Мистецьке свято

|

1Пісні і вірші

«Травня поетичного»

лунали у краю

Петра Ребра

 

Віра СЕРЕДА

 

12 травня дано старт черговому Запорізькому літературно-мистецькому святу «Поетичний травень» (2017). Відкриття фестивалю відбулося на малій батьківщині його засновника – видатного запорізького письменника Петра Ребра – в селі Білоцерківка, що в Більмацькому районі. Цього року Петрові Павловичу виповнилося б 85 років.

В останні кілька років "Поетичний травень" обмежувався участю багатьох митців у заключному концерті в обласному центрі. Нині ж чисельний десант творчих людей розпочав свято у віддаленому селі Запорізької області.

«Ой ти, юнь моя, Білоцерківко,

Сірооке дитинство моє!»

Білоцерківка зустріла гостей пишнобарвною весною. Чарували смарагдом дерева й шовкова трава. Час від часу лунав щебет пташок. Чисте прозоре повітря вперемішку з легким вітерцем п’янило ароматом бузку й різноманіттям барвистих квітів і трав. Усе було точнісінько так, як змалював у своїй поемі в октавах «Добридень, Бердо!» Петро Ребро:

Хліб-сіль підносить нам сама весна,

Під ноги оксамитом простеляє.

Найперше, всім хотілося побачити обійстя й хату, де пройшло «перелатане дитинство» майбутнього поета. Петро Ребро просив це житло не ламати, коли брат задумав спорудити новий будинок:

Прошу, братове, хати не ламаймо,

Аби я знав: вона ще в світі є.

Нині брат Григорій Павлович із дружиною Вірою Максимівною дбають про батьківське дворище, город якого виходить до річки Берди. Вони щиросердно зустріли гостей із Запоріжжя - дочку Петра Павловича Оксану з митцями. Усім, звичайно, хотілося зайти в хатину, де народився великий поет, доторкнутися до старої печі з грубою, відчути дух того нелегкого часу.

Відтак усі разом пішли стежкою через городи до груші, оспіваної в багатьох поезіях Петра Ребра, зокрема, й у віршах для дітей:

Груші в нас смачні, духмяні,

Й родять рясно, й спіють впору.

Лиш одним вони погані –

Що ростуть не вниз, а вгору.

Бо з-за цього, признаюся,

Кожен раз прохать я мушу

Тата, маму чи бабусю:

- Підсадіть мене на грушу!

                             («Чим погані наші груші»)

Потім усі підійшли до річки Берди, милої серцю Петра Павловича навіть на відстані.

«Хай над рікою – не буксирів крики,

І чайка не махає тут крилом,

Та я за Берду будь-яку велику

Віддам ріку – як мовиться, з уздром.

(Лиш хай вас не збиває з пантелику

Те, що живу я нині над Дніпром,

Бо це – Дніпро і, як сказать відверто,

Не конкурент для нього навіть Берда)».

                               (Петро Ребро. Із поеми «Добридень, Бердо!»)

 

«Тут нам школа у душу світила,

Мов зоря у бузковім квіту…»

У Білоцерківській загальноосвітній школі відбулася тепла зустріч у кабінеті, що в майбутньому неодмінно стане меморіальним музеєм імені Петра Ребра. 1949 року він із медаллю закінчив цю школу. Вступив на філологічний факультет Запорізького державного педагогічного інституту (нині – Запорізький національний університет). Під час навчання приїздив до рідного села, прошкуючи від станції 15 кілометрів. А після служби в армії, у 1955 році, він повернувся до рідної Білоцерківки й деякий час працював учителем у школі.

У кабінеті Білоцерківської ЗОШ представили експозицію з частини творів Петра Ребра, світлин про життєвий і творчий шлях письменника, його співпрацю зі школою. Петро Павлович не пропустив жодної зустрічі з однокласниками.

Оксана Ребро, дочка письменника, приїхала не з порожніми руками. Вона привезла цінні експонати для майбутнього меморіального музею - друкарську машинку батька, якою він користувався до кінця свого життя, чорнильницю й ручку ще тих часів, коли не було іншого письмового приладдя, а ще тематичну папку «Моя Білоцерківка» із безцінними рукописами й роздруківками для задуманої книги.

- У цій папці розписана книга «Моя Білоцерківка», - розповіла Оксана Петрівна. - Тут і варіант обкладинки, й фотографії, й чернетки віршів у певній послідовності. Так він готував свою книжку. А ще хочу подарувати в музей ось таку теку. У ній – невелика кількість листів від жителів Білоцерківки до батька: й особисті, й такі, що стосуються історії села.

Директор школи Валентина Довгополик щиро подякувала за подарунки й розповіла, що в цьому навчальному закладі збереглися листи Петра Павловича, тож буде приємно поповнити міні-музей новими матеріалами. Вона висловила надію на подальшу співпрацю, створення гарного музею й поповнення його матеріалами про «Поетичний травень».

До речі, слід віддати належне Оксані Петрівні як продовжувачці справи свого батька. Завдяки їй веселосічовики вчасно перереєстрували Всеукраїнську асоціацію гумористів і сатириків «Весела Січ». Саме вона зареєструвала Благодійний фонд імені Петра Ребра. 

Доцент Запорізького національного університету, голова Благодійного фонду імені Петра Ребра, член Національної спілки письменників України Ольга Стадниченко відзначила плідну співпрацю з учнями Білоцерківської ЗОШ, які в Малій академії наук досліджують поетичну спадщину всього Запорізького краю й, зокрема, Петра Павловича Ребра. Вона подарувала в музей і для шкільної бібліотеки добірку книжок («Антологія письменників Запорізького краю», «Дніпрові джерела», альманах Всеукраїнського конкурсу «Хортицькі дзвони» для творчої молоді, «Літературний портрет. Олександр Стешенко», зокрема, й нову збірку її науково-практичних праць «Література. Письменник. Час»). А журналістка Віра Юрик подарувала власну книгу «У царині дотепного слова» - про Всеукраїнську асоціацію гумористів і сатириків «Весела Січ», її засновника і натхненника Петра Ребра та окремих веселосічовиків.

 

«Глядачі аплодують в натхненні,

І артистам до серця похвали…»

У Білоцерківському будинку культури зібралася громада села, учні чотирьох загальноосвітніх шкіл – Білоцерківської, Комиш-Зорянської, Благовіщенської і Шевченківської - на урочистий концерт Запорізького обласного літературно-мистецького свята «Поетичний травень». Привітала гостей хлібом-сіллю й відкрила свято директор Білоцерківської ЗОШ Валентина Довгополик, зазначивши:

- Дуже приємно, що стартує «Поетичний травень» на батьківщині славетного запорізького поета Петра Ребра, без якого неможливо уявити літературний процес Запоріжжя ХХ – початку ХХІ століття.

«Ба навіть у пташини є домівка,

І пристань є у кожної душі.

Для мене – це моя Білоцерківка

І Берда, що сховалась у кущі», -

так говорив письменник про свою малу батьківщину, яку завжди із задоволенням відвідував. Перші акорди «Поетичного травня» в Білоцерківці пролунали 14 травня 1965 року. За словами самого Петра Павловича, це найуспішніший проект його життя. Починаючи з кінця 70-х років ХХ століття земляки завжди мали змогу познайомитись із колегами Петра Ребра - це все завдяки йому. 19 травня 2017 року нашому видатному землякові виповнилося б 85 років. На жаль, не дожив він до цієї дати. Його справу продовжуєте ви, шановні присутні колеги та молоде покоління запорізьких письменників. Якось Петро Павлович сказав, що «Поетичний травень» на Запоріжжі повинен проводитися навіть тоді, коли буде живий і залишиться тут хоч один поет». Це чи не найстаріше літературне свято в Україні є підтвердженням духовного відродження національної пам’яті, підтримки тих, хто бере і буде брати участь у «Поетичному травні».

Коли Петро Ребро зустрічався з учнями, він читав вірші, ділився спогадами. Цього ж урочистого дня про нього розповідали учасники літературного гуртка «Світлиця» Білоцерківської ЗОШ (керівник – учитель української мови Тетяна Романенко). Вони підготували ювілейний усний літературний журнал «Великий білоцерківець» - це короткий життєпис Петра Павловича, створений на основі зібраних гуртківцями світлин на території села Білоцерківка («Від Берди – до Парнасу») та розповідь про увічнення його пам’яті в рідному селі («Почесний громадянин села»).

Глядачі в залі разом зі школярами ще раз згадали сторінки життя й уривки з творів Петра Ребра про Білоцерківку, її принади, рідну хату, земляків, відчули кровний зв'язок поета з рідним краєм.

Гуртківці демонстрували світлини родини Ребрів - батька Павла Захаровича і матері Олени Василівни. В одному з віршів Петра Павловича читаємо:

        Мій батько, дід і прадід - ковалі.

        Весь рід оддавна славивсь ковалями.

Поет вважав ковальську професію творчою:

       Де кожен другий - коваль чи зодчий,

       Де кожен третій - в душі поет.

Павло Захарович воював у Першу світову війну, його тяжко поранили, помер, коли Петрові було три роки. Олена Василівна - проста сільська трудівниця, сама, без чоловіка, виростила трьох синів, дочекалася онуків і правнуків.

У розмові з автором цих рядків про Петра Павловича як свого вчителя розповів член НСПУ, учасник свята, поет-сатирик Пилип Юрик:

- Це була свята Людина. Як молодий літератор я міг спокійно зайти до нього, показати нові твори, отримати делікатні зауваження й вийти окриленим на творчість. Пізніше саме Петро Павлович дав мені рекомендацію до Національної спілки письменників України. Кажуть, що немає незамінних людей. Це – неправда. Бо після того, як ЗОО НСПУ очолив інший її член, заходити туди не дуже хотілося... 

 

              Мистецькі твори – землякам Петра Ребра

Продовжила поетичну зустріч і потім була ведучою урочистостей завідувач кафедри українознавства Запорізького національного університету, лауреат премії імені Петра Ребра в номінації «Літературознавство та критика» (2016) Ольга Стадниченко. Вона зауважила, що цьогорічний «Поетичний травень» позначений ювілейними датами – 85-річчям від дня народження Петра Ребра, 50-річчям із дня заснування Запорізької обласної організації НСПУ (до її заснування й реєстрації доклав багато зусиль Петро Павлович), а ще Петро Ребро протягом 30 років був очільником ЗОО НСПУ.

Ольга Стадниченко, зокрема, сказала, звертаючись до земляків Петра Ребра:

- Досліджуючи карту Запорізького краю, ми не можемо не зауважити, що саме ваш район може бути названий літературним клондайком Запорізької області. Звідси вийшли представники красного письменства нашого краю – від Петра Ребра, а точніше від Миколи Нагнибіди із села Смирнове, – до братів Віталія Абліцова, Олександра Абліцова й Олега Орача із села Новоукраїнка, Анатолія Рекубрацького із Комиш-Зорі. І хоч жили вони далі від цих місць, але все одно мала батьківщина завжди була для них джерелом натхнення.

Хвилюючим, емоційним був виступ із віршами батька його дочки Оксани. Вона, як ніхто інший у цьому залі, відчувала його творчі пориви й іноді була першим слухачем його творів, їй він присвячував поезії.

- Думайте собі, що хочете, але мені здається, що це найрідніше для батька місце на землі, - ствердила Оксана Петрівна. - Тому він обов’язково нас зараз чує. Він усміхається нам і промовляє до нас. І хай говорять його вірші. 

Зазвучали поезії Петра Павловича про Білоцерківку, дивовижну Берду, подяку рідній нені, «що навчила дзвінкої мови з дитинних літ», звернення до брата зберегти рідну хату – колиску дитинства. Апогеєм виступу став вірш «Вкраїна є!» як сподівання й надія на невмирущість українського народу.

Відомий композитор, заслужений артист естрадного мистецтва України, якого Петро Ребро називав запорізьким соловейком, Анатолій Сердюк виконав пісні на його вірші – «Запорозьке земляцтво» й «Ранок у місті», а також пісні на вірші присутніх у залі членів НСПУ Віри Коваль («Подарувала матінка сорочку»), Любові Геньби («Весняний вальс»), та, на жаль, покійного Анатолія Рекубрацького «Неподільна булава».

У поетичному святі взяли участь голова ЗОО НСПУ Володимир Віхляєв, вірш якого «Код Шевченка» можна долучити до програмних, члени НСПУ Віра Коваль («Час дорослішати, хлоп’ята», «Молитва депутата», «Будинок з химерами»), Олександр Медко (прочитав кілька поезій із книги «Хора», присвяченій тим, хто загинув, і тим, хто сьогодні відстоює нашу честь і гідність на російсько-українській війні), Любов Геньба («За Варварівку сонце заходить», «А була та весна жінкою», «Приїзди до мене на борщ», «Грушівське весілля» і найбільш хвилюючий автобіографічний твір «Діалог із сином», котрий перебуває на війні), Анна Лупинос (вірш про гіркі трави та «Душа любові сповнена по вінця»), Віра Шмига («Максимова акація», «Між Космосом і вокзалом», «Дика черешня») та поетеси Лорина Тесленко й Тетяна Осінь.

Гумористичні ноти прозвучали в творах членів НСПУ - Пилипа Юрика (диптих про ДАІ) й Миколи Білокопитова (байка «Кря-ко-ко»). До речі, Микола Білокопитов - кошовий "Веселої Січі", минулорічний лауреат премії імені Петра Ребра в номінації "Письменники". А Пилип Юрик - редактор альманаху "Весела Січ". 

 

               Творчий десант у районній бібліотеці

Після творчої зустрічі в Білоцерківці запорізькі митці прибули в Більмацьку центральну районну бібліотеку, де зустрілись із учасниками літературно-мистецької вітальні «Свічадо» на чолі з бібліотекарем Світланою Савчук. Відбувся творчий обмін митців Запоріжжя й Більмака. На зустріч прийшла голова Більмацької районної ради Юлія Симоненко, яка тепло привітала запорізьких письменників і висловила задоволення від того, що відбулося таке гарне свято, найперше, в Білоцерківці, на малій батьківщині Петра Ребра.

- Ви показали гарний рівень свого таланту, порадували душу, зігріли її тими віршами, які ми почули, - сказала Юлія Симоненко. – На мою думку, ваша творчість свідчить про те, чим ви живете. У вас надзвичайно великий багаж того, що ви надбали за роки. Тематика така різна, по-різному звучить. Але кожному з вас саме сьогодні захотілося прочитати те, з чим ви до нас приїхали, передати той стан, у якому ви перебуваєте на нашій землі. Ми пишаємося тим, що під час свята прозвучали імена наших видатних земляків, гордимося цими людьми, які залишили широкий слід в історії нашого краю.

 

Делегація запорізьких митців, котра побувала на малій батьківщині Петра Ребра вдячна всім, хто її приймав у Білоцерківці й у Більмаку. Особливу подяку висловлюємо Запорізькому класичному приватному університету та його ректору Віктору Миколайовичу Огаренку за підтримку, зокрема, наданий автобус. 

Також щиро дякуємо керівництву Більмацького району, керівникові СВК "Зірка" Миколі Миколайовичу Федьку і сільському старості Білоцерківки Олександру Миколайовичу Ребру за сприяння в проведенні свята.

 

На знімку вгорі: Автори пісні Анатолій Сердюк і Любов Геньба кружляють у «Весняному вальсі» 

 

 

018

Учителька Тетяна Романенко біля експозиції, присвяченої Петрові Ребру

 

027

На сцені - учасники літературного гуртка «Світлиця» Білоцерківської ЗОШ

 

035

Оксана Ребро читає вірші батька в Білоцерківському будинку культури

 

058

Учасники літературно-мистецької вітальні «Свічадо» в Більмацькій центральній районній бібліотеці слухають виступи запорізьких письменників

 

165_n

Світлина на згадку

 

196_n

Біля хати, в якій народивсь і виріс Петро Ребро. У центрі світлини - його брат Григорій Павлович із дружиною Вірою Максимівною

 

588_n

Біля легендарної груші, оспіваної в багатьох поезіях Петра Ребра

 

745_n

Тетяна Романенко, Любов Геньба й Ольга Стадниченко біля печі в батьківській хаті Ребрів

 

P.S.

Біографія і твори Петра Павловича РЕБРА - на його сторінці на цьому порталі:

http://pilipyurik.com/index.php?option=com_content&view=article&id=158:2009-08-11-12-37-46&catid=52:2009-05-25-08-45-40&Itemid=77

 

Пісні і вірші «Травня поетичного»лунали у Ребровому краю