ПОРТРЕТ – НА ЗГАДКУ ПРО ЗУСТРІЧ

|
016Мистецькі новини Запоріжжя

Віра СЕРЕДА

Початок лютого проходить у запорізьких майстрів пензля під знаком портрета. У Запорізькому художньому салоні діє виставка заслуженого художника України Анатолія Якимця, а у виставковій залі Запорізької організації Національної спілки художників України своє дворіччя відзначає студія рисункa при ЗО НСХУ.

 

 

«Коли вдається передати сутність людини, отоді робота має художню цінність»

Портрет, за словами Анатолія Якимця, це досить складний жанр мистецтва. В експозиції глядачі побачили понад два десятки найбільш масштабних, на думку художника, полотен в жанрі портрета за 15 років творчої діяльності (від початкових робіт до щойно завершених).

- Спрямований я більше на портрет, - зауважує Анатолій Якович. - Коли вдається передати сутність людини, її внутрішній психологічний стан, отоді робота має художню цінність. Особисто мені цікаво простежити представлений період моєї творчості. Хочеться послухати колег і глядачів, побачити їхню реакцію на цю виставку. На картинах - мої рідні, близькі, колеги по мистецтву, по хору, автопортрет.

Портрети Анатолія Якимця – це образи сучасників. Вони такі, як у житті – інколи ліричні, задумливі, часом філософські й героїчні, але завжди приведені в своєму зображенні до ідеалу класичної культури. Це люди Запорізького краю, із якими спілкується митець. Червоною ниткою через його творчість проходить тема козацтва, втілена в серії портретів запоріжців, які перегукуються з образами козаків із картин далекого минулого.

Захоплення народною піснею надихнуло художника на створення нових образів, додало позитивних барв, що вражають і зворушують. Із його полотен «Запорізький кобзар Володимир Дяденко», «Портрет козака Миколи Іваненка» чується сама народна пісня. Спілкування з хористами та їхніми рідними сприяло народженню нових портретів, зокрема, онуки Миколи Іваненка - Насті.

Під час церемонії відкриття в залі лунали пісні у виконанні кобзаря Володимира Дяденка, котрий неначе зійшов із картини.

Деякий час Анатолій Якович викладав живопис у ліцеях Запорізького центру професійної освіти на відділах дизайну. Цей короткий період знайшов відображення в його творчості, зокрема, в полотні «Дівочі мрії».

Мистецтвознавець, старший співробітник Запорізького обласного художнього музею Тамара Гончаренко висловила своє враження від побаченого:

- Виставка цікава! Переглядаючи вернісажі запорізьких членів НСХУ, ми не так часто зустрічали портретний жанр. Протягом багатьох років Анатолій Якимець натхненно оспівує сучасника, вдивляючись у його оточення, котре дуже багато говорить про людину. Надзвичайно майстерно він не тільки передає схожість своїх моделей, а й характер кожного зображеного. Мені подобаються чоловічі образи й автопортрет самого художника, де він має вигляд справжнього трудівника з такими чоловічими руками, своїм поглядом на життя. За будь-якої погоди я бачу, як пізно ввечері й у вихідні Анатолій Якович повертається з майстерні додому. Така чесна позиція художника, який увесь час перебуває в пошуку, не занижує, а намагається щоразу підняти творчу планку - це надзвичайно приємно.

 

Герої полотен - запоріжці

Виставкова зала ЗО НСХУ нагадувала величезну сцену, на якій розгорнулося грандіозне пісенне дійство із танцями за участю ансамблю народної пісні й побутового танцю «Оксамит» із нагоди відзначення другої річниці заснування Запорізької студії рисунка. Час від часу до пісні чи танцю долучалися художники й глядачі.

Студія рисунка щотижня запрошує модель для творення портрета із числа відомих і невідомих запоріжців, і кожен охочий художник може прийти й не просто намалювати з натури портрет, а й запозичити позитивний досвід колег.

Очі розбігаються від захоплення, адже не так часто в залі можна побачити одразу не лише близько 150 портретів різних художників, а й самих героїв полотен, поспілкуватись із ними, сфотографувати.

У залі розгорнули експозиції робіт Віри Устянської, Людмили Ширяєвої, Лариси Єрмак, Владислава Баранника, Тетяни Височиної, заслуженого художника України Ірини Гресик, інших митців. Серед героїв полотен – співачка Наталка Латун, фотохудожник Олександр Максимов, письменник Пилип Юрик, художник Микола Боровик, директор Запорізької обласної громадської організації «Запорізький герць» Юрій Копишинський, скульптор Борис Чак, молоді креативні Денис й Аня (учасники «Муніципального ансамблю танцю Лариси Неверової») та інші запоріжці. Найбільше було портретів учасників ансамблю «Оксамит» у колоритних концертних костюмах. Також на виставці представили серію портретних ескізів, що розкривають усі складнощі малювання з натури.

Голова ЗО НСХУ Ірина Гресик висловила сподівання, що мистецька «кухня», представлена на виставці, цікава й самим художникам, і глядачам, тому що не завжди вдається зазирнути за двері майстерні.

На знімку вгорі:

У художньому салоні лунає народна пісня у виконанні кобзаря Володимира Дяденка

 

Заслужений художник України Анатолій Якимець – майстер портретного жанру

Заслужений художник України Ірина Гресик і письменник Пилип Юрик

Лариса Єрмак біля експозиції своїх творів

Владислав Баранник і його портрети

Герої портретних полотен і майстри пензля студії рисунка ЗО НСХУ