Володимиру Магару - 110
Віра СЕРЕДА
5 липня виповнюється 110 років великому Майстру сцени, народному артисту Радянського Союзу Володимиру МАГАРУ. Він був засновником і протягом 35 років очолював Запорізький музично-драматичний театр, який сьогодні по праву носить його ім'я.
Вистави "Маруся Богуславка" Михайла Старицького, "Украдене щастя" Івана Франка, "Щорс" Юрія Дольд-Михайлика, "Богдан Хмельницький" Олександра Корнійчука, "Де тирса шуміла" Анатолія Шияна, "Майська ніч" Миколи Гоголя та інші, поставлені цим режисером, увійшли в золотий фонд театральної історії. А ще він був неперевершеним майстром масових сцен.
Протягом майже сорокарічної творчої діяльності Володимир Магар виконав понад двісті п'ятдесят ролей в класичних і сучасних п'єсах.
Актори Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Володимира Магара, яким пощастило бути його учнями й колегами по сцені, часто згадують великого Майстра. Він поєднував під час роботи над виставами надзвичайну вимогливість, винахідливість і гумор.
До останніх днів свого життя згадувала його народна артистка України Тетяна Мірошниченко. Вона часто переповідала епізоди із життя Володимира Герасимовича, як він прекрасно грав, а актори настільки поринали в сюжет вистави, що не могли відділити себе від подій вистави й часто переносили це в реальне життя. У нього була ціла розробка навіть малесенької деталі чи мізансцени. Тетяна Кузьмівна, як і сучасник режисера Олександр Бураковський, тодішній директор театру, вважала «лебединою піснею» Магара – «Сторінку щоденника» (1964), де він зіграв роль Іларіона Грози, за яку був відзначений премією імені Івана Карпенка-Карого. Це свідчило про те, як багато міг ще зробити актор Володимир Магар. Його психологічна заглибленість, зрілість філософських роздумів, широта образних узагальнень відчиняли двері у світ шекспірівської драматургії.
На сцені Запорізького театру зробив перші кроки як драматург відомий уже на той час у Запоріжжі письменник Петро Ребро. Володимир Герасимович дуже хотів, щоб він був першим помічником головного режисера з літературної частини. Саме Володимир Герасимович відкрив у нього хист драматурга і здійснив постановку його поеми «Любов сильних» на сцені театру. Петро Павлович знає багато тонкощів життя Володимира Герасимовича, вони дружили, хоча вікові категорії були різні. Свої спогади про Володимира Магара увійшли в четвертий том «Вибраних творів» Петра Ребра.
- Не знаю, хто предок Магара, але за вдачею він - типовий українець: розум його був завжди налаштований на гумор, - ділиться спогадами Петро Павлович. - В очах, здавалося, й уві сні іскряться смішинки. Коли він говорив, важко було зрозуміти: всерйоз чи жартує. Загалом же, без гумору не мислив життя. А як смішно він умів «перекривляти» колег на репетиціях! Дехто, звичайно, ображався, але більшість трупи розуміла: вистава краще й швидше народжується у радісній атмосфері, а не з-під батога.
Народний артист України Іван Смолій зберігає відеозапис свого весілля у стінах рідного театру. Володимир Герасимович був у нього весільним батьком. Ми переглянули документальні кадри, які зберегли світлий образ великої людини – такої простої, скромної й людяної у буденному житті.
А юному Олександру Гапону Володимир Магар пообіцяв, що той стане гарним артистом. Олександр Іванович став таким - 1991 року був удостоєний звання народного артиста України.
А ще Володимир Магар був гарним менеджером. Іван Смолій і Олександр Гапон пригадали, як під час гастролей в одному з міст Росії Володимир Герасимович зібрав молодих красивих акторів і сказав наступне:
- Хлопці, сьогодні ви вільні. Випийте грамів по 50 горілки – у вас же добові ще є? Вдягніть вишиті сорочки та ходіть перед фасадом театру.
Актори так і зробили. Коли жінки й дівчата побачили красенів-українців, то перед касою місцевого театру одразу вишикувалася черга. Як наслідок – аншлаг у залі.
Ось таким був Володимир Магар – геніальний актор і режисер, мудрий і заповзятливий політик у мистецтві!
Читайте про Володимира Магара у нас на сайті в розділі «Майстри гумору» («Артисти»).