ЄВТУШЕНКО Віктор. Про 100 сміх.

 

Мала порадниця


Роздратовано учитель:
– Слухай­но, Параско!
Онде спить сусід по парті,
Розбуди, будь ласка!

А Парася губу приндить:
– Може, краще вчіте?
Ви ж його самі приспали,
То самі й будіте!


Ласун

В магазин забігла жінка
І до продавщиці:
– Щойно я до вас послала
Сина по суниці!

Дома зважила пакунок,
Півкіло немає!
Поясніть мені, будь ласка,
Що це означає?

– Ви мерщій синочка зважте, –
Продавщиця мамі, –
Він, напевне, що поважчав
На півтищі грамів!

 

Хитрий благодійник

Хлопченя у мами просить
Дати хоч десятку:
– Хоцу дати бідній бабці! –
Мовило дитятко.

– Мій розумничку, тобою
Я не нагорджуся!
Ось, тримай десятку гривень.
Але де ж бабуся?

– Он, стоїть у фартушині
В холодочку, близько!
Бач, морозивом торгує? –
Відповів хлопчисько.

 

Юний математик


Математичка питання
Висуває школярам:
– Скільки буде, якщо вісім
Розділити пополам?

І один так докумекав,
Що не втнуть і вчителі:
– Як уздовж ділить – дві трійки,
Впоперек – то два нулі!

 


Вичерпне пояснення

Набридає доня мамі,
Смика за спідницю
І канючить: «Дуже хочу,
Хочу дуже кицю!»

Мама вкотре їй тлумачить:
– Виросте котяра,
Буде гидить по кутках!
Нащо нам почвара?..

А малеча знову скиглить:
– Ну, не хочеш, ненько,
То давай заведемо,
Тигреня маленьке!

– Ще чого не вистачало! –
Розгнівилась мати, –
Ну й придумала ж дурницю:
Хижака тримати!

Воно ж виросте і стане
Дикою і злою,
І вже гидить по кутках
Будем ми з тобою!

 


Перегралися

В двері дзвонять. На порозі
Постать незнайомки:
– Вибачайте, ви папаша
Хулігана Ромки?

– Так! – збентежено тупцює
Сторопілий тато.
– Річ у тім, що взяв на себе
Надто він багато!

Він із донею моєю
У хірурга грався!..
– Ну, то й що? Такі в них роки,
Я б не переймався!

Жінка випалила злісно:
– Хай би грав хоч в поні!
Та навіщо він апендикс
Вирізав у доні?

 


Новорічні «гостинці»

Привела бабуся внука
З дитсадка додому,
Аж тут мати із роботи
Теж прийшла потому.

Як побачила на сину
Дряпини на тілі,
То відразу ж, мов пантера,
Кинулась на цілі.

Першій звично вже дісталось
У літах свекрусі:
Не догледіла онука
І те­де в цім дусі.

Перепало на горіхи
Й діду в переляці,
Не минулося по ходу
Кішці та собаці.

Врешті-­решт, як всім дісталось
І настала тиша,
Мати сина запитала:
– Що стряслося, Гришо?

Звідки в тебе стільки ранок
Від лиця до спинки?..
– Нас водили хороводом
Навколо ялинки!

Там ялиночка здорова,
Ледве в залі стала,
А дітей прийшло сьогодні
У садочок мало!

 


Нез’ясоване питання

Одібрала спокій думка
В ледацюги Гната:
«Ну, куди іде у жінки
Ледь не вся зарплата?»

Розлучився. Через місяць
Інша думка спала:
«Звідки жінка на усе це
Гроші доставала?»


Запізніле виховання

Заповзявся вгамувати
Батько сина Рому:
– Ну, коли ж ти перестанеш
Матюкатись вдома?

А в нащадка на той докір
Відповідь залізна:
– Ти давай поради мамі,
А мені вже пізно!

Відітхнув старий і каже:
– Виростив дебіла!
А матусі пізно радить,
Щоб аборт зробила!

 


Практичний досвід

Поцікавилися друзі
Жартома в Миколи:
– Ти дівчат за коси смикав,
Як ходив до школи?

– Боже, збав! – той став хреститься,
Наче з переляку, –
Я смикнув одного разу
За хвоста коняку!

 


Попередження

– Слухай, куме, щойно в брата
Хтів позичить грошей,
Та не дав, хоч мав зарплату,
Падло нехороше!

Кум на те: «І я з грошима,
Та така, бач, штука,
Я людина теж паршива,
Словом, теж падлюка!»

 


Дієтичні поради

Жінка вирішила сісти
На морську дієту
Що й доводить чоловіку
Не без пієтету:

– Буду їсти я віднині
Лобстери, омари
Та суші, форель і краби,
Палтуси й кальмари…

Чоловік на те сердито:
– Раз відсутня совість,
То жери відразу гроші,
К бісу дріб’язковість!

 


Хто про що

Чоловік уважно слуха
Мрійницю дружину:
– А давай позичим гроші
Й купимо машину!

Я навчуся керувати,
Помандруєм всюди,
Світ побачимо… Чи, врешті,
Ми таки не люди? -

Часом той любив дражнити
Жінку без потреби:
– Що ти мала на увазі,
Цей світ чи на небі?

 


Зате чесно!


– Розкажи мені по правді, –
Доня маму просить, –
Де дівається лелека,
Як дитя приносить?

– Хочеш знати? Ну, то слухай
Безперечний фактор!
Відвертається до стінки
І хропе, мов трактор!

 


Враження від поїздки

Зі столиці повернувся
В рідну хату дід Іван,
Та й зібрав навколо себе
Отаких, як сам, селян.

Розказав їм про поїздку,
Де і що він купував,
А щоб всім було цікаво,
Звісно, дещо й прибрехав.

Раптом стук себе по лобі,
Пригадавши поміж тим:
– Якось я забрів у лавку
З диво­назвою «інтим»!

Ну й крамниця, Боже милий,
Не побачиш і вві сні:
Продаються там прегарні
Молодиці надувні…

Аж тут діда перебила
Найгостріша на язик:
– А чи був у тій крамниці
Хоч один такий мужик?

– Я скажу вам чесно, люди,
Там не бачив я мужчин,
Та до них є на вітринах
Купа різних запчастин!

 


Прикра реальність

Колись в дитинстві я читав
Книгу фантастичну
Про те, що будем їсти ми
Їжу дієтичну.

Хоч буде з хімії вона
Штучно­ідеальна,
Але на смак точнісінько,
Як і натуральна.

Тоді не вірилось мені
В казкове диво з див,
Не думав я, що доживу,
Але, на жаль, дожив!

 


Реванш

– Що робити? Знов Грицько мій
Накричав на мене!
Я до тебе переїду,
Дорогенька нене!

– І ти йому подаруєш
Цю тяжку образу?!
Краще я до вас приїду:
Будем жити разом.

 


Скоробрехи


Дачники у електричці,
Спорожнивши пляшку,
Між собою брехні точать
Про плоди і бражку.

Перший хвалиться: «Я ріпку
Виростив на грядці,
Овоч важив майже центнер,
Ну й напився ж, братці!

Підняли гуртом на стільчик,
То стілець зламався!
Ну, хіба що, лиш лінивий
Вгледіть не припхався!»

– Е, це що? – промовив другий,
Я, було, напився,
Як у мене на півтонни
Овоч уродився!

Доки хором завдавали
На колгоспні ваги,
Півсела устигло випить
Цілу бочку браги!

Ще не вспіли похмелитись
Всі мої друзяки,
Як від ваг лишила ріпка
М’яті залізяки!..

Третій дума: «От же брешуть,
Не моргнувши й оком!
Що й собі б його утнути
І так само ловко?»

І надумав – не забудуть
Той рекорд до скону:
– В мене вилізла з­під ґрунту
Ріпка майже в тонну!

Ми ту ріпку ледве­ледве
Підняли на воза,
Ледь пупи не надірвали –
Отака стервоза!

Довго шарпалась коняка,
Аж підкови стерла,
І якби не з гірки, мабуть,
Воза не поперла б!

Але й це не все! Я й досі
Часом пуджу з ляку,
Бо хробак із ріпки виліз
І ковтнув коняку!

 


Самонавіювання

Молодий татусь в колясці
Дитинча гойдає.
– Тихше, Ромчику, спокійно!.. –
Стиха промовляє.

Аж почула це вмовляння
Бабця незнайома,
І прийшла на допомогу:
– Усі­пусі, Ромо!

А татусь, зніяковівши,
Пояснив бабусі:
– Це мене зовуть Романом,
А вона – Катруся!

 


Міфологічна довідка

Ахілес це – первообраз
Нашого Кощія,
А різнить їх історична
Предківська подія.

Як Ахіл став невразливим,
Варто пригадати:
Бач, його в священній річці
Викупала мати!

І як в купелі брудоту
З нього відмивала,
То при цьому карапуза
За п’яту тримала.

І Паріс таки поцілив,
Наче у «десятку»,
Бо попав йому стрілою
У вразливу п’ятку.

А Кощію не щастило
В пращурному «вчора»,
Бо була його матуся
Надто вже сувора!

 

Суттєва відмінність

Давно відомий факт
Когось збентежить трохи:
Чим красивіший олень,
Тим більші в нього роги.

В людей же рогалям
Спотворена оцінка:
Чим більші роги в мужа,
Тим чарівніша жінка.

 


Міфологічне

Аж під обід прочнувсь Адам
Й, гикнувши перегаром,
Вчорашнє гульбище згадав
З хмільним його ударом.

Тяжкий туман у голові
Та почування зліше,
Бо втратив ребра – пару­дві,
А може навіть більше!

Питає в Бога: «Всеблагий,
Куди поділись ребра?
Я не згадаю, хоч убий,
Бо впивсь вином із цебра».

А Бог йому: «Ой, не крути!
Ти знав: ребро – початок!
Невже забув, як вчора ти
Ще й замовляв дівчаток?»

 

Нев’януча краса

Навіть в день такий святковий
(У дружини ж ювілей!)
Муж не втримався від хамства
І повівсь, як фарисей.

Проголошуючи тоста,
Він уїдливо прорік:
– Піднімаю келих, жінко,
Не за твій похилий вік!

П’ятдесят, а ти вже стала,
Як вчорашній капусняк!
Тут хіба напиться з горя,
А тим паче надурняк!

За твоє сорокаріччя
Теж не питиму до дна,
Мов коньяк п’ятизірковий
Ти була тоді міцна!

Та й за тридцять років, жінко,
Теж гірку не стану пить,
Бо тоді була грайлива,
Як шампанське, що шумить!

За твою лиш юність вип’ю,
За дівочий первоцвіт!
Спілим персиком солодким
Ти була у двадцять літ!

Хоч мирилася дружина
Стільки років із хамлом,
Врешті теж застосувала
Недозволений прийом:

– А я вип’ю не за двадцять,
Хоч плодом була тоді,
Та «надкушеною», дурню,
Я досталася тобі!

І за тридцять пить не буду,
Але знай із ким прожив,
Хоч була я, мов шампанське,
Та ти тільки пінку пив!

Та й за сорок пить не варто,
Як була немов коньяк,
Але пив його на трьох ти,
Простодушний наївняк!

А сьогодні добре вип’ю
За свої, за п’ятдесят!
Капусняк я лиш для тебе
І подібних поросят!

Але й ти цю кислу юшку
Радий був би похлебтать,
Та, на жаль, давно у тебе
Вже немає чим сьорбать!

 


Нечисть

Юнак шепоче отченаш,
На думці щось тривоже,
Не відриваючи очей
Від тумби біля ложа.

На ній він бачить парика,
Дві довжелезні вії,
Ще купу нігтів накладних,
Косиці, наче змії.

Лежить і згадує весь час
Божественні осанни:
– Спаси, Всевишній, від того
Що зараз вийде з ванни.

 


Сучасна меркантильність

Нині юнки, наче нафта!
Спершу їх чарують,
Потім розвідка навальна,
А тоді свердлують.

Зараз хлопцям це кохання
Схоже на грабунок,
Легше бурову закрити
Через примхи юнок.

 


Невихований Максим

Батько довго дожидався
Доню та Максима,
А вони в свинячий голос
Грюкнули дверима.

Та й накинувся на хлопця:
– Бачу, вже набрався!
А ти ж вчасно мою доню
Привести поклявся!

Мало того, що з’явився
Не на ту годину,
Так іще й привів у хату
Не мою дитину!

 


Відчутна втрата

Судять жінку. Ту, що мужа
Чайником прибила:
– І тобі його не жалко?
Що ж ти наробила?

– Звісно шкода! – мотивує
Жаль свій тітка Таська, –
Він був зовсім ще новенький,
Зі свистком, китайський!

 


Глушманка

У метро навпроти бабці
Юнка гонорова
Жуйку жвакає так смачно,
Наче куль корова.

Та й не зводить із бабусі
Оченята сині.
Як старенькій це набридло,
Мовила дівчині:

– Марно, доню, словоблудиш,
Я це не сприймаю,
Бо, мов та глуха тетеря,
Вже недочуваю!

 


Вимогливий тренер


У спортзалі на татамі
Розпал тренування,
Юнакам суворий тренер
Ставить надзавдання.

І завзяття щоб додати,
Гиркає спортсменам:
– Скоро ігри олімпійські,
Вам нести знамена!

А тому сторонні справи
Відкладіть подалі
І працюйте над собою
З мислю про медалі!

Та затямте, хто не зможе
Бути в першій трійці,
Стане в мене кандидатом
В параолімпійці!

 


Тотожність

В лицеміра і бджілок
Схожості немало:
На вустах смачний медок,
А в сідниці – жало!

 


Змієві нарікання

Гірко Змій пошкодував
За колишню драму,
Як в едемі спокусив
Єву і Адама.

З’їла ябко дівка, й Змій
Їй запав на думку,
Не як твар, а як шкірзам
На взуття і сумку.

 


Звична послідовність


Серед тиші крик зчинився
Ув операційній,
Це – сестричка й два хірурги
В стресі емоційнім:

– Вже пульсація відсутня,
Хворий ледве диха,
Руки й ноги холодіють,
Не минути лиха!

Розширяються зіниці,
Ми його втрачаєм!..
Раптом зверху голос Божий:
«Ми його приймаєм!»

 


Проста відповідь

У француза запитали:
– Що вам до вподоби:
Жіночки, коньяк чи вина,
Тістечка чи здоби?

Той не думав ні секунди:
– Це легке питання!
Все від випуску залежить
Й строку зберігання!

 


Прикре непорозуміння

Якось втрапив у село
Мандрівник з Китаю,
Яким вітром занесло
Я того не знаю.

Пригостили мандрівця
Хто чим був багатий:
Хлібом, салом і борщем,
Самогоном клятим…

Це, звичайно, не саке
Та й суші – не сало!
Тож не дивно, що різачка,
Як на гріх, напала.

Пан схопився за живіт
Вже на шостім блюді…
– Гдє здєсь біотуалєт?
Подскажитє, люді!

Ще не чули в слободі
Отакого слова,
А збагнули пізно вже
Про що панська мова.

– Пане, швидше за сарай,
Раз так сильно коле!
Це у вас біосортир,
В нас же – біополе!


І помчав за двір турист,
Наче вітер в полі,
А тоді раптово став…
І пішов поволі.

Я відтоді зрозумів:
Мусиш добре знати
Про той край, в якому ти
Мрієш побувати!

 


Бартерна угода

В магазині чорноброва
Плахту вибирає.
– А почому метр тканини? –
Продавця питає.

Крамар стан дівочий зміряв
Поглядом відвертим:
– Як для вас, один цілунок,
І беріть два метри!

– Ну, раз так, візьму п’ять метрів!
Ось моя адреса,
Вам заплатить моя бабця,
Та іще принцеса!

 


Підсунула свиню

Несподівано­неждано
Багачева доця
Заміж вирішила вийти
За простого хлопця.

Привела його за руку
В батькові палати.
За обідом неквапливо
Тато став питати:

– Що за транспорт маєш, хлопче:
«Ауді» чи «Доджа»?..
А той каже: «Дасть Бог, буде!
На все воля Божа!»

– А квартиру, дачу маєш?
Тільки без облуди!..
Парубійко знов спокійно:
– Дасть Бог, також буде!

– Як же зможеш ти подбати
Про сім’ю, малечу?..
А юнак своє торочить:
– Дасть Бог, забезпечу!

Щойно гість за двері вийшов,
Відбулась нарада,
Аж за серце ухопилась
Жінка казнокрада:


– Як же так? Звести хотіли
Із американцем,
А вона віддячить хоче
Зятем­-голодранцем!

– А мені такий до шмиги:
Знає що до чого.
І не дурень, коли тестя
Називає Богом!


Нескладна головоломка

Бабця внучкові фольклором
Мозок розвиває:
– Що то товщає, то худне,
А іще – горлає?

Про гармонь головоломка,
А малий нетяма
Аж підскочив: «Знаю, знаю:
Це не що, а мама!»

 


Тактовне попередження

Лікар хворому: «Готуйтесь!
Буде неприємно!..
Бачу, ви уже готові…
З вас п’ять тисяч євро!»

 


Родинна жорстокість

 
Стрівши приятеля, я
Аж сахнувся з ляку:
– Хто це так тебе побив,
Як чужу собаку?

– Правду кажеш, як чужі
В темряві напали,
Натовкли нещадно пику,
Гроші відібрали...

– То ти зміг запам’ятати
Хоч когось чи дещо?
– Ну, звичайно, це ж не хтось,
А дружина й теща!

 


Тією ж монетою

Щоб на злидні в чоловіка
Не було і шансу,
Віддала йому дружина
З дому всі фінанси.

А за тиждень той із моря
Вдарив телеграму:
«Продавай­но телевізор,
Ковдру та піжаму!

Вишли грошей, скільки змога,
Не барися, Раю:
Я тут клацаю зубами,
Бо недоїдаю!»

Жінка вислала купило,
Спродавши ті речі,
Треба ж якось витягати
Мужа з голоднечі!

Ось вернувся із курорту
Загорілий Мина,
А за тиждень теж до моря
Вибралась дружина.

І невдовзі Рая Мині
Вислала авізо:
«Переказую п’ять тисяч,
Купиш телевізор!»

 


Не тихе полювання

По узліссю дядько мчиться…
Вибіг на поляну…
Наче муха ув окропі!
Хворий він, чи сп’яну?

У руці тримає кошик
З кількома грибами.
– Ау! Ау!.. – розкричався,
Вмившися сльозами.

На той крик набігла з лісу
Люду ціла купа:
– Ти чого кричиш, сіромо,
Надриваєш пупа?

Затинаючись, той мовить:
– Бо якісь амбали
Щойно з лісу моє «ау»...
«Ауді» украли!

 


Відомий факт

Наукові спори лишні,
Бо і я це добре знаю, –
Всесвіт сотворив Всевишній,
Решта – зроблено в Китаї.

 


Ілюстративне відчуття

Два досвідчених хірурги
Точать баляндраси:
– В нас, колего, на цім світі
Воріженьків маса!

– Я вам так скажу (це другий):
Справи ку­у­ди гірші,
Бо на тому світі, друже,
Ворогів ще більше!

 


Сімейний зоопарк

До весілля наречений
І його дівиця
Одне одному давали
Ймення, як годиться:

«Ти мій котик, ти мій мурчик,
Ти моє курчатко…»
«Ти моя пухнаста білка,
Ти моє качатко…»

Як побралися, ще глибше
Взнали про природу,
Звірі в них ставали більші
І гидкі на вроду.

 


Насниться ж!

\
Серед ночі вся спітніла
Підхопилась жінка,
Зуб на зуб не попадає
І бліда, як стінка.

Як спрожогу й муж прокинувсь:
– Що з тобою, мила?
– Та мені кошмар приснився! –
Жінка проквилила.

– Щось примарилось, неначе
Вилізли з печери
І погналися за мною
Дикі людожери.

А попереду провалля,
Нікуди тікати,
Й довелося в тую прірву
Сторчголов плигати!

І була б таки розбилась,
Та в якусь хвилинку
За гілляку зачепилась,
Як за соломинку.

Я з тобою вже прощалась,
Молитви читала,
І якби не те деревце,
Вже б оркестра грала!..

– Бач, як добре! – чоловік їй, –
Угамуйся, серце!
А тепер спокійно можеш
Відпустить деревце!

 


Джерела натхнення

Звісно всім, що до поетів
Муза йде на їхній зик,
Знай і те, що до поеток
Топче стежечку «музик»!

 


Гостинність

Гостелюбний охоронець,
Ставши на дільницю,
Неодмінно хлібом­сіллю
Заряджа рушницю.

 


Достатній матеріал

Рентгенолог з фотознімку
Погляду не зводить
І при цьому кволу жінку
В курс болячок вводить:

– Ось, у жовчнім міхурові
Камні здоровенні,
В нирках міститься пісочок,
Ще й вапняк в легені…

Хвора мовить: «Бачу, в мене
Всього до холери!
Я почну ремонт робити,
Лиш знайдіть шпалери!»

 


Побалакали

Учепилася в невістку
Зранечку свекруха:
– Ти скотину покормила?
От уже макуха!

Чортом глянула невістка
В бік свекрухи й каже:
– Ні, мамуньо, ваш синочок
Довго спить, як «вмаже»!

 


Упізнав

У пологовий будинок
За своїм дитятком
Із шампаном, як годиться,
Заявився татко.

Медсестра на ґанок вийшла,
На руках малятко,
Та й до батька: «Чи впізнаєш
Ти своє дитятко?»

Той розгублено поглянув,
Наче щось пропало,
Потім каже нерішуче:
– Наше одіяло!

 


Секрет співіснування

Море квітів в ресторані,
Музика, застілля…
Це – подружжя відзначає
Золоте весілля!

Жоден раз за півстоліття
Не сварилась пара!..
Оточили журналісти
Діда­ювіляра:

– Як це, діду, вам вдалося
До цієї дати
Із дружиною своєю
Не конфліктувати?

Озирнувся дід довкола,
Чи нема бабери,
Й обережно поділився
Досвідом химерним:

– Жінка гиркнула по свайбі:
«Щоб не сперечатись,
Як назріє вдома сварка,
Ти ідеш ховатись!»

Це було бозна коли ще,
Ще у тому віці,
От відтоді тихо­мирно
Я живу в повітці!

 


Суттєва відмінність

В новоріччя муж порядний
Прикраша ялину,
А досвідчений, звичайно,
Чепурить дружину.

 


Далекоглядний

Повернувся чоловічок
П’яний у дрезину.
На порозі глип – качалка
У руці дружини!

І, гикнувши перегаром,
Тихо став мурчати:
– А ти все печеш, хазяйко,
Мо’, лягала б спати?

 


Потойбічне прохання

На плиті могильній напис,
Крик душі сердитий:
«Не ходи до мене, жінко,
Дай хоч тут спочити».

 


Корисна порада

Перед тим, як жінку схочеш
«Зайчиком» назвати,
Сперше думай, скільки зможеш
Їй «капусти» дати!

А вже потім друге мисли,
Якщо ти – мужчина:
Чи тебе не підведе
Стійкістю «морквина»!

 


Підступний спокусник

Грип спокушує, як може:
«Ми з тобою мов сім’я!
Зо два тижні будем в ліжку
Тільки ти і тільки я!»

 


Язиката

Поцікавилася доня:
– Чом наш тато лисий?..
– Це розумних, – мати каже, –
Характерна риса!

– А у тебе тьма волосся!..
Ненька закипіла:
– Язика дурного вирву,
Щоб не торохтіла!

 


Вибухові передумови

Із чого завгодно можеш,
Як на вигад скорий,
До ладу зробити вдома
Пристрій вибуховий.

Можна навіть із дружини
Виробить гранату,
Досить їй лише сказати:
«Я пропив зарплату!»

 


Залізна логіка

Як сорочка на мужчині
Це – лице дружини,
Так і шуба на дружині
Це – лице мужчини.

 


Жіночі штучки

– Я твою дружину бачив
Вчора у музеї,
Так же кашляла, бідненька,
Чи не грип у неї?

– Ні, не грип, це – псевдокашель,
Штучки мудруваті!
Бач, вона на люди вийшла
У новому платті!

 


Марна наполегливість

Пристає до пані жевжик,
Стелиться уміло:
– Вашій мамі зять потрібний?
Ось як я, приміром!

– Ні, не треба, – та відбрила, –
Марне заповзяття,
Ще матуся не догризла
Нинішнього зятя!

 


Зникнення

Не подумавши, зізналась
Жінка чоловіку:
– Зрадила тобі, й віднині
Грішниця довіку!

Якось вийшло випадково
Збочити з дороги,
Вибач, любий, більш не буду
Наставляти роги!..

І клялася, і божилась,
Хоч клади до рани…
Раптом зник на тиждень­другий
Зраджений коханий.

А коли зійшла набряклість
Біля носа збоку,
Ледь розгледіла пропажу
Лиш на праве око.

 


Нове відкриття

Віднедавна астрономи
Почали у ЗМІ трубить,
Що Ведмедиці Великій
Варто назву замінить.

Бо раніше телескопи
Не потужними були
І сузір’я так детально
Дослідити не могли.

Нині бачать до дрібниці
Всю небесну даль століть,
Тож Ведмедицю потрібно
Замінити на Ведмідь.

 


Меломан

Перед виступом оркестра
Сповістив конферансьє:
– Бах, соната номер вісім,
Леді, дами та мосьє!

І докірливо дружині
Зашипів на вухо Гнат:
– Я ж казав: «Збирайся швидше»,
Пропустили сім сонат!

 


Рокфор

Покупець зайшов у лавку
В тихім передмісті:
– Дайте, пані, сир «Рокфор»,
Зважте грамів двісті!

Та здивовано скривилась,
Мов наїлась вовни:
– Що то значить «сиррокфор»?
Поясність, шановний!

– Це із пліснявою сир, –
Покупець сміється, –
Чи у вас такий продукт
Ще не продається?

Продавщиця вмить збагнула,
Врешті, про що мова
Й незнайомому клієнту
Каже гонорово:

– Сиру в нас нема! Натомість
Ось, візьміть набором:
І ковбаси, й оселедці
Точно із «рокфором»!

 


Жорстоке дресирування

– Ой, сусіде, що ви вчора
З півнем виробляли?
Так горлав аж до півночі,
Мов живцем скубали!

– Та то ж я хотів навчити
Зозулясте плем’я
Й переводив горлопана
На зимове «врем’я»!

 


Сучасне

Старшокласниця у ятці
Тиче на полиці
І без остраху три пляшки
Просить в продавщиці.

А та гостра на язик
Із­під лоба лупа:
– А ти стільки донесеш?
Не надірвеш пупа?

І на те почула тітка:
– Може, й зайва пляшка,
Мабуть, вип’ю тут одну,
Щоб нести не важко!

 


В’їдлива реакція

– Я помру чи буду жити? –
Хворий лікаря озлив.
Той у відповідь: «Чекайте:
Я іще не ухвалив!»

 


Весняні течії

Прийшла весна… і потекли:
Мільйон дзвінких струмків,
І шмарклі у дітей малих,
І слина в парубків.

 


Звіролов


– Йой же, куме, що то з вами?
Хто натовк вам пику?
– Та, ходив на полювання!..
– Що, на твар велику?

На ведмедя чи косулю,
Кабана чи лося?..
Глянь на вас, то щось здорове
Впорати вдалося!

– Та куди там, я підстрелив
Кізку невеличку…
– Мабуть, вам таки попалась
Дика та самичка?

– Та не так, щоб сильно дика,
Там був зліший каїн,
Зовсім диким, з’ясувалось,
Був її хазяїн!

 


Наука і практика

Учить Біблія, що треба
Ближнього любити,
Камасутра вносить ясність,
Як це слід зробити.

 


Дивні предки

Хлопчик маму запитав:
– Мамо, де я взявся?
А вона йому: «Господь!
Ось хто постарався!»

Та біблійний романтизм
Синові до лампи,
Й він скептично: «А татусь
Каже, що від мавпи!»

– Знаєш, сину, байка ця
Курочкам на сміх:
Я про свій рід розказала,
Батько про своїх!

 


Про сумне


Дитинство босоноге
Тихцем іде за край,
Немовби по­англійськи,
Не кажучи «прощай».

Йому на зміну нагло,
По­нашому нараз,
Не привітавшись, пруться:
Склероз, інфаркт, маразм…

 


Невгодний

Дати лад захтів Всевишній
Нашій медицині,
Тож спустився ескулапом
Просто з небосині.

Розпочав прийом в лікарні
В обласному місті…
Як завжди, під кабінетом
Душ, мабуть, із двісті.

Ось і перший поздоровкавсь
Пацієнт з порога,
Ледь на милицях притягся
На прийом до Бога.

Бог поклав на нього руки
Й каже інваліду:
– Кидай милиці і топай!
Сміливіше, діду!..

Диво сталося (не перше
У христовій ері):
Кинув милиці каліка
І пішов за двері.

А як вийшов з кабінету,
Хтось питає з черги:
– Ну, і як новий лікує
Серце, нирки, нерви?..

– Як і всі, – дідусь промовив, –
Теж нема довіри!
Ні рецепта, ні поради,
Навіть тиск не зміряв!

 


Половинчасте справдження

У ворожки на прийомі
Нещаслива жінка:
– Я колись була у тебе,
Звуть мене Полінка.

Років десять, може, й більше
Ти наворожила,
Що у мене будуть діти
І мужик з грошима.

То з дітьми все слава Богу,
Доню маю й сина.
А коли ж для них діждуся
Батька із грошима?

 


Меткий на вигадки

Увірвалася дружина
Раптом у квартиру
Й остовпіла, бо застала
Ось яку картину:

Чоловік її у ліжку,
Поряд молодиця.
– Що це, – каже, – за лахудра?
Звідкіля ця птиця?

Але той не розгубився:
– Втихомирся, Олю!
Це – мій лікар від твойого
«Головного болю»!

 


Продажна шкура

В митній службі багатіють
Зрадники­щури,
Вже й собаки научились
Брати хавтури.

Це підмітив випадково
Молодий «старлей»,
Як під час контролю Тузик
Нюшкував гостей.

Тільки вчує десь наркотик,
Аж впада в екстаз…
Іще здалеку голландця
Вислідив ураз.

Замість ґвалт вчинити, Тузик
Поглядом дав знак:
«Я не гавкатиму, друже,
Як даси маслак».

 


Дистанція

Від Парижа до Дакара
Траса важкувата,
Та є відстань куди тяжча,
Це – «аванс­зарплата».

 


Секретна технологія


Попросила по­сусідськи
Варка у Секлети:
– Як ростити помідори?
Розкривай секрети!

Всі плоди в твоїй теплиці
Соками налиті,
Як з роси, червонобокі,
Гарні, смаковиті…

– Добре, Варко! Тільки прошу:
Жодному ні слова!
Бо сміятимуться й кури:
«Он дурноголова!»

Отже, слухай! Все знімаю
З себе ще надворі!
А в теплиці зовсім гола
Йду повз помідори.

І томати соромливо
Перш ніяковіють,
А приходячи до тями,
Густо червоніють!..

Через тиждень дві сусідки
Стрілися і знову
Про свої тепличні справи
Завели розмову:

– З помідорами не вийшло,
В’янучи, завмерли,
А натомість, огірочки
Догори поперли!

 


Єдиний шанс

Умовляє стоматолог
Хвору бабу Віру:
– Я Вам буду зуба рвати,
Покричить надміру!

Аж здригнулася бабуся:
– Пресвятая нене,
Що, такий вже нестерпучий
Буде біль у мене?

– Не лякайтесь, – каже лікар, –
Вже дістали хворі,
Їх же повно назбиралось
Онде в коридорі!

Я ж бо мушу поспішати,
Ось і є надія,
Що, почувши ваші крики,
Черга порідіє!

 


Власний бізнес

Коментує дід програму:
– Ну й живуть же кляті!
І чого це депутати
Майже всі багаті?

Я усе життя трудився
Через «немоглося»,
А копійку до копійки
Скласти не вдалося!

А онук, почувши скаргу,
Відповів старому:
– Бо у них є власний бізнес
І вся справа в ньому!

Кандидат спочатку людям
Гори обіцяє,
А тоді торгує тими,
Хто їх вибирає!

 


Серйозний екзамен

Бабця Біблію гортає,
Ледь не стерлась пучка,
Щось виписує, читає…
Поряд з нею внучка.

Не утрималась спитати
В літньої зануди:
– А навіщо ти, бабуню,
Учиш ці талмуди?

– Я дитино, відчуваю,
Що пора вмирати,
Тож готуюсь на тім світі
Іспити складати.

 


Нанотехнологія

Не нахвалиться любитель
Друзям і родині:
– Я антирадар поставив
На своїй машині!

Ця штукенція за милю
Вчує постового
І канючить: «Нумо гроші!
Нумо відкупного!»

 


Підслухана розмова

В кулуарах фантазують
Народні обранці:
«Скоро будем жити краще,
Ніж американці!»

Хтось підслухав пустобрехів
Й допит став чинити:
– Що з Америкою хиже
Хочете зробити?

Ви про кого, вибачайте,
Щойно говорили?
Бо собі ви рай під небом
Вже давно зробили!

 


Достаток по-українськи

Ріже влада правду­матку:
Жити краще стало!
Ледь не ґиґнемо з достатку,
Так усе «достало».

 


Новонароджений

– Боже милий, я учора
З кумом так напився,
Що під ранок, наче вдруге,
Заново родився!

– Мабуть, випили добряче,
Аж черева тлусті?
– Річ у тому, що мене
Знов знайшли в капусті!

 


Час тирана

Тридцять сьомий рік надворі,
Час ганьби й сваволі…
Батьку син розповідає,
Що було у школі:

– Я при всіх сміливо в класі
Сталіна образив,
Обізвав його бандитом
І лайном два рази!..

Той до сина підступає,
Ледве не затопче,
Й грізно грима: «Геть із дому,
Незнайомий хлопче!»

 


Несподіваний агітатор

Це було в часи застою,
Ще при брежнєвських роках,
Вася, жеківський сантехник,
Побував у таборах

Лиш за те, що по дворищах
Напідпитку став трубить:
– Прогнило усе, й потрібно
Всю систему замінить!

 


Любов до урни

Задоволення від урни
Ось хто може мати:
Це – безхатьки, голодранці,
Пси і депутати!

 


Побажання

Перед святом новорічним
Гості зі столиці
Інтерв’ю беруть в доярки
Для передовиці.

Розпитали в рекордсменки
Про значні надої,
А в кінці – про побажання
Жіночки простої:

– Що повісили б ви, пані,
В центрі на ялинці,
Щоб наступний рік став кращим
У сільській глибинці?

А доярка простодушно
Ляп кореспондентам:
– Я повісила б прем’єра
Разом з Президентом!

 


Стережись, електорате!

Кандидати в депутати
Били себе в груди
Й обіцянками простолюд
Годували всюди.

Та усіх же не посадиш
До держгодівниці,
Он їх скільки назбиралось
На одній дільниці.

Отому із шкури лізли
Задля перемоги:
Роздавали крупи, гроші,
Справили дороги...

А як вибори скінчились,
Ті, які програли,
Ще із теплих магістралей
Покриття здирали.

Навіть страшно і подумать,
Що оті дебіли
Будуть з бабцями робити,
Які гречку з’їли!

 


Привід задуматися

Як побачив люд японський,
Що турист з Росії
Робить з чаєм, то у нього
Рухнули надії.

Іванов пакетик чаю
Заварив у склянці,
Потім вклав його до рота
І смоктав в горлянці.

І по тому, як смоктав він
З усієї сили,
Зрозуміли, що Росія
Не віддасть Курили.

Зрозумів і люд звичайний
І уряд високий,
Що Курили опосіли
Ті ще кровосмоки!

 


Найбільший м’ясокомбінат

Ще з часів перебудови
Уявляли ясно,
Де, куди, й чому поділось
Із прилавків м’ясо.

Все тому, що свині вийшли
Із грошима в люди,
Хто пропхався в депутати,
Хто в новітні юди.

Всі корови вийшли заміж,
А козлів женили,
За хабар у інститутах
Баранів учили.

І тепер вони керують
Лиш собі на втіху,
Ну, а кури поздихали
Від такого сміху!

 


Я сказав би…

Я сказав би Президенту,
Якби мав нагоду:
– Вашої нема провини,
Що біда народу!

Ну, не винні Ви, та й годі,
Що життя, мов каша,
Повністю і цілковито,
Це – заслуга Ваша!

 


Мрія

Мрія уряду держави
(Це підтвердить владний чин),
Щоби був цілком здоровий
Син її – громадянин!

Щоби добру мав зарплату,
Вносив подать у казну,
І у перший день пенсійний,
Щоб навіки він заснув!

 


Показовість

Та якби на Україні,
Іншим для науки,
За крадіжку злодіякам
Відтинали руки,
То народні депутати,
Замість кнопування,
Натискали б на педалі
Для голосування.

 


Незмінна суть

Рабам давали стільки їсти,
Щоб вистачило сили
Для каторжанської роботи
До смерку й до могили.

З тих пір у нормах формування
Зарплати так робилось,
Щоб в нас, на жаль, до цього часу
Нічого не змінилось.

 


Дивний збіг

Зазвичай будівля цирку
Куполоподібна,
Бо тамтешній клоунаді
Висота потрібна.

Поясніть мені, будь­ ласка,
Будівельні норми:
Чом покрівля Ради також
Купольної форми?

 


Допекли

Для сміливості хильнувши
Хатнього «абсенту»,
Сіла баба лист писати
Пану Президенту:

«Можновладцю прешановний!
Пише Вам Меланка,
Чолобитною прошу Вас,
Як проста селянка!

Мій старий вразливий дуже
Й щедрий на роздачі,
Вже ламає сьомий заступ,
Як іде із дачі.

Чи зробіть, що обіцяли,
Як ішли на сходки,
Чи скажіть, щоб перестали
Клеїть Ваші хвотки!

Бо на всіх стовпах в окрузі
Скрізь Ви, Президенте!
Бачить Бог, що не настачу
Діду реманенту!»

 


Не дай, Боже!

В канцелярію небесну
Привела дорога
Трьох поважних президентів
До самого Бога.
Тільки їм так пощастило,
А усе тому що
За народ свій піклувались,
А не властьімущих.
Лиш єдине запитання
Кожен міг задати…
Ось, нарешті, першим німець
Зважився спитати:
– Боже милий, Боже мудрий,
Нині й прісно сущий,
А коли народ мій стане
Самий багатющий?..
Відповів йому Всевишній:
– Ясно й без пророків,
Буде твій народ багатим
Через двадцять років!..
Літній німець зажурився,
Аж дійшло до плачу:
– Стільки я не проживу,
Шкода, не побачу!..
Ось уже й поляк питає:
– Милосердний Боже,
А коли ж моя країна
В щасті жити зможе?..
І прорік Отець Небесний:
– Досить вам уроків,
Буде твій народ щасливим
Через сорок років!..
Спересердя муж державний
Вилаяв удачу:
– Стільки я не проживу,
Жаль, що не побачу!..
Ось і третій урядовець,
Знаний нам до болю:
– Коли ж браттям­українцям
Усміхнеться доля?
У якій порі ми станем
Найбагатші в світі?
І коли моя Вкраїна
Буде у суцвітті?..
І не зміг Господь сховати
Посмішку криву:
Й мовив, наперед все знавши:
–Я не доживу!

Я прокинувся й молюся:
– Буть цього не може!
Від такого песимізму
Борони нас, Боже!