Причарувала серця і душі

Меншовартість 

Ні, що не кажіть, але не можуть хлопці без вражої баби! Та не просто якої-небудь молодиці. Адже стільки холостяків та розвідняків живе собі без «половини». «Вражою бабою» називали запорожці царицю Катерину Другу. І ніби в око вліпили. Бо вже он скільки літ минуло, як її поховали, а дехто, мов зачарований, не може й досі без неї обійтися...
Про так зване 225-річчя Запоріжжя «Перець» уже публікував матеріали. Та не встигли вгамуватися пристрасті навколо цього «ювілею», як мер славного міста Січеслава (Дніпропетровська) Микола Швець оголосив, що цьому обласному центрові нинішнього року «стукне» 220 років. А чому ж? Запоріжцям можна святкувати, а січеславці що, у Бога теля з'їли? Отож вирішили справити «іменини» й тут.

Але на перешкоді стала ініціативна група, яка свого часу добивалася, щоби відзначити 360-річчя міста ще 1995 року. Ту групу очолив заступник голови обласної організації «Просвіта» Сергій Довгаль. А до її складу ввійшли археологи, історики, письменники, журналісти. Чим же доводили вони, що Січеслав на 140 років старший? Виявляється, 1635 року біля нинішнього селища Старий Кодак за указом польського короля Владислава IV українські реєстрові козаки та місцеві селяни спорудили фортецю, яку того ж року успішно зруйнували запорожці на чолі з Іваном Сулимою. Раніших згадок про Кодак в історичних джерелах ще не знайдено.

За часів російської імперії та СРСР стосовно південноукраїнських земель промосковські історики пускали в хід «аргумент» так званого «Дикого поля». Мовляв, там ще не було населення, не існувало міст і сіл. І тільки ота «Вторая» з Потьомкіним-Нечосою принесла сюди цивілізацію. Цю теорію й досі, мов папуги, повторюють деякі вчені мужі, котрі люблять «вражу бабу» не менше, ніж керівники Запоріжжя чи Січеслава. Хоча ще 1564 року в першому українсько-російському договорі поселення назване «Кодак-город». Катерина також видала указ про будівництво Катеринослава на Кодаку. Отже, до істини, як бачимо, ближче все-таки ініціативна група. її висновки підтвердили інститут археології України та музей імені Дмитра Яворницького. Тільки все це для Миколи Швеця і його колег — мильні бульбашки. Цифра 220 для них така ж свята, як ікона для віруючого. Бо 1776 рік був знаменний приїздом цариці на місце будівництва Катеринослава.

...Кінець баталіям поки що поклав указ Президента України про впорядкування святкувань знаменних дат. У ньому йдеться про те, що відзначати слід тільки ті числа, які діляться на 25. Тобто, 150-ти, 50-ти, 75-річні і таке інше. Тому нині ініціативна група січеславців святкує перемогу. Чи не рано? Адже мине п'ять
 
Проте, можливо, автор цих рядків і помиляється, говорячи про «вражу бабу», котра причарувала серця і душі нинішніх керівників міста. Бо по Січесла-ву вперто ходять чутки, що головним «винуватцем» цифри 220 є 1976 рік. Тоді дату 200-ліття Дніпропетровська притяг за вуха обком компартії. Аби приїхав «дорогий Леонід Ілліч». Якщо «вожді» Січеслава хочуть, щоб на цей ювілей прибув Леонід Данилович, то він, як відомо, частенько їздить сюди, не чекаючи круглих дат.

Пилип ЮРИК
«Перець», №4, квітень,1996р.