Х Всеукраїнський літературно-мистецький фестиваль | Друк |
Середа, 19 жовтня 2016 09:18

4ЩИРЕ Й ТВОРЧЕ СПІЛКУВАННЯ «ПРОСТО НА ПОКРОВУ»

Світлана ЮЛІНА

3 давніх-давен український народ вписує у скарбницю людства свою мову, музику, звичаї, культуру. З далеких вікових сутінків до найбільших реліквій українського народу належить Слово. Саме завдяки йому ми спілкуємося, закарбовуємо свої думки, а художня сила його – просто вражаюча. На древній Коростенщині у середині багрянолистого жовтня з'явилася прекрасна нагода вкотре переконатися в цьому. Тут удесяте зібралися на Всеукраїнське літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову» митці слова і його шанувальники, літературознавці, художники, композитори, щоб побачити, як, не зважаючи на економічні негаразди, війну й політичні перипетії, розквітнув і погарнішав за рік наш чудовий древлянський край.

Щодня ця земля впевнено проростає новими талантами. Шириться творчий дух поліським довкіллям, міцніє, згуртовується літературний фестиваль, якого всі щороку так чекають, аби шанобливо вклонитися сивочолому Слову, надихатись цілющим повітрям щирого спілкування. А говорили про любов до Коростенщини, до рідної мови, молоді й досвідчені письменники, земляки, друзі, численні дорогі гості майже з усіх куточків нашої Батьківщини.

– На жаль, ми сьогодні є очевидцями страшної наруги над нашою суверенною державою з боку російського сусіда. Чимало патріотів показують приклад героїзму на Сході України. Серед них є письменники, журналісти, художники, інші митці. Вони роблять усе, щоб ми тут жили спокійно проводили ось такі фестивалі. Але ми віримо, що незабаром запанує довгоочікуваний мир, і Україна знову стане єдиною незалежною європейською державою. А всі вороженьки згинуть, як та роса на сонці, – зазначив, зокрема, засновник свята, фундатор Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Василя Юхимовича, дитячий письменник Віктор Васильчук.

– Хочеться згадати добрими й щирими словами ідейних натхненників цього фестивалю, наших славних земляків; поета, гумориста, публіциста, заслуженого діяча мистецтв України Василя Юхимовича, якого знає вся Україна і не тільки, Валерія Нечипоренка. Дбаємо про їхні добрі імена, оберігаємо музей-садибу, втілюємо в життя їхні натхненні ідеї, відзначаємо преміями достойних послідовників, – каже координатор свята, шанувальник сучасної української літератури, засновник Літературно-мистецької відзнаки імені Валерія Нечипоренка, Коростенський міський голова Володимир Москаленко.

А традиційно свято розпочалося ще 13 жовтня у палаці культури імені Тараса Шевченка, де пройшов літературно-творчий вернісаж учнівської молоді «Література свіжого повітря», заснований тим же Валерієм Нечипоренком. І пройшов він досить успішно. Цьогоріч тут було запроваджено новинку: учасників розділили на молодшу й старшу вікові групи. Проте чомусь міський НВК №12 проігнорував захід. Жодної талановитої дитини (а вони, без сумніву, є) не представили і школи району. Натомість журі так і не змогло визначитися з місцями в прозі старшої групи. Відтак тут визначено лише перше місце...

Через день, а саме 15 жовтня, палац культури гудів, немов вулик. Сюди з'їхалися письменники з Житомирщини, Київщини, Львівщини, Закарпаття, Слобожанщини, Малина, Вінниці, Хотина, Дніпра і Бучі. Завітав і надзвичайно цікавий та знаний гість з Нью-Йорка – композитор, бандурист і кобзар Юліан Китастий. Усі зацікавлено розглядали й купували представлені на свято книги, виставки, обмінювалися автографами, пили запашну каву під акомпанемент квартету скрипалів із Коростенської школи мистецтв імені А. Білошицького. А потім поклали квіти до меморіальних дошок письменнику й журналісту Валерію Нечипоренку, загиблому в так званому АТО офіцеру Романчуку, до пам'ятника Великому Кобзарю, відвідали музей-садибу Василя Юхимовича, де «прозвучала», підготовлена давніми друзями свята жіночим клубом «Стиль життя», театралізована сценка «Заповіт».

Михайло ПРУДНИК, колишній головний редактор журналу «Перець» (м. Київ):

– Із хвилюванням зайшов до хати, де народився Василь Лукич. Жаль, що він уже не міг зустріти гостей на її порозі... Набив лоба об низенький одвірок і зрозумів, що ще змалку ця хата привчила Василя Лукича кланятися рідній землі і щиро любити її.

...Далі повернулися знову до Коростеня, де на фасаді Школи мистецтв відкрили меморіальну дошку, присвячену пам'яті Міхи Козимиренка (він працював тут викладачем), де надзвичайно проникливо-вдячні слова виголосили його син В'ячеслав та голова правління ромських громадських організацій Житомирщини Люсія Коберник-Сачине. Поруч на вході до районної бібліотеки імені Миколи Сингаївського, відкрили меморіальну дошку невмирущій і вже народній пісні «Чорнобривці». Затим учасників свята чекав палац культури, де їх хлібом-сіллю зустріла Коростенська жіноча рада з дітьми. Щирі вітальні слова й сувеніри подарували, а ще й нагодували запашно-наваристим козацьким кулішем члени овруцької арт-вітальні «Зорепад». А високоповажне журі обрало найкращих у літературних змаганнях – «Поетичний марафон» та «Урок прози».

Фінальним акордом прозвучав концерт учасників художньої самодіяльності, під час якого були вручені премії імені Василя Юхимовича та відзнаки імені Валерія Нечипоренка, а також нагороджені переможці «Літератури свіжого повітря» і творчих перегонів. Своєрідною родзинкою віншувань стало вшанування ювілярки, поетки Галини Цепкової (їй напередодні виповнилося 70) та незмінного інформаційного спонсора і співзасновника свята, колективу благодійного тижневика «Вечірній Коростень», якому виповнилося 25 років (засновник і головний редактор Віктор Васильчук). Свої традиційні нагороди в номінації «Барвисте слово рідного Полісся» вручив народний депутат України Володимир Арешонков.

Надія ПОЗНЯК, поетка (м. Суми):

– Я вражена святом, масштабом заходів, які розкрили далі мій світогляд в українській літературі, дякую за відзначення в літературному марафоні. Важко навіть уявити, яку титанічну роботу провели організатори, щоб створити такий фестиваль, а потім ще й нагодувати силу-силенну людей. Дякую, що Ви є. Хай мені важко було приїхати (дві ночі й день...), але я задоволена: побачила хату Василя Юхимовича, а пісню про льон дуже любив мій батько, якого вже немає 28 років з нами. І я тоді не розуміла, чому він так її любив. І це Боже провидіння мене вело до Коростеня. Дякую Вам!

...Гасне світло в затишній залі і на сцену викочують 10-кілограмовий торт (це ваговитий подарунок «Стилю життя»), прикрашений вогнями 10 свічок, з нагоди 10-го осіннього свята української літератури в древньому Коростені. Задути ювілейні вогні запрошуються Василь Довжик, Віктор Васильчук і Володимир Москаленко.

Михайло ПАСІЧНИК, голова ЖОО НСПУ (м. Житомир):

– Щоразу, їдучи в благодатні дні Покрови до Коростеня на однойменне літературно-мистецьке свято, пишу вірші, присвячені цій події. Читаю їх на подвір'ї Василя Юхимовича або в залі будинку культури – спочатку районного, а сьогоріч – міського. А нинішнього року мав нагоду презентувати їх і там, і там. Нагод і тем для віршів не бракувало: нинішньопокровне свято Муз значно розширило свій формат, обросло новими гарними ритуалами й культами... З-поміж них – відкриття меморіальної дошки Міхі Козимиренку, доповнення вже існуючої меморіальної дошки Миколі Сингаївському дошкою з вічними словами його пісні «Чорнобривців насіяла мати...», ювілей коростеньскої поетеси Галини Цепкової...

Вручаючи пам'ятну медаль міста Бучі Коростенському міському голові Володимиру Москаленку, віце-президент фестивалю «Книжкова Буча» Сергій Куліда зазначив, що «він серцем і помислами підтримує пропозицію колеги Віктора Васильчука про братання двох свят, що відбуваються у жовтні в Коростені і в Бучі». Зі свого боку Володимир Васильович пообіцяв всіляко підтримувати цю творчу дружбу.

Залишається назвати тільки ті організації, і тих людей, завдяки яким і відбулося це грандіозне свято рідного слова, українським книгам, їхнім авторам і шанувальникам. Це – Коростенська міська рада і її голова Володимир Москаленко, Коростенська райрада (Василь Клименко), відділ культури і туризму Житомирської ОДА (народний артист України Юрій Градовський), відділи культури Коростенської міськради (Леонід Беркович), РДА (Лариса Бондар), ПП «Світанок» (Петро Лук'яненко), Володимир Козиренко, Валерій Фещенко, Вадим Лавринович, Вадим Гейхман, жіночий клуб «Стиль життя» (Валентина Вигівська), Школа мистецтв імені А.Білошицького (Володимир Демиденко), Коростенський палац культури імені Т.Шевченка (Володимир Желєзко), ТО «Коростеньмедіа» (Дмитро Стотланд), «Українська літературна газета» (Михайло Сидоржевський), газета «Літературна Україна» (Стас Бондаренко), депутат Коростенської міськради Володимир Стужук, інформаційна агенція «РегіоНьюс» (Петро Щербина), Житомирська обласна організація НСПУ (Михайло Пасічник), Житомирська ОДТРК (Василь Головецький), Сингаївський сільський голова Володимр Антонюк та багато інших.

Фото Юлії Васильчук

На знімку вгорі: 

  1. Виступає голова Житомирської обласної організації НСПУ Михайло Пасічник 

 

 

 

5

  1. Жіночий клуб «Стиль життя» демонструє сценку «Заповіт» 

 

 

6

  1. Зліва - направо: Василь Довжик, Віктор Васильчук, Тимур Литовченко 

 

 

7

  1. Загальне фото учасників свята «Просто на Покрову» на садибі Василя Юхимовича 



 

Новини

Тільки у нас!

Лев СИЛЕНКО

МАГА ВІРА

magavira

Це – головна книга РУНВіри (Рідної Української Національної Віри). Можна почути в простонародді: «Це – наша церква, бо там правлять українською мовою». Але прислухайтесь, будь ласка, про що говорять попи-батюшки – про Саваофа, Єгову, Ісуса (Яшую), а відправляють померлих обов'язково «у лоно Авраамове». Чи українське все це? Ні! Воно створене на берегах Йордану давніми євреями.

РУНВіра – вчення про українців, їхню прадавню історію, це - віра українців. «Мага Віра» написана Учителем Левом Силенком.

 

Тільки у нас!
"Лист запорожців"
Справжній текст

... Так тобі наказали козаки й показали свої сраки. Листа кінчаємо, бо числа не знаємо, а ваших календарів у Січі не тримаємо.

 

Тільки  у нас!
"Сказання про стародавні минувшини руські"

Це - історія наших минулих поколінь Докиївської Русі. І якщо християнські літописи в якійсь мірі донесли до нас те, що творилося на цій багатостраждальній землі з часів Аскольда й Діра, то майже все, що було до них, покрите імлою забуття й безпам'ятства. І коли літописець питає "Звідки пішла земля руська?", то, на жаль, відповідає неправдиво. Бо не від Рюрика пішла Русь і навіть не від Кия, а від царя Сварога.

УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua

Українські літератори

Зарубіжні літератори