Акварельне життя Лариси Єрмак

| Друк |
Середа, 15 листопада 2017 12:00

463_n

 Інтерв`ю

 

Віра СЕРЕДА

Пам'ятними та сповненими приємних подій і здобутків стали два останні роки для запорізької художниці Лариси Єрмак. Найсвіжіша новина надійшла на початку жовтня із Києва – напередодні Дня художника її разом із запоріжцем Олександром Курносовим і мелітопольцем Валерієм Прохіним прийняли в члени Національної спілки художників України. Двічі (у 2016 й 2017 роках) вона перемагала в Міжнародному конкурсі акварелі у Фабріано (Італія). У Києві, в центральному будинку художника, відбулися дві її персональні виставки (2016, 2017). Крім того, твори художниці – постійно в експозиції вернісажів запорізьких художників. Щонеділі вона творить у студії рисунка Запорізької організації НСХУ. Усе це – у вільний від основної роботи час, бо щоб вижити й упевненіше триматись у наш непростий час багатьом творчим особистостям треба ще й працювати за іншим фахом, адже не завжди є гарантія, що твою картину куплять. Про все це й не тільки говорили ми з Ларисою Єрмак.


 

Виставку в Києві на 2018–й уже запланували

- Пані Ларисо! Нещодавно закрилась ваша персональна виставка у Києві. Розкажіть про неї.

- Другий рік поспіль – це вже стало традицією – ми спільно з художником із Сум Віктором Михайличенком організовуємо в столиці України вересневий вернісаж акварелі. Виставка мала успіх, тож уже й на 2018-й запланували.

- Чому саме з цим митцем?

- Віктор Костянтинович – знаний майстер, аквареліст міжнародного рівня. У нього є чому повчитися. Склався творчий тандем. Але ми трохи різні за технікою. Його роботи більш швидкі за часом виконання. Я ж люблю звернути увагу на деталі, нюанси. Тому вернісажі в нас цікаві. Коли читаємо книгу відгуків, бачимо, що недаремно працювали. Хотіла цього року після Києва зробити виставку в Запоріжжі, але, на жаль, через проблеми з опаленням її перенесли на наступний рік. Планую показати близько 80 робіт – це результат праці на пленерах, зокрема, в Італії й Києві.

 

Перемога в конкурсі, що відкриває браму Фабріано

- Надзвичайною подією у вашому житті стала перемога в конкурсі акварелістів у Фабріано (Італія). Що підштовхнуло до участі в цьому конкурсі?

- Соціальні мережі допомагають розвиватися. Саме там я побачила положення про конкурс, надіслала свої роботи й перемогла, отримавши запрошення на фестиваль в Італію. Уперше у фестивалі в 2016 році взяла участь Україна, адже в нас є не просто цікаві творці, а своєрідні акварельні школи. Організували мистецький захід «In Arte Associazione Culturale» під орудою Анни Массінісси (Anna Massinissa) за підтримки Міжнародного акварельного співтовариства (IWS), представництва його в Італії та фабріанського Музею паперу. Я тоді не змогла поїхати, бо для участі в ньому треба було зробити чималий грошовий внесок. Але цього року знову перемогла в конкурсі й весною поїхала до Італії. Та моя акварель брала участь у виставці й минулого, й цього року.

- Де відбувалася виставка робіт переможців?

- Скрізь по місту Фабріано (а це невелике старовинне місто) були дуже цікаві локації. Заходиш у залу й бачиш роботи старих майстрів ХІІІ століття на стінах, а внизу – виставка акварелі певної країни. Каталог "Fabriano in Acquarello" (2017), учасниками якого стали 1050 художників із понад 60 країн світу, важив близько 3,5 кілограма. Українська делегація акварелістів цього року була численною - понад 15 чоловік із різних міст України.У павільйоні з експозицією наших робіт розташувалися також виставки США й Росії. Із кожним роком фестиваль набирає обертів, до участі в ньому приєднуються інші країни. Акварельний живопис у світі зараз - на підйомі.

- Хто спонсор фестивалю?

- Самі художники, бо участь у виставці не безкоштовна. Її організують за рахунок членських внесків і невеликої спонсорської підтримки деяких заводів і фабрик. До речі, 2016 року Україну прийняли в Міжнародне акварельне товариство («International Watercolour Society» - IWS), цього ж року і я стала його членом. Жоден фестиваль нині не проходить безкоштовно.

- Розкажіть про цікаві заходи у Фабріано.

- Фабріано — муніципалітет в Італії, що в регіоні Марке (провінція Анкона) - розташоване на відстані близько 165 кілометрів на північ від Риму та 60 кілометрів на південний захід від Анкони. Місто відоме в Італії й світі виробництвом паперу ще з ХІІІ століття. У перші дні роботи фестивалю відкрили величезні павільйони з папером і фарбами відомої італійської фабрики Фабріано. Можна було відвідати майстер-клас із виготовлення паперу "Lorenzo Santoni", навіть спробувати самому його виготовити - із водяними знаками та штампом виробника й отримати зразок на пам'ять. Учасникам майстер-класу виробники й спонсори подарували листи виробництва "Fabriano Artistico" разом із каталогами і тестами фарб, маленькі палітри "Daniel Smith". Хочу зауважити, й це дуже важливо, що зараз якісний рівень паперу для акварелі дуже високий, він навіть кращий у плані збереження, ніж творів на полотні, написаних олією. А іноді останні зберігаються гірше, ніж акварель. Це моя думка як реставратора й одна з причин мого захоплення аквареллю.

Протягом п'яти днів ми жили у Фабріано. На кожен день була нова програма з низки пленерних екскурсій. Хто хотів, міг сісти в автобус і поїхати на одну з пропонованих безкоштовних пленерних екскурсій. Хтось брав із собою етюдник - якщо була можливість зупинитися, ми писали етюди. Хтось відвідував музей. Майстер-класи відбувалися щодня із 12.00 до 24.00. Їхній розклад був відомий за два місяці. В останній день перебування у Фабріано ми побували в Урбіно – на батьківщині Рафаеля.

- У програмі фестивалю був і пленер?

- Так. Протягом п'яти днів ми творили в Сперлонзі - одній із небагатьох перлин узбережжя Лаціо, розташованій на відстані близько 110 кілометрів на південний схід від Рима. Там також була своя програма щодня. Представники всіх країн (здебільшого лідери) проводили майстер-класи. Спали по п'ять годин на добу – така була насичена програма. Здійснили також екскурсію в Соренто.

 

Донецьк не прийняв – поїхала в Суздаль

- Ларисо! Коли вперше взяли пензлик до рук?

- Я малювала з раннього дитинства, мамі постійно говорила, що хочу бути художником. Батьки сприяли цьому - художню школу закінчила з відзнакою.

- Ви запоріжанка?

- Так. Народилась у робітничій родині.

- Де здобували професійну освіту?

- У 17 років, закінчивши середню школу, поїхала в Суздаль (Росія). До цього була спроба після восьмого класу вступити до Донецького художнього училища, але весь наш потік «завалили» на диктанті. Моя ж однокласниця після закінчення восьмого класу й художньої школи відразу вступила до Суздальського художньо-реставраційного училища. Наші батьки спілкувалися. Тож вирішили, що я після десятого класу поїду навчатись у цей мистецький заклад.

- Розкажіть, будь ласка, про суздальську школу.

- Там дуже потужна школа акварелі. Ми навчалися працювати з темперою, що передбачає ґрунтовне вивчення акварелі (зокрема, прозорість, реставраційні роботи). Акварель у нас була з першого курсу, а потім уже перейшли на олію. Але я акварель не покинула, паралельно й постійно писала в цій техніці. Мені дуже хотілося бути живописцем, а реставрація живопису вивчає її основи. Чим більше уроків живопису, тим набагато серйозніше ставлення, ніж до оформлювальних робіт, де більше формується дизайнерський рівень. Я ж прагнула опанувати живопис із самих основ: що з чим змішувати, які розріджувачі й фарби використовувати тощо. Щоб реставрувати, треба вміти відчути й бачити колір і відтворити його так, щоб не відрізнити від авторського шару. Уже в юнацькому віці я зацікавилася реставрацією, знайомі мені приносили великі книги з цього фаху.

- По закінченню училища повернулись у Запоріжжя?

- Так. Нетривалий час працювала реставратором у фондах музею Запорозького козацтва на Хортиці. Відтак підвищувала кваліфікацію в Києві в художніх майстернях. Це була цікава реставраційна робота – пройшла всі стадії реставрації і здобула гарний досвід.

- Ваші нові твори написані переважно в техніці акварель – саме вони викликають зараз найбільше захоплення.

- Лише аквареллю я займаюся два роки. Щодня, коли є можливість, працюю над цим. Ставлю певні завдання для себе – або на контрасті зробити роботу, або на зближених тонах чи в одній якійсь гамі. Ставлю також натюрморти, щоб реалізувати задум. На етюдах пишу пейзажі. Із натури, звичайно, краще працювати – все виходить живе, непередбачуване. Це надихає. Перше враження, що береш від натури, врізається в пам'ять і твориш інтуїтивно, навіть не розуміючи, чи правильно робиш. Іноді й сама дивуюся, невже це я зробила. А реставрація для мене - хобі: цікавлюся, читаю статті, слідкую по можливості за всіма виставками.

- Чи готуєтеся до нових конкурсів?

- Зараз мені прийшло запрошення на участь у дуже престижному конкурсі в Малайзії. У них великий артреволюційний ринок у Тайбеї - ця справа гарно розкручена, по всьому місту висять афіші (мало не десятиметрові), з'їжджаються зі всього світу представники. Участь безкоштовна, але компетентне журі вимогливе у відборі конкурсних робіт. Я відсилаю на цей конкурс усе, що вважаю за потрібне, якісь нові досягнення, а вони вже визначають.

- Дякую за розмову! Бажаю вам, пані Ларисо, нових творчих успіхів і здійснення задуманого!

Коротка біографічна довідка

Єрмак-Долгова Лариса Миколаївна народилася 27 грудня 1971 року в Запоріжжі. Мистецьку освіту здобула в Запорізькій художній школі та Суздальському художньому училищі (1989-1993) за спеціальністю: реставратор живопису та музейний хранитель. Активну виставкову діяльність розпочала з 2011 року.

Член Міжнародного акварельного товариства («International Watercolour Society» - IWS, 2016).

Член НСХУ (2017).

Переможниця Міжнародного конкурсу акварелі у Фабріано (Італія, 2016, 2017).

Роботи мисткині зберігаються в Запорізькому обласному художньому музеї, а також у приватних колекціях України й світу. Учасниця благодійних аукціонів у Запоріжжі (2011) й Дніпрі (2016).

Персональні виставки:

2011 – «Ти пам'ятаєш, як все починалось» (Запоріжжя, галерея «Скрижаль»).

2015 – «Вогні великого міста» (Запоріжжя, галерея «Art L»).

2016 – Виставка акварелі (Київ, Центральний будинок художника НСХУ).

2016 - Ювілейна виставка (Суми, Сумська міська галерея).

2017 - Виставка акварелі (Київ, Центральний будинок художника НСХУ).

Міжнародні виставки і пленери:

Міжнародний мистецький пленер «Хортиця крізь віки» (2011, 2012).

Виставка акварелі в Карачі (Пакистан, 2016).

І Міжнародний фестиваль акварелі (Київ, 2016).

Фестиваль «Fabriano іn Acquarello» (Італія, 2016, 2017).

 

(Фотографії – із власного архіву художниці).

 

2015 10 Tomko 333_n

Ось такий портрет Ларисі Єрмак подарував фотохудожник Сергій Томко після відкриття її персональної виставки «Вогні великого міста» (2015, Запоріжжя, галерея «Art L»)

Yermak 264_n

Віктор Михайличенко й Лариса Єрмак після відкриття персональної виставки акварелі в Центральному будинку художника НСХУ (Київ)

907_n

Акварель Лариси Єрмак «Материнство» принесла їй перемогу в міжнародному конкурсі у Фабріано

2017 05 Fabriano 279_n

Українські художники (зліва направо) Лариса Єрмак, Віктор Михайличенко, Ігор Юрченко й Михайло Ричков на фестивалі у Фабріано (2017)

2017 10 15 033

Лариса Єрмак у студії рисунка Запорізької організації НСХУ творить портрет письменника Пилипа Юрика

2015 09 337_n

Запоріжжя. Площа Маяковського. Народжується ще один пейзаж рідного міста

 

629_n

Сертифікат члена Міжнародного акварельного товариства (IWS)

 
Популярне
Останні публікації
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua

Літературне Запоріжжя

Українські літератори

Зарубіжні літератори