Гітлерівці вважали Бандеру й бандерівців найнебезпечнішими ворогами...
Сергій ПЛАЧИНДА
І се засвідчує „Секретна німецька інструкція стосовно України", розповсюджена серед окупаційних фашистських адміністрацій у листопаді 1942 року. Звернімо увагу на перший пункт сього документу: „Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани. Потенційно найнебезпечніші бандерівці. За всяку ціну знищити..." (Див. „Національні процеси в Україні", ч.2, 1997, с.335. Виокремлення моє. — С.П.).
Характерні ще два пункти інструкції: „3. „Просвіти" обсервувати. Там діють Б. (бандерівці)"; „...12. Партизанів і націоналістів не допускати до згоди". (А в нас командир партизанського загону, що діяв на Черкащині, Кузьма Гриб якийсь час сидів у тюрязі за те, що спільно з бандерівцями розгромив німецьку частину.) Чи відомий сей документ донецьким окружним адміністративним суддям, які судять наразі мертвого Степана Бандеру яко... „посібника нацизму"? Чи знають про існування „секретної інструкції" нацистів секретарі Президента України Віктора Януковича, котрі намовляють його, на догоду імперській Москві та п'ятій колоні в Україні, принизити й образити всю українську націю своїм скасуванням Указу попереднього Президента?
Сьогодні тисячі україноненависників лихоманково збирають підписи на скасування Ющенкового указу. При сьому безпардонно й підло оббріхують Великого Стратега й теоретика національно-визвольних змагань українців, нашого національного Героя Степана Бандеру. У сій брудній кампанії беруть участь і ЗМІ, надто периферійні. Для прикладу візьму черкаську обласну газету „Нова Доба", котра в числі за 25 березня ц.р. надрукувала наскрізь брехливу статтю під заголовком „Бандера — не народний герой". При сьому цинічна підтасовка фактів починається з першого ж речення: мовиться про те, скількох поляків і в яких селах Закерзоння убили бандерівці... Отакої! Нагадаю хоча б широко публікований і адресований ООН та урядам багатьох держав світу „Відкритий лист українців, замешкалих за лінією Керзоння": „…З цілого приблизно мільйона українців, які мешкають за лінією Керзона, майже ніхто не хотів і не хоче від'їжджати добровільно до СССР. Ціле українське населення цих теренів висловилося майже однодушно за те, що не хоче виїжджати, але хоче остатися на своїх дотеперішніх місцях, у своїх батьківських оселях".
І далі про наслідки своїх закономірних бажань: „...Навесні 1945 року нападали на українські села численні польські озброєні банди, яким явно помагала урядова, державна міліція й інші урядові чинники. Ці озброєні банди, разом із міліцією і частинами війська, спалили впродовж минулого року на цих теренах кілька десятків українських сіл, ще багато більше пограбували й понищили. Діялись при тому страшні злочини масових вбивств. У деяких селах вбили банди й по ст., двісті й більше людей впродовж одного дня. Били до крові, тортурували і вбивали також жінок, старих і дітей. Живих людей, часто навіть немовлят, кидали прямо в огонь..." („Національні процеси в Україні", ч.2, К., 1997, с.401).
Така вона — правда, й перекручувати її, маніпулювати брехнею се — творити злочин проти України, її історії. Але „Нова Доба", її авторка — якась Катерина Германчук — продовжують брехати далі: Національного Героя України, борця проти тоталітаризму називають у своїй статті „фашистським лакеєм", „прибічником нацизму". І се в той час, коли про Бандеру кожен патріот України, не кажучи вже про націоналістів, може нагадати українофобам: 30 червня 1941 року ОУН під проводом Бандери проголосила у Львові відновлення Української Державності, а вже 6 липня того ж 1941 року німецько-фашистська влада заарештувала Бандеру й ув'язнила його в концтабір Саксенгаузен.
До речі, відомий російський учений Кірілл Алєксандров — автор книжок „Офицерский корпус армии генерал-лейтенанта А.А.Власова", „Русские солдаты Вермахта", „Армия генерала Власова" наводить такий факт: Бандера категорично відкинув пропозицію Власова про об'єднання їхніх сил.
„Нова Доба" подає фото (!) сумнозвісного секретаря політради СПУ Рудьковського, який називає бандерівців зрадниками і прибічниками фашистів, не згадуючи секретної німецької інструкції. Так, се той Рудьковський, якому київська прокуратура висунула свого часу обвинувачення у розтраті державних коштів „в особливо великих розмірах" (його політ у Париж — у супроводі чарівної переможниці Конкурсу краси — коштував державі 393 тисячі гривень) — чи має така людина моральне право судити чесних високоморальних антифашистів, славних лицарів України, її вірних синів, що безоглядно йшли на смерть заради свободи й незалежності Матері-України?!
Наш народ, який пережив німецький фашизм, наразі душить великодержавний російський шовінізм, що переріс у фашизм. Спільне у сих двох формаціях: нищення української нації. Для доказу — решта пунктів секретної німецької інструкції: „Ширити аморальність"... „Школи тільки 4-класні"... „Відібрати культурно-освітні установи"... „Якнайменше наукових установ"... І найголовніше: „Все, що має хребет, зламати"...
Тож скасування Указу Президента України про удостоєння Бандери звання „Герой України" означатиме торжество фашизму, проти чого боровся патріот. Але торжество — тимчасове. Бо відбирати в мертвого національного героя України його історичні заслуги се не тільки великий гріх — се та образа, що пробудить національну гідність у мільйонів...
Упродовж 350 років вороги намагалися зламати хребет української нації. Не зламали. Не зламають і нині. Навпаки, він стане міцнішим у боротьбі за відродження української особистості, за відродження української нації.
«Літературна Україна», 15 квітня 2010 року, №13.