Свято гумору

 

Віра СЕРЕДА

 

У Центрі журналістської солідарності Запорізької обласної організації Національної спілки журналістів України під керівництвом голови ЗОО НСЖУ Наталі Кузьменко лауреати Всеукраїнської літературно-мистецької премії «В ім’я добра» імені Степана Олійника (03.04.1908 – 11.01.1982) організували гумористичний захід «Перше квітня – брехня всесвітня». Модератором дійства став член Національних спілок журналістів і письменників України Пилип Юрик. Він зазначив, що його іноді (від 2014 року) питають: «Там – фронт, війна, а ви тут смієтеся й веселите публіку». Таким людям він відповідає словами габровців: «Світ не загинув лише тому, що він сміявся!» Тому й Україна, яка нині сміється в обличчя своєму споконвічному ворогові, житиме, перемагатиме й переможе московських нелюдей!

Виступає Микола Білокопитов

 

Традиційно саме в ці дні делегація запорізьких лауреатів (до повномасштабного вторгнення московських військ на територію України) відбувала на малу батьківщину відомого українського письменника й журналіста Степана Олійника на Одещину, де брала участь у Міжрегіональному літературно-мистецькому фестивалі «Степанова весна». Степан Іванович неодноразово бував у Запорізькому краї, брав участь у «Поетичному травні», семінарі молодих літераторів, виступав не лише перед запоріжцями, а й перед селянами. А цього року - 115-та річниця від дня народження Степана Івановича Олійника.

Членкиня НСЖУ Віра Юрик (на знімку) розповіла присутнім, що першим лауреатом премії імені Степана Олійника 1994 року в номінації «Письменники» став патріарх запорізького гумору Петро Ребро. Уперше Петро Павлович познайомився із творами Степана Олійника ще в школі, тоді він читав зі сцени сільського клубу в рідному селі Білоцерківка його гуморески, особливо полюбляв твір «Дівчина». За словами Петра Ребра, Степан Іванович охоче приїздив до Запоріжжя. Він любив наше місто, пишався його історією, поважав робітництво. Не випадково Запоріжжя згадується в першому ж рядку одного з віршів поета «Дніпро», в якому він оспівує «жар-птицю» Дніпрогесу. Схвильованим поетичним словом відгукувався митець на трудовий подвиг запорізьких металургів. Тепло вітав олімпійський рекорд Леоніда Жаботинського. Немає сумніву, що наші земляки стали прототипами й деяких антигероїв його сатиричних творів.

2007 року в Одеському драмтеатрі імені Василя Василька премію імені Степана Олійника за збірку гумору й сатири «Сповідь вовкодава. Вибране» отримав письменник Пилип Юрик (на знімку). Відзнаку вручив голова журі, письменник Петро Осадчук. Під час нинішнього гумористичного заходу перед колегами Пилип виконав гумореску Степана Олійника «Синок-математик», відтак – свої сатиричні мініатюри на злобу дня. Більшість із них присвячені керівникам сусідньої держави, які ведуть загарбницьку війну проти України. Прозвучали в аудіозапису жартівливі пісні на вірші Пилипа Юрика «Невістчині ридання» у виконанні авторки музики, членкині НСПУ Ольги Ліщук та «Козацька дозвільна» на музику Юрія Івченка у виконанні хору «Запорозькі козаки».

Із 2002 року у «Положення про літературну премію імені Степана Олійника» внесли зміни: її почали також присуджувати представникам ЗМІ за вагомий внесок у висвітлення заходів, пов’язаних із Олійниківськими читаннями та розвитком літературно-гумористичного жанру. 2013 року Всеукраїнську премію імені Степана Олійника «В ім’я добра» в номінації «Журналістика» отримала членкиня НСЖУ Віра Юрик за репортажі з Міжрегіонального фестивалю гумору й сатири «Степанова весна», починаючи з 2008 року та зарисовки про учасників фестивалю й інтерв’ю з ними в різних виданнях. Диплом і премію Вірі вручили голова Благодійного фонду Степана Олійника, голова Миколаївської райдержадміністрації Одеської області Олександр Чорний і дочка поета-сатирика Леся Олійник.

Ось весела історія від Петра Ребра про Степана Олійника, що записала свого часу Віра Юрик.

У Спілці письменників України відбувалося засідання учасників Тижня башкирської літератури, який проводився на Запоріжжі. Посланців Уфи, в якій під час війни знайшло свій прихисток чимало українських митців, вітали тепло, привітно. Вів вечір письменник Яків Баш, який до цього побував у Башкирії (Петро Ребро також був у складі делегації). Наш знаний сатирик Степан Олійник сидів у президії, але не виступав, тому нудьгував і зрештою подав головуючому аркушик із кількома рядками. Останній подумав, що записка надійшла із залу, і вголос прочитав:

Голово шановний наш!

Чи не є то правда щира,

Що оте коротке "Баш"

Означає пів башкира?

Присутні дружно зааплодували. Яків Васильович розгубився і, здається, образився, але Степан Іванович тут же виправдався: "Хіба ж я знав, що ви оголосите мій експромт?"

2017 року в Левадівці за книжку «Чортзнащо наснилося мені» диплом лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії «В ім'я добра» імені Степана Олійника письменнику Миколі Білокопитову вручила Леся Олійник – дочка Степана Івановича. Під час нинішнього мистецького заходу перед журналістами Микола Білокопитов виступив зі своїми веселими бувальщинами, яких у нього назбиралося чимало (видав їх уже кілька збірок).

Своїми бувальщинами поділилися також учасники гумористичного заходу – журналісти Іван Кушніренко з Гуляйполя, Антоніна Букреєва з Якимівки, Микола Бордюжа із Запоріжжя, Тамара Курочкіна з Оріхова. Гостями журналістів цього дня були просвітяни на чолі з Анатолієм Ажажею.