Анатолій Дмитрович БАЗИЛЕВИЧ - сумовитий гуморист із пісенною душею, істинно народний художник-характерник, котрому було підвладне все, за що він брався. Анато́лій Базиле́вич народився 7 червня 1926 року у Жмеринці. Усе найкраще в ньому – від батька, дотепника, гумориста. А від мами Ларочки – відданість родині.
Малювати почав із двох років (батько зберіг перший твір сина!), згодом багато копіював. Із семи років Анатолій жив і учився в Маріуполі. Та війна поставила свою чорну мітку: родину вивезли на примусові роботи до Німеччини, де тато під час бомбардування загинув. Повернулися в Маріуполь, потім було навчання в Харкові. І настала київська доба: спів і робота; пісень знав стільки, що за день не повторювався. На щастя, сусідка познайомила з Іриною. Покохалися й побралися, проросли діточками – Олексієм та Іриною. Зміцніли два крила: улюблена робота й дорога сім'я. А його Швейк уже став хрестоматійним.
В імперії, де українофобія та зросійщення були державною політикою, Анатолій Базилевич працював над уславленням творів української літератури. Його унікальні образи членів «Кайдашевої сім'ї», повісті «Старосвітські батюшки та матушки» Івана Нечуя-Левицького, «Пан Халявський» Григорія Квітки-Основ'яненка, драм Івана Котляревського, «Записки причетника» Марка Вовчка.
Понад десять років працював над «Енеїдою» Івана Котляревського. «Подібна робота трапляється художникові хіба що раз на життя», - зізнавався майстер. Друзі навіть кепкували: «Це «Енеїда» Котляревського чи Базилевича?» Твір допоміг владі викрити українського буржуазного націоналіста. Ним виявився Нептун, який на фоні морської блакиті тримав золотавий тризуб. Ілюстрована Базилевичем «Енеїда» перевидавалася 17 разів.
Отак, начебто й не жив, а вік пролетів. Часом Анатолій Дмитрович відчував, що за рейтингом всенародної любові він поза конкуренцією.
Підкосила смерть в автокатастрофі 35-річної дочки Ірини. Потім травма руки, спроби малювати негнучкими пальцями...
Помер Анатолій Базилевич на 79-му році життя, 30 червня 2005 року, в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Ганна ЧЕРКАСЬКА
