«Хортиця крізь віки - 2018»

E-mail

росте юна зміна – учасниця пленеру Наталя Дерев'янко із дочкою

Позитивні штрихи й новації ХІV мистецького пленеру

Віра СЕРЕДА

Традиційною звітною виставкою у виставковій залі Запорізької обласної організації Національної спілки художників України завершив роботу ХІV Всеукраїнський мистецький пленер «Хортиця крізь віки». Визначальною прикметою стало розширення його меж до території Козак-палацу, де під час ІІ спеціалізованого міжнародного екологічного форуму «Екофорум-2018» діяла виставка робіт різних років із колекції пленеру та відбувся майстер-клас із живопису.

Позитивним штрихом стало й те, що в Запоріжжі перетнулися два представницькі пленери. Протягом трьох днів їхні учасники могли поспілкуватися між собою й побувати на виставках. У день відкриття пленеру «Хортиця крізь віки» в експозиції серед інших колекційних творів можна було побачити роботу народного художника України Валерія Франчука й дві картини заслуженого художника України Василя Красьохи – обидва прибули цього року на пленер «Запорізький пейзаж» і завітали у виставкову залу НСХУ. Три дні потому вже хортицькі пленеристи мали можливість оглянути звітну виставку пленеру «Запорізький пейзаж» в обласному художньому музеї.

«Від ваших робіт залежить формування нації»

Під час закриття пленеру Ірина Гресик подякувала всім, хто долучився до організації й участі в ХІV пленері «Хортиця крізь віки», зауваживши, що розширення його меж до Козак-палацу й майстер-клас під час роботи екофоруму - це цікавий і новий досвід не лише для художників, а й для партнера пленеру – Запорізької міської ради.

У церемонії урочистого закриття взяли участь заступник Запорізького міського голови Валерій Еделєв та заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Хортиця» Тетяна Лисенко.

Валерій Еделєв, зокрема, підкреслив важливу місію митців:

- Ви, перш за все, - носії генетичної пам'яті. Від ваших робіт багато в чому залежить формування нації в майбутньому. Ми намагаємося зберегти незатухаючий вогник мистецтва на території Запоріжжя. Не можу обіцяти за всю владу, але те, що залежить від мене, робитиму й у наступні роки.

Тетяна Лисенко вручила Ірині Гресик подяку від НЗ «Хортиця» за вагомий особистий внесок у популяризацію острова Хортиця та з нагоди відзначення 25-ої річниці проголошення першого Національного заповідника.

 

Звітна виставка

Вона традиційно вражала різноманіттям творів у різних техніках і показала, що й цього року на пленер приїхали достойні представники своєї справи. У його роботі брали участь чотири заслужених художники України – Іван Гапоченко (Суми), Олександр Кара (Ізмаїл), Михайло Довгань (Тульчин) й засновниця пленеру, голова Запорізької організації НСХУ Ірина Гресик. Усього ж – 29 митців, серед них і запорізькі фотохудожники: Сергій Лавров, Борис Дворний і Наталя Каріда.

Гарні роботи представили запорізькі художники Наталя Коробова, Владислав Баранник, Наталя Дерев'янко, Микола Боровик, Світлана Бойко, молодий художник із Оріхова Олександр Звєрєв. Чи не вперше в експозиції пленеру глядачі побачили оригінальні художні роботи запоріжанки Юлії Стульникової у стилі витинанки.

- Я викладаю в Хортицькій національній навчально-реабілітаційній академії, - розповіла вона про свій вибір, - коли шукала для студентів завдання із витинанки, мене надзвичайно вразили твори заслуженого художника України Миколи Теліженка й художника-графіка й витинанкаря Андрія Пушкарьова. Тоді зрозуміла, що витинанка може бути не тільки традиційною, симетричною, не тільки закритою композиційно, а й динамічною, навіть із додаванням фарби, що робить Андрій Пушкарьов, який тонує папір олійними фарбами. Я вирішила представити такі твори.

Чотири цікаві роботи на склі показали львів'янки Мар'яна Мотика з дочкою Ольгою. Привернула також увагу робота «Спортсменка» Мар'яни, виконана під час пленеру.

- Ірина Гресик організувала нам екскурсію на байдарках, - розповіла Мар'яна про задум цієї картини, - щоб ми добре роздивилися скелі Хортиці з води. Скелі, дійсно, вражали. Але мій погляд зосередився на молодій спортсменці, яка тренувалася – така могутня, прикована до човна, підкоряла ріку. Приємно, що молодь займається спортом, і я хотіла його популяризувати цією роботою.

Мар'яна Мотика працює з іншою учасницею пленеру Любою Лебідь-Коровай на кафедрі графічного дизайну Львівської академії мистецтв. Викладає живопис і графічні техніки. На її думку, добре, що є такий пленер, де можна обмінятися досвідом.

Наймолодша учасниця пленеру Ольга Мотика закінчила ІV курс Львівського державного коледжу декоративного й ужиткового мистецтва імені Івана Труша.

- Спочатку було страшнувато, - зауважила, - бо поруч творили досвідчені художники: багато уміють, знають, працюють у різних техніках, а мені ще багато чого треба навчитись. Я придивлялася - побачила, як кожен малює, має свою манеру виконання, бачить, приміром, один і той же пейзаж по-своєму, що відображає світогляд кожного. Сподобалося місто Запоріжжя, острів Хортиця. Вразив козацький кінний театр на Хортиці, Кам'яна Могила, дуже гарні краєвиди!

Уперше на пленері - Любов Пономарьова із Чугуєва, що на Харківщині. Вона здобула освіту з батику в Білорусії, а потім продовжила навчання в Московському заочному народному університеті за фахом «станковий живопис». Цього року Любов мала дві виставки в Харкові.

- У Запорізькому краї дуже вразила природа, - поділилась художниця, - гостинні люди, місто дуже цікаве, але найбільше сподобалася, звичайно, Хортиця. Виконала багато робіт, але на виставку відібрала п'ять. У колекції пленеру залишаться «Вітряк» і «Кам'яна Могила». До речі, вітряк я зобразила у двох картинах - одну везу із собою.

Катерина Білетіна з Одеси, яка вже вдруге на пленері «Хортиця крізь віки», поділилася секретом творення картини «Мамай медитує»:

- Я люблю щось знайти для себе й малювати багато разів - не прагну нових емоцій, цього немає. Мені подобається споглядання за тим, що я вже добре знаю. Наприклад, у картині «Мамай медитує» я весь час спостерігала на Хортиці різні стани дня. Почерпнула дещо від інших учасників пленеру. Мені дуже сподобалися роботи В'ячеслава Апета з Дніпра й «Спортсменка» Мар'яни Мотики - щось у ній є дуже оригінальне. А ще цікава серія робіт Любові Лебідь-Коровай. Враження дуже позитивне!

 

«У художньому музеї так не вистачає картини Мар'яни Мотики на склі»

Мистецтвознавці Запорізького обласного художнього музею також завітали на виставку й милувалися роботами художників. Зокрема, Людмила Травень висловила задоволення від побачених робіт і поділилася гарною новиною:

- Домовились із учасниками пленеру про передачу кількох робіт до колекції нашого музею. Любов Лебідь-Коровай зі Львова подарувала свій твір «Козацька миска» (це вже друга її робота в музеї). Дуже порадував нас дніпровський художник–емальєр Станіслав Юшков. Він привіз нам три чудові графічні роботи, адже на пленері важко працювати з емаллю. Він – наш земляк – отже, залишиться пам'ять про нього в рідному місті. На один із виставкових творів ми поклали око, але він – із колекції пленеру. Цікаві роботи представили Мар'яна Мотика з дочкою Ольгою. У художньому музеї так не вистачає картини Мар'яни Мотики на склі, адже в ній утілена українська традиція. У нас є такі роботи, але небагато. Хотілось би поповнити колекцію творами сучасних майстрів.

Сподобалася Людмилі Травень робота Олександра Кари (Ізмаїл) гарною подачею й відчуттям атмосфери: стан повітря, температури, кольорова гама, коли сонце з'їдає колір. Зважаючи на те, що мав художник на її творення лише 40 хвилин, не одразу впізнали в ній територію «Козацького театру», що на Хортиці. До того ж, у театрі на той час було багато екскурсійних груп, а це, за словами митця, трохи заважало працювати. Навіть не встиг намалювати дерева. Автор зауважив, що варто б іще додати деталі, але мистецтвознавець сказала, що, можливо, й не треба, бо все так свіжо й гарно.

Наступного року має бути вже XV пленер «Хортиця крізь віки» - Запорізька організація Національної спілки художників України сподівається, що він відбудеться.

 

На знімку вгорі: росте юна зміна – учасниця пленеру Наталя Дерев'янко із дочкою

Заслужений художник України Іван Гапоченко (Суми) біля експозиції своїх робіт

Заслужений художник України Іван Гапоченко (Суми) біля експозиції своїх робіт

Оригінальні художні твори в стилі витинанки представила Юлія Стульникова (Запоріжжя)

Оригінальні художні твори в стилі витинанки представила Юлія Стульникова (Запоріжжя)

Любов Пономарьова із Чугуєва біля експозиції своїх творів

Любов Пономарьова із Чугуєва біля експозиції своїх творів

Дніпровському художнику Станіславу Юшкову (ліворуч) є про що поговорити зі Степаном Марчуком – обидва працюють із емаллю

Дніпровському художнику Станіславу Юшкову (ліворуч) є про що поговорити зі Степаном Марчуком – обидва працюють із емаллю

Львів'янки Мар'яна Мотика з дочкою Ольгою біля картини Мар'яни «Спортсменка», що привернула увагу багатьох митців і глядачів

Львів'янки Мар'яна Мотика з дочкою Ольгою біля картини Мар'яни «Спортсменка», що привернула увагу багатьох митців і глядачів

Учасники пленеру «Хортиця крізь віки» після церемонії закриття

Учасники пленеру «Хортиця крізь віки» після церемонії закриття

 


 

Новини

Тільки у нас!

Лев СИЛЕНКО

МАГА ВІРА

magavira

Це – головна книга РУНВіри (Рідної Української Національної Віри). Можна почути в простонародді: «Це – наша церква, бо там правлять українською мовою». Але прислухайтесь, будь ласка, про що говорять попи-батюшки – про Саваофа, Єгову, Ісуса (Яшую), а відправляють померлих обов'язково «у лоно Авраамове». Чи українське все це? Ні! Воно створене на берегах Йордану давніми євреями.

РУНВіра – вчення про українців, їхню прадавню історію, це - віра українців. «Мага Віра» написана Учителем Левом Силенком.

 

Тільки у нас!
"Лист запорожців"
Справжній текст

... Так тобі наказали козаки й показали свої сраки. Листа кінчаємо, бо числа не знаємо, а ваших календарів у Січі не тримаємо.

 

Тільки  у нас!
"Сказання про стародавні минувшини руські"

Це - історія наших минулих поколінь Докиївської Русі. І якщо християнські літописи в якійсь мірі донесли до нас те, що творилося на цій багатостраждальній землі з часів Аскольда й Діра, то майже все, що було до них, покрите імлою забуття й безпам'ятства. І коли літописець питає "Звідки пішла земля руська?", то, на жаль, відповідає неправдиво. Бо не від Рюрика пішла Русь і навіть не від Кия, а від царя Сварога.

Популярне
Останні публікації
УВАГА!

Перекладаємо українською тексти, зокрема, художні твори, виконуємо літературне редагування.

Звертатися: pilipyurik@meta.ua

Літературне Запоріжжя

Українські літератори

Зарубіжні літератори

serduk 



Рідна Православна Віра

banner2

Зараз на сайті

На даний момент 57 гостей на сайті

Журнал Стрекозы