Художникам-ювілярам – 240

«Чотири на 60»


ВІРА СЕРЕДА, ЮРІЙ ЗЕЛІНСЬКИЙ (ФОТО)

У виставковій залі Запорізької організації Національної спілки художників України відкрилася виставка відразу чотирьох художників. Таким чином Анатолій Грабчилев, Тамара Дружина, Степан Марчук і Галина Сапегіна вирішили відзначити свій ювілей і привітати колег із професійним святом - Днем художника. Відкриваючи виставку, голова Запорізької організації НСХУ, заслужений художник України Ірина Гресик зауважила, що жартома виставку назвали «Чотири на 60», якщо ж серйозно, то цими днями збігаються відразу три події – День художника, День міста й День визволення Запоріжжя. А депутат міської ради Юрій Каптюх, вітаючи ювілярів, зауважив, якщо чотири помножити на 60, то виходить 240 – стільки років виповнюється Запоріжжю.

Запам’яталося привітання директорки Запорізького художнього музею Галини Борисової. Вручивши подарунки ювілярам, вона нагадала, що їхні твори треба музеєфікувати, і саме митці повинні про це потурбуватися, як це зробила колись Марія Примаченко. Нині у Запорізькому художньому музеї зберігається сто її картин.

 

 


Ірина Гресик, ніби передбачаючи побажання Галини Борисової, подарувала Запорізькому художньому музею свою роботу «Натюрморт із косівською керамікою», потім вручила набори приладдя для образотворчого мистецтва Вільнянській, Бердянській, Гуляйпільській, Молочанській, Матвіївській загальноосвітнім школам-інтернатам, Запорізькому навчально-реабілітаційному центру та Запорізькій художній школі. Їх придбали на кошти, виручені від реалізації дитячих робіт, створених під час майстер-класу з батику в рамках VІІІ Міжнародного мистецького пленеру «Хортиця крізь віки – 2010».

Усі ювіляри – члени Національної спілки художників України.

Степан МАРЧУК, єдиний художник у запорізькій організації НСХУ, хто працює в техніці художньої емалі й залишається вірним їй уже понад 40 років. 1969 року він закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва. До речі, навчався на одному курсі з нинішнім Героєм України, народним артистом України Василем Зінкевичем. Художня емаль - техніка складна й непередбачувана, як і все, що пов'язане з вогнем, зауважив Степан Петрович. Художник не може точно вгадати кінцевий результат. Часом, домагаючись потрібного кольору або відтінку, пластину доводиться закладати в піч десятки разів, щораз по-новому перекриваючи барвистий шар. Я б порівняла митця з ювеліром, адже від його майстерності залежить задуманий образ чи сюжет. Експозиція емаліста вражає різноманіттям сюжетів – пейзажі, портрети, історична тематика, зокрема, козацька й різдвяна композиції з елементами різьблення по металу. Деякі твори декоровані різьбленням і деревом, як, наприклад, «Дорога» чи роботи за творами Гоголя.

В експозиції Галини САПЕГІНОЇ – різноманіття творів. Багато портретів, серед яких театральні (арлекіни) й казкові (домовий) персонажі, жіночі портрети, в тому числі й історичні («Жозефіна», «Скиф’янка», «Портрет у стилі Кранаха»). Гарно вписалися в експозицію зображення ігуани й курки-чорнушки. Серед творів – кілька натюрмортів з апетитним гранатом у композиції з рогом для вина й виробами з відповідним орнаментом.

Тамара ДРУЖИНА представила серію цікавих жіночих портретів, у тому числі й автопортрети, експресивні натюрморти («Деревій», «Букет», «Колір осені», «Стручки»), гарні пейзажі («Парк», «Мій дім», «Тополі»). А ще з її картини на вас дивиться… казковий кіт.

Анатолій ГРАБЧИЛЕВ - відомий запорізький художник-графік, працює переважно в акварелі. Його пейзажі ніжні. У них і пори року («Літо», «Весна», «Теплий вечір»), і мінливість погоди («Переліт»), і різноманіття ландшафтів («Давні скелі», «Степовий простір», «Стежка в гори»). Є тут і фантазійні сюжети – «Мрія», «Місто, яке не існує», або ж водограй, у струменях якого проглядаються чудернацькі образи.

Серед відвідувачів виставки була мистецтвознавець, науковий співробітник Запорізького художнього музею Ірина ЛАСКА. Зважаючи на те, що виставка солідна, ми вирішили поцікавитися компетентною думкою фахівця. Ось її оцінка від побаченого:

- Виставка незвична, значна як для художників-авторів, так і для загалу. Цікаво, що роботи переглядають їхні колеги. Та й вони самі в інтер’єрі виставкової зали по-іншому сприймають власні твори. Митці різні, в кожного свій погляд, проте є спільне - вони всі на пікові зрілої майстерності. Я вперше побачила роботи Анатолія Грабчилева. Складається враження, що це - людина спрагла гармонії. І він ту гармонію виставляє, втілює, компонує в пейзажах. Це - професіонал акварелі. А цю техніку не можна виправити, розтягнути в часі творення. Красиво. Професійно. Майстерно. І така природа, ніби зрозуміла, одночасно тутешня й нетутешня, трохи віддалена сама по собі в кожному авторському фрагменті експозиції. У Грабчилева є таємниця в пейзажі – гармонійному плавному чи з водоспадами, які раптом прориваються, а потім знов усе стишується.

Тамара Дружина й Галина Сапегіна, - зазначила Ірина Миколаївна, - довгий час працювали в одній майстерні. Це наклало відбиток на їхні роботи, особливо на квіткові натюрморти. Вони ніби перегукуються, якимись ниточками пов’язані, але в той же час різні. Тамара представляє такий камерний образ художника: речі м’які, раціональні, відсторонені, ніби душевні. Таке враження, що все позує для неї – дерева, коти, люди, квіти, букети. Один букет – це один настрій, а букети – це вже інша муза.

Галина ж передає в творах переживання щоденного нашого життя в його красотах, котрі нам дозволяє відкривати. Ми, можливо, пробігаємо повз них, а після виставки починаємо помічати, говорячи: «Боже, як гарно! А в мене ж удома такий же букет, така ж ваза!» А ще художниця влаштовує нам таку експозицію-театр: у неї тут дійові особи з цирку, портрети реальні й придумані. А птахи! Вони різні, казкові, загадкові.

Навіть натюрморт із гранатом – монументальний, соковитий, наповнений життєдайною силою. Перед нами - Кавказ. У її фантазії своє уявлення про нього – основні знакові речі, які вона уміло об’єднує в таку композицію: кожен предмет ставить на відстані, й він «грає свою мелодію», має певне місце в тому натюрморті, несе персональну ідею.

Острів Байди на Дніпрі – символічний блок, який нагадує нам наше минуле.

Емаль Марчука подібна до акварелі, він – мужчина, серйозний, аналітичний, його цікавить історія. Через цю його виставку проходять і анти, й скіфи, й вертеп. Мені подобається, як він бачить козацтво. Оці всі звичаї, учасники народних звичаїв і обрядів – це таке, що йде з дитинства, воно в людини або є, або немає. Я звернула увагу на одну світлу роботу. Він мені пояснив: «Підійшов якось удома до вікна, а там такий туман – і я спробував його зробити з емалі», - сказала Ірина Ласка.

На знімку:

Ювіляри (зліва направо) Анатолій Грабчилев, Галина Сапегіна, Степан Марчук і Тамара Дружина

 

Ювіляри (зліва направо) Анатолій Грабчилев, Галина Сапегіна, Степан Марчук і Тамара Дружина

 Приємно помріяти біля гарної акварелі

Приємно помріяти біля гарної акварелі


Степан Марчук. Робота за твором Миколи Гоголя та «Різдво»
Степан Марчук. Робота за твором Миколи Гоголя та «Різдво»

 Тамара Дружина. Натюрморт «Колір осені»

Тамара Дружина. Натюрморт «Колір осені»

 Анатолій Грабчилев. «Мрія»

Анатолій Грабчилев. «Мрія»

 Експозиція творів Галини Сапегіної

Експозиція творів Галини Сапегіної