Дай Бог авторові здоров’я! Читайте Юрика!

057Презентація

ВІРА СЕРЕДА  (ТЕКСТ І ФОТО)

 

Грудневого морозного дня в Запорізькій центральній бібліотеці для дорослих було тепло й затишно, хоча за вікном снігова ковдра вкрила все навкруги, а на шибках де-не-де проглядалася легка паморозь. На презентацію нових книжок письменника Пилипа Юрика зібралися читачі, а також його колеги по перу – літератори, митці, журналісти. Гостинно зустрічали їх директорка бібліотеки Лариса Долина та бібліотекарі. Кожен із присутніх мав змогу потримати в руках і погортати нові книжки, придбати їх за собівартістю, отримати автограф.

Пилип Юрик – член Національних спілок України –письменників та журналістів, лауреат премій - журналу «Перець» і Міністерства культури України «Автора, автора!», конкурсів «Весела Січ», Всеукраїнських літературних премій імені Степана Руданського, Степана Олійника, Василя Юхимовича.


 

- Сьогодні випадок цікавий тим, - зазначила куратор творчого заходу, завідувачка методико-інформаційного відділу центральної бібліотечної системи для дорослих Запоріжжя Валентина Семешко, - що автор представляє не одну збірку, як зазвичай, а цілих три: «Поклик Святослава» (лірика, тексти пісень, громадянська лірика та публіцистичні вірші), «Осляче тріо» (гумор і сатира) та «Де ти вештаєшся?» (бувальщини). Найбільше дивує надзвичайна різноманітність творчих уподобань письменника, адже нам він більше відомий як гуморист і сатирик. Але ж які в нього гарні ліричні поезії! Запам'ятовуються також твори громадянського звучання, публіцистичні. Епіграфом до тематичної виставки стали рядки Ліни Костенко: «Поети – це біографи народу, а в нього біографія тяжка». Він не випадковий, бо все це є у творах Пилипа Юрика. А поруч – життєве кредо самого письменника: «Україна – віра наша й Бог!»

Пилип Юрик повідомив, що вперше в нього трапилося так, що за рік вийшли з друку аж три збірки. Раніше видавав одну за два-три роки. Усе, що творив, складав у шухляду, не бачив навіть перспективи видання творів. Події, що почали відбуватися в Україні з листопада минулого року, підштовхнули до думки, що просто зобов'язаний відредагувати й видати все, що накопичилося. Допомогла дружина, подарувавши кошти на видання першої з трьох збірок – «Поклик Святослава».

- Дехто вважає, що гумор і сатира нині не на часі, але то неправда, - зауважив він. - Якби наш народ не сміявся, він просто не вижив би у війнах і голодоморах. У габровців є вислів: «Світ не загинув тільки тому, що він сміявся». Україна також не загинула й не загине, бо сміється й буде сміятися, над ворогами, зокрема.

Розповідаючи про себе, письменник підкреслив, що Черкаський край, де народився, має мальовничу природу й гарних людей, які, звичайно ж, вплинули на його світосприйняття. Усе ж починалося з отієї лежанки та печі в батьківській хаті, де малим лежав і слухав спів сусідів і батьківських друзів, котрі приходили в гості й не стільки випивали, як співали.

- Вони виконували українські народні пісні, - згадує Пилип Юрик. - Можливо, це був також мій фундамент лірики та пісенної творчості. Гумор же я взяв від мами – вона, було, скаже, як зав'яже. А батько був серйозний.

На презентацію завітав редактор усіх трьох книжок, колега по перу, поет-гуморист Микола Білокопитов. Він акцентував, що з Пилипом вони неформальні друзі, а потім додав:

- Щодо книжок, коли ми їх готуємо до друку й ідеться про редагування творів, тут у нас домовленість жорстка – дружба отам, а тут - професіоналізм. І він мені, і я йому, бувало, викидали неякісні твори. Перед презентацією Пилип каже: «А найбільшою нагородою буде, якщо ти на один із моїх творів напишеш пародію».

Микола Білокопитов прочитав одну з пародій на вірш Пилипа Юрика «Ревнивий триптих».

Поетеса Вікторія Сироватко поділилася враженнями від перебування на Черкащині під час цьогорічних Шевченківських свят. Потім розповіла, як колись Пилип Юрик попросив її як лірика переглянути його вірші й зробити зауваження. Їх було чимало, вона навіть побоювалася, як колега по перу їх сприйме, думала, що він навіть перестане вітатися. Проте Пилип не лише позитивно відреагував на критику, а з того часу розпочалась їхня творча дружба.

Пилип Юрик подякував Вікторії за редагування книги «Поклик Святослава», додавши, що отримав також слушні зауваження від інших письменників – Любові Геньби, Олександра Абліцова, Анатолія Рекубрацького (на жаль, уже покійного).

Заслужений артист естрадного мистецтва України, композитор і співак Анатолій Сердюк виконав пісню на філософський вірш Пилипа Юрика «Сизокрила молодість». А потім додав, що йому дуже сподобалася дотепна епіграма «На Сердюкові», написана Пилипом. Автор тут же прочитав її для загалу.

Лауреат премії імені Івана Франка, письменник Костянтин Сушко сказав, показуючи на винуватця зібрання:

- Цей чоловік - майстер писати листи. Після того, як він витворив такий «До єдіного отєчества через автономію Південного Сходу», мене викликав тодішній міський голова Олександр Головко й наказав: або звільняй Юрика та Сосницького, або сам пиши заяву про звільнення. Я не написав – мені самому довелося залишити посаду головного редактора «Запорозької Січі».

Потім Костянтин Іванович узяв до рук книжку «Де ти вештаєшся?» й сказав:

- Збірка цікава. Ця обкладинка навіть заслуговує на премію – дуже класна! Дай Бог здоров'я авторові! Читайте Юрика!

Заслужений працівник культури України, журналіст Василь Федина згадав, як Пилип Юрик у 1992 році прийшов працювати на обласне радіо.

- Познайомились, із часом подружилися, - розповів він. - Здібний він журналіст! Готував передачі на різні теми, майже в кожній із них відстоював національні інтереси, служив Україні, за що йому іноді перепадало від керівництва. Коли ж Костянтин Сушко запропонував мені перейти в «Запорозьку Січ», вести тему відродження України, я йому порекомендував узяти на роботу Пилипа, котрий погодився. А вже пізніше я дізнався, що він ще й вірші пише.

Василь Федина прочитав поезію Пилипа Юрика «Материне напуття», а також уривки з книжки «Тільки Сталін на стіні» (фольклор епохи соціалізму та будівництва комунізму, зібраний письменником).

На завершення творчого вечора виступив автор презентованих збірок. Він прочитав свої твори: «Мамин хліб», «Лицарі України», «Орлині душі», розповів про те, як народжуються вірші, звідки бере теми. А потім перейшов до сатири, прочитавши гуморески, присвячені президентові сусідньої держави-агресора, нашим «рідним» працівникам ДАІ та іншим особам, що заслуговують сміху.

На знімку вгорі:

Після презентації усі охочі отримали автограф Пилипа Юрика


015

Вступне слово працівника бібліотеки Валентини Семешко

 

012

На презентацію нових творів Пилипа Юрика завітали поетеса Вікторія Сироватко, заслужений працівник культури України Василь Федина, письменники Микола Білокопитов і Костянтин Сушко