ЄВТУШЕНКО Віктор. Не на того напали!

 

Чутки про переполох, що межує з панікою, в рядах корупціонерів, здирників, чинодралів, пристосуванців, шарлатанів, україножерів та іншої нечисті, які супроводжують вихід у світ кожної нової книжки цього «смішного» автора, – не перебільшення! Та вони б його!.. Але не на такого напали!

Гостра сатира в одинадцятій книжці популярного гумориста, члена Національної Спілки письменників України, лауреата численних всеукраїнських конкурсів і фестивалів, президента Міжнародного Фонду імені Павла Глазового, члена Асоціації діячів естрадного мистецтва України, не губиться в комікуванні побутових ситуацій.


Приємного сміху, читачу!

Володимир ІВАНЦІВ,
член Національної Спілки письменників України

 

 

Палиця на два кінці

Правду кажуть, що хвилина
Здорового сміху
Додає життя людині,
А не просто втіху.

Та бува хвилина сміху
Шкодить чоловіку,
Не над тими посміється,
То вкоротять віку.

 

Знайшов винуватицю

Дід вичитує онука:
– За такі оцінки
Буду так шмагати паском –
Повилазять зіньки! -

А малий: «Давай, дідусю,
Вибий лиходійку
Так, щоб знала, як в щоденник
Виставляти двійку!»

 

Безталанний фантазер

Діти всі як діти – в школі,
Лиш немає Васі...
Аж на третьому уроці
Він з’явився в класі.

– Де ти бродиш? – запитала
Класна керівниця.
– По мені, – хлопчисько мовить, –
Бахкали з рушниці!

Я тікав од трьох бандитів,
Та вони догнали
І мої домашні вправи
Все-таки украли!

 

Найрозумніший

В дитсадку питає вчитель:
– Прошу всіх відповісти,
Хто із вас лічити вміє,
Ну, хоча б до десяти?

Повно рук здійнялись вгору,
Всі навчились рахувать…
– Починай-но ти, Маринко!
– Лаз, два, тли, цотили, п’ять!..

– А тепер Максим продовжить!
Й відповів малий знавець:
– Шість, сім, вісім, дев’ять, десять!..
– Досить, досить, молодець!

Далі нам полічить Вася!..
Й раптом мовить карапуз:
– Знаю, знаю! Далі буде:
Валет, дама, король, туз!

 

Велика цінність

Як почув ціну на нирки
І на весь його живіт,
То збагнув, що дійсно має
Внутрішній багатий світ.

 

Незвичне прохання

Семирічний хлопчик пише
Дідові Морозу:
«Ти мені торік на свято
Дав дарунки з воза.

Так сподобались цукерки
І вогні бенгальські,
А найбільше – ті потужні
Хлопавки китайські.

Тож як знов вітати будеш
Нас із Новим роком,
Подаруй мені три пальці,
Праве вухо й око!»

 

Віддарунок

Найменш балакають жінки,
Коли надворі лютий,
Бо він коротший на деньки,
Неважко це збагнути!

А в березні чоловіки
Дарують сувеніри
За те, що в лютому жінки
Найменше гомоніли.

 

Краще так

Краще хай вже поминають
Лайками щоднини,
Ніж хвилиною мовчання
Біля домовини.

 

Прозорий натяк

Проводжаючи до школи,
Батько каже Колі:
– Я синочку, теж учився
У цій самій школі.

А синок: «Та наш директор
Тільки й теревенить,
Що вже бачив ідіота
Схожого на мене».

 

Нарибалились

Саме розпал риболовлі:
Обнялися й ледь стоять,
Вже й наживку від закуски
Неспроможні відрізнять.

 

Не виправдав надії

Прочитав один об’яву:
«Цирку необхідний
Асистент-дресирувальник
Молодий і здібний!
Гарантуємо зарплату
Із трьома нулями.
Якщо ти хоробрий, значить,
Зможеш бути з нами!»
Враз помчався парубійко
У приймальню цирку,
Бо вже думав через злидні
Продавати нирку.
Ось підвів його директор
Просто до арени,
Де в цей час дресирувала
Дівчина гієни.
А як тигри появились
І могутні леви,
То юнак: «У пані, мабуть,
Із заліза нерви!»
Що, здавалося б, звіроті
Це дівча маленьке?
Досить кігтя, щоб розтяти
Талію тоненьку!
Грізні кішки враз обм’якли
Перед красотою,
До дівочих ніг припали,
Як до водопою.
Лижуть стегна, ступні, п’яти,
Муркіт не спинити…
Й тут директор: «Що, юначе,
Зможеш повторити?»
Ошелешений завзятець
В щастя не повірив:
Звісно можу! Та спочатку
Заховайте звірів!

 

Котяча акуратність

Як на душі шкребуть коти,
То не журіться все одно:
Це означає, що вони
Своє закопують лайно.

 

Щедрий зять

Напідпитку чолов’яга
Обійшов крамниці…
У одній придбав сережки,
В іншій взяв рушницю.

А на погляди питальні
Сина і дружини
Відповів: «Пішли до тещі,
В неї іменини!

Ось купив сережки мамі,
Взяв, що їсти-пити
І рушницю, щоб у вухах
Дірочки зробити!»

 

Хитрий Юра

Парубійко Юра хитро
Натяка юначці:
– Ти змогла би дать притулок
Дворовій собачці?

– Чом би й ні? – сказала юнка,
Й тут їй мовить Юра:
– То це я той пес бездомний,
Бідний собацюра!

 

Аксіома

Гроші не псують мужчин,
В них натури творчі,
Але ж є такі жінки,
Що знімають порчі.

 

Знеславлення

Наповал убитий батько:
Не чекав ніколи,
Що з сережкою у вусі
Син прийде зі школи.

Довго розглядав нащадка
Збитий з пантелику,
Потім каже: «Мабуть, сину,
Приготуй-но пику!

Досі дамські ці прикраси
У вуші закласти
Мали совість лиш пірати,
Або педерасти!

Зараз вийду на подвір’я,  -
Попередив строго, –
І, не дай Бог, не побачу
Корабля твойого!»

 

Спецгодування

Розпаковує дружина
Куплені продукти,
Чоловік це супроводить
Вигуками: «ухти!..»

Раптом щире здивування
Покривило ряжку,
Бо побачив між харчами
Ліверну ковбаску.

– А кому ти це купила?
Щось не зметикую!
Та гидотою цією
Лиш тварин годують!

А у нас ні пса, ні кішки,
То кому ж ця «хавка»?..
Жінці слухати набридло:
– Та сиди й не гавкай!

 

Зворотня еволюція

З мавпи труд робив людину
Упродовж віків навгад,
А горілка за хвилину
Повертає все назад.

 

Відверта розмова

Врешті вирішила жінка
Розвінчати страмоту,
Тож спитала чоловіка
Просто в лоб, напрямоту:

– Знаю, стерво, що гуляєш,
Навіть знаю де і з ким,
Одного не розумію:
Зраджуєш мені ти чим?

 

Суб’єктивна аргументація

Доведу вам, що дівчата,
Наче абоненти
Стільникової мережі…
Ось і аргументи:

Чи то зайняті постійно
В телепавутинні,
Чи, мо’, просто тимчасово
Недоступні нині.

А якщо вже найточніше
Порівняти юнку:
Часто грошей недостатньо
На її рахунку!

 

Щоб не пропало

Зготувала бутерброда,
Та боїться куштувать:
Жалко пса і кішку шкода...
Стала мужа піджидать.

 

Справжній писк моди

Моди писк – це зойк мужчини
У передсвяткові дні,
Коли ціни розглядає
На жіночому вбранні.

 

Симпатяга

Баба з дідом внука водять
По алеї парку,
А назустріч літня жінка,
Цмулячи цигарку,

Й не дійшовши до кортежу
Зо два - зо три кроки:
– Усі-пусі, симпатяго,
Скільки ж тобі років? -

Дід шморгнув, під носом витер,
Осмикнув мундира
І вдоволено промимрив:
– Сімдесят чотири!
 

Пересторога

Фотографією крутить
Перед носом жінка
І товкмачить чоловіку:
– Осьде, бач, – дитинка.

Тож дивись, не переплутай
Нашого синочка,
Коли будеш забирати
Васю з дитсадочка!

 

Велика різниця

Син знічев’я (чи то здуру)
З батьком просторіка:
– А коли я, тату, стану
Справжнім чоловіком?

– А тоді, як перестануть
Тебе вихваляти:
«Молодець, поїв гарненько,
Ще добавки дати?»

А натомість будеш чути:
– У-у-у, ледаче стерво!
Знов порожній холодильник,
Щоб тебе розперло!

 

Як не старалась…

Доня посуд перемила,
Випрала білизну,
З дитсадка забрала вчасно
Сестроньку капризну.

Вперше їсти наварила,
Стала враз привітна…
Все ж помітила матуся,
Що дочка вагітна.

 

Не ті умови

Дід пригадує минуле,
А онучок слуха:
– Коли я був шпінгалетом,
Десь тобі по вуха,

То карбованця, не більше,
Видавала мати,
Щоб із торбою у місто
На базар послати.

І завжди я ніс із ринку
Овочів немало,
А ще яйця, сир і масло,
М’ясо, рибу, сало…

На уразливого внука
Гикавка напала:
– Це настільки наша гривня
У ціні упала?

А дідусь: «Ет, річ не в цьому,
Нині тьма обмежень,
Просто скрізь уже багато
Камер спостережень!»

 

Природній інстинкт

Коли дівчата заміж йдуть,
То важать небагато:
Таким бо легше прошмигнуть
До чоловіка в хату.

А як мине якийсь там рік,
Товстіють, мов на дріжджах,
Щоб з хати випхнути не міг
Вже опісля заміжжя.

 

Тиснява

Чоловік заледве ноги
Доволік до хати
І з порогу став мізки
Жінці полоскати:

– Ну і тиснява в трамваї,
Що не вийду з дива:
Так натисли, що вагітна
Малюка родила!

– Це ще що, – дружина каже, –
Я в час пік сідала,
То на мене так натисли,
Що вагітна стала!

 

Важлива деталь

Признається тату Карлу
Юний Буратіно:
– У Мальвіну закохався,
Я ж бо не поліно!

В батька очі заблищали,
Вчувши цю новинку:
– Ти мужнієш, любий хлопче,
Дуже добре, синку!

Дерев’яний парубійко
На старого лупа:
– Щоб нам справді було добре,
То вкрути шурупа!

 

Загадковий анонім

Два квиточки на виставу
Мужу й половинці
Пощастило відшукати
У поштовій скринці.

Ще – пришпилена записка,
І драже пакунок:
«Догадайтеся, від кого
Вам цей подарунок!»

А коли прийшло подружжя
Пізно із вистави,
То в обкраденій квартирі
Шарварок застали.

А залишена цидулка
Довела до виску:
«Ну, тепер ви здогадались,
Хто писав записку?»

 

Малі діти – малі турботи…

Не нарікайте, коли діти
Розбудять серед ночі вас,
Бо скоро будете радіти,
Що діти вдома у цей час.

 

Проста істина

Заповзявся в мудреця
Дядько істину шукать:
– А чому це у жінок
Часто голови болять?

І сказав на те мудрій:
– Не шукай тяжких причин,
Голови болять в жінок
Від слабких, як ти, мужчин!

А від сильних чолов’яг
Голови жінок простих
Ходять ходором, та так,
Що макітриться у них!

 

Не на того напала!

Відчинив хазяїн двері
Й трохи не напудив:
Замахнулася на нього
Смерть косою в груди.

Ледь отямився, та й каже:
– О, проходьте, пані!
Я давно на вас чекаю:
Теща там, у ванні!

 

Нездорова послідовність

Баба казочку читає,
Внук лягає спатки:
– …І були в царя синочки,
Три його нащадки!

Старший – парубок розумний,
Тяг на себе ковдру,
Середульший – той так-сяк,
А найменший – бовдур…

Раптом внук спиняє бабцю:
– А давай поспорим,
Що татуньо цих синочків
Був добряче хворим!

– Це чому? – спитала баба.
А онук: «Попалась!
Бо щоразу в нього з дітьми
Гірше удавалось!»

 

Криза

Криза…Йду до банкомата,
Але чую звіддаля,
Як він сам почав канючить,
Щоб йому позичив я.

 

Досвідчений керівник

Директор цвинтаря проха
Гукнуть до телефону
Завмага спортінвентаря
Цього ж таки району.

І звично так його спитав:
– Привіт твоїй громаді!
А скільки мотоциклів ти
Продав у листопаді?

– Всього п’ять штук! – той відповів. –
Ага, теперки ясно:
Я п’ятого вже не діждусь,
Мабуть, він їздить класно!

 

Жорстоке виховання

Збанкрутілий бізнесмен,
Щоб до хліба мати,
На базар свого папугу
Виніс продавати.
Гарний птах, ну, з біса, файний,
Різнокольоровий,
Та одна біда у нього –
Надто гоноровий.
Щось не так йому, то буде
Тижнями надутий,
А образиш, може здуру
Й матюка загнути.
Не усім такий папуга
Був би й по кишені,
Та один таки знайшовся
Той, що мав «зелені».
На ціні зійшлися швидко,
«По руках!» – скріпили…
Так з’явивсь новий господар
В гордого чудила.
День пройшов, спливає другий,
Третій став минати,
А господарю із птахом
Ніколи гуляти.
Ну, не звикла до такого
Чужоземна птиця,
Тож від туги торохтійка
Почала свариться:
- В тебе жінка препогана, 
Теща теж не краща,
Діти – свині некультурні,
Ну, а ти - ледащо!.. -
Ех, як вчув таке хазяїн,
Ухопив папугу
І засунув в холодильник
На годину-другу.
Та, якби не так багато
Заплатив, – убив би
І з нещасного папуги
Чучело зробив би.
Вже, коли відкрив дверцята
Душогуб-личина,
Хриплим голосом звернулась
Злякана пташина:
– За нестриманість звиняйте,
Каюсь, більш не буду,
Ваш урок ще двісті років
Точно не забуду!
Лиш одне до вас питання
Від дурної птиці:
А що курка вам зробила,
Та, що в морозилці?

 

Неймовірна вдача

Ощасливлений удачник
Тільки вбіг до хати,
Ще з порогу став дружині
Радісно волати:

– Ох і щастя привалило!
Йшов повз лототрона
І, крутнувши барабана,
Виграв я мільйона!

А дружина тужить слізно
І тремтить, мов трясця:
– У нас горе, мама вмерла...
А ти кажеш: щастя!

Як почув про тещу звістку,
Вдав нестерпні муки,
Мовчки вийшов і до неба
Простягає руки:

– Слава, Господи всесильний!
Дяка за підмогу!
І до себе: «От, поперло!
Ну, джек-пот, їй-богу!»

 

З ким поведешся…

У дитячій картці запис
Педіатра про таке:
«Мама», «тато» не говорить,
Але вже матюччя гне!

 

Злопам’ятний зять

Поминає вмерлу тещу
За обідом зять
І почав «земля їй пухом»
Часто повторять.

Що не вип’є чарку й каже:
– Пухом їй земля!..
Так, неначе навіжений
Рот не затуля.

Хтось питає: «Де й знаходиш
Ти такі слова?
Ти ж не міг її терпіти,
Як була жива!»

І доніс зятьок, що думав,
До сторонніх вух:
– В тещі сильна алергія
На усякий пух!

 

Нові звичаї

Уже так склалося роками:
Святий угодник Миколай,
Щоб завантажитись дарами,
Заходить спершу у Китай.

 

Кривава помста

Газконтора пригрозила
Мешканцям під’їзду
Оголошенням суворим
Ось якого змісту:
«Боржників цього будинку
Міськгазгосподарство,
Незважаючи на норми
І законодавство,
Попереджує востаннє:
Хто не втямить зразу
І не сплатить своєчасно
«Білоцерківгазу»,
Запровадимо розплату
Прямопропорційну:
Пустим газ по інших трубах –
По вентиляційних!»

 

Делікатес

В електричці повно люду,
Плещуть язиками…
А старий шкарбун підпилий
Заграє до дами.

Відбивається кокетка:
– Марно все, мужчино,
Я уже холодна зовсім,
Як ота рибина!

– Ну то й що? Холодна риба
Під стареньким хроном
Це – такий делікатес –
Марципанне гроно!

 

Життя на біс

Життя дається тільки раз,
Старайся так прожить,
Щоб в небесах сказали:
«Клас! Потрібно повторить!»

 

Із породи хижаків

Жінка – кішечка неначе,
Яка здатна на віку
Влаштувать життя собаче
Будь-якому мужику.

 

Нечувана приватність

Панна в скверику присіла
В затінку на лаву
Та й зібралась почитати
Книжечку цікаву.

Звідкись вигулькнув безхатько,
Примостився обік,
Пропонує оковиту…
А панянка: «Пробі!

Що за витівки, нечемо?
Ану щезни хутко!
Не на ту напав, нахабо,
Я не проститутка!

Здивувався безпритульник,
Вдав легку осмішку:
– Що ж ви робите, шановна,
У моєму ліжку?

 

Залицяння всліпу

На побачення юнак
Милиться з обіду:
– Де ліхтарик? – розкричався, –
Ти не бачив, діду?

– А навіщо він тобі? –
Той узявсь навчати, –
Свого часу я без свічки
Бігав до дівчати!

Внук на бабу пальцем тиць,
Як на сніг торішній:
– Ну й поглянь, кого ти взяв
В темряві кромішній!

 

Загрався

Серед ночі в казино
Випив Гнат півлітра
І в такий ввійшов азарт,
Аж гуде макітра.

А в цей час його батьки
Дома мирно спали
Й не гадали, що вони
Вже бездомні стали.

 

Душогуб

– Ну ми вчора й нализались
Із тобою рому!
Хоч убий, а не згадаю
Як прийшов додому!

Мабуть, вже була гарячка,
Білочка чи зайчик,
Бо лимон скакав у тебе
По столу, як м’ячик!

– Ах ти ж стерво, душогубець:
Я себе картаю,
То це ти мою канарку
Вичавив до чаю!

 

Жаліслива

Поцікавилась в невістки
Жалісна свекруха:
– Як там, люба, поживає
Мій синок Іллюха?

– Що йому? Житуха в нього
Біла і пухнаста:
П’є горілку, зобиджає,
По дівулях шаста...

– Ну то й добре, слава Богу! –
Мовила свекрушка, –
Ото тільки не хворів би.
Будь здорова, душко!

 

Контраст

Що таке контрастний душ?
Це такі «гостинці»
У той час, як з ванни вийшли
У самій ряднинці,

А на вас чекають двоє
Ще й лиха година,
Це – коханки чоловік,
І своя дружина.

 

Щедрий батько

Батько вигідно загнав
Мамину мобілку
І за виручені кошти
Попива горілку.

А синок тихенько просить:
– Дай пусту плящину,
Я її в «склотару» здам
І куплю хлібину!

Батько гладить сина й каже:
– Забирай-но, Грицю,
Ви без мене вже поклали б
Зуби на полицю!

 

Зміна послідовності

В молоді літа швиденько
До дівок збирався:
Вдяг штани, почистив зуби
І притьмом помчався.

Нині зуби вже не чистить –
Він їх надіває,
А тоді свої кальсони
Чистить починає.

 

Страшна мати

– Глянь, синочку, на цю кашку,
Смакота, їй-богу,
З’їж за себе, і за папку,
І за маму строгу.

А тепер іще за бабцю
Покуштуй салатик,
І облиш свої капризи,
Скоро прийде мати!

А вона у нас, ти знаєш,
Й танком не завалиш,
Тож давай закусуй швидше,
Бо обох попалиш!

 

Профілактичний захід

– А чому це ти дружині
Якось дивно годиш,
Вже вчетверте до театру
На «Отелло» водиш?

– Це пояснюється просто,
Як два й два – чотири:
Там фінальні сцени жінці
Як орієнтири!

 

Героїчний вчинок

Аж під ранок у домівку
Принесло дівулю,
Мати кинулась на неї:
– Де ти шлялась, Юлю? -
 
Дівка з гідністю павички
Закотила очі:
– Я з уславленим героєм
Провела півночі!

Не з якимсь там генералом
В теплому вагоні,
А з солдатом невідомим
І на полігоні!

 

Вчасне попередження

В переповненій маршрутці
Збились люди в кучу
Й так з усіх боків затисли
Жіночку кусючу,

Що терпець урвався в неї:
– Чи ж ви ідіоти?
Обережніше, бо можна
Яйця поколоти!

Хтось до неї огризнувся
(Вибачте зухвальця):
– Теж, надумала в маршрутці
Перевозить яйця!

І на те дотепна жінка
Кинула під хахи:
– Я везу не яйця в торбі,
А новенькі цвяхи!

 

Демаскувала

Повернувся чолов’яга
У нічну годину
Й на гарячому застукав
Бахура й дружину.

Бив спокусника на славу
Із таким завзяттям,
Що із бідного коханця
Аж летіло шмаття.

Й тут не втрималася жінка:
– Пожалій сиріток!
Годі вже, бо можеш вбити
Батька наших діток!

 

Як все просто!

Щось вив’язує матуся,
Доня учить гами,
Кішка ніжно потягнулась
Й треться між ногами.

Муркотить… весна ж надворі…
Їй кортить гуляти,
Тільки й жде тієї миті,
Щоб чкурнути з хати.

– Що, до котиків схотіла? –
Здогадалась ненька,
Та й відкрила киці двері, –
Ну, біжи, дурненька!

А дочка й собі ліниво
Білі ручки склала
Й, потягнувшись солоденько,
Тихо застогнала.

– Що ростеш? – А доця мамі,
Мовила негоже:
– Бач, ти кішку зрозуміла,
А мене не можеш!

 

Лукава Нелька

За обідом все те саме
Днями і роками:
Мама доню напихає
Різними харчами.

Дівці скоро вісімнадцять,
Товста і прищава.
Як їй тільки в горло лізе
Калорійна страва?

А матуся знай своє:
– Нелю, з’їж пампушку
І вареничка скуштуй,
Не забудь про грушку…

Батьку слухати набридло,
Руки звів до неба:
– Не пампушку і не грушку,
Жеребця їй треба!

Від почутого у неньки
Харч застряв у пельці:
– Як тобі не сором, Петре,
Що ти радиш Нельці?

Та вона ж іще дитина,
Що ти мелеш, враже?..
А дочка: «Помовчте, мамо!
Хай татуньо каже!»

 

Нотатки алкоголіка

Якось трапився щоденник
З каяттям п’яниці.
Пише він: «Трясуться руки,
Хоч плигай в криницю!
Взяв портфель – відпала ручка,
Скріплена болтами.
Як штани знімав, то ґудзі
Вмить повідпадали.
Що візьму до рук – все рветься…
А коли нап’юся,
Пуджу в ліжко, бо у нужник
Вже іти боюся!»

 

Віроломність

У пташарні зроду-звіку
Ще такого не було,
Щоб ряба знесла яєчко
Мало що не з півкіло!

Репортери рекордсменку
Вже дістали «про оце»:
– Як вам, Курочко, вдалося
Народить таке яйце?

А несучка соромливо,
– Зберігайте етикет!
А чому таке яєчко,
Не скажу, бо це – секрет!

Бачуть курка не розкаже,
Інтерв’ю не відбулось,
Тож до Когута побігли,
Може Півник знає щось?

Той у відповідь надувся:
– Я ще з неї кров поп’ю,
Та спочатку неодмінно
Пику Страусу наб’ю!

 

Приємні спогади

Бува, згадає він усе
З дитинства неблизького,
Як мама в перший клас несе,
А тато – з випускного.

 

Зворотня еволюція

З мавпи труд робив людину
Упродовж віків навгад,
А горілка за хвилину
Повертає все назад.

 

Неприкрите маскування

Як на Вірочці Сердючці
Міні-спідничинка,
То з-під неї трішки видно
Дусіка Данилка.

 

Хтива бабця

В чоловіка козубенька
Досить чималенька,
Ліс прочісує уважно
В пошуках опеньків.

А за ним старенька бабця
Слід у слід кульгає
І рушницю наготові
З рук не випускає.

Куди він, туди й бабера,
Став, і баба стала…
До розгубленого дядька,
Як смола, пристала.

Не утримався й питає:
– Чом ідеш за мною?
Та іще й в руках тримаєш
Небезпечну зброю!

А вона: «Про всяк трапунок!
Мо’, ти біснуватий
І мене – тендітну жінку –
Схочеш зґвалтувати!»

– Бог з тобою, що ти мелеш? –
Той відбрив потому, –
Я про це не міг подумать
Навіть в сні страшному!

Бабця скинула рушницю,
За курок береться:
– Може, ти про це й не думав,
Та все ж доведеться!

 

Проза життя

«Отченаш» в купе монашка
Щойно пробубніла,
Як зайшла співпасажирка
І навпроти сіла.
Так уразила черницю
На красуні шубка,
Від небаченого шику
Аж одвисла губка.
Ризикнула запитати
В молодої пані:
– Скільки ж коштує це чудо,
Моди писк останній?..
Гордовита краля трішки
Вкрилася багрянцем
Й чемно каже: «Ніч кохання
Із американцем!»
Аж заціпило монашці
Від такої правди,
І здалося, оніміла
Зразу і назавжди.
Та коли розділась пані,
Знявши з себе хутро,
До служниці глузд вернувся
Також дуже хутко.

Як на дамі заблищало
Дороге намисто,
То черниця прошептала:
«Боже, щось не чисто!»
А супутниця неначе
Відгадала мислі:
– Це за п’ять ночей кохання
З німцем в «Інтуристі»!..
Вмить усі слова забула
Вражена черниця,
Лиш закліпала очима
І давай хреститься.
А красуня удає,
Що не помічає…
Рукавички так статечно
З білих рук знімає.
Й, мов дратуючи, наступним
Похвалилась «чудом»,
Показала на півпальця
Перстень з ізумрудом.
Й супроводить молодичка
Це таким зізнанням:
– А оце – від олігарха
За добу кохання!..
Вже не та була монашка,
Взнавши фальш велику,
Як приїхала додому
Збита з пантелику.
Ніч. Зірки… а їй не спиться,
Раптом тихозвуком
Хтось, мов злодій, крадькома
В келію постукав.
– Хто там? – злякана черниця
Свічку запалила.
– Та це я, отець Ігнатій,
Відчиняй-но, мила!
– Йшли би ви під три чорти
Й не поганьте пельки!
Вже мені набридли, отче,
Ваші карамельки!

 

Наочна ілюстрація

Подивилось передачу
Про тварин хлоп’ятко
Й поспішає запитати
У всезнайка-татка:

– Он показували щойно,
Що усі звірята
Вміють мовою своєю
Добре розмовляти.

І якщо тварини й справді
Говорити вміють,
То цікаво, як це роблять
Ну, скажімо, змії?

Покосивсь на тещу батько
Й показав на внука:
– Не мовчіть, нехай почує
Як сичить гадюка!

 

Голод не тітка

Після тижня голодухи
Лев збагнув, згадавши харч,
Що царем тварин насправді
Є не він, а доглядач.

 

Казочка про повернення молодості

Як і всі казки на світі,
Ця також повчальна,
Добрим людям задля сміху,
А лихим – печальна.

***
Захотіла дивна жінка
Враз помолодіти,
У дитинство повернутись,
В роси, в трави, в квіти...
У казках завжди траплялось
Неймовірне чудо,
Щоб дотриматися правил,
Хай і в нашій буде.
Тож знайшлася чарівниця
І у нашій казці...
Добра фея зголосилась
Помогти у щасті,
Але вийшло, що зробила
Послугу ведмежу.
– Треба, – каже, – серед ночі
Вилізти на вежу,
І крутить міський годинник
Проти руху стрілки.
Скільки раз крутнеш, то й років,
Зменшиться на стільки ж!
Ось вона із чоловіком
Серед ночі в місті.
Наказала бідоласі
На ту вежу лізти.
А сама внизу керує
(Робить звичну справу!)
– Ну мерщій крути, ледащо! –
Гримнула на ґаву.
Той крутнув разок і вдруге...
Згодом і втридцяте,
Раптом знизу писк дитячий:
– Годі, стерво кляте!
Чоловік униз поглянув
На колишню жінку
І промовив: «Як же довго
Жерла ти печінку!
Зараз я за всі страждання
І тебе улещу,
Зажену безповоротно
Ембріоном в тещу!
А тоді твою матусю
Чи візьму на вила,
Чи примушу неодмінно,
Щоб аборт зробила!»

 

Істинне зло

Правду кажуть: «Гроші – зло!»,
Це вже кожен знає.
Бачиш ціни в магазині –
Й зла не вистачає.

 

Непорозуміння

Поряд з бабою в маршрутці
Тип довговолосий,
По сережці в кожнім вусі,
Вії, як начоси.

Бабця сумніву не мала,
Хто той тип патлатий:
– Передай, дівчино мила,
За проїзд оплату!

Тип сердито огризнувся:
– Я вам не дівиця!
А бабуся: «Ну й дурепа,
Маєш чим хвалиться!»

 

Єдиний спосіб

– Що повинен я зробити,
Щоб не мав страждання
І добився, недостойний,
Вашого кохання?

Жінка глянула на ферта
Й мовила серйозно:
– Щоб це сталося, я маю
Бути під наркозом!

 

Покатався

В переповнений автобус
Увійшов п’яниця,
І схотів хлопчина чемний
Місцем поступиться.

Ледь підвівсь, а дядько й каже:
– Не потрібно, хлопче,
Ще мене тримають ноги,
Постою охоче! -

Через певний час хлопчисько
Знов надумав встати,
А п’яничка невідчепно:
– Та сиди, кирпатий! -
 
Що не встане, дядько садить,
Верзучи дурниці.
Врешті хлопцю це набридло,
Відповів п’яниці:

– Відпустіть мене, будь-ласка,
Що вам за потіха?!
Я вже зайвих п’ять зупинок
Через вас проїхав!

 

Райський сміх

На обличчях тисяч душ
Розпач і тривога:
Чи пропустить їх ключар
В райський парк до Бога?

А одна регоче так,
Ніби не грішила.
І святий Петро спитав:
– Що так розсмішило?

– Ой, умру! Я вже годину
Біля Вас тупцюю,
А бездишну плоть мою
Й досі оперують!

 

Грошовитий неотеса

Якось вперся в храм господній
Олігарх-мурмило,
У пальто до п’ят з кашміра,
В туфлях з крокодила.

Золотий ланцюг на шиї
Трохи нижче пупа,
А на ньому хрест масивний
Й талісманів купа.

Тут йому назустріч вийшов
Батюшка у рясі,
З ланцюгом, з хрестом, з кадилом…
Впізнаваний в масі.

Та багач признав у ньому
Рідного й близького,
Пальці віялом розставив
Й поспішив до нього.

Указав на дим з кадила
Й крикнув: «Обережно!
Глянь, братан, горить барсетка,
Викликай пожежну!»

 

Нездоланна хіть

Народилася малеча
У сімействі знову,
Лікар маму на відверту
Викликав розмову:

– Тут одне дитя утримать
Неймовірно тяжко,
А у вас їх одинадцять,
Може, досить, пташко?

А підслухав ту розмову
Випадково батько
І на те прямолінійно
Відповів порадьку:

– Як мене тягне до жінки,
То я відчуваю,
Що утримувать спроможний
Ледь не пів-Китаю!

 

Заради завтрашнього дня

Жінка нехотя зізналась:
– Посміхнусь Кіндрату,
Завтра має він отримать
Премію й зарплату.

 

Життя по інерції

Я почув про вік склерозний
Від старого одного:
– Я жінок ще улещаю,
Та уже забув чого!

 

Жіночий присуд

Пізно ввечері додому
Заявивсь Адам,
Єва ревно допит чинить,
Підняла шум-гам:

– Де блукав, признайся, враже,
З ким ти був три дні?!
А той мовить: «Ти ж бо знаєш,
Ми в раю одні!»

Чисте алібі в Адама,
Та у тому річ:
Єва ребра рахувала
В нього кожну ніч.

Чи права, чи ні дружина –
Винен чоловік!
І з тих пір отак ведеться
Вже не перший вік.

 

Скупість у всьому

Я із досвіду роботи
Запримітив факти,
Що аналізи в скупого –
Це самі інфаркти.

Пам’ятаю, як поклали
В лазарет жаднюлю,
То у нього кров скипілась
І згорнулась в дулю.

 

Дієвий шантаж

Розлетілась вість крилата
Від Сяну до Дону
Про небачені надої
Фермера з району.

Понаїхали зусюди
Фіксувать рекорди
Фотокори, й репортери,
Й владні держиморди.

– Як вдалося вам, – питають, –
На кормах з полови
По сто літрів молока
Мати в день з корови?

– А все просто! – мовить фермер, –
Справді, це – не казка,
Що й коровам, як і людям,
Теж потрібна ласка.

Я в корівню вранці входжу
Й лагідно, не басом:
«Чим побалуєте сьодні:
Молочком чи м’ясом?»

І ви знаєте, в корови
Писано на морді
«Хочу жити», тож надої
Через те й рекордні!

 

Не про те мова

Був колись усенародний
Час шизофренії,
Як проводив Кашпіровський
Психотерапії.
Це тоді перед екраном
Вмощувались люди
І від знахаря терпляче
Всі чекали чуда.
Та хотіла, щоб у зятя
Розсмокталось дещо,
Той жадав, щоб пір’я в горлі
Поросло у тещі...
І, мабуть, дива траплялись,
Свідчать бо анали,
Хоч того ніхто й не бачив,
Та баби казали.
А мені близька сусідка,
Наша баба Ліда,
Сущу правду розказала
Про свойого діда.
Кашпіровський показався
На телеекрані,
Дід на всю вімкнув динамік,
Всівся на дивані.
– Щоб не стався у вас рейвах
Гомморо-содомський,
То дивіться мені в очі! –
Крикнув Кашпіровський, –
Покладіть на хворе місце
Дві руки одразу,
Я вас вилікую швидко,
Знищу всю заразу!..
Дід обняв свій пах руками,
Де не все в порядку,
Бо оте причинне місце
Тільки вже на згадку.
Бабу сміх аж розпирає:
– Там давно змертвіння!
Мова йде про лікування,
А не воскресіння!

 

Бравада

Невдоволений частенько
Будь-який мужчина
Тим, як гроші витрачають
Уряд і дружина.

А різниця тільки в тому,
Що коли надурять,
То наважиться сварити
Він хіба що уряд.

 

Політв’язень

В чоловіка жив папуга
Говіркий до біса,
Й раз хазяїна послав,
Скажем так, до лісу.
А ґазда не довго думав,
Хап за ірокеза
Та й жбурнув його в курятник,
Де його генеза.
День пройшов, за ним і другий,
Третій вже минає,
Він до сідала припав
І весь час куняє.
Тут потрібно пояснити,
Щоб не помилиться,
Курочки жили без півня,
Їх було за тридцять.
А тут щастя привалило –
Бог послав «мужчинку»,
Шанс у кожної з’явився
Мати «половинку».
А воно якесь не теє,
Ані приголубить,
Може, хворе чи, ще гірше,
Голуб’яток любить.
– Чом не топчеш нас? – питають, –
З вечора до рання,
Кожна з нас готова дати
Неземне кохання!..
Той мовчав допоки сили,
Врешті емоційно
Недолюбленим промовив
Спічем офіційним:
– Розумію, що потрапив
В колектив незвичний,
Ви усі тут – за розпусту,
А я – політичний!

 

Пам’ятка для водіїв

У ДАІ синок працює
Трохи більше року
І уже випереджає
За вагою льоху.

Сяде їсти, то вминає
Швидкома макітру,
А горілки вдудлить може
Аж не менше літра.

А як спить, то від хропіння
Випадає шибка,
Аж собака в буді виє
Й шерсть на холці дибка.

Щоб збудити на роботу –
Ціла епопея,
Мабуть, легше розбудити
Діда з мавзолею.

Та знайшла матуся метод
Щоб цьому зарадить,
Біля сонного присяде,
По мармизі гладить.

І тихцем: «Вставай, рідненький,
Не ведись жертовно,
Там шофери вже годину
Їздять безкоштовно!»

Так що, будьте обережні
В «Мерсах» і в «Газонах»,
Бо на трасі вас чекає
Свинтус у погонах!

 

Зайва істота

Вже сучасні феміністки
Пишуть в Інтернеті,
Що мужчина – це істота
Зайва на планеті!

Мов, яка із нього користь?
Про любов не шепче,
Тільки їжу переводить
І горілку хлебче.

В грудях молока не має,
Без грошей мішечок,
Крашанок також не зробиш
Із його яєчок.

Так що він вже не потрібен
Ні за які ласки,
Що за сенс тримать скотину
За сто грам ковбаски?

 

Гаряча путівка

Познайомився скромняга
Влітку на курорті
З молодицею, що грала
Разом з ним на корті.

Окуляри, лоб і вуха,
Ніс, немов «Титанік»...
На таких частенько кажуть:
«Кап-у-кап ботанік».

Для початку, запросивши
Кралю в ресторанчик,
Аж під вечір він спромігся
Взять її за пальчик.

Завтра день човном катались
І ловили щуки,
Врешті берегом пройшлися,
Навіть попідруки.

Ще три дні плечей торкався,
Аж трусились п’яти,
Лиш на шостий день рішився
Талію обняти.

І не витримала жінка
Тої замороки:
– Ви гадаєте я буду
Тут іще півроку?

 

Наш менталітет

Всім відомо – справжня жінка
Все, що хочеш, вчинить:
І в огонь піде, й у воду,
І коня зупинить...

Нашій жінці ще під силу
Видерти очиці
Й чоловіка-ловеласа
Зняти з кобилиці.

 

Чоловіча логіка

Гаманцем з дрібними грішми
Бавився хлопійко,
Та й догрався, – випадково
Проковтнув копійку!

– Ой, біда! – нервує мати, –
Син ковтнув монету!
Чоловіче, швидше-швидше
Викликай карету!

Той кумекає розважно:
– В чому сенс, Надійко?
Лікар візьме сотню гривень
За одну копійку!

 

Хто не без гріха?

Парком клигають поволі
Два пенсіонери,
Згадують роки минулі
Ще з часів холери.
Про бабів поговорили,
Як Союз продули,
Потім лаяли гаранта
Й уряд не забули.
Врешті-решт один і каже:
– Смерть перед порогом,
Скоро, друже, доведеться
Стати перед Богом.
А тому пора зізнатись
Доки маю силу,
Бо не хочеться з гріхами
Пертись у могилу!
Пам’ятаєш тридцать восьмий,
Коли ти посивів?
Ото я на тебе капнув,
Й ти сім літ відсидів!
А згадай, коли ти вийшов
З таборів на волю,
Влаштувався на заводі,
Мав дружину Олю.
Й згодом вигнали з роботи
За якусь нестачу,
Ото я на тебе капнув,
Вибач, я вже плачу...
Навіть сльози появились
Ув очах старого...
Після паузи звернувся
Зраджений до нього:
– Я також тобі зізнаюсь,
Може й лишнє ляпну,
Твій синочок не від тебе...
Ото я вже капнув!

 

Жорстока комерція

В оперблоці хірургічнім
Операція складна,
Хворий в шоковому стані,
За життя іде війна.

Нашатир привів до тями…
В узголов’ї тут як тут
Виріс анестезіолог
І повівсь, як баламут:

– Час наркозу добігає,
То швиденько поясни,
Чи продовжувати будеш?
Якщо так, то доплати!

 

Ще не пізно

Голосує на дорозі
Кралечка чудова.
Зупинилась вантажівка.
– Вам куди?
– До Львова!

Зміряв поглядом красуню
Дядько у КАМАЗі:
– Ну то, жіночко, сідайте,
Довезу наразі!

Як лишила за собою
Куряву машина,
Каже краля: «Я не жінка,
Я іще дівчина!»

Заспокоїв її дядько
Просто й популярно:
– Ну то ми ж іще до Львова
Не дістались, панно!

 

Зрадницькі сліди

Із лікарні повтікали
Хворі на бігунку,
Науково формулюють –
З розладами шлунку.

Переховувались кволі
Півдоби, одначе,
Місце схову встановили
По слідах гарячих.

 

Точні визначення

І чому це ескулапи
Не сидять у барах,
А працюють на дві ставки
У стаціонарах?

А тому, що лиш на ставку
Не було б що їсти,
А на три – не мали б часу
За обід присісти.

 

Небезпечне паління

Як відомо, Йосип Сталін
Полюбляв палити,
Він не міг без шкоди-люльки
І півдня прожити.

Навіть МОЗ – і той не пікнув,
Та його безмов’я
Зрозуміле: МОЗ боявся
За своє здоров’я.

 

Тривожна практика

Вперше практику проходить
Студент-стоматолог,
Почувається неначе
Фінікійський Молох.
Тільки вийшов з кабінету
Лікар-верховода,
Практикант за спину руки
Й швендя, як господар.
Й треба ж так, цієї ж миті
В кабінет влетіла
Вся у золоті та сріблі
Дама повнотіла.
– Вирвіть зуба, – простогнала, –
За мною не стане,
Заплачу п’ятсот долярів,
Тільки швидше, пане!..
Той подумав: «Дурно гроші
Гріх не заробити!
Рік в гуртожитку цих коштів
Вистачить прожити!»
Посадив багачку в крісло,
Взяв щипці невміло
Й просто видер з її рота
Те, що там боліло.
Ґвалт жіночий був сильніший
За весь хор у псарні,
Завелись автосирени
Навколо лікарні.
Обома руками пані
Щелепу вхопила
І рвонула з кабінету
Швидше, ніж кобила.
А студенту навертались
Думи нехороші:
«Щойно вибігла не хвора,
То втікали гроші!»
З півгодини промайнуло
Й раптом до лікарні
Швидкохідно підкотили
Два авто шикарні.
Вийшли з них бритоголові,
Мчать до кабінету,
Із усього видно – хочуть
Влаштувать вендету.
Практикант блідіший стінки
Опинивсь в облозі
І зблизька зустрівся вперше
З паном мафіозі.
– То це ти той стоматолог,
Що зробив це діло?..
А студент від переляку
Лиш кивнув несміло.
Вже й думки про смертну кару
Закрутились виром...
Та, натомість мафіозі
Посміхнувся щиро.
Пачку грошей витягає
Й подає студенту,
І на радощах присутнім
Ще й налив абсенту:
– П’ю за те, що не здригнулась
В лікаря рука,
І що він триклятій тещі
Вирвав язика!

 

Незабутнє дитинство

Навесні повідміняли
Чинодрали псячі
З малювання на асфальті
Конкурси дитячі,
Бо до їхніх резиденцій
Магістраль з базальту,
А в дітей немає крейди,
І чортма асфальту.

 

Імовірна загроза

В ресторані двоє друзів
Замовляють страви:
– Дайте смажених куріпок
І гарнір в приправі!

А один з них: «І не страшно
З’їсти й одним рипом
Заразитися пташиним
Небезпечним грипом?

– Якщо смажена куріпка
Чхне мені в мордяку,
То помру я не від грипу,
А від переляку!

 

Непомірний «сервіс»

Судячи з отих квитанцій,
Що прийшли із ЖЕКа,
Сів собі і так гадаю:
«Хто ж це там кумека?»

Згідно з присудом за місяць
Там нарахували
За так званий їхній «сервіс»
Суперкапітали.

Можна висновок зробити,
Що у мене з крана,
Не вода текла, а віскі,
Що не день – то ванна!

А сміття вивозив з двору,
Мабуть, мер, їй-богу,
Перший зам його, напевно,
Підмітав дорогу.

Так здається, що під’їзди
Стали прибирати
Ну, не менше як народні
Наші депутати.

Щоби гріли батареї,
То в котельні зміну
Підкидав вугілля в топку
Голова Кабміну!

А якщо й за газ, і світло
Ще сюди додати,
То у нас таки найбільші
На Землі зарплати!

 

Чужа реклама

Франція в Париж позвала:
«Вежу хочу показать!»
І Туреччина кричала:
«Приїжджайте засмагать!»

І Єгипет на все горло
Закликав до пірамід,
І Канари, і Багами,
І Венеція услід…

А зарплата підло шепче:
«Годі в мріях потопать!
Он сідай у електричку,
Їдь у ліс гриби збирать!»

 

Парадокси еволюції

Якось мавпа заблукала…
В роті ані ріски,
В горлі сухо, як в пустелі,
Схудла, наче тріска.

Так би мавпою й зустріла
Смертну мить страждальну,
Та, на щастя, здогадалась
Потрусити пальму!

Як наїлася бананів,
Стала мізкувати,
Та й утямила, що можна
Їх на щось міняти.

Дуже швидко розкрутила
Мавпа власний бізнес
Й, заснувавши бартер в джунглях,
Мала їдло різне.

Другій мавпі стало ліньки
Школитися слідом,
Узяла у руки палку
Й стала індивідом.

Третя мавпа – геть лінива –
Теж не відставала:
Узяла й собі ломаку
Та й пофарбувала.

Смужка чорна, смужка біла
(Нині знак безчестя),
І «жезлом» назвавши дрюка,
Шмиг до перехрестя.

Хоч було у неї безліч
Шансів для начала,
Та Людиною ця мавпа
До цих пір не стала!

 

Одна причина

І політики, й підгузки
(Мо’, скажу негарно!)
Схожі тим, що їх міняти
Треба регулярно.

І причому зрозуміло
Це й малій дитині,
Що міняти їх потрібно
По одній причині.

 

Хто б сумнівався!

– Ми вже стали краще жити! –
Хвалився в Раді ідіот;
– Ми за вас радієм щиро! –
На те сказав йому народ.

 

Сізіфова робота

Хочте вірте, хочте – ні
Ось такому міфу:
Позбиралися боги
І велять Сізіфу:

– Щоб спокутувати гріх,
Порішив наш форум,
Будеш вічно кантувать
Каменя нагору!

Став канючить цар Сізіф:
– Мо’, що-небудь легше?
Ви ж караєте мене
Все-таки уперше!

– Що ж, – погодились боги, –
Будеш при посаді,
Та й корупцію здолай
В українській владі!

– Чи ж я хворий? – зойкнув цар, –
Там що чин – свинюка!
Ні, хай краще буду я
Перти каменюку!

 

Прадавній принцип

Як важко ворога здолать,
Вдавайсь до постулату:
«Щоб обезглавити його,
Очолюй, супостата!»

Цим принципом ще з давнини
Боролись з ворогами,
А нині так у нас чини
«Воюють» з хабарями.

 

Дорога школа

Як збирали доню в школу,
Накупили, що могли,
А коли порахували,
Наче заміж віддали.

 

Найкраще – дітям!

Майбуття належить дітям
Неодмінно й достеменно!
Президенте, я цих діток
Також знаю поіменно.

 

Круті переміни

У дитинстві я боявся
Темноти, як лиха.
Час пройшов – і так змінились
Ціни і тарифи!

За електрику вже правлять
Більш, ніж за півлітра,
Тільки гляну на рахунок,
То боюся світла.

 

Багато бажаючих

Як укотре на квартплату
Піднялися ціни,
До народу так звернувся
Президент країни:

– Ви ждете моєї смерті,
Щоб покласти брилу
І приходити й плювати
На мою могилу! -

І почув: «Не угадали!
Вам ще жити й жити,
Бо не вистоїмо в черзі,
Щоби це зробити!»

 

Поширена адреса

Ледве-ледве додзвонився
Невідчепний чоловік
До самого Президента,
І зухвало так прорік:

– Це ж куди іде країна?..
А йому: «Ей, ґражданін!..»
І вже далі пояснили,
Куди йде конкретно він.

 

По заслузі

Маніяк чи божевільний
Чинодралів добре знав:
Затруїв банкноти ядом
І, немов на діток, дав.

В санаторій тяжкохворим
Ця пожертва не дійшла,
А натомість наробила
Смертовбивчії діла.

Вмерли десять депутатів,
Два міністри вже нові,
В муках згинув мер в палаті…
Ну, а діти всі живі.

 

Небезпечний талант

Запросили Президента
В подорож не царську,
А щоб виставку відвідав
Сільськогосподарську.
Де не був, куди б не глянув
Лідер агросфери,
Супроводжували всюди
Фоторепортери.
Фільмували між овечок,
Клацали й з волами,
З льохами на свинофермі,
Й поряд з курниками…
Сушить голову редактор
Знаної газети,
Як же фото підписати?
Дав би Бог кебети!
Щоб яскраві заголовки
Упадали в очі,
Без двозначностей і каверз
Від писак охочих.
Ось, наприклад, вдалий ракурс
На оцій світлині:
Лідер нації, корито

І дебелі свині…
Підбирає варіанти
Вправний літредактор…
Ну, яку ж тут назву дати?
Це ж – значущий фактор!
«Президент поміж свиноти»,
Ясно, це – дурниця!
«Свині навколо гаранта» –
Також не годиться!
Напиши таке в газеті,
Виженуть з роботи
Й так засудять, що не стане
До життя охоти.
Врешті-решт мов осінила
Іскра Божа в той момент
Й він черкнув таке під фото:
«Третій зліва – Президент».

 

Справжня казка

– А чому казки, татуню,
Починаються отак:
«Жили собі дід і баба…»
Чи: «Жив собі неборак…»?

– Ні, синочку, справжня казка
Починається зі слів:
«Як я стану Президентом,
Все зроблю за кілька днів!»

 

Обіцянка-цяцянка

Передвиборну програму
Представляє комуніст:
– Що дали вам демократи?
Чи то голод, чи то піст?

Як червоні керували,
Був достаток і краса,
І дешевий хліб в крамницях,
І дешева ковбаса…

Повернете нас до влади,
Знову буде, як колись,
Ковбасу дешеву зробим
І горілку, хоч залийсь!..

Слухав те безхатько п’яний
І сказав: «Ой, не тринди!
Що, ти носиш ті ковбаси
Двадцять літ туди-сюди?»

 

Логічний висновок

Певен я, що українцям
Не загрожує кінець
І що голод не настане:
Буде піст, чи пак, пістець.

 

Вороги Кремля

По радянській ще столиці
Вів старий дідусь маля,
Та й, прогулюючись, вийшли
Недалечко від Кремля.

– А навіщо, – внук питає, –
Круг Кремля до хмар стіна?
– Щоб не лізли всякі гади! –
Відмовляє старина.

Не дійшло малому зразу
Й знову писок розтуля:
– Щоб не лізли гади ззовні,
Чи оті, що із Кремля?

 

Уточнення

Дуже хочеться спитати
В пана Президента:
«Як вступали на посаду:
Зал, аплодисменти,
Конституція чи книжка
(Вам воно видніше!);
Що на неї Ви поклали:
Руку чи щось інше?»

 

Непоборна сила

Кандидат у церкві молить
Всіх святих при владі:
– Поможіть стать депутатом
У Верховній Раді!

Бив чолом і так молився,
Що розчулив Бога,
І розлігся глас господній,
Затряслась підлога.

Видно був Господь не в дусі,
Час не для вітання,
Бо й свічки потухли вперше
Від його казання:

– Я тобі поміг би, сину,
Стати до кормила,
Та є сила непоборна –
Корупційна сила!

Бо такі у ЦВК
Шахро-махроаси,
Так махлюють, що й у мене
Геть відсутні шанси!

 

Важлива траса

З усіх трас найважливіша –
Київ – Межигір’я,
Бо по ній гарант літає,
Розпускає пір’я.
На спідометрі сто двадцять –
Це кортеж несеться,
За кущами вздовж дороги
СБУ пасеться.
Президент помічникові:
– Бач яка дорога?
Та таких доріг немає
У самого Бога!
Це все брехні демократів,
Давляться злобою!
Ось принюхайся, ще пахне
Свіжою смолою!..
Звідки знати Президенту,
Що іще зучора
Вже попереду працюють
Хлопці з автодора.
Швидкість в них несамовита,
Не стоять на місці,
А летять перед гарантом
Кілометрів з двісті.
І якби гарант поїхав,
Скажемо в Карпати,
Ліс рубали б, щоб і гори
Заасфальтувати.
І за це прем’єру орден,
І міністру дяка,
А народу не дороги,
А гладенька... спина!
Без доріг село чи місто
Дуже швидко чахне,
Там уже й забули люди
Як смолою пахне.
Скільки ж треба урядовцям
Влити в мозок лою,
Щоб у кожному куточку
Шлях пахтів смолою?

 

Нездоланність

У радянський час боролись
Із алкоголізмом
Й виноградники рубали
Задля популізму.

Самогонників ловили
І судили строго,
Років п’ять могли впаяти
За навар з хмільного.

Та народ у нас бувалий,
Чхав на ті ухвали,
Майже скрізь в селі чи в місті
Самогонку гнали.

Ось тоді дільничий Клепка
Йшов на запах диму
Й на гарячому застукав
Дідуся Кандибу.

Та старий не став лукаво
Докази ховати
Й правду-матінку урізав:
– Гнав і буду гнати!

– Ну, то ми тебе посадим! –
Пригрозив дільничий, –
Запроторим до ведмедів,
Де мороз незвичний!

– То синок мій буде гнати,
Як мене посадять!
– Ну, тоді й синка твойого
Теж туди спровадять!

– Ой, не треба, пане Клепко,
Тундрою лякати,
Як ув’язнять і синочка,
Внук мій буде гнати!

– Що ж, знайдуть і внуку місце
Між далекорусся…
– Ну, до того часу, Клепко,
Я уже вернуся!

 

Невдалий експеримент

У міліцію бабусю
Викликали слідчі,
Щоб грабіжника впізнала,
Глянувши у вічі.

У п’ятьох вдивлялась баба
Й за хвилину-другу
Запитали: «Впізнаєте
Серед них злодюгу?»

Бабця поглядом ковзнула
По апартаменту
Й без вагання ткнула пальцем
В фото Президента.

 

Винятковість

Наділила нас природа –
Сила чудотворна –
Унікально: є єдиний
Мовленнєвий орган.

А натомість більше вдвічі
Вух у чоловіка,
Щоб нетяга більше слухав,
Аніж просторікав.

 

Знавці правди

Урядові унітази
Знають правду про усе,
Бо вони спроможні бачить
Влади істинне лице.

 

З якого боку глянути

Це комусь права водійські –
Звична річ потрібна,
А даішнику папір цей,
Наче картка хлібна.

 

Чесна характеристика

Кажуть, що людей псують
Владолюбство й гроші,
Коли так, то люди в нас
Майже всі хороші.

 

Затримка за малим

Ми навчилися літати,
Як птахи в просторі,
Ми і плавати навчились,
Наче риби в морі.
Ми вже в космосі, як вдома,
Скоро будем всюди…
Нам би жити ще навчитись
На землі... як люди!