Віктор Миколайович ПОДОРОГА народився 31 липня 1954 р. в м. Шпола Черкаської області.
У 1976—1980 рр. навчався в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзер¬жинського за спеціальністю «Правознавство».
Із серпня 1980 до жовтня 1981 р. працював стажистом Вінницького районного суду.
З жовтня 1981 до червня 1987 р. — суддя Літинського районного суду Вінницької області.
З червня 1987 до січня 2006 р. — голова Городищенського районного суду Черкаської області.
У березні 2000 р. обраний суддею безстроково.
У грудні 2005 р. обраний суддею Апеляційного суду Черкаської області безстроково.
Віктор Миколайович має перший кваліфікаційний клас судді, заслужений юрист України. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть».
Автор гумористичних збірок «Рай у бур’яні», «Одісея кума Гарбуза», ліричної «Сонячний водограй» та збірки вітань «Товариство моє».
Лауреат премії ім. С. С. Гулака-Артемовського, призер конкурсу імені Павла Глазового, нагороджувався грамотами в номінації «Поет року», «Поет-гуморист року».
ВЕЗУН
- До моєї доньки Олі ,-
Хвалиться кума, -
Сваталось відразу двоє:
Петро і Хома.
А кому з них пощастило,
Думайте самі!
- Та Петру ж, бо руку й серце
Віддала Хомі!
ГАРНИЙ ПРИКЛАД
Вранці знову мати сина
Лаяла й повчала:
“Що ти в мене за дитина?
Ледар, ще й зухвалий.
В школі завжди “дах зриваєш”,
І в журналі двійки,
А ще гірше я страждаю
Через твої бійки.
Чом ти прикладу із тата
Брати не старався –
І пошану міг би мати,
Та й гарно б навчався?
І озвався син Володя:
“Що це за дурниці?
З батька приклад брати годі:
Він же у в’язниці!”
Мати знову: “Слухай, сину,
Я ще не скінчила.
Лист прислав твій тато нині –
В кожнім слові - сила!
Пише: десь після обжинків,
Повернеться, Вово,
Бо за гарну поведінку
Звільнять достроково.”
ГОЛУБКИ
Гнат причепився до Микити:
“Я чув, що одружився ти.
Столи весільні, всім накриті,
На триста душ поставили свати?
А як тобі життя подружнє:
В гармонії чи навпаки?
Ще не зробилось осоружним?”
“Та живемо, як голубки:
То я у шибку вилітаю,
То, часом, вилетить вона.
Нарешті ми обоє знаєм,
Яка у воленьки ціна!”
ЖАЙВОРОНОК
Гнат з бенкету в ресторані
Повернувся вранці рано.
Чує: в спальні за дверима,
Свище носом половина.
Знать не чує кроків Гната,
“Мабуть, вдасться ще поспати,-
Думав Гнат. – Хоч півгодини,
Сон із ніг валяє нині”.
Тільки сів, щоб зняти чобіт,
Жінка в дверях: “Де ти ходиш?!”
Гнат до неї: “Люба, що ти?
Я збираюсь на роботу”.
ЖОРСТОКЕ ПОКАРАННЯ
Батько сина лає злісно:
- Хто тобі це дозволяв?
Ну, нахаба, ти навіщо
Цигарки мої забрав?
Хлопчик знітивсь:
- Що ти, татку, –
Сам скурив їх і забув.
Я лише одну цигарку
В тебе з пачки потягнув.
Батько знову:
- Марш до хати!
За провину отаку,
В покарання, підеш спати
Ти без чарки коньяку”.
ІНСТРУКЦІЯ
ДЛЯ МОЛОДОЇ ДРУЖИНИ
Вийшла заміж, пам’ятай:
Чоловіку їсти дай.
Не годує поцілунок,
Шлях до серця – через шлунок.
Усміхайся вдень і вранці,
Гарні будете коханці.
І не злись і не казися,
Завжди в ліжку з ним мирися.
Чоловікові годи,
Вранці-рано не буди.
Всі створи йому умови,
Щоб був ситий і здоровий.
Ще ж бо треба пам’ятати,
Що свекруха також мати.
Все це зробиш досконало,
Буде шлюб ваш дуже вдалий.
НЕ БУДИ
Гнат додому повернувся
Пізно, десь о п’ятій.
На столі лежить записка:
“Їж без мене, Гнате.
В холодильнику котлети,
У глибокій мисці,
Поряд – смажені омлети,-
Читає в записці.
Борщ, мабуть, холоднуватий,
Можеш підігріти.
Як мене почнеш кохати –
Прошу не будити.”
ОТО КУЛЬТУРА!
На зупинці стоять люди,
Автобус чекають.
Горобці стрибають всюди,
В калюжу пірнають.
Раптом “Опель” новий “дутий”
Мимо них промчався
І весь бруд із дна калюжі
Аж до хмар піднявся.
Забруднило всіх по вуха,
Залило зупинку –
Просто так водій-„братуха”
Всім підсунув “свинку”.
Декому від цього діла
Відібрало й мову,
А один із потерпілих
Голосно промовив:
– Не так воно за кордоном:
Люди там культурні,
А у нас же всі закони
Пишуться для дурнів.
Там, як хтось на тебе капне
Брудною водою,
Вмить зупинить своє авто,
Повезе з собою.
Заведе в свій дім шикарний,
У ванні скупає,
Дасть халат махровий гарний,
Пісню заспіває.
І напоїть, нагодує,
У своїй їдальні.
Ще з тобою й потанцює,
Проведе до спальні.
Вкриє гарним покривалом,
Книгу почитає.
Ось тому у них скандалів
Зовсім не буває.
Вранці лагідно розбудить,
Піджене машину
Й відвезе туди, де брудом
Він на тебе кинув.
Попрощається, мов рідний,
Грошей дасть в дорогу.
Поведеться чемно, гідно,
Не прогнівить Бога”.
„Та не може цього бути! –
Поряд хтось озвався. –
Щось ти, схоже, любий друже,
Трохи забрехався”.
„Слово я даю мужчини:
Не граюсь брехнею.
Це розповіла дружина,
Трапилося з нею”.
ЗДОГАДЛИВА
– Зачекайте-но, дівчино,
Зупиніться, хоч на мить,
Підкажіть, котра година.
Вам не тяжко це зробить?
А дівчина супить брови:
– Підказать сам Бог велить.
Тільки в мене є умова:
Щоб у ліжку не палить!
КОРИСНА ПОРАДА
В поліклініку забрів
Сивий академік –
Розповісти захотів
Про свої проблеми.
– Вибачте, – сказав, – що я
Вам додам мороки:
Не вагітніє моя
Жінка вже три роки.
Лікар мовив: "Й для калік
Все в руках Господніх,
А у ваш похилий вік
Це цілком природно.
Й лікуватись на морях –
Тільки час втрачати,
Краще вам секретаря
Молодого взяти.
Зрозуміли ви, чи ні,
Запізнілу схему?
Втім, вирішуйте самі
Ви свою проблему.
Непомітно час летів.
В гастрономі новім
Академіка зустрів
Лікар випадково.
– Як дружина? Як діла?
–Запитав привітно.
– Як діла? Як у орла,
Жінка вже вагітна!
– Як діла в секретаря,
Того молодого?
Завагітніла й вона
Також, Слава Богу!
ЛІКАРСЬКА ПОМИЛКА
– Скажений пес вас покусав,
Ви вже сьогодні третій, –
Так лікар Власові сказав
У власнім кабінеті.
Влас швидко аркуша схопив,
Промовив: ”Божа Матір”...
І щось там почерком дрібним
На ньому став писати.
– Та що ви, рано заповіт
Вам, голубе, складати, –
Промовив лікар, – ми як слід
Вас будем лікувати.
А Влас на те: ”Ну, що я – псих ?
Я список лиш складаю
Людей недобрих, словом, тих,
Кого я покусаю”.
МЕЖА
Запитав Максим в Андрія
– От, зізнайся, ”розколись”,
Ну, яка у тебе мрія?
– Торт попробувать колись.
Не одне зустрів я свято,
І співалось, і пилось,
А ось торт поїсти, брате,
До сих пір не довелось.
– Ну ж, повідай правду голу,
Звідки в тебе цей ”облом”?
– Подають торта до столу,
Коли я вже під столом.
НЕЛЕГКИЙ ВИБІР
Жінка каже чоловіку:
– Моєму терпінню край.
Чуєш, мучитись довіку
Я не буду. Вибирай.
Зараз. Тут. І справедливо,
Щоби чула вся сім’я:
Хто тобі дорожчий: пиво,
А чи жіночка твоя?
Той спокійно встав, на диво,
Очі витер, вкрай сумні:
Й запитав: ”А скільки ж пива,
Пропонуєш ти мені”?
НЮХ
– Це лоша твоє, Микито,
Навіжене і дурне:
Намагалося вкусити
Тут за голову мене.
– Просто в нього нюх чудовий –
Ставлю пляшку, або дві,
Що нанюхало полову
Воно в тебе в голові.
ІВАНОВА ЛОГІКА
-Ну, й характер у Івана,
Не вгризеш, твердий, мов дуб.
Він вже втретє розриває
Й знову реєструє шлюб.
Так про нього вів розмову,
Якось, гурт односельчан.
Раптом, зовсім випадково,
Підійшов до них Іван.
Ось один із нетерплячих
В чоловіка запитав:
– Гомонять, Іване, наче
Шлюб ти знову розірвав?
Можеш всім сказати прямо,
Коли, раптом, завітав:
А чому береш ти заміж,
Жінку, що вже тричі брав?
Так, у тому є причина
І серйозна, звісна річ,
Ніби, знов, нова дружина,
І казкова шлюбна ніч.