МаріАнна Гавриш у сузір'ї Академічного ансамблю Національної гвардії України

Написав Пилип   
Середа, 27 вересня 2017 09:53

042 Golovna

Мистецькі зустрічі

Віра СЕРЕДА

Гарний, позитивний, патріотичний концерт нещодавно відбувсь у концертній залі Запорізької обласної філармонії. Добрий настрій представникам усіх військових частин Національної гвардії Запорізького гарнізону, ветеранам і сім'ям гвардійців дарували артисти Академічного ансамблю Національної гвардії України. Атмосфера особливого піднесення панувала в залі, що був заповнений ущент. На початку концерту прозвучала присяга військовослужбовця, що гармонійно перейшла в пісню «Армія з народом» (автор - офіцер Академії сухопутних військ Іван Шерстюк) як гарантія того, що люди в залі служать українському народові, обороняють і захищають суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України.

Глядачі слухали як патріотичні пісні із присмаком тривоги й закликом згуртуватись і підтримувати одне одного (адже Запорізька область – прифронтова), так і ніжні ліричні (про «Мамине безсоння», жіночу вірність і любов бійця до своєї коханої, без якої в'януть квіти), оптимістичні («Нехай квітує Україна!»). Своє мистецтво глядачам дарували заслужені артисти України Влад Зайцев, Ганна Петраш, Катерина Пушкіна, фольклорний гурт «Душа співає». Дует у складі Сергія Борового і Юрія Іванова (баян і скрипка) прекрасно виконав «Чардаш» Монті. Виступили також інші солісти, балет. У фіналі учасники концерту вийшли на сцену, а в залі ще довго лунали оплески.

У концерті брала участь молода солістка ансамблю МаріАнна Гавриш, яка виконала дві пісні на музику народного артиста України Остапа Гавриша - «Лебеді» (вірші Марії Влад) й «Осінній пляж» (вірші Ігоря Маковійчука).

В академічному ансамблі НГУ МаріАнна вже два роки. Нещодавно на одному з українських телеканалів відбулася прем'єра її музичного фільму «Ожинове літо Маріанни Гавриш». Вона також має гарний досвід організації концертів батька - Остапа Гавриша. Із початком війни на Сході вона долучилася до волонтерської діяльності.

- У перший рік війни ми з батьком зайнялися волонтерством, організовуючи концерти в підтримку армії, НГУ, ЗСУ, - розповіла співачка. - Так працювали рік. Тоді я зрозуміла, що хотіла би прислужитися піснею на вищому рівні - в самій Національній гвардії України, безпосередньо спілкуючись зі сцени з бійцями.

- Розкажіть, будь ласка, про концерти 2014-го?

- Коли прийшли повідомлення про перші смерті з війни й наша країна була в траурі, гастролювати, звичайно, ми не могли. Але треба було жити, думати про людей і давати їм якусь надію, поживу, підтримувати хоча б морально. Тоді й вирішили організовувати творчі зустрічі - це були наші перші концерти в підтримку Української армії. Було дуже важко. Інколи зали не заповнювалися навіть на половину – люди були пасивні, тож збирали грошей небагато. Із зібраних коштів витрачали певні суми на бензин та апаратуру під час концертування.

- Як розпоряджалися коштами?

- Наприклад, підходить перед концертом людина й каже: «У нас хлопець на війні. Ми всім селом допомагаємо й хотіли б, щоб ви кошти від концерту долучили до наших». У Городенці, що в Івано-Франківській області, ми дізналися, що їхній земляк теж воює - віддали гроші його матері. У Тернополі в одному з університетів виступили в благодійному концерті – їхній студент загинув, там також збирали кошти, й ми долучились. Усяке було – купували теплий одяг, відвозили у військову частину Львова. Пізніше мене особисто просили придбати прилади, то я вже сама зверталася до своїх родичів, до двоюрідної сестри в Америку (вона дуже допомогла). Проблема зараз у тому, що війна там, а ми тут. Дійшли до того, що у нас – своє життя, а там – своє. Це - проблема. По телебаченню щодня показують про втрати на війні – вже звикли до цього стресу й більшість людей на це не реагує. Це прикро!

- Ви здобули вищу освіту в Національній академії керівних кадрів культури й мистецтв за спеціальністю «менеджер зовнішньокультурних зв'язків», тож маєте досвід в організації мистецьких проектів, зокрема, й льодового шоу «Музика і лід». До кого прийшла ідея його створити?

- До тата (народного артиста України, композитора Остапа Гавриша – Авт.) ще в 1996 році - то була його мрія. Він дивився виступи фігуристів, і йому стало цікаво, як би це було, якби звучала українська музика, його пісні. Ми тоді якраз почали готувати концерт у Національному палаці мистецтв «Україна», але там у нас через високу орендну плату не склалося, до того ж гроші треба було платити наперед. Тато запропонував поцікавитись у палаці спорту (він - колишній спортсмен). Там сума оренди нас влаштовувала. До того ж в оренду входив і лід. Почали шукати фігуристів. Нам порадили зв'язатись із Дмитром Дмитренком – українським фігуристом, чемпіоном Європи 1993 року, двократним чемпіоном України, чемпіоном світу серед юніорів 1992-го. Ми з ним ще не були знайомі, зателефонували, згодом зустрілися. Така скромна людина! Професіонал своєї справи! Ми гарно з ним співпрацювали!

- Ви вели шоу, також виконували пісні. Коли остаточно вирішили, що будете співачкою?

- Я довго до цього йшла. Перший мій вихід на сцену відбувсь у ПК «Україна» на фестивалі «Мелодія двох сердець». Мені було 12 років. Тоді вже зрозуміла, що піснею можна так багато донести людям! Навчаючись в академії, обрала таку професію, щоб мати можливість реалізовувати себе в іншій сфері. Паралельно приватно брала уроки вокалу. На жаль, під час одного із цих занять я втратила голос. Тоді дійсно був переломний момент у моєму й житті моїх батьків, адже вони вкладали дуже багато в моє навчання, зокрема, й надію, що я співатиму. І тут раптом я втрачаю голос. Сталося це через неправильне викладання. Я не засуджую педагога, просто інколи буває, що не складаються стосунки. Довелося змінити наставника. Зараз я консультуюсь у викладачки з Німеччини, коли вона приїжджає.

- Хтось із педагогів запам'ятався корисними порадами?

- На мою думку, кожен вокаліст повинен мати наставника, який чує його збоку й дає правильні, грамотні настанови. Наприклад, Лучано Паваротті до останніх своїх днів мав педагога, з яким займався. Я дуже б хотіла згадати народного артиста України Віктора Шпортька (на жаль, покійного), в якого брала консультаційні уроки. У нас не було з ним регулярних занять. Але коли я приходила на консультації, він давав такі поради, що, напевне, знадобляться не тільки мені, а й кожному артистові до кінця днів. Як він гарно навчив свого сина Олексія! Радію завжди, коли чую його – такі схожі в них тембри: унікальні! В Олексія теж були вагання, що він співає голосом батька – він дуже довго шукав себе. Віктор Шпортько – надзвичайна людина! Це той артист, який умів подати пісенне слово, в музичній інтонації передати його зміст і характер. І що дуже важливо – умів гарно навчити.

- Ваш репертуар складають пісні, що поєднали чудові вірші й професійну музику. Назвіть, будь ласка, авторів.

- Головний композитор, звичайно, батько - Остап Гавриш. Є багато пісень на слова Зої Кучерявої («А я Хрещатиком пройдусь», «Великодній дзвін»), дві пісні на вірші Марії Влад («Про синів-героїв» і «Живиця» - такі символічні), «Колискова» (Тамара Шевченко). Моя перша лірична пісня про кохання – на вірші Наталі Коломієць із Херсонської області (на жаль, немає її з нами). Серед авторів моїх пісень – поети Вадим Крищенко, Богдан Томенчук («Ожина»), Оксана Граб'юк («Літо»). Пісня Ігоря Маковійчука «Осінній пляж» мені дуже сподобалась у виконанні тата, який акомпанував собі на роялі. Згодом говорю йому: «Ти знаєш, мені так подобається!» І почала співати її (вона увійшла до музичного фільму). У моєму репертуарі є кілька обробок народних пісень - «Закувала зозуленька», «Ішла дівчина воду брати» (про козаків, які воюють - слова актуальні для сьогодення), «Пливе кача», «Котилася бочка». Цікава не дуже відома, але красива своєю унікальністю «Ой у полі жито» - моя перша робота в обробці.

- Як ви обираєте твори?

- Спочатку пісні пропонував тато. Згодом я вже сама почала відчувати, що би я хотіла виконувати. Є такі твори, що я заспівала, але, відчуваю, їх треба відкласти й почекати трохи якоїсь події в житті, щоб я могла краще передати зміст цієї пісні, краще її зрозуміти. Адже мало заспівати твір - треба відчути, пропустити через себе й донести до сердець слухачів. Робота над якістю виконання триває постійно. Зараз я найбільше займаюсь із татом – він акомпанує на фортепіано, я співаю – під час репетицій у такому процесі навчаєшся чогось нового. Зараз напрацьовую репертуар, щоби поїхати зі своєю сольною програмою на передову до хлопців, тому що це дає більшу можливість представити творчість, поспілкуватися, підбадьорити.

- Які твори інших композиторів подобаються вам?

- Мені подобаються гарні пісні – здебільшого це твори татових колег. Прекрасні - у Володимира Івасюка. Узагалі ж, люблю вдома поспівати.

Як же не вистачає Запоріжжю таких концертів із українськими творами! Якби не Національна гвардія України, завдяки якій цей концерт відбувся, то ми б ще довго не почули цих пісень. На прекрасній сцені концертного залу імені Глінки мені колись пощастило дивитися перші виступи молодих солістів ВІА «Смерічка» Назарія Яремчука й Василя Зінкевича. Сподіваюся, що й МаріАнні ця сцена принесе успіх! Що виступатиме вона тут ще не один раз!

На знімку вгорі:

042 Golovna

МаріАнна Гавриш після концерту в Запоріжжі

IMG_6464

У супроводі балету Академічного ансамблю Національної гвардії України виступає МаріАнна Гавриш

022

Дует у складі Сергія Борового (скрипка) і Юрія Іванова (баян) із гумором виконав «Чардаш» Монті

030

На сцені – учасники концерту

033

Звучить фінальна пісня – зал потонув у оплесках


 
Популярне
Останні публікації
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua

Літературне Запоріжжя

Українські літератори

Зарубіжні літератори