Пісня Назарія – як море, широка!

nazar ПАМ`ЯТАЄМО!

 

ВІРА СЕРЕДА

Скільки б років не минуло, а настає 30 червня, і в пам’яті спливає п’ятниця 1995 року із сумною новиною – у Чернівцях о 10.20 «пішов у синє небо» 43-річний Назарій Яремчук, народний артист України. Незабутній слід залишив він у серцях шанувальників. Коли буваю в Чернівцях, неодмінно відвідую його в місці вічного спочинку, обов’язково йду на вулицю Назарія Яремчука, де жив митець останні роки. На будинку – меморіальна дошка із кошиком квітів. На Чернівецькій обласній філармонії - меморіальний барельєф на фасаді (пригадую, як відкривали його в рік відзначення 60-річчя від дня народження видатного митця) – тут 1 квітня 1973 року розпочав творчий шлях молодий співак на професійній сцені. А у філармонії вже понад п’ять років приймає всіх, хто бажає доторкнутися до його пам’яті, меморіальна кімната, де зібрані афіші, платівки, різні експонати, пов’язані з іменем Назарія Яремчука.

І поки звучить пісня Назарія, поки живуть у пам’яті спогади про нього, він живий. Художній керівник Чернівецької обласної філармонії Остап Савчук під час мого чергового візиту в Чернівці в меморіальній кімнаті поділився теплими спогадами про співпрацю й дружбу з Назарієм Яремчуком.

 

Був надзвичайно скромною людиною

Остап Васильович, переглядаючи останній виступ Назарія Яремчука із піснею Геннадія Татарченка на вірші Юрія Рибчинського «Пам’яті Володимира Івасюка», зауважив, що в первісному вірші, що побачив співак, були такі рядки:

«Чи справді там за небокраєм

Не знають наших кривд і мук,

Чи там так ангели співають,

Як наш Назарій Яремчук?»

Назарій прочитав це й категорично заявив: «Я це співати не стану!» Він був надзвичайно скромною людиною. Юрій Рибчинський замінив рядок.

 

Його спів будив душі людей, змушував їх думати

- Назарій не мав жодної музичної освіти: не навчався ні в музичній школі, ні в консерваторії, - розповів Остап Савчук. – Закінчив інститут культури як режисер. Але його спів будив душі людей, змушував їх думати, тому що він добирав у репертуар пісні, що мали початок, кінець і словорозвиток. Був дуже закоханий в Україну. Якось ми 1990 року їхали в Путильський район, де мали виступати на полонині, й побачили на протилежній горі нинішній український прапор. Під час концерту Назарій сказав: «Я дякую гуцулам, які підняли цей прапор, тому що це – наше майбутнє. Згодом Олександр Злотник написав пісню «Прапор України», але так сталося, що Назарій її вже не встиг заспівати, зробили це його сини Дмитро й Назар.

 

«Назар – Левко – Остап»

Серед експонатів Меморіальної кімнати є невеликий папір, на якому рукою Назарія накреслено малюнок із написом НЛО. Ось як тлумачить зміст написаного пан Остап, котрий зберіг цей скромний раритет:

- Тоді нас було троє – творець ВІА «Смерічка» Левко Дутковський, Назарій Яремчук і я. Сиділи, дещо обговорювали. Назарій намалював щось на зразок невпізнаного об’єкта й підписав «НЛО» й розшифрував: «Назар – Левко – Остап». Якось він розповідав, що їхав із концерту й бачив НЛО, був у цьому впевнений, хоча ми не дуже вірили.

 

Буду співати, якщо ти зі мною поїдеш свататися

- Були й кумедні випадки, - продовжив розповідь Остап Васильович. – Назарій їхав на концерт у Київ. Ми провели його на вокзал (це сім хвилин від його будинку на авто), зайшли в купе. Залишалося 15 хвилин до відправлення поїзда. Раптом він каже: «Я ж забув удома концертний костюм». – «Не хвилюйся, є машина, зараз привеземо». З’їздили до нього додому, привезли костюм, а поїзд стоїть. Назарій дивується: «Як так?» Я відповідаю: «Я підійшов до машиніста й пояснив, що Назарій забув костюм, треба почекати». І Назарій повірив.

Назарій Яремчук завжди відгукувався, коли треба було виступити, пригадав пан Остап. Якось запросили виступити перед учнями профтехосвіти першого вересня. Ми дали згоду, але, мабуть, він забув про це. За тиждень запитую:

- Ти будеш співати?

- Уперше чую, - відповідає. – Співати не буду.

Я мовчу, не нагадую, трохи ігнорую його. Через тиждень він уже підходить і каже:

- Я буду співати, якщо ти зі мною поїдеш свататися до моєї Дарусі.

- Які проблеми? – відповідаю. – Після виступу й поїдемо.

Того вечора й засваталися.

Запоріжжя – Чернівці – Запоріжжя

 

На знімку вгорі:

Місце вічного спочинку Назарія Яремчука

 

savchuk

У меморіальній кімнаті Назарія Яремчука Чернівецької філармонії згадували великого співака. На передньому плані – Остап Савчук

 

 

Пісня Назарія – як море, широка!