Зі збірки «Кумпартія»

ЗА УКРАЇНСЬКЕ САЛО!

ЄВРОЗАМАШКИ

Євроціни вводяться у нас... 
І чиновним душам наплювати 
Коли прийде той жаданий час, 
Що одержимо єврозарплати.

Євровікна є і євроскло, 
Євросвині, навіть євробджоли. 
Ще б і Євробачення було, 
Якби не тягли туди "Ґринджоли".

Нам Євросоюз, немов Парнас, 
На бандурах там би ми заграли! 
Єврокубок був би теж у нас, 
Якби італійці не забрали.

Ось такі єврозамашки в нас! 
Хоча, переважно, голі й босі. 
З єврохліба та на євроквас 
Ще перебиваємося й досі.

Жаль, звичайно, втрачені голи! 
Та були б тому безмежно раді, 
Якби євроголови були 
На всіх рівнях в українській владі!
 

ВЄРЧИНІ ДІТИ 

Фейлетон

Як будемо депутатів
Знову обирати, 
В щоденники кандидатів
Будем заглядати. 
Аби знать, як здобували
Науки основу. 
А ще — як вони вивчали
Свою рідну мову... 
Щоб не йшли писать закони
Бевзні безтолкові, 
Брехуни і пустодзвони, -
Ще й на іншій мові. 
Бо ж готові з них багато
Навкулачки битись, 
Мікрофони виривати,
Тільки б не учитись. 
Вже й закони відміняють,
Бо в тім закарлючка, 
Що державну мову знають,
Як Вєрка Сердючка.


ПРО УНІФОРМУ
 
Линуть вісті звідусюди, 
Наче повінь повесні, -
В уніформі якісь люди 
Щось штурмують день при дні. 
Меблі в офісах ламають, 
Охорону спритно б'ють. 
Щось у когось віднімають, 
Ну а ті — не віддають. 
У Європі вже сміються 
Із такої "боротьби". 
Так пани за власність б'ються, 
А в людей тріщать чуби! 
Хто засновник? Хто інвестор? 
І кому не повезло? 
Обленерго, ринки, трести... 
Як в сімнадцятім було? 
Час привести все до норми. 
Чом Феміда в нас дріма? 
Чи в держави уніформи, 
А чи ще чогось, нема?
 

ЯКЩО КУРАЙ У ГОЛОВІ

Подекуди, сприйнятий необхідність економії енергоресурсів як чер гову кампанію, керівники зайнялися не впровадженням нових технологій, а рапортами про повернення до дідівських методів.

Заметалися в тривозі
Деякі керівнички:
Чи не час в село завозить
Гас, карбідки і свічки?
В час комп'ютерів і жуйки
В них методики свої -
Поверуть нас до "буржуйки",
Записати в "буржуї"".
А не дай Бог вернуть хуги,
Не минути нам біди -
Всі "зачистим" лісосмуги,
"Омолодимо" сади.
Як на газ почнем "поститись"
В нашім степовім краю,
То не довго опуститись
До бадилля й кураю.


АП-ЧХИ

Зупинився в роздумі на розі я: 
Бур'янище вимахав - ов-ва! 
Навіть кози не їдять амброзії, 
Бо шкідлива бісова трава! 
Сльози витирати й носа чухати 
Доведеться скоро день при дні. 
Шоколад з "кондитерки" понюхати 
Вже не дасть амброзія мені. 
Бо від неї й іви ксантифолії 
Не сховатись навіть в лопухи. 
Тут, у карантинній монополії, 
Чути всюди лиш одне "Ап-чхи!", 
Хоч живемо ми не у Франції, 
А в соліднім місті на Дніпрі. 
То ж пора чинів з санепідстанції 
Мобілізувати в косарі. 
Чхає на бур'ян адміністрація: 
Може, тут задумано якраз 
Дозволяти різні демонстрації –
Й не потрібен сльозогінний газ. 
В неба кари на бур'ян прохатимем? 
Є й альтернатива, мужики: 
Якщо в один бік, і дружно, чхатимем, 
То крутити можна вітряки.
 

СМІТТЄСТРАЖДАННЯ

Назбиралось сміття біля тину –
Тика пальцем у двір весь народ. 
Куди ж вивезти? Краще підкину 
Я сусідам своїм на город. 
А під вечір відвідаю друга, 
Що живе на далекім кутку. 
Ну а там "нічия" лісосмуга, 
То ж сміття прихоплю у мішку. 
Бо палити - повітря труїти –
Наближати до міста село, 
Що колись потопало у квітах, 
А тепер бур'яном заросло. 
Ну куди ті відходи дівати? 
Вже забиті в коморі мішки... 
Ех, Європа, дала ранувато 
Нам з поліетилену пляшки! 
Пробиваються й совісті муки: 
Ну кому посуд цей повернуть? 
Закопати? Так наші онуки 
Відкопають і нас проклянуть. 
А колись же од пуза водиці 
У землі нашій щедрій було. 
Краще б нам відкопати криниці 
І пляшки не возити в село. 
Нині свят у нас різних багато, 
Хоч і не веселіша життя. 
Хто придума щомісячне свято, 
У яке позбуватись сміття?