Очевидна фантазія
1
Жив та був народ веселий
Кілька тисяч років,
Хліб ростив,
плодився зело,
Розвивавсь високо.
Хоч бували і навали
І «братів» нахабство:
Триста літ культивували
Те «братерське» рабство...
Але цур йому!
В народу
Мрій і дум безмежність
Породила нагороду –
Ждану НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
Тут би жити мудро й радо
На землі багатій,
Але стали на заваді
Вожді хамкуваті.
Всі – колишні компартійці
І зовні й зі споду,
Хижаки в подобі вівців
На біду народу.
Босяками йшли у владу
Вправні шкуродери,
А залишили посаду
В ранзі – «Міль-яр-де-ри».
І кого народ не ставить –
Хрін не кращий редьки,
Та про це вам
скажуть навіть
Сіманєнки Петьки.
Хоч і в них рильця-личинки
І в пушку, і в пір'ї...
І не меншенькі хатинки
Ніж у Межидір'ї.
Словом, всіх уже дістали
Ці новітні хани,
Люди змучені повстали –
Вийшли на Майдани.
2
Кожен хан-президент
Мав до чогось сантимент,
А оскільки дуже мав –
Що хотів, те й купував:
Хто – суперхатинку,
Хто – круту машинку,
Хто – три пасіки і бджіл,
Хто – сучасний гвинтокрил...
А чого ж – можливість є:
Все, що бачу, те – моє!
В держбюджеті гроші є...
Ой, давайте про бюджет –
То між нами, тет-а-тет,
Це державнійший секрет!
Тому слід писати:
Хани й депутати
Живуть на зарплати.
(На чиї зарплати –
Спробуйте вгадати).
А один хан – Пахан,
В Межидір'ї має стан,
Сам не був я там,
не знаю,
Тому переповідаю
Те, що знає Інтернет:
Кажуть, в хана є клозет
І, як в кожного із нас,
Є в клозеті унітаз,
Тільки ж, кажуть,
не простий
Унітазик – золотий!
І у тім глибока суть,
Хоч у нього
ср...ть і сц...ть,
Але нам, нікчемним смертним,
Геть проблемами припертим,
Не дано ту суть збагнуть.
Втім, не будемо про це,
Бо жбурне ще хтось яйце,
А воно – це знать не гріх,
Он яких збивало з ніг!
Як побачу яйцемета –
Зразу ж тягне до клозета...
Знов, до речі, про клозет –
В Пахана життя не мед,
То дефолт, то дефіцит...
Мають вплив на апетит:
Не дай, Боже, недоїсть –
То зганя на слугах злість,
Не дай, Боже, переїсти –
З унітазу страшно злізти ...
Але скрізь цей п...р...ас*
Завжди думає про нас,
Наймудріша із ідей:
«Слід покласти(сь)
на людей!»
До клозету хан іде
І кладе,
кладе,
кладе...
3
Так докерувавсь Пахан,
Уряд, паханята...
Що зібрався знов Майдан –
Банду виганяти.
Та на стражі банд – закон,
Чи то пак – понятія,
Беркутований ОМОН**,
Перевертнів братія.
І уся ця мішура,
Швидше – з переляку,
Із дубцями, під «ур-ра!»
Кинулась в атаку.
Не на армію чужих
Клятих зайд-ординців –
На беззбройних, молодих,
Мирних українців.
Щойно крівця пролилась
У прямім ефірі –
Зойкнув світ:
«Та цей спецназ
Просто хижі звірі!»
Але вистояв Майдан,
Не злякать Майдану!
Ну, а що ж
на все те хан?
Криво вишкіривсь Пахан:
«Мнє по барабану!»
4
Люд гуде в єдинім вирі –
Правди вимагає,
А Пахан,
мов как в сортирі,
Змився... до Китаю.
Кажуть, гроші позичати
Для купівлі газу.
(Ну, а може, встид сказати,
Хоче хан ті гроші взяти
Для нового – в діамантах –
Диво-унітазу?)
Та в китайців «мізки варять» –
Не дурні й не п'яні,
Просто так не розбАЗАРять
Трудові юані.
За кредити вимагають
Надійні застави
Небагацько (для Китаю):
«Гросі – нате, без прогаю!
А прогаєте – дай-даю
Васі півдерзави!»
Як складавсь
контракт із ханом
Все те шито-крито,
Хан хваливсь,
що нациганив
Вигідні кредити.
Все беруть та позичають
Головоньки куці.
Накредитились до краю –
Правнуки вжахнуться!
Але в хана щодо того
Свої інтереси...
Нині ж він
«постився» строго:
Їв делікатеси.
Пригубив із рису пійло,
Посмоктав канхвету...
Тут йому і закортіло
Збігать до клозету.
Та не склалось,
скажем чесно,
Бо донесли хану,
Що клозети в Піднебесній
Не по його сану:
Унітазів – ОГО-ГО-ГО
По всьому Китаю
Та при цьому – золотого
Жодного немає.
А на іншому негоже
Пахану сидіти
Й заохотився вельможа
Кілька днів терпіти.
Ще й додав, що він радіє
З того дискомфорту,
Гордо мовивши: «Гомнія –
Моя Мекка спорту!»***
5
Унизу пейзаж чудесний:
Ріки, ліс, нагір'я...
Мчить літак
окремим рейсом
Пекін – Межидір'я.
Пасажири балагурять
Про діла нагальні,
Ну а хана думка муля:
«Швидше б до вбиральні!»
Шлях додомоньку неблизький,
А вже пухнуть очі...
Раптом дзвонить
хан масквинський:
«Мєсто встрєчі – Сочі!»
«Що? Ти хто мені – начальник
Чи контроль пожежний?
Викликаєш так нахально!
Та я – незалежний!!!»
Так хотів Пахан гукнути,
Ще й випнути груди.
Замість цього бовкнув:
«Фу, ти!
Ну, конєшно, буду!»
6
Шість годин до носа ніс
Говорили хани,
Мабуть, спільні на колись
Будували плани.
Іноді там чувся мат,
Чулись компромати,
Та конкретних цифр і дат
Годі розібрати.
Зрозуміть ніхто не міг
Той міжханський галас...
Бідна преса й на поріг
Туди не пускалась.
Правда, кажуть,
в ханський гул
Вкраплювались треті ж
Бо ізбоку хтось гукнув:
«За базар отвєтішь!»
Щоб не вівсь
міждірський хан
На єврогульвіси
Прєдложил
«старшой братан»
Певні компроміси,
А іще згадав сусід
Про його дві ходки...
Потім, власне, був обід –
Водка да сєльодкі.
Ось і все, що нам вдалось
В Сочах «накопати»...
Полетів «високій гость»
У рідні пенати.
Звісно, мов мара страшна,
Всі ці перелети
Не лишала Пахана
Думка про клозети...
7
Ось хатинка вже близенько,
А у ній – сортири,
Ой, прийміть мене
швиденько
Рідні Межидіри!
Ось ворота розчахнулись,
Жучка загарчала...
Раптом ханові гикнулось,
Знизу забурчало.
То харчі розбуркотілись
Москвинсько-китайські,
Аж довкола зашарілись
Кущики нерайські.
Вражі екс-делікатеси
Знов озвались лунко –
Почались якісь процеси
У кишках та шлунку,
Наче там бешкетували
Два дурних спецнази...
З хана з гуркотом погнало
Непристойні гази,
Так вони його й домчали
Аж до унітазу.
Сів Пахан на золотого:
«Фе! – скривився, –
«пахне»...»
І у цей момент із нього
Знизу як бабахне!
Може, хто спостерігав
Як зліта ракета
Хан так само стартував
Догори з клозета.
В стелю буцнувся
два рази,
Потім розвернувся,
І по плечі в унітаза
Головою впхнувся.
Змилосердився Всевишній
І Пахан не вбився,
Хоч того, що
з нього вийшло
Наївся й напився...
А в анамнез**** написали
Специ імениті:
«Мізки струсу не зазнали –
Нічого трусити...»
Але то було пізніше,
А в момент поточний
Хан метавсь
за вовка зліший
Мстивий,
грубий, склочний...
Замість змити всю багнюку,
Збігавши у баньку,
Першу, хто попав під руку,
Відгамселив Ганьку.
Потім хтось попав під ногу:
Дав тому підсрачник.
Придививсь, а то убогий
Міністер Сабачник.
Ще комусь попав у вухо,
А комусь у носа –
Постраждали і прислуга,
І партайґеноссе...
8
Дуже прошу, передайте
Жителям Майдану:
Ви Гаранта не чіпайте,
Співчувайте хану.
Бо йому не до народу
І не до Європи –
Хан завдав
здоров'ю шкоду
У районі ж...*****
Розірвалася на шмаття
Ця частина тіла
І, скажу між нами, браття,
Пахне хан, його манаття –
Дихати несила!
Кілька днів
по два-три рази
Хан в шампунях мився,
Але запах унітазний
Так і залишився.
9
Все, що тута накарлякав
То не є насправжки,
Сам я дурень-розпатяка,
Хоч не маю «справки».
Та й без неї видно: хворий,
Тобто – дурнуватий.
Тож не кличте прокурора,
Бо що з мене взяти?
А як прийде грізний слідчий
І спита, чи каюсь?
Розсміюсь йому у вічі:
Нє-а, не зрікаюсь!
У чому й розписуюся –
Микола БІЛОКОПИТОВ
*ПР-козлопас (тобто пастух козлів із Партії Різників)
**Особлива Ментовська Охорона Недолюдків
*** Омніа меа мекум порто (лат.) – все своє ношу з собою
**** історія хвороби (мед.)
***** місце, куди зазвичай влада посилає всі прохання й вимоги народу
2-7.12.2013 р.