Іван МИКОЛАЙЧУК

Опубліковано: 14 червня 2011

Пам'ять

Митця, його творчість люблять і шанують у Запоріжжі

Пилип ЮРИК

Нещодавно Верховна Рада України ухвалила постанову за №8587 «Про відзначення 70-річчя з дня народження Івана Миколайчука». Вона містить рекомендації Державному комітету телебачення і радіомовлення України - організувати показ кінофільмів, створених за участю цього митця, теле- і радіопередач, присвячених його життю й діяльності.

На жаль, жоден із кінотеатрів обласного центру не намітив до цієї дати бодай якихось заходів, не буде й показу фільмів за участю цієї талановитої людини. Може, саме тому нині й чути думки про те, що в Україні ніколи не було ні власного кіно, ні своїх видатних акторів чи режисерів. Однак пам'ять про Івана Миколайчука жива. Його знають запоріжці, люблять його творчість. Переді мною фото початку 70-х. Іван на фоні кам’яних половецьких баб сфотографований із двома запоріжцями. Їх і розпитую про історію цієї світлини.

Згадує Володимир Мельник (на фото він праворуч), лікар-стоматолог, нині пенсіонер:

- Тоді мав відкритися Музей запорозького козацтва, тому Іван Миколайчук, який знімавсь у фільмі в Запоріжжі, приходив, знайомився з майбутніми експонатами. Там і познайомилися. Фотографію зроблено біля старого офісу заповідника. Я працював у той час лікарем і був позаштатним співробітником музею. Тоді на Хортиці велися розкопки, я допомагав директору Арнольдові Сокульському збирати матеріали для музею.

Арнольд Сокульський (на фото він ліворуч), кандидат історичних наук, колишній директор Музею запорозького козацтва:

- 1973 року учень Олександра Довженка, київський кінорежисер Володимир Денисенко знімав кінофільм «Повість про жінку» (робоча назва «Жінка з острова Хортиця»). У цій стрічці роль письменника зіграв Іван Миколайчук. Я забезпечував консультації з археології, допомагав організовувати зйомки. Іван часто заходив до мене в тодішній офіс заповідника (вулиця Верхня, 9). Одного разу він сказав: «Ти обіцяв мені розповісти про походження половецьких баб. Сфотографуймося на їхньому фоні». Якраз підійшов і Володимир Мельник, який захоплювався старовиною. Тоді ми й сфотографувалися разом. Після того дружили з Іваном Миколайчуком майже до середини 80-х. Були в гостях у його студії в Києві. Там, у нього, познайомилися з Ніною Матвієнко і її чоловіком. Нам Іван демонстрував свою «Пропалу грамоту» - козацький фільм, знятий на Полтавщині, який лежав в архівах кіностудії імені Довженка. Його за радянських часів у прокат так і не випустили. Іван там зіграв роль Василя - козака-характерника. Після того Іван Миколайчук зіграв ще багато ролей, поставив фільми «Вавилон ХХ» і «Така пізня, така тепла осінь». Ми тоді й не підозрювали, що приятелюємо з великою людиною...

Щодо кінофільму. У кінці літа 1973 року «Повість про жінку» демонстрували в Палаці культури заводу «Запоріжсталь». Кінокартину показувало кілька разів всесоюзне телебачення. Її визнали, незважаючи на реакційні роки сусловщини, найкращою в Союзі щодо естетичних цінностей, раціонального природокористування, розвитку національної культури тощо.

Наша довідка:

Іван Миколайчук – визначний український актор, режисер і сценарист, лауреат Шевченківської премії та численних відзнак у галузі кінематографії. Народився він 15 червня 1941 року в селі Чортория Кіцманського району Чернівецької області. Митець зіграв 34 ролі в кіно, ставши одним із найпопулярніших українських кіноакторів 1960-80-х років. Він також був режисером двох і автором сценарію дев’ятьох кінофільмів. Виконавець головних ролей у фільмах «Сон», «Тіні забутих предків», «Білий птах з чорною ознакою», «Пропала грамота», «Вавилон ХХ» та багатьох інших.

Помер Іван Васильович у Києві 3 серпня 1987 року.

У його рідному селі нині відбудували батьківську хату Миколайчуків, облаштувавши під музей-садибу. Там у ці дні відбудеться святкування ювілею митця.