«Степанова весна» розпочалась у Запоріжжі

| Друк |
Четвер, 29 березня 2018 08:51

DSC_5971ЮВІЛЕЙНЕ

Віра СЕРЕДА, Юрій ЗЕЛІНСЬКИЙ (ФОТО)

Як не капризувала зима в Запорізькому краї, та все ж змушена була поступитися місцем... «Степановій весні». Цього року вперше Міжрегіональний літературно-мистецький фестиваль «Степанова весна», присвячений 110-й річниці від дня народження видатного українського письменника й журналіста Степана Олійника (03.04.1908 – 11.01.1982), розпочав свою ходу саме із Запоріжжя. Це не випадково, адже Степан Іванович неодноразово бував у славному козацькому краї - на легендарній Хортиці, у наших містах і селах. Виступи письменника дуже любили запоріжці. Його гуморески стали класикою української літератури.

Чотири представники Запорізького краю в різні роки стали лауреатами Всеукраїнської премії імені Степана Олійника «В ім'я добра» - письменники Петро Ребро (1994), Пилип Юрик (2007), Микола Білокопитов (2017) і журналістка Віра Юрик-Середа (2013).

Із Києва в Запоріжжя на святкові заходи прибула славна дочка патріарха українського гумору Леся Олійник – натхненниця й безпосередня учасниця всіх без винятку (із 1982 року) фестивалів, присвячених пам'яті батька на Одещині - малій батьківщині Степана Івановича, а з нею – народний артист України Анатолій Демчук і заслужена артистка Україна Лариса Дедюх, які теж неодноразово брали участь у мистецьких заходах на Одещині. Перед концертом гості побували на Хортиці, зокрема, в історико-культурному комплексі «Запорозька Січ», оглянули центральну частину міста.

А відбулося мистецьке свято, що традиційно проводить напередодні Дня сміху Всеукраїнська асоціація гумористів і сатириків імені Петра Ребра «Весела Січ», в актовій залі восьмого корпусу Запорізького національного університету (колишній БК імені Дроб'язка), за що організатори концерту вдячні ректору Миколі Фролову та декану соціальної педагогіки й психології Ользі Пономаренко.

Головним інформаційним спонсором заходу є газета «Запорізька правда» (головний редактор Наталя Зворигіна).

 

Батько говорив: «Я тому пишу сатиру, що ніжно лірику люблю»

Леся Олійник розповіла про те, як після смерті батька приїхали на похорон земляки й запропонували започаткувати мистецьке свято на батьківщині Степана Олійника. Уже 1982 року на Одещині відбулися перші Олійниківські читання, із 1999 року вони отримали назву «Олійниківські читання «Ярмарок сміху», а 2011-го переросли в Міжрегіональний фестиваль гумору й сатири «Степанова весна».

Леся Степанівна поділилася спогадами про свого незабутнього батька:

- Він був надзвичайно доброю, мудрою, щирою й дуже сердечною людиною. Батько говорив: «Я тому пишу сатиру, що ніжно лірику люблю». Він обожнював рідне село, земляків. Багато разів я спостерігала, як поводився Степан Іванович із людьми – незалежно від того, чи то був іспанський король, чи міністр, чи проста листоноша тьотя Клава. Із усіма він був абсолютно рівний, спокійний. Це була благородна постать, людина, яка, навчаючи чи виховуючи, ніколи не підвищувала голос. Для мене особисто найбільше покарання було, коли він замовкав. Я тоді воліла, щоб він краще накричав на мене. Вірші батька просякнуті любов'ю до людей. Навіть критикуючи людські вади, які хотів викорінити, він намагався робити це, не ображаючи своїх героїв, возвеличуючи людину. Коли він писав свій знаменитий фейлетон «Сам себе перехитрив», то спочатку при написанні одного рядка вжив слово «дурень», а потім каже: «Ні, Лесю, «дурень» - це якось грубо» й замінив його на слово «йолоп». Я після його віршів не можу сприймати сучасний гумор, коли відверто знущаються над людиною. Я зростала в любові й намагаюся передати її своїм дітям. Адже любові багато не буває. Раніше я не говорила, що є дочкою Степана Олійника, а тепер усім кажу про це.

Нині Леся Степанівна – проректор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, секретар правління Національної спілки композиторів України. Дороговказом у житті завжди був для неї батько і його настанови.

 

Запорізька присвята Степанові Олійнику

Степан Іванович неодноразово бував у Запорізькому краї. Незабутні спогади про нього залишив автору цих рядків запорізький письменник Петро Ребро. «Не випадково Запоріжжя згадується в першому ж рядку одного з віршів Степана Олійника «Дніпро», в якому він оспівує «жар-птицю» Дніпрогесу, - розповідав Петро Павлович. - Схвильованим поетичним словом відгукувався на трудовий подвиг запорізьких металургів, які встановили світовий рекорд із виплавки криці. Тепло вітав олімпійський рекорд запорізького «козарлюги» Леоніда Жаботинського. Наш край згадується і в низці сатиричних творів поета».

Надзвичайно тепло зустрічали Степана Олійника під час його перебування в селі Мар'ївка Запорізького району, подарували багато квітів (саме цвів бузок). «А коли вийшли з будинку культури, - згадував Петро Ребро, - побачили, що на подвір'ї людей набагато більше, ніж було в залі. Виявляється, літературний вечір Олійника транслювало місцеве радіо, воно ж повідомило, що зараз він перебуває у Мар'ївці. Селяни, почувши про це, кинули печене й варене (один дядько зізнався, що гнав самогон, але був змушений припинити «процес») і прибігли, щоби подивитися на «живого Олійника». Вони тиснули руку гостеві, просили: «Приїздіть іще, Степане Івановичу!»

Незабутня, за словами Петра Ребра, зустріч відбулась у Вільнянському районі. У Запоріжжя тоді прибула делегація поетів із різних республік колишнього СРСР, яка зустрічалась із трудівниками району. Гостинні господарі запропонували повечеряти на березі озера. «Степан Іванович чи втомився, чи настрою не було, - згадував Петро Ребро, - хотів, щоб ми поїхали якомога швидше. А я йому говорю: «Степане Івановичу, подивіться, ось сидять разом і абхазець, і калмик, і башкирська поетеса Кадіба тут уперше, а ви хочете так швидко завершити цю зустріч». Він замислився на мить, потім говорить: «Петре, прошу пробачення, я дійсно про це не подумав».

...Запорізький концерт до 110-ї річниці від дня народження Степана Олійника розпочавсь із прем'єри пісні «Тилигульські сміховитоки» лауреата міжнародних конкурсів, композитора та хорового диригента Юрія Івченка на вірші Пилипа Юрика у виконанні самодіяльного народного хору української пісні «Запорозькі козаки». Автори присвятили пісню рідним селам Степана Олійника: у Пасицелах він народився, а в Левадівці (тоді село називалося Третя Миколаївка) пройшли дитинство і юність. Через обидва села протікає річка Тилигул:

В левадах оксамитових

Проснувся Тилигул.

Спішать до сміховитоків

Дніпрянин і гуцул:

Веселуни і мрійники,

Поезії сини –

Родиною Олійника

Йменуються вони.

Інша пісня цих же авторів «Козацька дозвільна», яку заспівав хор, додала всім гарного настрою, адже Степан Іванович любив веселе слово.

Звучали й музичні твори у виконанні запорізького композитора, заслуженого артиста естрадного мистецтва України Анатолія Сердюка – «Чобіток» (на вірші Володимира Чубенка) та актуальна (особливо зараз, коли на Сході України триває російсько-українська війна) пісню «Неподільна булава» (на вірші Анатолія Рекубрацього).

В ювілейному концерті глядачі почули віршоване слово запорізьких літераторів, членів Національної спілки письменників України Віри Коваль, лауреата всеукраїнських літературних премій, редактора альманаху «Весела Січ» Пилипа Юрика, а Ольга Ліщук, акомпануючи собі на гітарі, заспівала пісню «Степанова весна» Наталі Бучель на вірші Василя Кравчука (лауреата премії імені Степана Олійника 1992 року).

Голова Запорізької організації НСПУ Олександр Медко безпосередньо зустрічав і проводжав шановних гостей, активно сприяв організації мистецького заходу. Під час концерту подякував Лесі Олійник за те, що вона приїхала в наше місто й пропагує творчість батька - видатного письменника й журналіста.

- А Запоріжжя із його традиціями – сатиричними й гумористичними – завжди раде такій хвилі справжнього українського гумору, - зауважив пан Олександр.

Твори Степана Олійника виконали переможці престижних всеукраїнських гумористичних конкурсів – «Пухова хустка» прозвучала у виконанні Тамари Розумної з Мелітополя (вона, зокрема, володар гран-прі на конкурсі імені Павла Глазового), а Таміла Дейнега запропонувала глядачам гумореску «Про Параску і закваску».

Шановна гостя з Києва, заслужена артистка України, бандуристка Лариса Дедюх підкорила запорізьких глядачів співом і грою на бандурі. Вона виконала ліричні пісні «Три поради» Ігоря Шамо на вірші Юрія Рибчинського і «Як я люблю тебе» Ігоря Поклада на вірші Дмитра Луценка. Це не випадково, адже Степан Іванович в одному з віршів зізнався: «Якщо сказати правду щиру, то я тому пишу сатиру, що ніжно лірику люблю».

Шквал оплесків викликав виступ ще одного київського митця - народного артиста України Анатолія Демчука. Він виконав низку веселих гумористичних творів, зокрема, й «Проводжають в армію Петра» Степана Олійника, а ще заспівав пісню Миколи Свидюка на вірші Віктора Герасимова «Український пересмішник», присвятивши її видатному сміхотворцю.

Запоріжці дуже добре пам'ятають цього митця, адже його творчий шлях розпочинався в Запорізькій філармонії. 1994 року він став лауреатом премії імені Степана Олійника. Мистецтву гумору в Київському естрадно-цирковому училищі пан Анатолій навчавсь у патріарха гумористичного мистецтва - народного артиста України Андрія Сови. Неодноразово бував у нього вдома.

- До Андрія Корнійовича приходили народні улюбленці Євген Моргунов, Георгій Віцин, Юрій Нікулін, які майстерно зіграли ролі у фільмі Леоніда Гайдая за фейлетоном Степана Олійника «Пес Барбос і повчальний крос», - поділився спогадами пан Анатолій. – Бачив у нього вдома й інших кіноакторів - Леоніда Бикова, Сергія Іванова, який грав Кузнєчика у фільмі «В бій ідуть тільки старики», Маргариту Криницину (знамениту прекрасним виконанням ролі Проні Прокопівни). Прийшов якось наш видатний актор Микола Яковченко, відомий своїми гумористичними жартами.

Пригадав Анатолій Демчук, як Андрію Сові телефонував Степан Олійник.

- Це була вишукана розмова – зараз так по телефону не розмовляють. До речі, мій персонаж - дід Тимко - був чимось схожий на діда Степана Олійника.

 

«Весела Січ» дає старт молодим талантам

Всеукраїнська асоціація гумористів і сатириків «Весела Січ», яка народилася першого березня 1995 року з легкої руки Петра Ребра, постійно дбає про молоду зміну.

- Багато з тих, хто вперше вийшов на велику сцену саме на наших концертах, тепер навчається у театральних вишах (наприклад, Ігор Крикунов), - розповів ведучий ювілейного концерту, письменник Микола Білокопитов. - Уже закінчив факультет акторської майстерності Запорізького національного університету й став артистом театру «Vie» Ростислав Анасійчук. У ювілейному концерті виступив добре відомий нашим глядачам молодий, але з досвідом багатьох виступів на нашій сцені, артист із Оріхівського району Артем Чиж. До речі, нещодавно він став лауреатом Всеукраїнського фестивалю «Перлина Fest» у Києві. Наймолодша учасниця концерту Марічка Притула має чималий досвід участі в конкурсах і постійно працює над виконавською майстерністю: вона - лауреат всеукраїнських фестивалів «Дивограй», «ZаГрай entertainment FEST-2016», «Тріумф-Fest» (Дніпро)», «Новорічна феєрія» (Дніпро), міжнародних - «Зоряний Лев» (перше місце, Львів), «Підкори сцену» (Київ), а минулого року перемогла в конкурсі за кращу характерну роль на всеукраїнському відкритому фестивалі-конкурсі шкільних та дитячих театрів «Перевтілення» (Київ).

У концерті взяв участь цілий гурт молодих виконавців - учасників конкурсу «Квітневі дзвони» в номінації «Виконавська майстерність», які прочитали незабутні твори Степана Олійника: володар гран-прі Анастасія Болотна - «І така була любов», Уляна Полухіна (перше місце) – - «Чудо в черевику», Анастасія Пітаєва (перше місце) – «Йшов автобус на Полтаву», Максим Мальований - «Пес Барбос і повчальний крос».

 

«Пес Барбос і повчальний крос»

Відомий кінорежисер Леонід Гайдай не зняв би свого знаменитого фільму «Пес Барбос і повчальний крос», якби не... фейлетон Степана Олійника. Їдучи поїздом на відпочинок, на одній зі станцій кінорежисер купив газету «Правда», де й натрапив на сатиричного вірша. Захоплено вигукнув: «Та це ж готовий сюжет для короткометражки». Під час відпочинку написав сценарій, а потім зняв відому стрічку. До речі, кінокомедія «Пес Барбос і повчальний крос» номінувалася на «Золоту пальмову гілку» на Канському фестивалі.

Леся Степанівна розповіла, що Євген Моргунов, з яким її батько дружив, сказав якось у розмові з нею: «Не будь Степана Олійника, не було б і нашої з Нікуліним і Віциним трійці».

За словами Лесі Степанівни, сюжети своїх творів батько не придумував, а брав із життя. В основі історії про Барбоса й незвичайний крос лежав реальний факт. Тривалий час Степан Олійник був членом редколегії знаменитого сатиричного журналу «Перець». До редакції приходило багато листів. В одному з них і були описані пригоди зграї браконьєрів. Насправді, за розповіддю пані Лесі, собака загинув, але у творі батько вирішив зберегти їй життя.

- Як мені розповідав Моргунов, - згадала Леся Степанівна, - за радянських часів цей фільм показували дипломатам у посольствах перед складними переговорами. Це завжди мало ефект. А композитор Микита Богословський, коли приїжджав до Одеси, говорив, що музику до цього фільму вважає найкращою своєю роботою.

 

Мирні справи – завдяки захисникам України

«Веселосічовики» беруть участь у волонтерських справах. Вони – часті гості в Запорізькому військовому госпіталі, виїжджають із волонтерами до бійців на фронт. Саме тому наприкінці концерту на сцену запросили запорізьку волонтерку Надію Мороз, яка подякувала запоріжцям за допомогу Українській армії.

- Саме завдяки нашим воїнам ми тут, у тилу, можемо спокійно займатися мирними справами, влаштовувати ось такі концерти, а не очікувати куль та снарядів, - зазначила вона.

Завершився концерт. Леся Олійник й артисти Анатолій Демчук і Лариса Дедюх відбули із Запоріжжя до Одеси, де фестиваль «Степанова весна» продовжить свою ходу вже Одещиною – зустрічатимуть його в Пасицелах і Балті, у Миколаївському районі. А першого квітня зі сцени Левадівського будинку культури оголосять нових лауреатів премії імені Степана Олійника.

Розробив сценарій концерту в Запоріжжі й вів його кошовий "Веселої Січі", письменник-гуморист, лауреат премії імені Степана Олійника  Микола Білокопитов.


На знімку вгорі:

Дочка Степана Олійника Леся презентує глядачам щойно видані в Одесі «Вибрані твори» свого батька


DSC_5820

Леся Олійник (друга праворуч), Лариса Дедюх та лауреати премії імені Степана Олійника – народний артист України Анатолій Демчук (крайній праворуч) і письменник Пилип Юрик на Хортиці

DSC_5996

На сцені будинку культури Запорізького національного університету – заслужена артистка України Лариса Дедюх

DSC_6015

Народний артист України Анатолій Демчук додав гарного настрою глядачам

005

Народний хор української пісні «Запорозькі козаки» розпочав концерт «Веселої Січі»

093

Леся Олійник із юними артистами Артемом Чижем й Анастасією Болотною

021

На сцені – наймолодша «веселосічовичка» Марічка Притула

087

Леся Олійник (праворуч) із учасницею концерту Тамарою Розумною

095

Анатолій Демчук, Леся Олійник й Олександр Медко задоволені – концерт пройшов на славу

 
Популярне
Останні публікації
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua

Літературне Запоріжжя

Українські літератори

Зарубіжні літератори