25 років фестивалю «Червона рута» в Запоріжжі

| Друк |
Четвер, 18 серпня 2016 14:44

2016-08-15-godinnik_Пісня, що стала символом 1991 року

ВІРА СЕРЕДА

Чверть віку тому, із 9 по 18 серпня, в Запоріжжі відбувся ІІ Всеукраїнський фестиваль сучасної української пісні та поп-музики «Червона рута». На нього завітали дві з половиною тисячі гостей, серед яких і представники української діаспори. На жаль, через хворобу не зміг приїхати батько Володимира Івасюка, автора невмирущої «Червоної рути», що дала назву фестивалю, - письменник Михайло Івасюк, але надіслав вітального листа. Були й учасники першої «Червоної рути» у Чернівцях 1989 року: Андрій Миколайчук, Віктор Морозов, Василь Жданкін, Олександр Тищенко, гурти «Брати Гадюкіни» й «Кому вниз» та інші.

Хоча дехто вважав, що запоріжці із прохолодою поставилися до події, усе ж вона сколихнула музичний простір нашого краю, особливо молодіжне середовище. В офіційну концепцію фестивалю заклали критерій індивідуальності й неповторності, щоб уникнути стереотипів і штампів при виконанні твору, а також – критерій новизни й сучасності з метою пошуку несподіваного, навіть екстравагантного. Проте ці критерії не можуть виступати відірвано від національної визначеності й самобутності, від національних традицій узагалі.

У музичну палітру фестивалю, крім конкурсу, вплелися й інші заходи – перегляд кращих українських кіно- й відеофільмів, театральних вистав, виставок, прослуховування авангардних віршів, участь у старовинних народних обрядах.

Відбувся також екологічний похід скорботи - від Вознесенівської площі учасники прошкували до металургійних підприємств, щоб висловити протест проти екологічної катастрофи в місті. Проте лише невелика кількість запоріжців брала в ньому участь.


 

«Українці всіх країв, кохаймося!»

Незабутнє враження залишив концерт «Українці всіх країв, кохаймося!» в палаці культури «Дніпроспецсталь». Його учасники представляли майже всі континенти. Неможливо забути виступи Люби Білаш (Канада), ансамблю «Бандура», Уляни Чайківської, Одарки Мазурик (Франція), ансамблю «Відлуння» (Естонія), Христини Ярової (Австралія), ансамблів «Горобина» й «Рідне слово», Аксули Кудабаєвої, Ольги Родригес (Казахстан), Любові Степаненко й Володимира Затуливітра (Латвія), гурту «Південний шлях» (Молдова), Лаврентія Геруляка-Туркевича (США), Олени Захарченко, Тетяни Легейди (Росія). Із вуст діаспорян лунала українська пісня, яку вони зберігають далеко за межами України.

Тоді я чи не вперше почула пісню «При долині кущ калини» - виконання Ірини Карабулатової (тоді вона жила в Казахстані) вразило до сліз. Нині Ірина – доктор філологічних наук, професор. У 1991-2000 роках була заступником голови національно-культурної автономії українців Тюменської області. Записала на диск українські колискові.

 

Фестиваль, що єднає людей

Гала-концерт Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» відбувся в палаці спорту «Юність». Переможцями в поп-музиці стали - Жанна Боднарук (Чернігів), В'ячеслав Хурсенко (Луцьк), гурт «Пліч-о-пліч» (Львів), Тарас Житинський (Івано-Франківськ), Ірчик зі Львова, «Андрій Кіл» (Львів), у номінації «рок» - гурти «Табула Раса» (Київ), «Форте» (Новояворівськ), «Жаба в дирижаблі» (Київ), «Бункер Йо» (Івано-Франківськ), «Плач Єремії» (Львів), «Лівий Берег» (Прилуки), в номінації «авторська пісня» - гурти «Мертвий півень» і Віктор Царан (Львів), Андрій Чернюк і бард-гурт «Мак-Дук» (Київ).

Поруч зі мною сиділи молоді хлопці у вишиванках з українськими стягами. У перерві познайомилася з Олегом Лозинським. Він розповів, що приїхав на фестиваль із товаришами - студентами Львівського інституту прикладного мистецтва, мешкають у наметах на території містечка Запорізького тоді ще державного медичного інституту.

 

«Вставай, Україно!»

Офіційне відкриття й закриття фестивалю відбувалось на стадіоні «Металург». У церемонії брали участь 120 волонтерів від 16 до 25 років в етновбранні. Були й непередбачувані моменти - через високу напругу на сцені кілька разів відключалася електрика. Глядачам не дозволяли вийти на газон (13 серпня на цьому полі футболісти запорізького «Металурга» мали приймати київське «Динамо»), проте стримати людей було неможливо - прорив обійшовся стадіону в 25 тисяч карбованців.

Під час закриття фестивалю не було де яблуку впасти. Звичайно ж, ця подія запам'яталась найбільше. Кожен виступ тепло сприймався глядачами й супроводжувався оплесками. Коли ж зазвучала пісня запорізького конкурсанта Анатолія Сердюка на вірші Дмитра Павличка «Вставай, Україно!» (за неї митець отримав приз «За кращу пісню»), В'ячеслав Чорновіл, котрий був тоді одним із кандидатів на пост Президента України, підхопився зі свого місця на трибуні й побіг на сцену. Він подарував Анатолію свого годинника. Про це написали тоді майже всі газети.

Крім традиційного феєрверку, свято завершилось підняттям жовто-блакитного прапора. Це, звичайно ж, було неабиякою подією для Запоріжжя.

 

Від «Лебединого озера» - до Незалежності

Емоції переповнювали всіх. Додому автор цих рядків прийшла близько півночі. Прокинувшись уранці, швиденько зібралася на роботу - новину про путч, звичайно ж, не чула. Тож довго не могла збагнути дискусій, що точилися в тролейбусі. Лише на роботі дізналась, що Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) призупинив діяльність усіх партій, крім Комуністичної, заборонив масові зібрання, ввів жорстку цензуру в ЗМІ.

Люди не знали, як реагувати на це: по телебаченню - жодної інформації, крім балету «Лебедине озеро» та прес-конференції членів ГКЧП. А 24 серпня на пропозицію Левка Лук'яненка у Верховній Раді України народні депутати абсолютною більшістю проголосували за «Акт про державну незалежність України».

Попри критику фестиваль «Червона рута» у Запоріжжі виконав свою культурно-просвітницьку місію. Опісля організатори поставили за мету орієнтуватися на регіони, де не лише про українську музику, а й про культуру мало знають. Тож наступна «Червона рута» помандрувала 1993 року до Донецька.

ПІСЛЯМОВА

У прес-центрі «Журналіст» Запорізької обласної організації Національної спілки журналістів України відбулася прес-конференція заслуженого артиста естрадного мистецтва України Анатолія Сердюка, присвячена 25-річчю композиторської діяльності та пісні «Вставай, Україно, вставай!».

На думку митця, саме з пісні на вірші Дмитра Павличка «Вставай, Україно, вставай!» розпочалася його композиторська стезя.

- Пісня «Вставай, Україно, вставай!» - це символ 1991 року, вона миттєво стала популярною, - зауважив Анатолій Сердюк - я навіть не докладав для цього багато зусиль. Увага до неї вивела мене на всеукраїнську орбіту. Із неї розпочався лік моїм іншим творам, яких уже понад півтори сотні. Але ж могла бути й невдача. Цього року – 25 літ моєї композиторської діяльності.

На фестивалі «Червона рута» в Запоріжжі Анатолій Сердюк не став переможцем, але здобув одразу три призи: за кращу патріотичну пісню, від Народного руху України й від української діаспори.

- Виступ Анатолія Сердюка із піснею «Вставай, Україно, вставай» на фестивалі «Червона рута» в Запоріжжі став як грім серед ясного неба, - додала Наталя Кузьменко, заслужений журналіст України, голова Запорізької обласної організації НСЖУ (вона висвітлювала фестиваль у газеті, де працювала – Авт.). - Це був сміливий прояв його громадянської позиції – тоді було небезпечно виконувати подібний твір. Фактично він поставив крапку радянській епосі, що минала. Ми проводжали учасників фестивалю «Червона рута» на вокзалі – там дізналися про ГКЧП. Це було неначе логічним продовженням подій після виконання пісні на фестивалі.

У прес-конференції взяв участь доктор філософських наук, професор Федір Турченко, котрий підкреслив історичну роль пісні, яка налаштовувала українців на патріотичний лад, допомагала Україні боротися за незалежність у різні роки. Його, сумчанина, при дослідженні твору зацікавив феномен народження такої пісні саме в Запоріжжі – розповідь Анатолія Сердюка увійшла в його книгу.

Завідувач кафедри українознавства Запорізького національного університету Ольга Стадниченко підвела риску в дискусії про феномен популярності пісні «Вставай, Україно, вставай!» Вона підкреслила унікальність в актуальності твору упродовж багатьох років (і в попередні роки, й нині – під час російської агресії в Криму й на Донбасі). По-друге, її геніальність у простоті слів Дмитра Павличка, що суголосні зі славнем України. І, звичайно ж, успіх – у творчому тандемі поета й композитора.

Анатолій Сердюк приніс на прес-конференцію годинник, подарований В'ячеславом Чорноволом. Автор цих рядків поцікавилася, чи йде годинник Чорновола. Анатолій розповів майже містичну історію:

- Повернувшись у грудні 2013 року з гастрольного виступу, я вирішив поглянути на годинник. Він зупинився, а через мить майже розсипався в моїх руках (показав це на прес-конференції) – неначе якийсь містичний знак перед російсько-українською війною.

Підтримати Анатолія Сердюка прийшла на прес-конференцію Ірина Алексанова – одна з вокалісток групи «Анатоль» у далекому 1991 році, й вони разом знову заспівали пісню «Вставай, Україно, вставай!»

 

2016-08-15-godinnik

 Анатолій Сердюк із годинником В'ячеслава Чорновола

Junst

Запорізький конкурсант Анатолій Сердюк на тлі палацу спорту «Юність» (фото з архіву А.Сердюка)

 

Chenovil

Закриття фестивалю. На сцені – В'ячеслав Чорновіл. Фото Сергія Єгунова

 


 
Популярне
Останні публікації
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua

Літературне Запоріжжя

Українські літератори

Зарубіжні літератори