ВІРА СЕРЕДА (ТЕКСТ І ФОТО)

 

Однією з найяскравіших подій фестивалю став конкурс молодих виконавців творів Богдана Весоловського.

 

 

Журі

Журі конкурсу очолив Володимир Луців - всесвітньовідомий співак і бандурист, культурно-громадський діяч української спільноти.

Члени журі:

Роман Ващук - Надзвичайний і Повноважений посол Канади в Україні;

Юрко Штик - легендарний учасник гурту «Рушничок» (Монреаль, Канада);

Надія Кос - викладачка хорового диригування у Львівському музичному училищі, дружина композитора Анатоля Кос-Анатольського;

Олег Лихач - народний артист України, соліст Львівської опери;

Ганна Карась – доктор мистецтвознавства, професорка, завідувачка кафедри академічного та естрадного співу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, заслужений працівник культури України;

Олександр Зелінський - дослідник й упорядник творчого спадку Богдана Весоловського (Львів);

Василь Бокоч - народний артист України (Київ).

 

33 учасники виконали понад 30 пісень Весоловського

За участь у конкурсі учасники не сплачували жодних вступних внесків. Витрати, пов'язані з їхнім перебуванням у Львові, здійснювалися за рахунок організаторів конкурсу. Конкурсанти мали лише сплатити квитки до Львова й у зворотній бік.

Ведучим конкурсу був один зі співорганізаторів фестивалю, популяризатор творчості Богдана Весоловського, виконавець його пісень Орест Цимбала.

У конкурсі взяли участь 33 учасники від 16 до 35 років: солісти-вокалісти та учасники малих вокальних форм із Полтави, Івано-Франківська, Кам'янця-Подільського, Львова, Києва, Дрогобича (Україна) й Калґарі (Канада). Конкурсанти виконували на власний вибір одну або дві пісні Богдана Весоловського. Виступали наживо в супроводі фортепіано або інших музичних інструментів, одна з виконавиць (Ліліана Раврух) виконала твір «Сокіл» а-капела.

Більша частина молодих виконавців ретельно підійшла до підбору конкурсних пісень, враховуючи свої вокальні й артистичні здібності. Майже всі співаки перейнялися темою твору, перетворюючи пісню в маленький спектакль. Доповненням були відповідні концертні костюми в стилі 30-х років минулого століття. Звичайно ж, досить привабливими були дівчата, дехто в романтичних капелюшках й із аксесуарами в ретро-стилі.

Під час першого туру конкурсу прозвучали понад три десятки пісень Богдана Весоловського, серед них деякі звучали тричі в різному виконанні («Тихо без слів», «Як ми покохались», «Як тебе не любити», «Подаруй мені Карпати»), деякі – двічі («Намалюй мені ніч», «Ти з любові собі не жартуй», «Чи знаєш ти», «Скільки рік, скільки гір» (на вірші Володимира Сосюри»), «Я знов тобі» (на вірші Ганни Чубач), тож була можливість порівнювати стиль виконання, рівень співаків, артистизм, звичайно ж, насолоджуватися красою музики й віршів Богдана Весоловського. У виконанні канадської конкурсантки Стефанії Романюк прозвучали також англомовні пісні «Say that you will», «Dreamer's serenade» в супроводі ретро-бенду.

 

15 кращих - у другому турі

Авторка цих рядків із великою насолодою прослухала виступи всіх учасників конкурсу. Мене жодним чином не втомило те, що конкурс тривав із перервами понад вісім годин. Деякі пісні Богдана Весоловського чула вперше, й іще більше поринала у вир творів великого українця.

По закінченні виступів Ігор Осташ висловив думку чи не більшої частини присутніх, що приблизно такий вигляд і мав у 30-ті роки кабаре-джаз у Львові.

- У мене таке відчуття, що ми сидимо у львівському казино чи кабаре й слухаємо пісні Богдана Весоловського близько 80 років тому, - додав він.

А потім розповів, що організатори підготували подарунки всім учасникам конкурсу молодих виконавців – компакт-диски видавництва «Дуліби» з піснями Богдана Весоловського: «Вибрані записи Богдана Весоловського» (1950-1960), «Ти танго заспівай мені» у виконанні народного артиста України Василя Бокоча й «Біжить доріжка» у виконанні легендарного Володимира Луціва. Двоє останніх, звичайно ж, підписали диски всім учасникам.

Після тривалої наради журі відібрало 15 кращих виконавців і запропонувало їм виконати в другому турі по одній пісні, щоб остаточно визначити переможців конкурсу.

 

Хто ж переміг?

Третю премію поділили квартет «Ладо» (Івано-Франківськ, пісні - «Дівоча», «Як тебе не любити»), Олена Лютаревич (Кам'янець-Подільський, «Подаруй мені Карпати», «Як ми покохались»), Олександр Ковтун (Київ, «Лети, тужлива пісне», «Чи знаєш ти?»).

Другу премію здобули Лія Стаматакі (Іллічівськ, Одеська область, «Прийде ще час», «Скільки рік, скільки гір»), Наталя Кухар (Львів, «Очі», «Дівчино, хмелю весняний»), Лідія Кретова (Полтава, «Як ми покохались», «Подаруй мені Карпати»).

Першу премію отримали Марія Копитчак (Івано-Франківськ, композиція «Спомин» – «Драма», «Під звуки вальсу», «Ніччю»), Ліліана Раврух (Львів, «Сокіл»), Олеся Киричук (Львів, «Матіоли», «Ти і твої чорні очі»).

Гран-прі виборола Стефанія Романюк (Калгарі, Канада, «Say that you will», «Dreamer's serenade»).

Спеціальні призи отримали Тетяна Кочубинська (село Пійло, Івано-Франківська область, за твір «Пісня») та дует «Berru» (Львів, за оригінальне трактування пісні «Жоржина»).

 

Нове прочитання Весоловського дасть цікавий поштовх

Чи не перше публічне враження від конкурсу висловив голова оргкомітету Ігор Осташ:

- Для всіх нас тут присутніх сьогодні – шок, бо ми не сподівалися на такий високий рівень виконавців, журі було розгублене. Дійсно, вибрати найкращих із усіх практично неможливо. На мою думку, це нове прочитання Весоловського дасть цікавий поштовх. Хочу оголосити, що ми дуже хочемо, щоб усі ці 33 надзвичайні виступи не завершилися в цьому залі. Вважаймо, що ми стали однією великою гарною творчою сім'єю.

Я поцікавилася думкою членів поважного журі про конкурс, тож пропоную вашій увазі їхні коментарі.

Роман Ващук, Надзвичайний і Повноважений посол Канади в Україні:

- Як члену журі мені було надзвичайно важко обирати. Рівень виконавців був високий, також, скажімо, спектр підходів до виконання – від дуже оперних до дуже сучасних. Неясно було, чи ми всіх оцінювали за однаковими критеріями. Має бути, на мою думку, трохи новаторського, інші дотримувались більш консервативних поглядів. Безумовно, вокальні таланти в Україні є. Маю позитивні враження. Такий цілісний підхід: трохи візуальний, трохи слуховий, скажемо так. Є і фільм, і книжка, й аудіопродукція. Отже, це такий мультимедіальний підхід для вшанування людини, яка в 30-ті роки минулого століття розповсюджувала нашу культуру, наскільки могла, по всьому українському світу.

Надія Кос, викладачка хорового диригування у Львівському музичному училищі:

- На конкурс прибуло багато перспективної молоді. Мені сподобалася Стефанія Романюк, вона відчуває стиль музики композитора, слово, ритм, енергетику тієї пісні. Так само дуже гарно виступила Олеся Киричук. Вона теж відчуває стиль. Сподобався Олександр Ковтун із Києва, котрий виконав твір «Лети, тужлива пісне». Звичайно ж, відчувалося хвилювання, але учасники добре справились із завданням конкурсу.

Забагато, як на мене, було електромузики. Адже коли творив Весоловський, тоді цього електричного звуку не було.

Гарно виступила Олена Лютаревич із Кам'янця-Подільського, яка має добрий вокал, але ще добре не відчуває стиль, мені шкода.

Звучали делікатні голоси й дуже сердечні. У нас є, на жаль, естрадна музика із банальними текстами, а тут треба було заспівати дуже просто, але розкрити душу. Люди, які пам'ятають стиль Богдана Весоловського, знають золоте правило, що мало вивчити літературний і музичний текст, його треба розшифрувати – у цьому весь секрет.

Ганна Карась, доктор мистецтвознавства (Івано-Франківськ):

- Судячи з того, що це перший конкурс, він є надзвичайно важливий, тим паче, що має статус міжнародного, оскільки вперше в Україні не просто вшановують Богдана Весоловського, а звучить його музика. Здобутком цього фестивалю-конкурсу я особисто вважаю звернення уваги молодих виконавців, особливо студентів, до цієї музики, адже вони її не знали, і якби не цей конкурс, чи співали б вони цю музику. Саме організація такого фестивалю зумовила їхню підготовку цих творів, увагу до ретро-стилю, який їм мало відомий. Це змушує їх глянути й на свою індивідуальність, адже тут у нас є і студенти, які навчаються класичного й естрадного вокалу, а в підготовці цих спеціалістів існує все ж таки відмінність.

Друге. Конкурс усе ж стимулює боротьбу й загартовує студентів. Вони гостріше починають аналізувати свої здобутки, свої промахи. Це є прекрасний досвід на майбутнє.

Хочу відзначити такі важливі моменти цього фестивалю, як спілкування із людьми, які знали Весоловського, й тим чи іншим способом долучалися до увіковічення його пам'яті. Це й Володимир Луців із Великої Британії, також один із найголовніших ініціаторів цього свята пан Ігор Осташ, який написав прекрасну монографію, присвятив їй велику частину свого життя й зняв документальний фільм. Зроблено багато звукозаписів, видано ноти. Отже, все це тиражування розширює рамки спілкування з прекрасною музикою Богдана Весоловського і вводить його в культурний, мистецький обіг не тільки України, а й за її межами. Ми з гордістю можемо говорити: ми маємо потужного митця, композитора світового рівня, який, власне, є одним із зачинателів нашої естрадної музики в 30-ті роки минулого століття, бо іноді в нас неправильно вважають, що українська естрадна музика розпочалася з 60-70-ті роки, а коріння нашої естради є набагато глибшими. Ми повинні віддати данину пам'яті й Анатолію Кос-Анатольському, й Степану Гумініловичу, ще одному композитору, про якого сьогодні не йшлося, але, звичайно, Богдан Весоловський у цьому гроні дуже потужний композитор, і ми гордимося, що є такий конкурс.

Я рада, що студенти нашого Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника достойно були представлені на цьому конкурсі. Найголовніше, що їм ця музика сподобалася.

Володимир Луців, голова журі:

- Моя думка дуже позитивна. Я завжди наполягаю на тому, що музика й пісня має колосальне місце в українській культурі, а українська культура – це наша Берегиня. Без культури ми як нація не виживемо. Значить, треба підтримувати все, що можна. Цей фестиваль – надзвичайний. Це данина композиторові, дуже гідна, щира й спонтанна. Хочу висловити велику подяку голові оргкомітету фестивалю Ігорю Осташу, також Оресту Цимбалі, всім іншим причетним до цього заходу. Я щасливий і дуже радію, що в свої 86 років зміг приїхати. То не так просто, зважаючи на те, що торік мене оперували на серці. Мрію, щоб подібні заходи відбувалися не лише в Україні, щоби ця прекрасна пісня дістала відгомін у Європі й на Американському континенті, бо вона направду гідна, вартує того. І ми мусимо показати, що ми як нація ідемо в ногу з часом ще з 30-х років минулого століття.

Було важко обирати найкращих з-поміж цих талантів. Треба мати надію, що цей перший фестиваль буде першим кроком до того, щоб не тільки в Україні була відома прекрасна музика Богдана Весоловського, а й у Європі й у цілому світі.

 

Стефанія Романюк – володарка гран-прі

Варто зауважити, що виступ Стефанії Романюк засяяв коштовним діамантом у співочому суголоссі учасників конкурсу. Тож не могла не поцікавитися її шляхом на цей конкурс, і як довго вона до нього йшла.

- Мій співочий шлях щодо пісень Богдана Весоловського дуже рано розпочався, - розповіла Стефанія. - Десять років тому моя знайома, мама мого товариша сказала, що має в своїй колекції стару музику – це була платівка з першою піснею Весоловського «Бували дні». Із першого прослуховування мені так сподобалася ця мелодія! Композитор має такий дар, як органічне поєднання української мови з музикою. Цей дар охоплює уяву й серце як українців, так і представників інших народів у цілому світі. Я вже співала його пісні в Канаді й Америці. І вони мали схвальний відгук у публіки. Це не народні пісні – це танго, вальси, фокстроти, румба, тобто це вже є міжнародна творча праця. Він уміло застосував українські слова й створив такі мелодії, що дуже легко можна співати. На мою думку, треба знати, в якому стилі краще звучить ця музика. Кожен виконавець робить це по-своєму. Мені найбільше подобається напівкласичний, напівестрадний стиль. Думаю, що в ті часи – 30-50-ті минулого століття – всі співаки й співачки мали класичну техніку виконання. Щоб відбити той стиль і душу тих років, треба мати саме ліричний, соковитий голос. Бо інакше це – джаз-пісня, але це не Весоловський. Така моя думка.

- У якому стилі можна виконувати Весоловського, на вашу думку?

- Я багато років навчаюся класичному стилю. Це не оперна арія, і я не хочу так співати. Можна в різних стилях виконувати. Щоб узяти в свій репертуар пісні Богдана Весоловського й виконувати їх, найперше, треба мати пошану до композитора.

- Як довго ви навчалися співу?

- Це довгий шлях, але серйозно я почала вивчати бельканто після того, як почала співати пісні Богдана Весоловського. Десять років тому я вже брала уроки співу. А зараз я – студентка, навчаюся стилю бельканто. Я вдосконалюю техніку, знання музики до найвищого рівня. Мене так само дуже цікавить історія музики, музикознавство, як слухати твори. Зараз ми маємо багато сучасної естрадної музики. Знайти шлях до класичної пісні не так просто, для цього потрібен ключик. І мені дуже цікаво, як відчинити ті двері, знайти нові шляхи сучасним людям, як слухати класичну музику.

- Як вас знайшов пан Осташ?

- Це було під час Майдану. Я створила на «YouTube» відео, що супроводжувалося фотографіями від акцій в Калґарі, на тлі яких звучав твір «Лети, тужлива пісне», щоб продемонструвати наші почуття до України. Він послухав це, побачив, що пісню співає канадська співачка. А потім нас познайомив один наш спільний американський товариш із Нью-Йорка. Він телефонував Осташу, а потім передав мені слухавку, щоб ми поговорили. Так і познайомились.

- Ви задоволені своїм виступом?

- Моя головна мета на цьому конкурсі – віддати шану видатному композитору Богдану Весоловському в рік його сторіччя від дня народження. І якщо люди задоволені моїм виступом, то і я задоволена. Я стараюсь і намагаюся вкласти душу в його чудесні пісні.

Хочу додати, що канадська співачка українського походження Стефанія Романюк врятувала життя пораненому на Донбасі бійцю Віктору Неживому з Волині, перерахувавши три тисячі доларів від благодійного концерту в її рідному місті Калґарі, на його лікування.

Потім вона приїхала в Україну, щоб познайомитись зі своїм героєм, тоді ж і долучилася до організації Першого міжнародного фестивалю-конкурсу української ретро-музики імені Богдана Весоловського.

Ігор Осташ, голова оргкомітету фестивалю, автор книги про Богдана Весоловського й генератор усіх ідей – на постійному зв'язку. Поруч – дружина Марина Гримич. Львівська опера (01.06.2015)

Ігор Осташ, співак Ерко й Надзвичайний і Повноважений посол Канади в Україні Роман Ващук перед гала-концертом у Львівській опері

Група конкурсантів із Прикарпатського національного університету

Фінальна сцена гала-концерту. Звучить легендарна гармонія Анатоля Коса. Другий ліворуч – член журі конкурсу Юрко Штик - легендарний учасник гурту «Рушничок» (Канада)

Конкурсний виступ Стефанії Романюк, майбутньої володарки гран-прі (Канада)