

То, щоб заплутати колег,‒

Міняю прізвища на інші.

 

 

Плакучі дерева

Як її рубали,

То вона зітхала.

                   М.Макаренко «Черемха»

От якби дерева вміли

Від сокир зітхати,‒

Вже б нас плачем оглушили

Зрубані Карпати.

 

 

Змарноване життя

У трикуплети ‒ викладено життя.

                            І.Лисий «Самотній бард»

Куплет І.

На світ з'явився точно в строк

Із грішними боргами.

Обгидив кілька пелюшок

І присмоктавсь до мами.

Куплет II.

Так-сяк закінчив восьмий клас,

Із "бурси" в шию гнали.

Встиг розлучитись третій раз,

Пиячив теж немало.

Куплет III.

Один, як перст. І тьма хвороб.

Весь час себе питаю:

"Навіщо жив? Давайте гроб!

Де розум був не знаю!"

 

 

Виродження

Звіріємо гуртом і поодинці...

Звіріємо - щоденно, щохвилинно...

                       І.Лисий «Сучасні думки»

Повчає Мавпа в зоопарку: - Дітки!

Щоб вам не бути м'ясом на столі,

То не підходьте аж до краю клітки,

Бо там двоногі звірі дуже злі!

 

 

Новоявлений султан

Хрещатик вразив навідліг розмаєм кооперативів

І кількістю повій усіх мастей - руді, біляві, чорнобриві...

                             І.Лисий «Київські враження»

Вража Хрещатик кількістю повій,

Куди не глянь: усяких є мастей.

Я б вивіз їх усіх на хутір свій,

Подалі від допитливих очей.

 

 

Ріка надій

Дарма, що річка мрій пересиха!

На місці тім з'являється болото.

                        І.Лисий «Біля струмка ошуканих надій»

Давно вже висохла ріка химерних мрій,

Порепалося дно на частки соті.

Реалії такі, що вже й нема надій.

Ну, скільки можна жити у болоті?

 

 

Порада теплолюбам

Я вперто не бажаю зрозуміти,

Що скільки не благай: "Настань, настань",

Все ж після серпня не настане квітень.

                                І.Лисий «Серпневе»

Щоб вас морози не дістали –

Зберіть валюти тисяч п'ять

І їдьте взимку на Багами

Місцеві пляжі обживать.

 

 

А сьогодні в клубі танці

Не гальмую на життєвих віражах

(В цьому ритмі не станцюєш вальсу)...

                             І. Лисий «Кредо»

"Ламбада" в клубі так реве, що жах!

Пияка поміж молоді гарцює,

Та вкотре вже спіткнувсь на віражах,

Чекаючи, що хтось із ним звальсує.

 

 

Всесильний

Твоїм рукам і демони підвладні.

                                   Н.Петренко

Якщо за блатом всі до тебе йдуть,

Й ногою відчиняєш двері владні,

І грошей стільки - кури не клюють, -

Тоді тобі і демони підвладні.

 

 

Холод з голодом, як брат

А потім вдома знов мене чекає

Холодне ліжко і голодний кіт.

                          Н.Лисий «Звичайний вечір»

Собачим холодом скрізь дує,

Гуляє вітер в портмоне,

Голодний кіт весь час мізкує:

"Хто першим з нас кого ковтне?"

 

 

Одне одного варті

Ти обіймав жону чужу,

А я чужого цілувала...

                         Н. Петренко

Коли Лука в сусідки був,

Грицько й собі "у гречку".

Одна жона вдає святу

І друга, як овечка.

Тепер дивується Лука:

‒ Такого буть не може!

Чому це личко малюка

Так на Грицькове схоже?

 

 

Лицемір

Триклята маска намертво зрослась з обличчям...

                              І.Лисий «Навіяне»

Нема обличчя - тільки маски

Беру залежно від причини.

Іду від Гапки до Параски,

А значить - чергова личина.

 

 

Пенсія

А я тебе стрічаю в капцях

І засмальцьованім халаті...

                              Н. Петренко

Отримав пенсію Панас

І щиро вихвалявся бабці:

Сплатив за світло і за газ,

А решта - все тобі на капці!

 

 

Готовність № 1

Просто в рай подбирал музыкантов хороших

Для оркестра Господь, ну и выбрал его.

                        О. Спицький «Памяти музыканта»

Якщо в раю за пазухою Бога

Знайдеться ще вакансія одна,

То я зберусь швиденько у дорогу,

Щоб там писать святії письмена.

 

 

Вправний читака

Я хочу прочитати тебе пальцями.

                                 В.Германов «Ти»

Він без помилки не вміє

Й слова написати,

Та вже здорово навчився

Пальцями читати.

Рукоблудить так майстерно,

Що розплавить кригу,

Хоч за вік ще не спромігся

Прочитати й книгу.

 

 

Нерозтрачений потенціал

... Мабуть, важко стояти в музеї природи,

коли в тебе не вистачає десятка кісток,

а металевий стрижень підтримує

зсередини череп...

                       В. Пузій «Листи до себе»

Я тричі падав з літака

Без парашута, звісно,

Грудьми спиняв товарняка

Й під танком дуже тісно.

Нема кісток, самий метал,

Шурупів, мабуть, з двісті,

Та маю ще потенціал,

Бо голова на місці.

 

 

Невичерпний запас

В который раз Россия умерла,

Но жить и суетиться продолжала...

                                    О. Спицький

Допоки нафта в "серці" ще пульсує

І злата жила буде газ давать,

То матушка Росія повікує,

Ще й всім покаже "кузькиную мать".

 

 

Догрався

Зірви стоп-кран і помандруй у вічність.

                         О.Германова «Стоп-кран»

Зірвав стоп-крана й реготів,

Звіряв людей на міцність,

Та машиніст, як налетів,

То дав квитка у вічність.

 

 

Залізний терпець

Гризу олівця смиренно,

Добуваю із себе риму.

                          Н.Іпатій

Це ж треба? Отакий терпець!

Сидить вночі сама,

Вже згризла п'ятий олівець,

А рим нема й нема.

 

 

Формула кохання

Коли вбивають кохання,

пишуть про нього вірші.

                       В.Пузій «Листи до себе»

Якщо написані куплети

Лиш про любовні поминання,

То розумію, чом поети

Такі нещасні у коханні.

 

 

Затяжна безсонниця

Бессоницей тебя я напою,

Чтоб помнил обо мне и ночью.

                         Л. Золотоноша «Женские сны»

Ще б пак, тебе забуть! Ти ж, як пристріт,

Нахабно лізла в сни не на моменти

I крала ночі вісімнадцять літ,

Допоки дерла з мене аліменти!

 

 

Нахабний мікроб

Його ім'я - Мікроб.

Він заліз до мене завдяки чиємусь "апчхи"

                   В. Германов «Хвороба»

Хворий чхнув мені в обличчя

І мікроб ще й досі

Проживає без прописки

У моєму носі.

Мало того, вліз нахаба

В серце, нирки тощо,

І грозиться відібрати

Всю мою жилплощу.

 

 

Власний вибір

Стану твариною та знайду свого хазяїна.

                     В.Германов «Голоси»

Чим свій вік оддати марно

Злидням на поруки, -

Краще бути доберманом

У крутого дуки.

 

 

Ненаситний бульдозер

Гаражі з'ідають лісояр,

Смачно хрумка соснами бульдозер.

                       О. Дробаха «Балада про комфорт»

Стояли сосни тут віків із п'ять

І не боялись спеки чи морозу.

А нині, мов підкошені, лежать,

Бо ще ніяк не вдавиться бульдозер.

 

 

Просто травень

Місяць виплив, моргнув зорі.

                          Т. Лакиза «Мама»

То не хмара небо вкрила!

Чом же темно на дворі?

Просто травень! Місяць мило

Заморгався до зорі.

А чому зіркам не спиться,

Замигтілися чого?

Просто травень! Зоряниці

Хочуть звабити його.

 

 

Перший раз у перший клас

Хлопча жбурляє шаблю дерев'яну,

Жартливо робить випад карате...

                 О. Дробаха «Вітряк у музеї просто неба»

І ось наш "десантник"діє...

Учителько, держись!..

                О. Дробаха «Десант у перший клас»

Здали батьки в спортклуб "Динамо"

Своє дитятко золоте.

Тепер воно на батьку й мамі

Шліфує вправи карате.

А ті радіють, як ніколи,

Нехай гартується, мовляв!

Бо через рік піде до школи,

То щоб у класі не пропав!

 

 

Останній реквієм

В глухих провулках ніч оглухла,

Не менш глуха удень юрба

То хто почує, хто послуха

Плач телеграфного стовпа.

                        М. Богданович «Місто»

Петляв п'яничка, горем вбитий,

А ніч глуха, як наш профком!

І тут він став перепочити,

Обнявшись міцно зі стовпом.

Чомусь поліз на нього й згинув!

А вранці слухала юрба,

Як сумом кількавольтним линув

Плач електричного стовпа.

 

 

Факти-річ уперта!

В лісі зібрались опісля.

Машина горілки й закусону! - від профспілки

                       О. Дробаха «Етюди катастройки»

Щоб дієво порішати

Злободенні справи,

Поз'їжджалися до лісу

Різношерсті зави.

Головне питання зборів

Раз у раз звучало:

"Як зробити, щоб народу

Краще жити стало?!"

...Що схвалили? Як рішили?

Хто про люд подбає?

А ніхто тих постановок

До цих пір не знає!

Достеменно лиш відомі

Факти продрайбази:

Там горілки й закусону

Вмерло два "Камази"!

 

 

Стрілець

Італієць, як справжній українець,

стрільнув сигарету.

                    В. Германов «Ейфелева»

І за маскою француза

Земляченька видно.

У мадам стрільне цигарку

І не буде стидно.

 

 

Злочинна діалектика

Як сталось, що кругом підлота

Свої хороми возвела.

                    О. Дробаха «Балада про дорогу»

Коли в нас краде ледь не з рота

І багатіє тим "братва",

Тоді не дивно, що підлота

Свої хороми возвела.

Бідноту пхають в буцегарню

За те, що вкраде колосок,

А з дуки навіть за мільярди

Не упаде і волосок.

 

 

Квіти для дружини

Де ви, лісів, полів квітки?

Вас холод погубив!

Нащо ж він сріблені квітки

На цьому шклі зростив?

                      М. Богданович «Думи»

Кум на гвоздиках заробляє.

Зима для нього - добрий знак!

Таку ціну за них справляє,

Що й зелен-цвіт стає, як мак!

Та ще ні разу він (я знаю!)

Дружині квіти не вручив,

Нехай, мовляв, зі скла зшкрібає,

Мороз безплатно їх зростив.

 

 

Жорстокий експеримент

... щось із Платоном гомонить Сократ,

Сковорода із Кантом дискутують.

                    О. Дробаха «Веселковий Стікс видінь»

Допоки Кант з Платоном гомоніли

Й Сковороді доводив щось Сократ,

То Ленін з Марксом узялись за діло

Й створили силоміць Країну Рад.

 

 

Гордіїв вузол

"Сплетіння хитре долі нам не розрубати, -

Не взявши владу й землю в свої руки, тату!"

                               О. Дробаха «Чар-земля»

Вже маєм власний шмат землі,

Є трактор і худоби тьма...

Та все ж ми тільки куркулі,

Бо булави іще нема.

 

 

Пора вибору

Пливуть удаль роки,

А все не б'ються крила духу:

Куди іти тепер? І з ким?

                          М. Богданович «Вільнії думи»

Нам доста партій мати недоречно!

Якій із них свій інтелект продать?

На двох стільцях сидіти небезпечно,

Ще гірше - розкаряченим стоять!

 

 

Ворожбитна пора

Місяць вповні, хвилюється кров.

Час ворожби й чаклування.

                             Т. Лакиза «День і ніч»

Як місяць вповні - відьма знову творить гріх:

Розкине карти, де свічки понатикала,

Й навмисне згадує всіх недругів своїх,

Щоб гикавка на них понападала.

 

 

Кара

А он метеличок тріпоче:

Поваблений з нічних тіснин,

Помчав на вогник він охоче

І в тім знайшов собі загин.

                        М. Богданович «Думи»

У нас така "свіча" під боком,

Що родить радіополин.

Хто мчав на вогник смілим кроком –

У нім знайшов собі загин.

А хто на відстані не згинув –

Відчув холодний смертовказ.

Чорнобиль лігво не покинув,

Він хижо причаївсь на час.

 

 

Власний вибір

Не кажи, коню, що я втопився,

А кажи, коню, що й оженився.

                      Народна балада «Піду в садочок, нарву квіточок»

Привели кохану...

Як на неї глянув,

То рішив втопитись,

Ніж на ній женитись.

Жінці й море по коліна

А п'яниця п'є, гуляє,

Йде додому, жінку лає.

Іди, жінко, й утопися,

Бо ти мені не годишся.

                     Народна балада «Мала мати одну дочку»

– Йди втопися у Дунаї! –

П'яний радить жінці.

– Ти давно, - вона мовляє, -

Вже втонув в горілці!

Я себе пливти ще змушу!

А тебе з багна

Вже не витягне на сушу

Навіть сатана!

 

 

Ми такий народ

С неба милостей не жди.

                         М. Добронравов «И вновь продолжается бой»

В нас, як неврожай, то на погоду

Звалюють всі негаразди і гріхи,

Щиро плачуться, що жить народу

Не дають дощі, жара й сніги.

Був би Богом - все б зробив, як треба!

Замість ґрунту скрізь була б ікра,

Манну б сипав на Вкраїну з неба

І створив молочного Дніпра.

Я б примусив сонце не пекти у спини,

Дощ зі снігом вчасно випадать...

Та й тоді б, мабуть, знайшли причину,

Щоб на когось решту бід списать.

 

 

Альфонс

Девушкам поэты любы.

Я ж умен и голосист.

Заговариваю зубы -

Только слушать согласись.

                          В.Маяковський «Письмо товарищу Кострову»

Ахінею став казать,

А вона все слуха,

Він же майстер начіплять

Локшину на вуха.

Голосистий в нього тон,

Рупор, а не губи!

Кожній дівці цей піжон

Заговорить зуби.

А обмануті дівки

Згодом прозрівають,

Довго плачуться в платки

Й байду проклинають.

Гультіпаці ніпочім,

Він розумний дока,

Іншій жертві уночі

Вже припав до ока.

 

 

Новітні "визволителі"

Ой що то за крячок,

Що по морю літає?

Ой що то за бурлачок

Да молодців збирає?

Народна пісня «Взяття Азова»

Ходім турка воювать,

Свою землю одбирать!

                             Народна пісня «Ходім турка воювать»

То раніше козаченьки

Молодців збирали

І від злого супостата

Землю визволяли.

А тепер зберуться в банди

Ситі горлорізи,

Пограбують люд нещасний

І везуть валізи

Все до того ж супостата –

Ляха чи татара.

Знов руйнує Україну

Вже своя почвара.

 

 

Любов і ненависть

В суботу сваталась,

В неділю вінчалась,

А у понеділок

Нагайка шуміла коло її тіла.

                     Народна балада «Ой летіла стріла»

Доки зустрічались –

Любились, кохались,

Тільки одружились –

Наче показились.

Вона йому дулі,

Він їй ставить ґулі...

Були б досі бились,

Вчасно розлучились.

Де любов, як гоже,

То й Господь поможе.

Як її немає –

Чорт сім'ю ламає!

 

 

Важка провина

Ой п'яна я - аж валюся,

Та й додому йти боюся.

Бо лихого мужа маю,

Буде бити - добре знаю.

                     Народна балада «Ой п'яна я»

Бив мужик свою дружину,

Ой лупив гарненько!

Не за те шмагав їй спину,

Що була п'яненька,

Не за те батожив тяжко,

Що, як та безрога,

А за те, що цілу пляшку

Випила без нього.

 

 

Забудько

Ты за вагоном быстро шла,

Вдогонку что-то мне кричала.

                       В. Шаров «Состав качнулся...»

Як тільки перша електричка

Від'їхала з вокзалу,

Ти, мов розлючена індичка,

Побігла й закричала.

І метрів двісті слідом мчала!

Хоч стан твій діжки товщий,

Напевно, ти б нас обігнала,

Якби перон був довший.

В твоїй руці якесь послання

Тремтіло й вітром гнулось...

І я повірив у кохання,

Аж сльози навернулись.

Та згодом став я проясняти,

Коли кондуктор впнувся,

Що ти квитка хотіла дати,

Якого я забувся.

 

 

Небезпечна чарівниця

Очарую руки, ноги і чорнії брови,

Щоб не ходив до іншої через три дороги.

                   Народна пісня «Стоїть явір над водою»

Он іде в міні-спідниці

(Сором, їй же богу!)

Й парубкам не треба бігать

Через три дороги.

Своїм видом їх чарує,

Забиває баки,

А вони клюють приманку,

Липнуть, як собаки.

Це вже потім схаменуться

Й матимуть страждання,

Як заплатять за бездумство

Хворістю кохання.

 

 

Хто кого

Я волком бы выгрыз бюрократизм.

                     В. Маяковський «Стихи о советском паспорте»

Кожен вовком чинодрала б згриз,

Щоби знищити його, як клас!

Вже дістав усіх бюрократизм.

Він же вовком дивиться на нас.

 

 

Кому зозуля, а кому й соловей

Нехай тобі зозуленька, щоб рано кувала,

Мені нехай соловейко, щоб я не скучала.

                        Народна пісня «Йшли корови із діброви»

Проводжає у солдати

Юнака кохана:

– Вже тебе сурмач розбудить,

Як зозуля зрана!

Щоб без тебе не скучати,

Любий мій Андрейко,

Буде наша дискотека

Замість соловейка!

 

 

Добігався

Чтоб лекарства не глотать,

Закались заранее:

Не успеешь утром встать –

Делай обтирание.

                    Ю. Яковлев «Не зовите докторов»

Обтирався Клим для гарту

Й крос щоранку пробігав.

Все тікав він од інфаркту,

Та інсульт його догнав.

 

 

Велике хобі

Й гордо мовив: - В мене хобі

Сантиментрів з тридцять.

                   Л. Гажала «Інтерв'ю»

В народі кажуть: танцюристу

Щось заважа поверх стегна.

Я співчуваю гумористу,

Коли ще й хобі, як в слона.

 

 

Куплені знання

Грамматикам учим дурней и дур мы.

                    В.Маяковский «Люблю»

Хоч і дурень від природи,

Та навчається на п'ять,

Бо такі оцінки сину

Може батько замовлять.

Дурню й далі, після школи,

Шлях торовано у ВУЗ,

Татко й там уже "домовивсь",

Він же в нього знаний туз.

Відповідно з дурня вийде

І дурний спеціаліст!

Жаль отих розумних діток,

Вчення ж бо втрачає зміст!

 

 

Велике бажання

Ой місяцю, місяченьку,

Не світи нікому,

Тільки світи миленькому

Як іде додому.

                Народна пісня

Нащо місяцю світити

Для п'янички угорі,

Коли й так у нього сяють

Під очима ліхтарі?

Най би згинув десь в болоті!

Я бажаю одного:

Краще висвіти дорогу

Лиш для кумчика мого!

 

 

Хвора самооцінка

Росла, росла дівчинонька

Та на порі стала;

Ждала, ждала козаченька

Та й плакати стала.

                       Народна пісня «В кінці греблі шумлять верби»

Діва виросла нівроку,

В голові лиш танці,

Вимальовує в уяві

Шлюб з американцем.

Навіть згодна за єврея

Чи рудого німця...

Хоч на неї чхать хотіли

Й земляки-вкраїнці.

 

 

Приманка

Як не хочеш дівчинонько,

Дружиною бути,

То дай мені таке зілля,

Щоб тебе забути.

                Народна пісня «Ой не цвіти буйним цвітом»

Не відмовлять тобі, пане,

Й гордячки надуті,

Якщо зілля будеш мати

У твердій валюті!

 

 

Сварлива дружина

... из себя готов достать печёнку.

Мне не жалко, дорогая, ешь!

                         В.Махновський «Надежда»

Чорнорота у Миколи жінка.

Раз не витримав і просить: - Не кричи!

Якщо хочеш - з'їж мою печінку,

Тільки шашелем щоденно не точи!

 

 

Бездомний

Мой адрес не дом и не улица.

                     В. Харитонов «Мой адрес ‒ Советский Союз»

Коли й мороз від хуртовини щулиться,

І до губи примерзає губа,

Моя адреса – не дім і не вулиця,

Моя адреса – підвальна труба.

Як літом сонцю ґрунт пекти намулиться

І Шлях Чумацький вийде у зірках,

Моя адреса – не дім і не вулиця,

Моя адреса – горище та дах.

 

 

Надуманий малюнок

Кажуть у народі, що в буремну ніч

Сонячні зернята висіяв Ілліч.

                       В. Скомаровський «Сонячні зернята»

Я лиш на малюнку бачив Ілліча,

Він тулив колоду до свого плеча.

Чом нема картини, де він кров пролив?

Не зерно він сіяв, а людей садив!

 

 

Марафонський заплив

Я плыву спокойно, размеренно,

Зря спешишь ты,товарищ мой...

                                  В. Шаров «Игорю Римаруку»

Щойно в Чорнім морі переплив межу,

Аж позаду прикордонник остовпів.

Не гонюсь за другом,сили бережу...

До Туреччини ж плисти ще пару днів!

 

 

До мого читача

Я напишу нормальные стихи,

Такие, что потом мне будут сниться.

                                      В.Шаров

Бува, пародію утну,

Що в світ летить, як птиця.

А потім думаю: чому

Бундючним все не спиться?

Бо я для них, як в шині цвях!

Взивають до Закону...

На них сатира діє так,

Як на бика червоне!

Від сміху їм болить язик,

На правду - алергія!

А я пишу лише для тих,

Хто гумор розуміє!

 

 

Моє покликання

Комусь вже сонечко зійшло,

Комусь вже сонечко зайшло,

Чиєсь - в зеніті.

                        М. Горловий «Згасає день»

Я прагнув так писати вміло,

Щоб до душі усім на світі.

І як зайде моє світило,

Хай вірші будуть ще в зеніті.

 

 

 
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua