Зміст статті
БУЧНЕ ВЕСІЛЛЯ
Закохався Сава,
Закохалась Ганя —
Зустріч затяглася
З вечора до ранння.
Ждать не хоче Сава,
Ждать не хоче Ганя —
Треба швидше в ЗАГСі
Оформлять кохання.
Щоб сімейні узи
Та були міцніші,
Звісно, слід весілля
Справити бучніше!
У борги по вуха
Сава вліз швиденько,
Бо ж потрібна грошей
Купа немаленька.
Та зате ж — весілля!
Гостей зо дві сотні
Не були тверезі,
Не були голодні.
Танці — до упаду,
Співи — до безтями,
Перепочивали
За і під столами.
Ех, і погуляли!
Ох, навеселились!..
А за тиждень любі
Р-раз і... розлучились.
Відтоді води вже
Утекло чимало.
Про бучне весілля
Забувати стали.
Тільки бідний Сава
Добре пам'ятає —
За весілля досі
Він борги вертає.
ЖІНЧИНА ЗАГАДКА
Дзвонить жінка чоловіку:
— Я пальто купила!
— Собі?
— Ні, про тебе дбає
Жінка твоя мила. —
Поклав трубку неборака,
Потилицю чуха:
— Що скоїлось?
Яка жінку
Укусила муха?
— Ну, чого ти, —
Кажуть друзі, —
Так розхвилювався?
Хто про тебе,
Крім дружини,
Іще б турбувався?
— В тім-то й річ,
Що добре знаю
Дружиноньки вдачу:
Собі сукню, чоловіку —
Шкарпетки на здачу,
Собі туфлі, мені шнурки
Купує, охоче.
А це — пальто!
Що ж то собі
Вона тепер хоче?!
ДІДІВ СУПЕРНИК
Дід приплентався додому
Пізньої години
Й дуже лагідно всміхнувся
До баби Фросини.
А вона на нього вовком
Блимнула спідлоба:
— Знов надудливсь, бородатий,
Бісова подоба? —
Із годину пробирала
У такому ж дусі
І закінчила словами:
— Годі! Розведуся! —
Дід все вислухав спокійно,
Бабі не перечив.
А коли вона замовкла,
Взяв її за плечі
І промовив:
— Фросю моя
Сімдесятилітня!
Як розлучишся зі мною,
Лишишся самітня.
Хто до тебе обізветься,
Хто словечко скаже?
Хто з тобою пожартує,
Хто тебе розважить?
— Ой, злякав, — сказала баба, —
Держіть мене, люди!
Все це зробить... телевізор!
А пити не буде!
МІШКИ НА БАЛКОНІ
Чоловік поїхав з дому
В гості до родини,
Залицяльник — тут же в гості
До його дружини.
Говорив красиво й довго
Про любовні муки,
Та зненацька зблід сердешний:
Хтось у даері стука.
— На балкон йди! — шепче жінка. —
Ох, мені й морока!
У мішок влізь, при потребі
Свинкою зарохкай. —
Входить другий залицяльник,
Тиць — букет їй в руки.
Ще не встиг розкрити рота —
Знов у двері стукіт.
— На балкон йди! — шепче жінка. —
Ох, ці чоловіки!
У мішок влізь, при потребі
Звідти кукурікай. —
Тільки третього впустила
Дама кавалера,
Як почувся звук тривожний:
Клацнув ключ у дверях.
— На балкон — в мішок! — устигла
Жінка проказати,
Й залицяльник зник. Заходить
Чоловік до хатні
— Ось привіз я лантух яблук, —
Буркнув і з розгону
Перейшов через кімнату
З міхом до балкона.
Свій вантаж поклавши долу,
Придивився ближче
І гукає до дружини:
— Що тут за мішки ще?
Що у цьому? — і ногою
Пхнув його щосили.
Звідти:
— Рох-рох!
Жінка мовить:
— Порося купила.
— Ну, а в цім? — ногою — другий.
Жінка:
— В цім здається...
(«Кукуріку!» — звідти чути)
В цім — з базару птиця.
Чоловік штовхає третій:
— Тут що може бути? —
Але звуків аніяких
Із мішка не чути.
Чоловік стуснув сильніше:
— Що у цім, забулась?
— Та картопля я, картопля!.. —
Із мішка почулось.