Своя арифметика
Математику вивчають
Малолітки в школі.
Ось урок перевіряє
Вчителька у Толі:
– Є, наприклад, в тебе яблук
Повних три корзини,
Біля тебе Вова й Петя,
Поділися з ними.
То по скільки яблук друзі
Матимуть потому?
– Ні по скільки! – каже Толя. –
Бо не дам нікому!
Довгоочікуваний сон
Ну, ніяк не спить Богданчик,
Хоч витягуй паска!
Поряд з ним присів татуньо
Розказати казку.
Вимудровував з годину
Різні небилиці,
Як гульвіса-Сіроманець
Бігав до Лисиці,
Як дурний король посватав
Відьму чи ворожку,
Ще приплів про Попелюшку
І про «бабу-йожку»...
А як зрештою в кімнаті
Звуки тиша вкрала,
Мама в темінь зазирнула
Й пошепки спитала:
– Що заснув?.. І раптом хлопчик
Німоту озвучив:
– Так, матусю, спить татуньо!
Він мене замучив!
Логічна відповідь
Поцікавився у Петі
Вчитель на уроці:
– Де побив Хмельницький ляхів
І в якому році?
– Де й коли поляків били
Предки-українці,
Намальовано у книзі
На сьомій сторінці!
Боягуз
Завиваючи, карета
Мчить по Оболоні,
І чим ближче до лікарні –
Дужче крик в салоні.
Тут не так зубного болю,
Просто лячно Віті:
Стоматолога боїться
Більше всіх на світі.
Аж водій гукнув з кабіни:
– Та ти що, скажений?
Врешті-решт закрий пащеку,
Бо не чуть сирени!
Правдиве пояснення
Вчителька розповідає
Те, що й так всім ясно,
Що, мовляв, дають корови
Молоко і м'ясо.
Раптом Вася не погодивсь:
– Ні, нехай всі знають,
Що корови не дарують,
Це в них відбирають!
Де зайчик?
Укладає мати сина:
– На добраніч, милий!
Певно, мариться тобі вже
Зайчик полохливий?
Сонним голосом хлопчисько
Відповів:
– Ні, мамо!
Я ще зайчика не бачив,
Поки що реклама!
Запізнився
В кабінет забіг синочок
Батьку показатись:
– Я до тебе на хвилинку,
Тільки привітатись!
– Ти спізнився! – каже тато, –
Мама забігала,
Привіталась і всі гроші
В мене вже забрала!
Не плаксій
З дитсадка прийшов додому
Шестирічний Вітя:
– А сьогодні в нас робили
Щеплення всім дітям!
– Ну, а ти не плакав, сину? –
Запитала мати.
– Ні, звичайно, бо мене
Не змогли догнати!
Дбайливий синок
По вагону йде циганка,
Рученьки підносить
Й, нарікаючи на долю,
Милостиню просить.
Поряд з нею син у дранті,
Босий, голомозий...
Фантазує, щоб матусі
Висушити сльози:
– Та не плач так гірко, мамо:
Як дорослим стану,
Буду мати гроші, дачу,
«Мерседес» і шану...
Отоді наполовину
Зменшаться потреби,
Бо проситимеш подачки
Виключно для себе!
Дідове горе
Запитав сусідський хлопчик
В дідуся Микити:
– Як це вам вдалось корову
Научить курити?
– Та ти що? Моя рогата
Не палила зроду!
– О, то ваш сарай зайнявся,
Поспішіть по воду!
Правильне письмо
Батько синові-студенту
Відповідь писав:
«... Висилаю сотню гривень,
Так, як ти й прохав!
Та надалі знай, нащадку,
Правила письма –
Сотня не з трьома нулями,
А лише з двома!..»
Однодумці
Вже дорослий син з батьками
Затіває сварку:
– У квартирі почуваюсь,
Наче в зоопарку!
Від гризні між вами маю
Емоційну втому,
Я так жити більш не можу,
Геть іду із дому!
За вікном пригоди, гроші,
Кабаре, дівчата...
А у нас щодня маманя
Все пиляє тата!
Тож не пробуйте спиняти!
Все! Гуд бай вам, предки!..
І поспішно причесавшись,
Натягнув шкарпетки...
Доки в шафі копирсався
Й милився в дорогу,
Батько теж перевдягнувся
Й став біля порогу.
– Я ж просив не зупиняти! –
Цвіркнув син злобою.
А татусь: – Я й не спиняю,
Я іду з тобою!
Запасний нічліг
П'яний дядько ледь придибав
Поночі до хати,
Раптом пес із буди вибіг
І давай брехати.
А п'яниця: – Тихше, дурню,
Бо проснеться мати!
Я тоді засну і в буді,
А тобі де спати?
Кумедні пропозиції
Розіслав юнак об'яви
У міські газети:
«Добрий, чуйний, непитущий
І не без кебети...
Має намір одружитись,
Парубоцтва збуться!
Тож свою майбутню жінку
Просить відгукнуться!»
Згодом відповідь отримав –
Три міхи «полови»!
Всі листи від чоловіків,
Від жінок – ні слова!
Просьби в кожному посланні
Аж кумедні дещо:
«Забери задарма жінку,
Доплачу за тещу!»
Невідомий словотвір
Ледь прокинувся, питає
Дошкільнятко Ваня:
– Що воно таке, татусю, –
Бандформірування.
Цілу ніч аж похлинався
Ти цим дивним словом,
Ще й здригався раз-по-разу,
Як від мух корова.
– Ой, синочку, не дай, Боже,
Це така «параша»...
Розкажу тобі пригоду
Свіжу, учорашню.
Ледь хитнувся я в порозі,
Як нечиста сила
Так наскочила на мене –
Ледве з ніг не збила.
А до жінки долучилась
Бабця з кочергою,
Ще й дідусь для підстраховки
Чатував з мітлою.
На мені зламала жінка
Не одну ломаку,
Баба теж не відставала –
Била, як собаку.
Як на лемент люди збіглись,
Дід їм коментує,
Що кричить, мовляв, кабанчик,
Зять його каструє.
Був би згинув той «кабанчик»,
Себто я, Іванку,
Коб вони не потомились
Ближче до світанку.
То оце і дід, і баба,
І твоя маманя –
Не що інше, як наявне
Бандоформування!
Чарівне гоління
– Варто зранку поголитись, –
Каже жінці Прокіп, –
Як, здається, молодію
Я на двадцять років!
Аж підскочила дружина:
– Кажеш, молодієш?
Відтепер ти й на ніч брийся,
Може, щось зумієш!
Не з лякливих
Місяць вповні. Кладовище.
Дрижаки осінні.
Від хрестів порозповзались
Моторошні тіні.
Що й казати, лячно бути
Тут в таку годину,
Та до цього не звикати
Сторожу Мартину.
Він таких вже надивився
На віку паршивців,
Що, бувалому в бувальцях,
Не страшні страхи ці.
...Ось і злодії приперлись
Цупити метали,
Хоч до них усе, що можна,
Інші вже покрали.
Спересердя повалили
Пам'ятників зо три,
Далі вирішили діда
Пополохать лотри.
Доки той згрібав граблями
Сухолист на кучу,
Підібралися тихенько
І зчинили бучу:
Те горлає, мов скажене,
Друге – рачки скаче,
Третє – корчить грізні пики,
То ірже, то плаче...
Нуль реакції в Мартина,
Хоч би що старому!
Покрутились дурносміхи
Та й ідуть додому.
Аж на виході зненацька
Дід їх переймає,
Нашвидку перехрестився
Й палицю здіймає.
Та по спинах, та по ребрах,
По руках і далі...
Доки дрюк не поламався,
Лупцював вандалів.
І повчав:
– Отут казіться,
Де могили ваші,
А на люди не виходьте,
Привиди ледачі.
Жертва компліменту
Вже з годину не відходить
Від матусі Вова:
– Ну, скажи, де в нашій хаті
Мешкає корова?
І, мабуть, вдесяте мама
Роз'ясняє сину,
Що тримати неможливо
У домах скотину.
Аж тоді синок по суті
З'ясував питання:
– Чом же тато ставив тьотю
З нею в порівняння?
Що, мовляв, у тої вуйни
Дивовижні брови
І що талія гарніша,
Ніж в його корови.
Гірка правда
Якось подружки забігли
В супермаркет «Сіті»
Й Галя так правдоподібно
Похвалилась Риті:
– А мене колись купили
В цім універсамі,
Я стояла на вітрині
І приснилась мамі.
Тато мій не поскупився
Грішми немалими,
І відтоді я щасливо
Проживаю з ними...
Рита мовить з гіркотою
Про своє сумне:
– А ми бідні, тож мій батько
Сам зробив мене!
Велика «зарплата»
Валерію Марчуку
В електричці повно люду...
Клунки з клумаками...
І якийсь мужик нахабно
Тулиться до дами.
Жінка густо червоніє:
– Слухай, супермене,
Забери свого курдупля,
Відчепись від мене!
– Що ви, пані? – той озвався
Чемно-безпардонно, –
Це в кишені півзарплати
Скручені рулоном.
Як позаду залишились
Жмеринка й Долина,
Знов зухвало до красуні
Пригорнувсь мужчина.
Жінку кида в жар і в холод,
Хоч викручуй шати:
– Та у вас уже в кишені
Цілих дві зарплати!
Потім лясь його по пиці
Й позбулась альянсу:
– Це тобі ще преміальні –
Пів мого авансу!
Складне завдання
Перед батьком-прокурором
Донька заридала:
– Де, коли і як не знаю,
Я вагітна стала!
Ти ж бо слідчий! Розберися,
Хто ймовірний тато!
Ось підозрюваних список,
Їх не так багато!
Справжня мегера
Так дружина допікала
Бідного Івана,
Що пішов на самогубство
З горя, а не сп'яна.
Зріла думка – як пошвидше
Покінчить з собою?
Врешті вирішив об землю
Гепнуть головою.
Ще й не перший-другий поверх,
А усі чотири
Зовсім поряд під балконом
Власної квартири.
Накарлючивши записку:
«В смерті винна Тоня!»,
Зі слізьми перехрестився,
Став на підвіконня...
Раптом жінка улітає,
Аж очима блиска,
У правиці передсмертна
Йванова записка.
І спрожогу нум сердегу
Докорять-сварити:
– Хоч би, дурню, здогадався
Сміття прихопити!
Чемний злодій
Хтось у двері тарабанить
В місячному сяйві,
І на ґвалт той обізвався
Заспаний хазяїн:
– Це кого нечиста сила
Принесла в цю пору?
– А вам кози не потрібні? –
Чується знадвору.
Роздратований господар
Гримнув зі злобою:
– Забирайся геть з подвір'я
Разом із козою!
Вранці в небо тицяв дулі
Й Богу слав погрози,
Бо з кошари позникали
Всі козли і кози.
Підходяща назва
Батько стримав обіцянку:
Після школи сину
Дав ключі від «Запорожця»
Й паспорт на машину.
А ще дав джинсову робу
Фірми «Фастів-Levis»
І підручника товстого
«Автомотосервіс».
Щоби міг, мов, розібратись,
Як в мотор загляне.
– Хай тобі ця книга, – каже, –
«Біблією» стане!
Син очікував, що «Мерсом»
Шиконе чи «Вольво»,
Й замість «дякую» старому
Відказав прикольно:
– В «чортопхайці» недоробки
Вік ремонтувати!
«Камасутрою» годиться
Книгу цю назвати!
Палкий поцілунок
Тільки поїзд на світ божий
Виринув з тунелю,
Як до Петі пригорнулась
Наречена Неля.
Червоніє, мов калина,
Серденько тріпоче...
Він до неї ближче-ближче
Й ніжно так шепоче:
– Якби знати, яка довга
Ця нора, завчасно,
Так тебе зацілував би,
Що попухли б ясна!
Дівка раптом одсахнулась,
Повела бровою:
– Боже мій, а хто ж це щойно
Цілувавсь зі мною?
Недолугий мрійник
Допікає Гриць безпутний
Благовірну Ліду:
– Я так жити більш не можу,
За бугор поїду!
Кум хвалився, у Берліні
Він стрічав баварок,
Що за ніч мужчинам платять
Аж по двадцять марок!
Як не пити, не палити,
Їсти тільки манку,
То за місяць можна скласти
Грошей повну банку!
А дружина:
– Горе лисе,
Ніс, не ніс, а «шнобель»,
Та і ще й своє безсилля
Валиш на Чорнобиль.
Навіть, як не будеш пити,
Важко уявити,
Як ти там за двадцять марок
Зможеш місяць жити!
Азартний гравець
Юрію Шейку
Гнат з державою змагався,
Хто кого обдурить!
Років двадцять грав із нею
В різні шури-мури.
Купував то лотереї,
То лото спортивні...
Поталанило аж двічі
Виграти три гривні.
Так що ясно уявлялись
Цих змагань простори:
Все перед вела держава
Й не давала фори.
Жінка поїдом з'їдала,
Виганяла з хати,
Бо щомісяця він тратив
Ледь не півзарплати!
Раптом диво – обідніла
Трішечки й держава:
Виграв Гнат аж два мільйони
У лото «Забава».
В храмі свічечку поставив
Гнат-щасливчик Богу
І скомандував дружині:
– Ну, збирайсь в дорогу!
– Ой, Гнатусю, в Крим поїдем?
Що з собою брати?..
Той сміється:
– Все, що хочеш,
І провалюй з хати!
Віддяка
Якось бігло по бульвару
Без ошийника щеня,
Ні хвоста, ні вух не видно,
Геть кудлате, мов ягня.
І до всіх воно щось має,
Хоч завбільшки три вершки.
Бач, хазяйку захищає,
Надриваючи кишки.
Та й прохожого нещасне
За штанину раптом хвать!
Учепилося зубами,
Що не можна й відірвать.
А коли відстала злюка,
Шмиг до тітки, ледь жива...
Чоловік дістав цукерку
І собачку підзива.
Аж хазяйка просльозилась:
– Вибачте, що пес вкусив!
Вперше бачу чоловіка,
Щоб за зло добром сплатив.
– Це не чулість, – відказав той, –
Щоб не бити навздогад,
Я знайду, де в нього морда,
Потім дам носком під зад!
Марне піклування
Знову жінка:
– З тим курінням
Ми доскочим лиха!
Чи до тебе не доходить,
Як зросли тарифи?
Це ти скільки б заощадив,
Кинувши палити:
Із боргами б розквитались,
Щось могли б купити...
Чоловік на те: – Не думай,
Що знайшла дурного:
Ти собі придбала б шубу,
А мені – нічого!
Запізнілий вчинок
Потойбічний світ небіжчик
Лячно оглядає.
Бачить: мур, а в ньому брама,
Що веде до раю.
Впав навколішки нежданий,
Притуливсь до брами.
– Відчиніть, – благально просить, –
Моє місце з вами!
Прочинилися ворота,
Вихлюпнувши доста
Яснозоряного сяйва,
Де стояв апостол.
– Жити в пеклі, рабе божий,
Чи в раю – різниця!
Чим ти можеш похвалитись,
Щоб до нас проситься?
– Що в моїм активі, отче?! –
Каже раб господній, –
Може те, хоча б, що жінку
Врятував сьогодні!
Троє дужих бандюганів
В темряві алеї
Нагло сумочку з грошима
Відібрали в неї.
Хоч були оті злодюги
Гонорові й горді,
Дав я першому по ребрах,
Другому – по морді...
– Молодець! – апостол хвалить, –
Аж мені гикалось!
Правда, вчинку не примітив,
А коли ж це сталось?
Глянув дядько на годинник
Й відповів святому:
– Мо', хвилини три-чотири
Вже пройшло по тому!
Без альтернативи
В храмі йде обряд вінчання,
Хор своє співає...
Панотець у молодого
Голосно питає:
– А чи згоден ти цю діву
За дружину взяти?!
– Ну, хіба ж ви в змозі іншу
Запропонувати?!
Домашній сервіс
У купе привітно входить
Мила провідниця,
А на формі ґудзі сяють,
Посмішка іскриться.
І незвиклих пасажирів
Ввічливо питає:
– Чи між вами інтуристів
Часом тут немає?
– Ні, немає! – кажуть люди
З клунками й сумками...
Йде до інших провідниця,
Цока каблучками.
І те ж саме запитання
Ставить пасажирам,
Чи нема гостей між ними
З Мюнхена, Алжиру...
А їй скрізь відповідають:
«Тут лише краяни:
Слобожани, одесити,
Рівненці, кияни...»
Пересвідчившись, що гості
Дійсно скрізь відсутні,
Зразу посмішка пропала,
Що була до кутніх.
Й раптом стала впізнавана,
До болю знайома,
Руки в боки і волає
Старшому вагона:
– Васю, швидше запирай-но
Двері до параші
Й вимкни кондиціонера,
Тутечки всі наші.
Пряма відповідь
Вчителька питає строго
В Петрика Квасолі:
– А чому тебе учора
Не було у школі?
Той пояснює причину,
Як батьки навчили,
Що, мовляв, корову з татком
До бичка водили.
– Ну, то й що? Це не підстава
В школу не ходити!
Та невже не міг твій батько
Сам цього зробити?
Петрик густо зашарівся
Й мовив напропаще:
– Татко зміг би, але, кажуть,
Бик уміє краще!
Особливість історії
Для історії властиво
Повторятись! Хай їй грець!
Ось, до прикладу, у мене
Знов порожній гаманець!
Зрадливі чоловіки
– Знаєш, Олю, тільки гляну
На свою канапу,
Так би голову й скрутила
Іроду Остапу.
Так мені осточортіло
Зраду споминати,
Що наважилась це ложе
Задарма віддати.
– Що ти, подруго, отямся,
Марно серце краєш!
Із твоїм ще можна жити,
Ти мого не знаєш.
Та щоб я всього позбулась,
Де Грицько мій зрадив,
То у нас би не лишилось
Навіть балюстради!
Плоди кохання
Як весілля відшуміло
Й гості з'їли кабана,
Молодятам закортіло
Накохатися сповна.
В тещі дача на узліссі,
Де природи райський храм.
То ж на весь медовий місяць
Усамітнилися там.
Ось доба минула, друга...
Теща в сіни і назад,
Носить їсти, мов прислуга,
До гніздечка молодят.
Обліпила підвіконня
Стравами на різний смак,
Ще й сметани півбідона
Примостила під косяк.
Вже і третій день згасає,
Молодята ні гу-гу!
Мух оскома допікає
На м'ясне і курагу.
Затривожилася мати:
«Що за жарти в молодих?
Треба голод припиняти!»
Й нумо стукати до них.
– Діти, дітоньки, що з вами?
Чом нічого не їсте?..
Аж почувся голос:
– Мамо,
Ваша їжа – то пусте!
Ми любовними плодами
Ситі вранці і вночі,
Ви з такими їдаками
Заощадите харчі!
Посміхнулася матуся
Й заспокоїлася враз:
«Що це я дарма журюся?
Слава Богу, все гаразд!»
– Та не кидайте за вікна
З тих плодів лушпаєчки,
Бо від них всі птиці лігма,
Гуси давляться й качки!
Новітній театрал
Ігорю Клименку
Чоловік крізь сон дружині:
– Дорогенька Лізо,
Познімай із мене капці
Й вимкни телевізор.
Та від сорому палає,
Мов зола у ватрі,
– Потерпи, мій пупсе милий,
Ми ж іще в театрі!
Сімейний бізнес
Дама звично в гру вступає
З черговим клієнтом:
– Так, це – секс по телефону,
Користуйсь моментом!
І у відповідь почула
Звичне до симптому:
– Слухай, Люсь, це я, Гаврило,
Хліб купи додому!
Економні стосунки
Те, що дама дуже хоче,
Кавалеру слід завчить,
Щоб раптово не з'явився
Там, де можна це купить.
Невчасне одкровення
– Як з тобою поберемся,
Любий мій коточку,
Будеш радий нашим доцям,
А іще – синочку!
– Звідки знаєш, скільки діток
Буде в нас з роками?
– Бо вони живуть, мій любий,
У моєї мами!
Нічний гість
До одної молодички
У нічну годину
Хтось дзеленькає в квартиру
Нагло й без упину.
Несміливо підвелася
Заспана із ліжка
І тихенько на порозі
Стала босоніжка.
Через вічко подивилась
На нічного гостя:
– Хто там проситься до мене?
Може ти, мій Костю?
– Так, це я, моя кохана,
Чоловік твій любий!
– Не обманюйте! Ваш голос
Аж занадто грубий!
А в мого – і голос тихий,
Й лагідне обличчя!
Він до ранку на роботі,
Тож заходьте швидше!
Недовірливий
Знову сварка. Жінка мужу:
– Чом ти обзиваєш,
І мене, останнім часом,
Геть не поважаєш?!
Недовірливим став, грубим,
Кажеш, я – брехлива!..
– А по іншому з тобою
Жити неможливо!
– Можна! – жінка огризнулась, –
Просто ти уранці
В нашій шафі в незнайомцях
Не вбачай коханців!
Важка краса
У курортному містечку
Сервіс – не дрібниця!
От, скажімо, в центрі пляжу
Платна вагівниця.
І будь-хто за чвертку гривні,
Особливо дами,
Можуть виявити точно
Зайві кілограми.
А це якось лобуряка
Просто для розваги,
Всім потрушуючись тілом,
Видерся на ваги.
Тільки зважився дебелий
Суперклон примата,
Як за ним на ваги стала
Тітка товстувата.
Порівнявши цифри, дядько
Каже їй зухвало:
– А я важу значно менше,
Аніж ваше сало!
Тітку струмом пронизало:
Тут же люди, стидно.
Та віддячила нахабі
Теж не менш єхидно:
– Це мої принади важчі,
Мов налиті воском!
А твоя достойність всохла
Одночасно з мозком!
Нерозгадана таїна
Анатолію Кульчицькому
Справді, важко уявити
(Може, це й невдало)
Українця без роботи
Чи без кусня сала.
Чи, наприклад, наркомана
Без шприца та голки,
Чи когось із Підмосков'я
Та й без «палки-ёлки».
Так і я не уявляю
(Їй-бо, без обману)
Анатолія музику
Без свого баяна.
І на сцені він з баяном,
За столом з баяном...
А відняти інструмента
Неможливо й краном.
Невтямки мені, хоч лусни,
Лиш одна таїнка:
Як вміщаються у ліжку
Він, баян і жінка?
Путівка
Хвалиться Петро друзякам:
– Ось на фотоплівці
Ми з дітьми відпочиваєм
По одній путівці!
А один засумнівався:
– Не було одвіку,
Щоб сім'єю відпочив хтось
На одну путівку!
А Петро:
– Нам пощастило
Відпочить, нарешті,
Бо купили ми путівку
В санаторій тещі!
Тверде слово
У свинячий голос жінці
Дзвонить п'яний Рома:
– Н-ну, пр-привіт! Що поробляєш?
Як там сп-справи вдома?
Аж підскочила дружина:
– Ах ти ж п'яне рило!
Після трьох, казав, що будеш!
Де тебе носило?
– Н-не сварись! Раз обіцявся,
Клятви н-не забуду...
Я вже видудлив дві пляшки,
Третю вип'ю й буду!
Герой, та не той!
Стрілись давні-давні друзі:
– Слухай-но, Тимохо,
Я тебе іще не бачив
Із підбитим оком.
З ким це ти не розминувся
У лиху годину?
– Та це вчора зацідила
Дорога дружина!
Тільки витяг молодичку
З-під води за тіло,
Тут же збоку чорнорота
Попід око вгріла!
– Як це так? Ти ж спас людину,
Витяг з річки пані!..
– Та це сталося не в річці,
А у нашій ванній!
Давнє закляття
Павлові Хорошенюку
Цілий день простояв в черзі
Дядько роботяга
І таки вдалось потрапить
На прийом до мага.
– Тридцять років, як я мучусь,
Дух ятрить багаттям,
Ну, зніми ти з мене порчу
Давнього прокляття!
Здивувавсь чаклун, одначе,
Запитав у нього:
– Як звучало те закляття
Від врага лихого?
– Дуже просто! – той промовив, –
Це було весною,
«... Оглашаю вас навеки
Мужем и женою!»
Якісна панацея
З подивом сантехнік слухав
Діда Єлисея:
– Вчора, – каже, – з рук у мене
Впала панацея!
Прямо в пельку туалету
Булькнули під воду
Три пігулочки «віагри»
І застрягли споду.
А тепер, як бачиш, діють,
Поможи наразі!
До цих пір закрить не можу
Кришку в унітазі!
Погрожування
У міліції дзвіночок:
– Спасіть від пронози!
Кілька днів мені надходять
У листах погрози!
– Це, звичайно, анонімки? –
Черговий питає.
– Ні! Інспектор-податківець
Карою лякає!
Де принц?
Залицяється до дівки
Жевжик навесні:
– Ви чекаєте, напевно,
Принца на коні?
– Угадав, таки чекаю!
– Ну, так ось, він – я!
– Щось мені не видно принца,
Бачу лиш коня!
Два боки медалі
(Вкупі з В. Іванцівим)
Не секрет, що внуки предкам –
Це самі інфаркти.
Ось один такий заводить
Політичні жарти:
– Подивився я учора
Із Москви «Намєдні».
Покоління ваше, діду,
Там якесь кумедне.
Так ви скучно животіли,
Як в отарі вівці,
Краще, мабуть, люди мались
В кам'яному віці.
Не було у вас ні кайфу.
Ні бодай тусовки,
Лиш репресії та злидні,
Війни й голодовки.
А ви мужньо боронили
Той режим триклятий,
Де й тебе принаймні тричі
Мали розстріляти.
Вперше, як забрали з двору
Шкапу і підводу,
І віддячили, назвавши
«Ворогом народу».
Далі жити стало краще,
Веселіше трохи,
Як дали за десять зерен
ДОПРу десять років.
Та не вбили ж, а пустили
Німця воювати.
Як ти тільки втретє вижив –
Пережив штрафбати?!
Попереду ворог внєшній,
Внутрєній позаду,
А ти «жизнь отдать готовий
За совецьку владу!»
А коли від СМЕРШу спасся,
Уп'ялись чекісти:
Вічно бійся косо глянуть,
Бовкнуть, щоб не «сісти»:
Трохи збочив – їхнє око
Засіче одразу.
Кажуть, стежили за кожним
Навіть з унітазу?
І лишались вам на втіху
Черги у крамницях,
Трудодні та п'ятирічки,
Й ковбаса... в столицях.
Отаке-то показали
В ящику «Намєдні».
Ситуації трагічні,
А діла кумедні!
Ми порівняно із вами
Що земля і небо!
Вам у нас на світі жити
Ще повчитись треба!
Вдосталь жуйки, шмаття, пійла
І дівчат по таксі.
Усеношні «Зіліони»...
Мати б тільки бакси!
А по ящику не з'їзди,
Не вождів мармизи,
А плейбої й серіали,
Шоу і стриптизи... -
Слухав дід правдиву прозу
Про чорно- й порнуху.
А тоді всміхнувся сумно
Й відповів онуку:
– Воно добре, що минуле
Знаєш ти хоч трохи,
Та й зворотний бік медалі
Мається в епохи.
Так, жили ми у нестатках,
Та завжди застільну
Солов'їною співали
Про Вкраїну вільну.
Через те і біди наші
Від сусідів-націй,
Їм свобода України
Що кілок у... спині!
А ось ви навчились швидше
Й краще, ніж хозари,
Стрімголов окупували
В Турції базари,
Та й звете себе зухвало
«Човником з Говерли»:
Наше вивезли за море,
Їхнє – нам приперли.
Заростає бур'янами
Предківська земелька,
А на неї знов розкрилась
Чужоземна пелька,
Бо сьогодні окупанти –
Не чужі солдати,
А чужинська мова в домі,
Святощі і дати.
Кажеш, в «ящику» стриптизи,
В «клайбах» сексуально?
Цю принаду для дебілів
Роблять спеціально!
Знову ті ж таки сусіди
Вам мізки припудрять,
Щоби снилась не Вкраїна,
А якась лахудра.
І тоді – не треба воєн,
Таборів зі псами:
Загребуть вас і без бою
Голими руками...
Кажуть, вперше в медицині
Після діалогу
Не дідусь – онук з інфаркту
Ледь не витяг ноги!
Та на щастя тут Кандиба
Нагодивсь, господар,
Й, штучне дихання зробивши,
Внука відволодав:
– За яким таким мірилом
Можеш ти судити,
Як не виграв навіть бійки,
А не те що битви?
Афоризми,
або невипадкові помилки в українських фразеологізмах
А скринька просто розламалась.
Ахілесова п'ята жінка.
Доки баба з воза – кобила здохла.
Бальзаківський сік.
Батогом Обухів не переб'єш.
Бачили очі, що сусід купував, та й від заздрості повилазили.
Бачить око, та шкода, зубів нема.
Біда одна не ходить, а з собою ще й тещу водить.
Бійся не того собаки, що бреше, а того, що блохи чеше.
Бельмондо на оці.
Краще синці на руках, ніж журавлем із неба.
Блудний чин.
Блукати по білому цвіту.
Бойове схрещення.
Бракує кепки.
Узяти вино на себе.
Братися не за своє тіло.
Бруднити добре тім'я.
Пройшов із Криму в Рим завдяки мідним трубам.
Перемелеться лихо – міндобриво буде.
Будь ти тричі проданий!
Бути в скрутному штановищі.
Бути чи не чути.
Лиха гадина.
Вартий пензля з художника.
Варфоломіївська піч.
Ведмедяча подруга.
Ведмідь на «духа» наступив.
Велика паця.
Повертатися до рідних шпинатів.
Вертиться на кумі.
Нема сорочки – ближче до тіла.
Виводити на свіжу моду.
Видавити всім очі.
Видно сваху по зальоту.
Вимушена підсадка.
Геть відбився від сук.
Відняло промову.
Віддаватися на мило переможцю.
Від кожного за його здібністю, кожному – за його гроші.
Відпускати з сиром.
Віра без діла – жертва.
Вірити в свою щасливу нірку.
Власне мажучи.
Власним гербом заробляти.
Власть дерущі.
Важкими духами дихати.
В одне вухо входить, а в сусідське виходить.
Заломлювати стіну.
Ворожити на бобрах.
Восьме чтиво світу.
В піст кинуло.
Вража лисина.
Вражати в дошкільне місце.
Згибле тіло.
Семимильними кроквами.
Огірка доля.
Глас волаючого в постелі.
Кому що, а курці б півня.
Голодному й обценьки м'ясо.
Чорнило випробувань.
Грати першу скріпку.
Ласий на чужі Кривбаси.
Давати «Перцю» волю.
Одна голова добре, а півтори краще.
Два боки однієї педалі.
Двом шпанам служити.
День відчахнутих дверей.
Держати ніжки в руках.
Держати в декреті.
Тримати себе в хамках.
Дертися на жінку.
Лупити Шуру.
Десятій п'ятирічці – Знак пакості.
Десять днів, що витрясли світ.
Бити на зборах.
Дійти класним розумом.
Ділити здуру невбитого ведмедя.
Діло хазарське.
Ради красного олівця.
Здоровенькі мули.
Довести до раю.
Триматися своєї сумки.
Поки йоги носять.
Доки жінка прийде, теща очі виїсть.
До любої небоги нема дешевої дороги.
Родинне стогнище.
Без віри кохатися.
Дорога ложка до сусідського обіду.
У внуки проситься.
Доходити до ями.
До часу грек вроду носить.
Друзі пізнаються в їді.
Буша вдушу!
Туша в п'яти пішла.
Тушею й тілом.
Єдиним розчерком мера.
Пожалів шовк на милу.
Чекати коло Мотрі нагоди.
Забити триногу.
Заборонений СНІД.
Завмирали від затоплення.
Заводити шаманку.
Зачароване соло.
Загадкова халтура.
Закручувати лайку.
Загинути смертю від хоробрих.
Загладжувати свою половину.
Заговорила повість.
Занапастити свою грушу.
Утрачати інтерсекс.
За даних обмов.
За черевами боса не бачити.
За сімома замами.
Прихована гумка.
За живіт стягне.
Закидати дудочку.
Заклало у Дусі.
Зустріч за круглим стовпом.
За малим страва стала.
Замовити в зуби.
За колгоспне жито агронома бито.
На дружній козі.
Запропонувати муку з перцем.
У рогах нема правди.
Звалитися від Томи.
З вашої казки.
З великими бруднощами.
З піднятим капралом.
Звірячий крах.
З двох Зой вибрати меншу.
З пива не сходить.
З пня на пень.
Ні сміло, ні вдало.
Здоров'ю найбільше скарг.
Мир краху твоєму.
З ким ви, майстри халтури?
З гуртка в гурток тинятися.
Щербата Оля.
Змова припечених.
З молока продавати.
Знати всі темниці.
Знімати останню свинину.
Знімати дружку.
Зустрічати Гліба сіллю.
З усього стидно.
І будень, і неділя – депутату все безділля.
І в піст, і в зливу.
Справа іде до вінця.
І ріже з ними.
І діду не лишилося.
Крокву не може зробити.
Іти в юди.
Іти по широкому ляху.
Кокаїнова душа.
Кипіти обкуренням.
Китайська срамота.
Мишка тонка.
Кінська поза.
Синці у моду.
Класти на обидві лопати.
Кубок у горлі застряв.
Коли б знав, де впаде, то і соломку підпалив би.
Узялася за мужа, не кажи, що не дужа.
Часом з Власом, а порою вдовою.
Як медик, то з ложкою.
Соло заткнулося.
Коментатори зайві.
Крізь зуби вцідити.
Кровна порожнеча.
Кров холоне в житлах.
Кругла сірятина.
Крутитися під Богами.
Куди холка, туди і литка.
Куди тебе несе нечиста мила?
Кулачне браво.
Кульмінаційна мочка.
Пульт особи.
Купив не купив, а вкрасти можна.
Купило пропило.
Лавровий кінець.
Лапочка Ілліча.
Лукаво просимо.
Дебіт, брак і мука.
Левова шайка.
Лежати мертвим з капіталом.
Бик не в'яже.
Лисий Микита.
Шукай літру в Полі.
Людині властиво похмелятися.
Майстер на всі трюки.
Мати в полі нору.
Мертва дичина.
Сиру не ждуть – сир завойовують.
З совками жити, по-совковому вити.
Гробова миша.
Горе по коліна.
На власній Шурі спробувати.
Ловити на качок.
На другий пень.
У злодія папка горить.
Найдорожча полонина.
Найти спільну змову.
Найшла коса на Кабмін.
Наказати довго шити.
На крайній виплодок.
На яйці написано.
На співця і твір біжить.
На кілера подивитись, тебе замовити.
Намащувати вп'яте салом.
На спокій тільки злиться.
На зоні природи.
На один зруб.
Щоб мої Сочі не бачили!
По ральцях порахувати можна.
Залишатися на сапері.
Гнатися з дідом.
Народитися під щасливою Іркою.
На ходу написано.
На свій трах і рик.
Втік – живий, не втік – мучишся.
На власній свині спробувати.
На семи літрах.
На жон грядущий.
Невідчепна юдея.
Натільна книга.
Не для «красного» вівця.
Не шкодуй вух коваля, бо підкову загубиш.
Не заставляти себе в «ЧК» йти.
Не звертати на ваги.
Не від жиру сього.
Не пропив батько шапки, тепер вуха не мерзнуть.
Не лишатися в торгу.
У Нельку не лізе.
У сім'ї не без виводка.
Не нашого кола ябеда.
Не сунь проса до чужого носа.
Непочатий рай.
Не спитавши роду, не лізь у господу.
Несамовита дача.
Не такий страшний Вовка, як його малюють.
УАЗиком сяк і так, а ЗІЛом ніяк.
Не Глібом єдиним живе людожер.
Не чепурна Ната убранням, та щедра даванням.
Нечистий попу дав.
Ні Катьці сказати, ні Петром налякати.
Носом до боса.
Цей-но мер не пройде!
Обдерти «мобілку».
Обережніше навколо рота.
Одержувати постійно по писку.
Семеро до роти, на всіх одні чоботи.
Один лаз у житті.
Шкіра на Кості.
Окраса газону.
Босяче гніздо.
Останнє слово на муки.
Останній крик морди.
Смертна гадина прийшла.
Держстрах бере.
Гальма першості.
Смальця в рот не клади.
Пан на всю нафтотрубу.
«Шара» Костю ломить.
Перед смертю не напишешся.
Переїжджена сваха.
Переступати через пиріг.
Перекувати в печі капрала.
Надриватися від міха.
Перехідний прапорщик.
Персона драта.
Пестити слуг.
Пив старпом!
Пиши про сало.
Підбити під сумки.
Підкручувати лайки.
Підмочена репетиція.
Підніжний шторм.
Підносити мух.
Підніматися на комічну висоту.
Під одним пахом жити.
Піп – дозріла особа.
Підрізати рила.
Під гарячу суку.
На всі чотири роки.
Підбитий відром.
Після нас хоч Потап.
Пасти жадних.
Піч, о піч!
Побити лоб за клад.
Покінчити життя слабоумством.
Покірного голову і мент не бере.
Скатертю до Бога.
Помінятися Олями.
Попадати в сіль.
Порожній чин і без літри меле.
Заронити із КРУ.
Поставити питання грубо.
Потерпіти Параску.
Потопають вколоті.
Бо чин дорожче грошей!
Почуття власної бідності.
Приймати на свій грабунок.
Прийшло з маком, пішло з браком.
Три Насті киплять.
Пройшов крізь мито і рекет.
Пролетарям нічого втрачати, крім своїх майданів.
Прометеїв в огонь!
Пропускати повзуху.
Слізно пропити.
Простіше про того.
Читати між дядьками.
Про чорний пень.
Пустити з горбами по світу.
Пустити собі дулю в лоб.
П'яна колона.
П'яне через десятку.
Ради милого друга і вона в плуга.
КРАЗ у КРАЗ.
Райдужні надої.
Рано Пашка загуляла, коли б СНІДу не спіймала.
Національне зерно.
Риба шукає, де глибше, а чоловік – ледащо.
Усяка псячина.
Різки в Моті не було.
Розбити доценту.
Розвіяти сум діви.
Розв'язувати за Гапку.
Відривати тушу.
Розпалитися копанням.
Кума патлата.
Карбувати рок.
Голодній кумі Гліб на умі.
Зам не радий.
Хам собі голова.
Зваблива дача.
Звіт в очах померкнув.
Це мера одного не жмуть.
Сіамські облизнята.
Сім п'яниць на тиждень.
Скажені воші.
Говорити без синяків.
Скатерть-самообманка.
Скільки голів, стільки й кумів.
Скільки куша забажає?
Скільки літ, скільки рим.
Скоса давитися.
Скривити дрота.
Сміх на голову.
З линка тече.
Сова ніде не позичає.
Сльозами морю не поможеш.
Соціалістичне шмагання.
Соціалістичне зомбов'язання.
Кляча красуня.
Покійна совість.
Спортивний інтерпрес.
Спочивати на лавах.
Тіло великої ваги.
Справа на МАЗі.
Поставити крапки Наді.
Варта буде бита.
Ставати в проході.
Штраусова політика.
Схопитися за солонину.
Тільки через мій круп.
Тіньовий бик.
Товкти воду у супі.
Дебіллям поросло.
Треба й Іру знати.
Тримати в бурсі.
Дурман в голові.
Тю на квас!
Убитий морем.
У морг давати.
Увійшло в змичку.
У глибині сибірській – бруд.
Удаватися в супергречку.
Узнати де браки сумують.
Уліпити погану.
За просту грошей не платять.
Внести свій клад.
Принести лепу.
У одну будку брати.
У перших лапах.
У світі небездомних людей.
Усі «шлюхи» ведуть у Крим.
У тихому болоті порти зводяться.
Утратити свою бідність.
У цьому вся цвіль.
Фальшива тринога.
Хай славиться сонце, хай зникне відьмак!
Натка на курячих ніжках.
Ходить там не твій.
Холодна Зоя.
Готовий кріт в землю піти.
Хто хоче сісти, мусить в сейф залізти.
Хоч з пивцем удома вино лигай.
Хоч раз та маразм.
Хоч права не проси.
Труповий подвиг.
Хоч у наш морг лізь.
Хто багато знає, того багато й допитують.
Хто був нічим – достане всіх.
Хто – міс, а хто – корова.
Хто вродився совком, тому бароном не бути.
Хто не танцює, той не гість.
Цвіль землі.
Стіни не складе.
Час зарплати настав.
Честь тестю.
Чого душа заважає?
Учись – на старість будеш як знахарка.
Чудо-блюдо.
Сапками закидати.
Брусок у горло не лізе.
Стукач пригод.
Дороге те мило.
Що і треба було донести.
Яке кому тіло?
Яке зілля, таке й похмілля.
Як тільки Кремля терплять?
Як ВАЗ, то два!
Я тебе наробив, я тебе й п'ю.
Біда бідному – пожерти не дають.
Крапля мочить камінь.
Професійні афоризми
Стоматолог: – Великий зуб, та дуплистий.
Педагог: – Ми відповідальні за тих, кого недовчили.
Сапер: – Вік прожити – що мінне поле перейти.
Кат: – Аби була шия, а мотузка знайдеться.
Гурман: – Апетит приходить в час Бурди.
Письменник: – Багато слів, паперу мало.
Повія: – Брати голими ногами.
Перукар: – Волосся стає димом.
Лікар-інфекціоніст: – Голодній чумі хворий на умі.
Сантехнік: – Гордіїв санвузол.
Психіатр: – Дурдом і чорта поборе.
Людожер: – Семеро одного зжеруть.
Проктолог: – Триматися за сідницю!
Доярка: – Надійна корова.
Секретарка: – Діла ідуть, контора дише.
Бухгалтер: –Для рівного обрахунку.
Працівник РАГСу: – Доводити до обручки.
Прапорщик: – Ганяти до сьомого доту.
Патологоанатом: – До останньої литки обідрати.
Боксер: – До переможного синця!
Окуліст: – Дорожити як зіницею твого ока.
Директор: – Посада ухопила за серце.
Артист: – Залишати за собою «браво».
Двірник: – Завізною мітлою вимітати.
Кредитор: – Згадати данину.
Художник: – Здаватися на автопортрет.
Лікар-дієтолог: – Зі стравою не можна зволікати.
Генетик: – З адамового ребра не зробиш добра.
Злодій: – Іти на банк.
Ветеринар: – Кров людська не годиться.
В'язень: – Строк за строком.
Вахтер: – На вахті «стирю».
Науковець: – Навчений гірким дослідом.
Водолаз: – На дні Борю відшукати.
Модел'єр: – Не маючи вроди, не лізь до моди.
Слідчий: – Не в тім'я вбитий.
Рибалка: – Не так вудка робиться, як мовиться.
Винороб: – Якесь вино та буде.
Колій: – Ріж у серце!
Кінолог: – Доводити до сучки.
Рекетир: – Обчухрати рила.
Директор школи: – Остання парта бита.
Комірник: – Перетягувати на свій тік.
Дояр: – Біля дійки кулаками не махають.
Покупець: – Надіятися на здачу.
Директор м'ясокомбінату: – Покласти багато паців.
Редактор: – Правка вище дружби.
Стоматолог: – Принцеса на бормашині.
Коханець: – З ванни гість.
Дж. Буш: – Розносити в пух Ірак.
Фізик-ядерник: – Нагнітати атомом сферу.
Продавець: – Рука продавця не збідніє до кінця.
Картярі: – Ми самі з тузами.
Попи в битві за приходи: – Сан на сан.
Кардіолог: – Серце не камін.
Вітчизняний алкоголік: – Пити гірку нашу.
Пасічник: – Смертельний рій.
Гросмейстер: – Шах та й годі.
Пічник: – Тисяча і одна піч.
Гуморист: – То жартом, то сміхом обсипав.
Сексопатолог: – Узявся за буж, докажи, що ти муж!
Спортсмен: – Узяти приз пупом.
Кілер: – Не відкладай на завтра того, кого можна згубити сьогодні.