Комуністи Запоріжжя живуть і досі тридцятими роками

Слава КПРС!


Шостий номер бойового листка запорізьких комуністів під гучною назвою „Рабочая смена” вийшов цього разу досить цікавим. Чого вартий тільки заголовок: „Скільки коштуєш, депутате? або Розповідь про редисок”. У преамбулі говориться, як у всі віки люди ненавиділи зрадників, як їх зневажали. До чого ж автор веде? Хто ж кого зрадив?

Виявляється, три депутати Запорізької міської ради: Ніна Фролова, Геннадій Битюцький і Любов Валова вийшли з Компартії та її фракції в міськраді й перейшли в Соціалістичну партію. Здавалося б, у цивілізованому суспільстві це – нормальне явище: переходь, куди серце підказує. Слава Богові, тепер партія не одна, вибір великий. Тільки ж листівка комуністів чітко і ясно заявляє, що всі троє „не витримавши випробування грошима, кинулися в обійми помаранчевих соціалістів”. Мовляв, їх купила Соцпартія за американські долари.

„До чого ж тут редиска?” – запитає читач. Бо всі ті депутати, як стверджує автор бойового листка, зовні були червоними, а всередині виявилися білими та ще й з червоточинами. Тому й перейшли в СПУ. Далі йде „розшифровка” абревіатури СПУ: „Союз Предателей Украины”. Ось так – ні більше, ні менше. 

Чим далі в ліс, тим більше дров. Читаєш, і ніби в тридцяті роки минулого століття повертаєшся: „Уже сьогодні вони можуть відчути на своїх продажних шкурах, - говориться в листівці, - зневагу трудящих, а сувора кара їх настигне пізніше”.

Яке людинолюбство! Сам Ісус Христос позаздрив би...

Що ж насправді стало поштовхом до виходу цих людей із фракції та з Компартії? Свого часу їх змушували голосувати за підвищення тарифів на комунальні послуги населенню. І хоча при голосуванні вони тільки утрималися – їх уже вважали чужими. Бо, мовляв, не проголосували так, як вимагали райком та обком КПУ. (Це вам, шановний читачу, така „ліва” партія, яка дуже переживає за добробут і благополуччя трудящих, а насправді голосує за спустошення наших з вами кишень). А на обласній партійній конференції один із секретарів обкому відверто назвав цих депутатів, що вийшли з КПУ, „відпрацьованим матеріалом”. Мовляв, без вас обійдемося. І такі випади проти однопартійців комуністи не вважають ні зрадою, ні відвертим хамством. 

Хто ж насправді ці люди, котрі покинули фракцію й партію? Любов Валова була визнана кращим депутатом міськради за 2003 рік, а Ніна Фролова – за 2004-й. Добре працює як депутат і Геннадій Битюцький. Тому ніякої „зневаги трудящих” не сталося. Людям однаково, якої масті кіт, якби тільки мишей ловив. Більше того, після виходу цієї листівки із Компартії вийшов ще один депутат Запорізької міськради – Іван Сова. На знак солідарності зі своїм депутатом – Любов’ю Валовою – подав заяву на вихід із Компартії член КПРС із 1953 року, ветеран війни і праці, полковник у відставці Олександр Удалов.  

На цю тему згадав анекдота. У дитсадок прийшла дівчинка й каже виховательці: “Наша кицька народила чотирьох кошенят. Усі вони – комуністи”. А за кілька днів вихователька: 

- Галю, то як там твої кошенята-комуністи?

- А вони вже не комуністи.

- Це ж чому?

- У них очі прорізалися. 

Пилип ЮРИК