Музика й пісня – найголовніше в житті Василя Данилюка

DanyliukТворчий портрет на тлі фестивалю

Віра СЕРЕДА

На початку жовтня у Вижниці, що в Чернівецькій області, відбувся відкритий фестиваль-конкурс молодих виконавців української естрадної пісні імені Назарія Яремчука «Пісня буде поміж нас». До складу журі увійшов заслужений артист України Василь Данилюк - соліст-вокаліст та керівник естрадного колективу обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка. Митець також узяв участь у мистецькому заході «На гостини до Назарія». Він виконав пісні про рідні Карпати, Буковину, які так любив Назарій Яремчук («Знов я у гори іду» Миколи Мозгового і «Вклоняюсь тобі, Буковино моя!» Василя Зазубека на вірші Ігоря Федчишина), а також твір Левка Дутковського на вірші Анатолія Фартушняка «Сніжинки падають», що дав назву легендарному ВІА «Смерічка».
Серед популярних пісень Василя Данилюка – «Морозенко» (композитора Володимира Домшинського на вірші Тамари Коломієць), «Чугайстер» (Ігор Іванців - Володимир Вахновський), «Сніжинки падають» (Левко Дутковський - Анатолій Фартушняк), «Дивні чари»(Юрій Холоменюк - Ганна Дущак), «Буковиночки» (Віктор Рурак - Ілля Богданюк), «Україно моя, вишиванко» (Олександр Злотник – Григорій Булах).

 

 

Показав свої перші пісні Миколі Смолінському

Автор цих рядків уперше почула про талановитого буковинського співака в 90-ті роки минулого століття в радіопередачі заслуженого журналіста України, незабутнього Миколи Смолінського. Тож наша розмова розпочалася саме з цього історичного моменту в житті артиста.


- Уперше я прийшов до Миколи Сергійовича в 1992 році, - розповів Василь Данилюк, - коли здобув першу премію на Міжнародному гуцульському міжнародному фестивалі, а пізніше, того ж року, - другу премію на Міжнародному фестивалі «Доля» в Чернівцях. Приніс у студію свій перший магнітоальбом - уперше тоді не менш легендарна людина, режисер Василь Стріхович записав мій голос на плівку. Миколі Сергійовичу я показав свої перші пісні – «Замріяна пісня», «Чугайстер», «Морозенко», «Незнана», «Золоті Карпати». Йому сподобалися. Він досить часто давав у ефір мої твори.


- Як ви прийшли до гарної, якісної пісні?


- У школі, скільки пам’ятаю, був постійно солістом хору. Зазвичай ми співали пісні того часу - гуцульські, патріотичні. Я закінчив музичну школу по класу труби в селі Розтоки, що на Путильщині, де народився,. Після трьох класів навчання в музичній школі вступив до Чернівецького музичного училища імені Сидора Воробкевича, через чотири роки закінчив його та пішов служити до Івано-Франківського гарнізонного будинку офіцерів. Там ми створили свій вокально-інструментальний ансамбль «Багряна зірка», яким керував композитор, нині заслужений діяч мистецтв України Володимир Домшинський. Я був солістом естрадного гурту, в якому переспівав багато всілякої музики: військові, афганські пісні, звичайно, «Гей ви, козаченьки» (на той час пісня була дуже популярною) - старалися копіювати, але намагалися співати трошки в іншому варіанті, в іншій інтерпретації показати українську пісню. Це був Івано-Франківськ, 1990 рік. Якось ми виступали біля пошти на так званій стометрівці. Я у формі солдатика ще з червоними погонами – були останні роки Радянського Союзу. Мені якісь люди дали жовто-блакитний прапор у руки (я як військовий не мав права його брати). Пам’ятаю, як майор кричав: «Брось! Что ты делаешь, солдат?» Але я не випускав прапор із рук, навіть узяв із собою після виступу в Будинок офіцерів. До чого веду? Саме тоді я зрозумів, що музика й пісня для мене – найголовніше в житті. Після того я, звичайно, почав збирати пісні, котрі ніким не були співані, робити свої перші кроки й виконувати свої власні пісні.

 

«Я дуже любив Назарія Яремчука, і тепер шаную»

 

- Пам’ятаєте, коли ви потрапили на концерт за участю Назарія Яремчука?


- У першому складі я «Смерічку», звичайно, не застав, бо був малим. Назарій якось приїхав до нас у село із концертом, ходив по залу, співав «Червону руту». Мені випало щастя - він дав заспівати декілька фраз, навіть передав мікрофон. У мене це вийшло, може, дещо пискляво, як у хлопчика, але я тоді відчув ту потужну пісенну енергетику, що йшла від Володимира Івасюка й Назарія Яремчука.


- Неначе ще тоді передав вам пісенну естафету.


- Узагалі я дуже любив Назарія Яремчука і тепер шаную – надто потужний співак, заміни йому немає і вже не буде. Це великий патріот, чудовий співець і Людина з великої літери.


- Ви з ним перетиналися, коли вже стали професійним артистом?


- Звичайно, він часто був у журі різних конкурсів. Десь він мене підтримував. Навіть його дружина Дарина розповідала мені (інші його колеги також), що він якось прийшов додому і каже: «Я побачив свого братика на сцені». Я відчував те тепло та його щиру підтримку. Часто з ним зустрічався. Він мені радив, як вибирати репертуар. Одного разу була незабутня зустріч у Верховині – він відпочивав там і запитав: «Що, Васильку, співанок шукаєш?» - «Так, Назаре Назаровичу, шукаю. Хочу стати популярним співаком так само». - «Ну, молодець-молодець!», - сказав так трошечки із сарказмом, але то для мене було дуже дороге. На 40-ий день після смерті Назарія Яремчука на стадіоні «Буковина» відбувся концерт: приїхали практично всі провідні артисти, щоб вшанувати його пам'ять. Я теж брав участь у тому концерті й співав про нього пісню «Дивні чари». А потім того ж 1995 року Левко Тарасович Дутковський збирав новий колектив у філармонії, узяв мене солістом групи. Були також Леонід Корінець (на жаль, покійний) і Галина Грищук. Тоді зазвучали пісні «Черемоше сивий», рок-кантата «Діва Марія», яку ми першими виконали. У Києві ми, до речі, за кантату й попурі Володимира Івасюка здобули гран-прі. Потім через сімейні обставини я залишив філармонію, знову повернувся 2008 року. Я дуже вдячний тим людям, які мені допомогли (на жаль, багатьох уже немає, але я їх пам’ятаю). У філармонії в нас зараз більше просвітницька місія – так звані норми для дітей, студентів. Щосезону інша програма. Багато виступів на державні свята.


- Сольні виступи бувають?


- Надходять запрошення з різних куточків України, я їх приймаю. Мав виступи в Рівненській області, Переяславі-Хмельницькому на день міста, у Фастові, Борисполі. Із народною артисткою України Лілією Сандулесою їздимо виступати в Трускавець.


Біографічна довідка митця


Василь Степанович Данилюк народився 25 серпня 1970 року в селі Розтоки Путильського району Чернівецької області.
1985–1989 - навчання у Чернівецькому музичному училищі імені Сидора Воробкевича.
1989–1991 - військова служба в Івано-Франківську.
1991 - викладач музики в Путильській дитячій музичній школі; одночасно соліст гурту «Згарда», де провідним солістом був народний артист України Іван Попович.
1993 - артист оркестру Чернівецького обласного об’єднання музичних ансамблів.
Із 1995 - соліст Чернівецької обласної філармонії, працював під керівництвом народного артиста України Левка Дутковського.
Січень 2003 - перший творчий вечір «У Василя на Василя» (Чернівецький музично-драматичний театру імені Ольги Кобилянської).
2003 - пісня Володимира Григорака на вірші Василя Михайлюка «Анничка» ввійшла до саунд-треку української кінострічки «Один у полі воїн» режисера Геннадія Вірсти.
Осінь 2005 - музичний фільм Чернівецької держтелерадіокомпанії «Розтоки» за участю Василя Данилюка (режисер – Антоніна Фантух).
2006-2009 – навчання у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (кафедра музики).
Лютий 2008 - другий сольний концерт «Незнайомка» у супроводі гурту «Метроном» (Чернівці).
18.06.2008 - присвоєне почесне звання «Заслужений артист України».
Із листопада 2008 - соліст-вокаліст та керівник естрадного колективу Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка.
30.03.2009 – вступив до творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України».


Участь у фестивалях


1992 - Міжнародний гуцульський фестиваль (перша премія).
1992 - Міжнародний фестиваль «Доля» (Чернівці, друга премія).
1993 - Міжнародний пісенний фестиваль «Золоті Трембіти» (Тернопіль), де виконав музичний твір «Намалюй мені ніч» Мирослава Скорика на вірші Миколи Петренка.
1998 - Всеукраїнський фестиваль «Пісенний вернісаж» (Київ), де виконував партію в рок-кантаті Левка Дутковського «Діва Марія», що здобула Гран-прі.

 

230

Мистецький захід «На гостини до Назарія» в селі Мигове. На сцені – Василь Данилюк

3392 n
Заслужений артист України Василь Данилюк (другий праворуч) у журі фестивалю-конкурсу імені Назарія Яремчука. Фото Романа Островського