ЮВІЛЕЙНА ВИСТАВКА 

Віра СЕРЕДА

Ковтком свіжого повітря у прифронтовому Запоріжжі стала ювілейна персональна виставка «Акварель» запорізької художниці Лариси Єрмак-Долгової в обласному художньому музеї. В експозиції – понад 120 робіт різних років творчого життя мисткині, написані як у рідному місті, так і в інших куточках України та за кордоном.

 

Лариса - членкиня Національної спілки художників України (2017) та Міжнародного акварельного товариства («International Watercolour Society» - IWS, 2016).

 

 

 

Дива на звичайному папері 

Сказати, що виставка прекрасна – нічого не сказати: треба її побачити на власні очі! Квіти на полотнах та живі квіти, що принесли поціновувачі живопису в подарунок талановитій художниці, оточували всіх присутніх під час урочистого відкриття. На зустріч із прекрасним прийшли не лише любителі Ларисиного мистецтва, а й представники найбільшого волонтерського центру Запоріжжя «Паляниця», багато колег-художників: Наталка Коробова, Анатолій Якимець, Влад Баранник, Анатолій (Михайлович) Івченко, молоді художники.

Під час урочистого відкриття експозиції директорка художнього музею Інга Янкович нагадала, що цю виставку відкрили 23 лютого 2022 року, і вона проіснувала лише один день. За рік, що минув, Лариса поповнила її багатьма новими роботами.

 

Урочисте відкриття виставки. Зліва направо: директорка художнього музею Інга Янкович, Лариса Єрмак-Долгова й кураторка експозиції Ольга Дворна

- Ми відкриваємо виставку художниці, яка є справжньою чарівницею – уміє таке виробляти фарбами, що знайомі нам зі школи, що не можна не зачаруватися! - сказала пані Інга. – Адже з акварелей у людей починається знайомство з прекрасним. Саме цими фарбами художниця творить дива на звичайному папері.

Інга Адольфівна зауважила, що в кожної виставки є свій натхненник – куратор експозиції. Це нелегка робота. Опікункою цієї виставки є старша наукова співробітниця музею Ольга Дворна.

 

Картини із сонячним поглядом

Прелюдією мистецької події став поетичний виступ запорізького письменника, члена Національних спілок письменників і журналістів України Пилипа Юрика. Він привітав Ларису, розповів про те, що не так давно вона написала його портрет. Тож вирішив їй віддячити віршем-присвятою.

 

ЧАРІВНИЙ ПЕНЗЕЛЬ 

                Ларисі Єрмак-Долговій 

Ваші зоряні витвори –

Тиха пісня над гаєм.

Чудо-пензель в руці злотІй

ЖайворОнком ширяє...

 

Ген пшеничні полОтнища

Степові звеселилися –

Жовтим полум’ям-вогнищем

Між річок простелилися.

 

Постають щирі образи,

Усміхаються квіти,

Тонко в лініях обрисів

Просипається літо.

 

Хай танцюють смереченьки

І нарциси лапаті,

Кароокі лелеченьки

Озирають Карпати.

 

Небо красне захмарилось,

Ранок на повні груди

Тихо дихає маревом.

Все це – Ваші етюди...

 

Навівають нам спогади

Солов’їв рідні трелі,

Ніжні, з сонячним поглядом

Чарівні акварелі.

 

«Бажання писати було, але ловила себе на думці: кому це зараз потрібно»

Відтак ведення церемонії продовжила Ольга Дворна:

- Кожна виставка має свою історію, але ця особлива! Директорка музею Інга Янкович нагадала, що виставку вже відкривали, але трошки в іншому форматі. Нині їй 625 днів - дочекалися продовження, бо коли розпочалося широкомасштабне вторгнення росії в Україну й ми почали знімати картини, Лариса нас заспокоїла: «Не переживайте, на день Перемоги ми відновимо виставку». Щойно прийде Перемога, ми її зробимо ще більш масштабною. Нині в експозиції навіть трошки більше, ніж 120 робіт - просто не встигли всі порахувати.

Широкомасштабне вторгнення 2022 року змінило наше життя, відбулось переосмислення цінностей, трансформувало уми людей та уявлення про події. Виставка ювілейна, але доповнена новими творами, що передають горе, втрати.

- Наверталася до написання нових творів дуже важко, - розповіла Лариса Єрмак. – Дуже важко було наступного після відкриття дня прокинутись і зрозуміти, що назад повернення немає. Це вже інша сторінка, країна, роботи, інше життя. Я взагалі 24-го попрощалась із усіма, але відчуття того, що залишусь у рідному місті, назавжди зі мною. Не те, щоб мене виставка затримувала, а те, що тут мій дім, мої кордони, і я нікуди не поїду. Це було дуже важко, почала шукати місце, де б могла бути корисною. Знайшла волонтерський центр «Паляниця» - це моя друга сім’я, моя підтримка під час війни. Я запросила цих людей на виставку. Частина робіт, зокрема, серія «Бавовна» народилася під час роботи в «Паляниці». Плела сітки, робила свічки, кікімори, допомагала донатами – на певний час забула навіть, що я художниця. Намагалася, щоб моя допомога була найефективнішою. Бажання писати було, але ловила себе на думці: кому це зараз потрібно. Усе ж через певний час повернулася до творчості. Ми розмальовували каски на підтримку військових, потім був проєкт «Херсон – це Україна» в Умані, де ми підтримували переселенців із Херсона. Ця виставка подорожувала за кордон – багато робіт там продали. Ще одна акція відбулася на Хортиці в театрі «Vie» - це вже я самостійно знайшла можливість, щоб продати картини.

Волонтери із «Паляниці»

 

«Ми почали створювати колекцію робіт часів цієї війни»

Виставка вражає масштабністю – в експозиції можна побачити акварелі, створені від 2002 року й до наших днів. Зовсім свіжі, написані в Закарпатті («Водоспад Шипіт», «Хмари на горі Магура», «Стара хата. Ізки», «На світанку. Ізки»). У вересні в Ізках Лариса взяла участь у всеукраїнському пленері олійного живопису – проєкті «Світ очима художників».

«Стара хата в Ізках»

На початку весни Лариса Єрмак-Долгова створила цикл картин «Квіти війни» - це «Небесна бавовна», «Бавовна до сонця», «Бавовна до землі», «Бавовна до зірок», «Вербна неділя». У цих полотнах – безмежна вдячність Збройним силам України за можливість жити й творити. Художниця Наталка Коробова, неначе перегукуючись із натюрмортами Лариси, подарувала їй під час відкриття виставки букетик бавовни і додала:

- Знаєте, чим більше я пізнаю Ларису, тим більше я її люблю – талановита художниця, чудова людина й подруга. Як гарно ми творили на пленері в Умані! Дякую музею, що організував цю виставку, а ти, Ларисо, щоб і далі ефективно працювала!

Чи не найсильніші емоції викликала картина «Кардіограма війни», що засвідчує один зі злочинів рашистів у Запоріжжі, коли ворожа ракета зруйнувала частину будинку на проспекті Соборному, 151.

- Є ще одна робота, що нагадує про Маріуполь, - розповіла Ольга Дворна. - Ці твори трагічні – навіть важко коментувати їх. Лариса їх дарує нашому музею. Ми почали створювати колекцію робіт часів цієї війни. Ці картини дуже емоційні! Я безмежно вдячна Ларисі, що вона відразу згодилася подарувати їх обласному музею.

Лариса продемонструвала одну з перших картин «Наша весна» (оригінал роботи про Маріуполь написаних під час широкомасштабного вторгнення). Твір представляли на благодійному аукціоні у Великобританії, він також брав участь у міжнародній виставці «Море акварелі» (02-12.09.2022, Одеса - через небезпеку проводився в Києві). В Англії продавали постери (форма друкованої графіки, призначена для привернення уваги до певного повідомлення, продукту, заходу чи події – Авт.).

- Я давала дозвіл на друк на постер «Нашої весни», його там купили, - додала Лариса. - Для мене дуже важлива ця робота! Її показали також у Києві на колективній виставці сучасних українських митців «Відчуття від лютого» (лютий 2023), що відкрилась напередодні річниці повномасштабної війни.

Серед моря квіткових натюрмортів («Бузок та фрукти», 2017; диптих «Шипшина», 2021; «Букет троянд», 2020; «Дев’ять півоній», 2020) привертають увагу портрети – «Портрет француза Арно» (2018), «Козак Максим з люлькою. Етюд» (2017), «Мавка» (2016).

Фрагмент експозиції

Під час урочистого відкриття виставки Лариса Єрмак-Долгова подарувала портрети, створені в студії рисунка, що до широкомасштабного вторгнення діяла при Запорізької організації Національної спілки художників України, тим, кого на них зобразила, зокрема, співробітниці музею Людмилі Травень, воїну ЗСУ Віктору Кривоносову (позивний "Дзвонар"), іншим.

Подякувавши Ларисі за подарунок, Віктор Кривоносов звернувся до присутніх:

- Головне для всіх – це наша Перемога, тому що без неї неможливо нічого. Незважаючи на всі складнощі, кожен із нас повинен бути на своєму місці: хтось воювати, хтось допомагати армії. Але ми не повинні забувати про культуру. Адже ми боремося за Україну! Українська культура – це дуже важливий елемент. Я дуже щасливий, що попри небезпеку навколо, ми все ж таки знаходимо сили, час і натхнення для того, щоб створювати такі чудові роботи й ними надихатися. Скажу про себе: коли я перебуваю у відрядженні чи на лікуванні, знаходжу час, щоб відвідати концерт чи виставку, тому що це для нас велика розрада, це момент, коли ми можемо переключитись і духовно наповнитися.

Прозвучали теплі слова й від музейників. Алевтина Медведєва, котра піклувалася із перших днів створення музею про збереження його фондів, розповіла, що її знайомство з творчістю Лариси розпочалося з перших її робіт, які вона побачила під час одного з мистецьких заходів на острові Хортиця. Із цього часу в музеї почали комплектувати фонди її картинами.

- Хай наснага буде з вами! – таке було побажання пані Алевтини Ларисі.

Хранителька декоративно-прикладного мистецтва музею Тамара Гончаренко так висловилася про виставку «Акварель»:

- Це, мабуть, найбільш квіткова виставка за останній час. Дякуємо, що ви подарували таке свято, що ваша чудова виставка, витончені акварелі одухотворили музейний простір і щирих шанувальників вашої творчості. Зичу, щоб коло шанувальників вашої творчості щодня примножувалось і щоб завдяки вашим майстеркласам дуже багато людей відкрили для себе таїни чудової акварельної виставки.

«Бавовна до сонця», «Бавовна до землі» (із циклу картин «Квіти війни»)

За словами Лариси Єрмак-Долгової, лише аквареллю вона почала займатися приблизно з 2015 року. Щодня невтомно, коли була можливість, працювала. Ставила певні завдання для себе – або на контрасті зробити роботу, або на зближених тонах чи в одній якійсь гамі. Писала натюрморти, на етюдах - пейзажі. А ще в неї є хобі - реставрація: цікавиться технікою, читає статті, слідкує за новинками.

Малювала майбутня майстриня пензля з раннього дитинства, мріяла стати художницею. Батьки сприяли цьому – Запорізьку художню школу закінчила з відзнакою.

Після восьмого класу мріяла вступити до Донецького художнього училища, проте спроба була невдала. Тож за порадою однокласниці після десятого класу вступила до Суздальського художньо-реставраційного училища.

- Там дуже потужна школа акварелі, - розповіла Лариса. - Ми навчалися працювати з темперою, що передбачає ґрунтовне вивчення акварелі уже з першого курсу, відтак перейшли на олію. Але я акварель не покинула, паралельно й постійно писала в цій техніці. Мені дуже хотілося бути живописцем, а реставрація живопису вивчає її основи. Щоб реставрувати, треба вміти відчути й бачити колір і відтворити його так, щоб не відрізнити від авторського шару.

 

«Музи в нас не мовчать і не мовчатимуть»

- Нині в мене є бажання та якась внутрішня потреба перейти на олію, - говорить Лариса.

Побачивши майстра олійного живопису Анатолія Якимця на виставці, вона почала домовлятися, щоб попрацювати разом і запозичити його досвід.

Заслужений художник України Анатолій Якимець у гарному настрої переглянув експозицію картин Лариси Єрмак-Долгової.

- Сьогодні в нас свято й завжди воно буває, коли хтось презентує свої твори, дарує красоту людям, нашому прекрасному козацькому місту Запоріжжю, - підкреслив митець. - Кажуть, коли говорять гармати, музи мовчать (тут старе римське прислів’я «Inter arma silent Musae» - «Поміж зброєю музи мовчать» пан Анатолій вжив у модернізованій формі - Авт.). Я не погоджуюсь із цим римським прислів’ям. Музи в нас не мовчать і не мовчатимуть. Ось воїн виступав і зауважив, що мистецтво – це велика зброя, можливо, навіть сильніша, ніж гармати, що вбивають і ворогів, і мирних людей. Лариса нас радує своєю ювілейною виставкою. Сподіваюся, таких ще багато буде. Прекрасні акварелі! Не так давно ми її прийняли до лав Національної спілки художників України. Молода художниця гарно працює. На жаль, на дверях нашої обласної організації висить амбарний замок, іржею вже, мабуть, покривсь, а культуру активно взявся підтримувати художній музей. Дякую творчому колективу мистецтвознавців музею на чолі з Інгою Адольфівною за підтримку вогнища духовності, що горить і не згасає. Щастя тобі, красуне!

 

Коротка біографічна довідка

Єрмак-Долгова Лариса Миколаївна народилася 27 грудня 1971 року в Запоріжжі. Мистецьку освіту здобула в Запорізькій художній школі та Суздальському художньому училищі (1989-1993) за спеціальністю: реставратор живопису та музейний хранитель. Активну виставкову діяльність розпочала з 2011 року.

Членкиня НСХУ (2017) та Міжнародного акварельного товариства («International Watercolour Society» - IWS, 2016).

Учасниця благодійних аукціонів у Запоріжжі (2011, 2023) й Дніпрі (2016, 2023), благодійних проєктів «Броня» та «Арт-підтримка» в Запоріжжі (2022), благодійному аукціоні у Великій Британії на підтримку України «Art Auction for Ukraine» (2022).

Твори художниці зберігаються в Запорізькому й Кропивницькому обласних художніх музеях, Кам'янському державному історико-культурному заповіднику, у приватних колекціях України, Італії, Швеції, Ізраїлю, Франції, Німеччини, Індії, Китаю, Японії, Канади, Австралії, США, та інших країн.

Персональні виставки:

2011 – «Ти пам'ятаєш, як все починалось» (Запоріжжя, галерея «Скрижаль»).

2015 – «Вогні великого міста» (Запоріжжя, галерея «Art L»).

2016, 2017, 2018 – Виставка акварелі (Київ, Центральний будинок художника НСХУ).

2016 (ювілейна), 2017, 2018 - персональні виставки (Суми, Сумська міська галерея).

2018 – персональна виставка (Запоріжжя, виставкова зала ЗОО НСХУ).

2022.02.23 – ювілейна виставка «Акварель» (Запорізький обласний художній музей).

2023 – ювілейна виставка «Акварель» (Запорізький обласний художній музей).

Виставки й пленери:

Міжнародний мистецький пленер «Хортиця крізь віки» (2011, 2012).

Виставка акварелі в Карачі (Пакистан, 2016).

І Міжнародний фестиваль акварелі (Київ, 2016).

Фестиваль «Fabriano іn Acquarello» (Італія, 2016, 2017, 2018).

Всеукраїнський мистецький пленер «Запорізький пейзаж» (Запоріжжя, 2017, 2018).

Бієнале акварелі в Сербії (Белград, “Galleria A” V, 2018).

Бієнале акварелі в Сербії (Белград, Galleria A» VІ, 2018).

І пересувна міжнародна виставка конвертів і мініатюрних акварелей в Угорщині (Будапешт, 2018).

І міжнародний фестиваль акварелі в Чехії (Прага, 2018 – робота увійшла до 100 кращих).

Міжнародний фестиваль акварельної мініатюри «MINI WATERCOLOR» у Києві (Україна, 2019).

Міжнародна виставка автопортрета «ALBANIA VIZart» в Тірані (Албанія, 2019).

Пленери в Греції (2019, 2021).

Всеукраїнська та міжнародна виставки «Графіка у Харкові» (Україна, 2020).

Пленер у Карпатах (Славсько, 2020).

Пленер у Туреччині (2020).

Бієнале «Море акварелі» (Одеса, 2018, 2020, 2022).

Виставка «Херсон – це Україна» на Черкащині (Умань, 2022).

Пленер в Італії (2023).

Міжнародна виставка «International Women's Art Festival «FRIDA» в «Art Gallery of Tirana» (Албанія, 2023).

Колективна виставка сучасних українських митців «Відчуття від лютого» (Київ, 2023).

Всеукраїнський пленер олійного живопису на Закарпатті - проект «Світ очима художників» (еко–курорт Ізки, 2023).

Онлайн-проєкти

Malaysia International Online Juried Art Competition «LANDSCAPE» - Японський міжнародний інститут акварелі (JIWI, 2020)