У ПОЛОНІ КРАСИ Й ДУХОВНОСТІ

 

Мистецтво



Олександр ЄМЕЦЬ

Нещодавно у Пологах відбулися культурно-мистецькі заходи до Дня міста. Серед творчих здобутків майстрів нашого краю були також представлені роботи учнів Школи мистецтв. Кожна з представлених на виставці картин мала одну спільну особливість – зупиняти на собі увагу. Утім, була тут одна акварельна робота, яка, мабуть, привернула не лише мою увагу. Це картина Альони Курілець «Україна». Не знаю кого як, але мене ця робота особливо схвилювала, можливо, ще й тому, що в той момент, коли знайомивсь із творчим доробком юних художників, із динаміків над міською площею лунала пісня «Моя Україна» у виконання Каті Бужинської. Зрозуміло, що під такий супровід залишатися байдужим було просто неможливо.

 

 

 

Фантастична веселка дитячих робіт

Саме тоді й зародилося в мене бажання ближче познайомитися з діяльністю Школи, звідки виходять такі, без перебільшення, талановиті роботи учнівської молоді.

Переступив поріг Школи мистецтв. Таке враження, ніби опинився в іншому світі, де панувала краса й духовність.

У кімнатці, де над своїми роботами посхиляли голови вихованці художнього відділення, панувала творча атмосфера. Усе це дійство відбувалося під пильним оком викладача Наталі Поради. Вона, як дбайлива мати, тримала в полі свого професійного зору не стільки своїх вихованців, скільки те, як і що народжувалося з-під їхнього олівця. До кожного підходила, щось підказувала, підправляла, радила так чи інакше. І все це відбувалось у повній злагоді і взаєморозумінні.

Аби не заважати дітям, почав розглядати вивішені на стінах уже готові роботи. Такий собі міні-вернісаж. І ніби відчув незримі промені, які лилися з акварельних робіт, утворюючи таку собі фантастичну веселку, побачити яку здатне лише піднесене, очищене від метушні серце. Вражають насичені кольори картин – червоний, чорний, сірий, синій...

- На скільки ж складно виробити в дитині, не позбавленій художнього дару, власний почерк?

- Мабуть, саме в цьому, як на мій погляд, і полягає головне завдання вчителя художньої школи, – відповідає на моє запитання Наталя Володимирівна. – І хоча вони поки що тільки на початку творчого шляху, але індивідуальність кожного починає вже проявлятися. І не лише в манері письма, а й у самому ставленні до роботи.

Свобода мислення

А мені чомусь подумалося, що для того, аби передати на аркуші паперу цілий всесвіт, треба мати щось у душі, яка ще не зазнала нищівних ударів бентежного життя. І оте щось треба ще й утримати й постійно наповнювати свіжим повітрям думок, народжених у роздумах від споглядання навколишнього розхитаного всілякими негараздами життя.

- Чи існує якась програма, по якій ви повинні навчати дітей? Чи не обмежує вона в дитині свободу мислення й творчого втілення задуманого?

- Як і будь-який навчальний заклад, ми маємо керуватися у своїй роботі програмою. У даному випадку ми діємо за програмою, затвердженою в Запорізькому методичному центрі. Викладачі у нашій дитячій студії — художники-педагоги, котрі мають багатолітній досвід роботи з дітьми. Вони не ставлять своєю метою виховання професійних художників та не нав’язують учням естетичних канонів. Першочергове завдання художнього виховання – розкрити й розвивати потенційні творчі здібності, закладені в кожну дитину з народження, незалежно від того, в якому напрямі будуть розвиватися ці здібності, коли дитина почне дорослішати. Як викладач художнього відділення вважаю для себе головним завданням подати учням основні правила побудови перспективи та відчуття кольору. Це ті базові знання, які допоможуть дитині розвинути свій світогляд та сприйняття мистецтва як класичного.

- З якого віку приймають дітей до школи? І що треба мати для того, аби потрапити сюди?

- Дітей до школи приймають у віці 7-8 років. Вони приходять самі, або їх приводять батьки, побачивши у своєї дитини нахил до малювання. Для вступу до школи обов’язково треба мати вже власний певний доробок. Учні приносять свої роботи, а вчителі художнього відділення мають оцінити творчий потенціал дитини. Хоча тут важко іноді сказати напевне, що буде з того чи іншого учня. Таке оцінювання відбувається вже у процесі навчання, яке триває чотири роки. По закінченню Школи мистецтв кожен випускник отримує свідоцтво.

Тут виростають юні таланти

- Скільки учнів відвідує заняття?

- Під моєю особистою опікою перебуває сорок два учні, які поділені на чотири групи. А загалом школу відвідує понад сто юних художників.

- Які предмети викладаються на художньому відділенні?

- Це - малюнок, живопис, скульптура, композиція та історія мистецтв.

- Що діти найбільше люблять малювати?

- Композицію. Бо тут можна найбільше пофантазувати, виявити власне бачення. Окрім звичайних занять на нашому відділенні проводяться контрольні уроки. Наприкінці кожного семестру відбувається перегляд учнівських робіт.

- Пані Наталю, скажіть, чи багато серед ваших вихованців таких, на яких покладаєте великі надії, які в майбутньому можуть прославити наші Пологи?

- Звичайно, що такі є. Тут я одразу можу назвати Альону Курілець, яка полонила не лише вас своєю роботою «Україна». Сама дівчина родом із села Тарасівка. Зараз навчається в Запорізькому художньому коледжі. Скажу без перебільшення, що в цієї дівчинки - справжній талант художника. У своєму доробку вона має роботи, які вже купують шанувальники художнього мистецтва. І «Україна» лише одна з таких робіт.

Хотіла б іще назвати тут Михайла Волошина. У свої п’ятнадцять років уже має великий досвід як учасник різноманітних за темою конкурсів. Так, за свою роботу «Гончар» (живопис) він отримав медаль аж з Індії. На Всеукраїнському конкурсі «Об’єднаймося ж, брати мої» виборов перше місце своєю роботою з кераміки «Котигорошко». На обласному конкурсі «Обери якісний світ» зайняв друге місце.

Як тут не згадати Світлану Гринь. Дівчинці лише 12 років, а дипломант багатьох художніх конкурсів. Її робота з живопису «Пікасо з Венери» зайняла третє місце у Всеукраїнському конкурсі «Космічні фантазії». Як учасниця обласного конкурсу «Моя улюблена українська казка» здобула четверте місце за живописну роботу «Лисиця й журавель». На конкурсі «Тварини – наші друзі» її роботи з кераміки «Лев» та «Корова» вибороли третє місце.

Узагалі, я могла б назвати ще чимало імен своїх учнів, які мають великі здобутки у своїй творчості. А ще відверто скажу, що навіть трапляються такі випадки, коли діти, які на нашу, педагогів, думку мали дуже посередні здібності до малювання, стали потім художниками-професіоналами.

- Чи підтримуєте зв’язок зі своїми колишніми учнями, цікавитеся їхньою подальшою творчою долею?

- Так. Бо завжди цікаво знати, чого досягли твої учні в житті, які мають творчі здобутки. Буваючи в Пологах, вони завжди заходять до нашої Школи, виявляють зацікавлення до сьогоднішніх учнів, які, можливо, в недалекому майбутньому стануть їхніми колегами по творчості.

Відверто кажучи, не хотілося залишати цей затишний куточок, де навчають дітей не лише розуміти красу, але й здатності творити ту красу вже в ранньому віці.

І ще ось про що подумалося. Навіть якщо дитина, закінчивши художню школу, й не займається мистецтвом професіонально, вона на все життя зберігає любов до нього і малює, як кажуть, «для душі». Уже будучи дорослою людиною, вона стає активним пропагандистом образотворчого мистецтва і в міру можливостей вносить елементи творчості в навчання або в роботу за фахом.