У світі меркантильному поезія – як повітря

Віра СЕРЕДА

Можна тепер почути думку, що люди стали меркантильними, тому їм необхідні гроші, інші матеріальні цінності. А культура, література, поезія, пісні, мовляв, відійшли вже у минуле, мало кому вони потрібні. Щорічний «Поетичний травень», що проводиться в нашій області вже 48-й раз, показує якраз протилежне. Спраглі до прекрасного душі бажають духовних цінностей. На зустріч із письменниками в селах і містах, школах і бібліотеках приходить багато людей. Ось і в Запорізькому театрі молоді, де відбувся заключний концерт традиційного свята «Поетичний травень», вільних місць практично не було. Отже, не хлібом єдиним живуть наші співвітчизники!

 

 

Провели цей вечір голова Запорізької обласної організації Національної спілки письменників Григорій Лютий і чарівна поетеса з Гуляйполя Любов Геньба. Вони не лише майстерно поєднали виступи учасників, сплітаючи їх у мистецький віночок, а й порадували глядачів особистими творами.

Наступного року світова громадськість відзначатиме 200-річний ювілей від дня народження Тараса Шевченка. Цій величній постаті присвятив свій виступ старійшина запорізького письменства, засновник «Поетичного травня» Петро Ребро. Він наголосив, що темою Запорожжя, Хортиці пронизана ледь не вся творчість Великого Кобзаря, навів приклади з його творів. Петро Павлович висловив сподівання, що Запоріжжя вже цього року прикраситься монументальним пам'ятником Шевченку й нагадав, що вперше з клопотанням про спорудження в нашому краї такого пам'ятника до Олександрівської міської Думи звернулося товариство «Просвіта» 19 травня 1917 року. Петро Ребро хотів би, щоб монумент стояв у центрі міста, проте площа перед драматичним театром, де планується встановити його, дорога тим, що неподалік була редакція газети «Червоне Запоріжжя» (нині «Запорізька правда»), де письменник тоді працював, і в якій побували визначні постаті української культури й літератури: Олександр Довженко, Остап Вишня, Олесь Гончар, Микола Нагнибіда та інші митці. Наприкінці свого виступу Петро Павлович прочитав свій вірш «Тарасова стежка».

Шевченкіана отримала своє продовження й у виступі письменника, журналіста, колишнього працівника «Запорозької Січі» Пилипа Юрика, який прочитав новий твір «Інквізиція» про переслідування Великого Кобзаря та його творів.

У концерті у виконанні авторів прозвучали поезії Віри Коваль, Лорини Тесленко, Вікторії Сироватко, Віри Шмиги. Тепло сприйняли глядачі виступ молодого поета із Бердянська Миколи Антощака, який цього року прийнятий Запорізькою організацією до лав НСПУ. Бурхливими оплесками глядачі зустрічали й проводжали зі сцени молоду поетесу Яну Яковенко. Сатиричні афоризми прочитав Михайло Перченко.

Ганна Лупинос присвятила свій вірш запорізьким поетам, котрі відійшли у вічність – Миколі Лиходіду, Анатолію Рекубрацькому, Геннадію Літневському, Володимиру Солодовникову, Владу Клену, Олександру Коліснику.

Не обійшлося свято й цього разу без музики й пісень. Студентка Запорізького музичного училища імені Платона Майбороди, яка має гарне сопрано, Наталя Діденко неповторно виконала пісню на вірші свого рідного дядька Василя «На долині туман» (музика Бориса Буєвського). Віртуозна бандуристка Ольга Беженар зачарувала присутніх співом бандури. Сподобалися глядачам і виступи молодих талановитих співаків Миколи Білика й Олени Здановської. Відкрила й виховала їхні таланти викладач музики Січового колегіуму Галина Усенко.

Незмінний учасник свята впродовж багатьох років - заслужений працівник естрадного мистецтва України Анатолій Сердюк. Прозвучали його пісні на вірші запорізьких поетів – «Весняний вальс» (поетеса Любов Геньба), «Запоріжанки», «Яблучко» й «Шипшина» (поет Григорій Лютий), «Запорозький дуб» (на вірші Віри Коваль).

Отже, «Поетичний травень» удався. Ось думка одного з глядачів – Богодара Шейка:

- Скажу про «Поетичний травень» словами Ліни Костенко: «Це – голос наш, це – пісня, це – душа!» Частіше б такі вечори відбувалися!