КРИЖАНІВСЬКИЙ Андрій - ДИСКУСІЯ

Зміст статті



ДИСКУСІЯ



Відомий боксер захищав кандидатську дисертацію на тему: «Удар — вирішальний фактор диференціального аналізу (розкладу) суперника у боксі».

Виступив опонент.

— Головне у боксі — маневр, — заявив він.

— Ні, удар, — спростував опонента дисертант.

— Ні, маневр, — спростував дисертанта опонент.


— Ні, удар, — захищався претендент на здобуття вченого ступеня.

— Ні, маневр, — перекреслював опонент здобутки претендента.

— Ні, удар!

— Ні, маневр!

— Удар!

— Маневр!

Дисертант ударив.

Опонент не встиг зманеврувати.

Вчена рада одностайно проголосувала за надання дисертантові звання кандидата.

...Інститут оголосив конкурс на заміщення вакансії опонента.




БАТЬКИ І ДІТИ



— Танцював твіст з Галькою?

— Та не твіст, а халі-галі.

— Одна холера. Викаблучувавсь у школі?

— Таке скажете, тату. Танцював. Все одно, як наш гопак, тільки навпаки.

— І оце витанцював навпаки самі трійки?

— Є така думка, тату, що трійка — оцінка задовільна.

— І в життя на трійках підеш?

— Молодим усюди в нас дорога, тату.

— Хто ж тебе виховував, іроде?

— Ви, тату, школа і комсомол.

— Так... З передовиць чешеш?

— Газета — наш друг і порадник, тату.

— А-и-а... А якщо я тебе зараз вперіщу паском по нульовому циклу?

— Не ті часи, тату. Діти — наша радість. Ще Макаренко писав...

Важка батьківська длань непедагогічно впала нижче синівського попереку. З криком «Більше не буду!» молодик вихопився з кульмінаційного моменту і з квартири.

А поруч жив письменник. І слухав пульс життя крізь вібропанель. Зараз він пише повість «Боротьба поколінь».




ЗА ЛАШТУНКАМИ



Репліка знервованого вкрай режисера явно суперечила вимогам системи Станіславського. І Мейєрхольда, до речі.

— Від такого чуємо! — не залишились у боргу актори.

Метр вибухнув і повернув акторам бумеранг з триповерховим додатком. Тільки повний рот дикції завадив режисерові дійти тієї межі, де закінчується святе мистецьке горіння і починається дія закону про дрібне хуліганство.

— ... в печінку! Годину товчемо одну сценку! Вам, вам я кажу, Яго Івановичу! Пояснюю, а ви вухами хляпаєте! Ви що — на ролі зайця? А ще заслужений!

— Ваш некролог я прочитаю без жодної репетиції, — парирував заслужений Яго Іванович.

— Здається, грають не зовсім погано, — втрутився драматург. — Як автор п'єси, я...

— Якщо це марення називають п'єсою, — кинув камінь у нову мішень режисер, — то я йду на пенсію... персональну.

— У-у! — драматург блискуче зіграв нескореного гладіатора. — Я нікому не дозволю топтати свою творчість брудними мокасинами! Ви — люмпен-інтелігент!

— Прошу сторонніх звільнити сцену! — заревів метр. — Артисти — на місця! Вихователька — за стіл. Піонери — під стіл. Почали! Карамба! Альма матер!

У театрі юного глядача продовжувалась репетиція психологічної драми «Закон дружби».